Рішення

від 22.10.2008 по справі 2/20-36/218

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2/20-36/218

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  2/20-36/218

22.10.08

За позовом    Приватного підприємства «АП»

До                   Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»

Про                 стягнення 413 652,88 грн.  

Суддя   Т.Ю.Трофименко

Представники:

Від позивача          Чурікова Т.Ю. по довіреності № 3 від 29.02.2008р.;

                              Петрова Л.О. по довіреності № 3 від 29.02.2008р.

Від відповідача          Кучма О.Л. по довіреності № 0808-03/14/219-08 від 23.06.2008р.

В засіданні приймали участь

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного підприємства «АП»про стягнення з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»413 652,88 грн. страхового відшкодування, в тому числі 244 309,55 грн. основної суми заборгованості та 169 343,33 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2003р. у справі № 2/20 позов задоволено. Суд стягнув з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»на користь Приватного підприємства «АП»244 309,55 грн. суми страхового відшкодування, 10 401,56 грн. 3% річних, 1 700,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2004р. рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2003р. у справі № 2/20 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2004р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2004р. та рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2003р. у справі № 2/20 скасовані, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Верховного Суду України від 01.07.2004р. відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 07.04.2004р. у справі № 2/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2004р. справу № 2/20 прийнято до свого провадження суддею Трофименко Т.Ю., присвоєно їй номер № 2/20-36/218.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2005р., на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України, зупинено провадження у справі, призначено по даній справі судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Через канцелярію суду 19.12.2007р. від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок № 10409 судової технічно-товарознавчої  експертизи від 22.12.2005р. разом з матеріалами справи № 2/20-36/218.

Відповідно до висновку № 10409 судової технічно-товарознавчої  експертизи від 22.12.2005р. застрахований згідно відомостей, зазначених в заяві на страхування, літак і той, з яким 22.04.2005р. сталася авіаційна пригода, ідентичні; характер польотів, вказаний в формулярі планера на 22.04.2002р., відповідає п. 3.1 договору № 3/ОА від 21.03.2002р.; причиною авіаційної пригоди, що сталася 22.04.2002р., є випадкове попадання літака в зону підвищеної турбулентності зі швидкістю переміщення повітряних мас, співрозмірною зі швидкістю літака; повітряне судно СЛ-90, бортовий номер ЛА-0158, до польотів 22.04.2002р. було допущено правомірно; повітряне судно СЛ-90, бортовий номер ЛА-0158, після авіаційної пригоди, що сталася 22.04.2002р., відновленню не підлягає; падіння літака СЛ-90, бортовий номер ЛА-0158, 22.04.2002р. внаслідок потрапляння в зону підвищеної турбулентності, є випадковим.  

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2007р., на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України, поновлено провадження у справі № 2/20-36/218, розгляд справи призначено на 30.01.2008р.

У зв'язку з неявкою представників сторін ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2008р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 20.02.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2008р., у зв'язку з повторною неявкою сторін, на підставі п. 1 ч. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Приватне підприємство «АП» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.02.2008р. у справі № 2/20-36/218.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2008р. апеляційну скаргу Приватного підприємства «АП»задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.02.2008р. у справі № 2/20-36/218 скасовано, справу № 2/20-36/218 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2008р. розгляд справи призначено на 11.06.2008р. Суд зобов'язав сторін надати суду письмові пояснення на позовну заяву з урахуванням висновку № 10409 судової технічно-товарознавчої  експертизи від 22.12.2005р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2008р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 30.07.2008р.

До початку розгляду справи 29.07.2008р. через канцелярію суду надійшли письмові пояснення позивача, в яких він позов підтримує, просить стягнути з відповідача 244 309,55 грн. суми страхового відшкодування, 10 410,56 грн. 3% річних.   

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2008р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 27.08.2008р.

За заявою сторін, на підставі ст. ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2008р. строк вирішення спору у справі № 2/20-36/218 продовжено, оголошено перерву в судовому засіданні до 17.09.2008р.

До початку розгляду справи 08.08.2008р. через канцелярію суду надійшли письмові пояснення відповідача, в яких він проти позову заперечує, посилаючись на те, що зроблені експертом висновки не відповідають змісту інформації з документів, досліджуваних експертом про характер польоту літака і особливими умовами договору страхування. Крім того, відповідач посилається на те, що недотримання страхувальником пункту 3.2 договору страхування, а саме те, що пілот Дяченко В.М. не є службовцем страхувальника, навіть якщо він правомірно допущений до керування літаком, є підставою для відмови у страховій виплаті.      

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2008р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 01.10.2008р.

В судовому засіданні 01.10.2008р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 22.10.2008р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством «АП»(далі позивач, страхувальник) та Національною акціонерною страховою компанією «Оранта»(далі відповідач, страховик) 21.03.2002р. було укладено договір № 3/ОА обов'язкового страхування повітряного судна від повної загибелі та пошкодження.

За умовами договору (пункти 1.1, 1.2) відповідач на підставі письмової заяви позивач здійснив страхове покриття КАСКО повітряного судна моделі СЛ-90, обліковий знак ЛА 0158 позивача від повної загибелі та пошкодження, що може виникнути з моменту запуску двигунів до вимкнення двигунів після завершення польоту, внаслідок авіаційної події.

Сторони договору, згідно п. 1.3 договору, керуються вимогами та положеннями Закону України «Про страхування», Постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.1998р. № 1083 «Про порядок і умови проведення обов'язкового авіаційного страхування», чинною на момент настання авіаційної страхової події, Повітряного кодексу України, які є невід'ємною частиною договору страхування.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

З літаком позивача 22.04.2003р. сталася авіаційна подія, в результаті якої літак втратив управління та зіткнувся з земною поверхнею.

Комісією з розслідування причини льотного випадку, призначеною Наказом Одеського обласного авіаційного спортивного клубу від 24.04.2002р. № 50, проведено розслідування льотного випадку, складений Акт про розслідування льотного випадку від 08.05.2003р. До складу комісії входили представники страховика Щедрін О.А. та Ковальська Л.П. згідно п. 2 зазначеного Наказу. Актом розслідування льотної події встановлено, що виконуючи учбово-тренувальний політ (що не суперечить умовам договору страхування) згідно польотного завдання літак з бортовим номером ЛА 0158 в умовах потужної турбулентності зіткнувся з поверхнею землі з підвищеною вертикальною швидкістю. Комісією встановлено, що основною причиною події є ненавмисне попадання літака в зону термічної активності зі швидкостями переміщення повітряних мас неспіврозмірних зі швидкістю польоту літального апарата, в результаті чого він перейшов в скерований політ та зіткнувся з земною поверхнею. Комісією підтверджено, що передбачити та запобігти авіаційній події було неможливо, а дії пілота в аварійних обставинах були грамотними, спрямованими на припинення подальшого розвитку аварійної ситуації. За наслідками огляду літака комісією встановлено, що літальний апарат в результаті аварії до подальшої експлуатації не здатний.

Позивач –страхувальник, на виконання умов договору страхування, листом № 174 від 13.05.2002р. повідомив страховика про факт настання авіаційної події і просив вирішити питання про виплату страхового відшкодування.

Листом № 7-16/3447 відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, при цьому послався на те, що страхувальником:

-   не надано повної та достовірної інформації про об'єкт страхування (тобто порушено п.2.1.1. договору на обов'язкове страхування),

-  не дотримано правил експлуатації повітряного судна, в т.ч. відправлено пілота без попереднього медичного огляду лікарем, чим порушено п. 2.1.4 договору на обов'язкове страхування,

-   в порушення п. 2.1.7 договору на обов'язкове страхування не подано всіх необхідних документів для проведення розслідування події.

Згідно з п. 2.2.3 договору страхування відповідач може відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальником будуть порушені його обов'язки, встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що інформація про об'єкт страхування була наведена позивачем у заяві типової форми відповідача. З огляду на Лист відповідача від 28.05.1998р, № 03/1-08 до Начальника авіаційного реєстру Державної авіаційної адміністрації відповідачу були відомі відмінності моделі літака аматорської конструкції та особливості нормативного регулювання відносин в сфері виконання польотів надлегкими літальними апаратами, до того ж страховику було надано право на огляд об'єкта страхування до укладення договору страхування. Лист Всеукраїнської асоціації «Аероклуб України»від 28.02.2003р. № 06-02/03 свідчить про те, що на момент укладення договору страхування літак віднесений до повітряних суден аматорської конструкції. Порядок сертифікації таких суден передбачений ч. 2 ст. 19 Повітряного кодексу України, відповідно до якої видача посвідчень (сертифікатів) з метою засвідчення льотної придатності, а також контроль за підтриманням льотної придатності в процесі експлуатації здійснюються у порядку, передбаченому правилами сертифікації зазначених у цій статті повітряних суден, що вводяться в дію державним органом з питань сертифікації і реєстрації повітряних суден. Вищенаведеним Листом Всеукраїнської асоціації «Аероклуб України», а також Листом Укравіатрансу від 07.10.2003р. № 1.18-5247 встановлено, що до завершення робіт з підготовки та введення в дію нормативних документів авіації загального призначення на цей час планування та виконання польотів пілотами-аматорами на повітряних суднах аматорської конструкції здійснюється відповідно до вимог Розпорядження Укравіатрансу від 21.06.2002р. № 33 «Про порядок надання дозволів на виконання польотів», Наказів Укравіатрансу від 06.09.2002р. № 471 «Про невідкладні заходи щодо регулювання в сфері діяльності авіації загального призначення»та від 25.09.2002р. № 490 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення безпеки польотів в організаціях Всеукраїнської асоціації «Аероклуб України»(п. 1).

Згідно з ч. 7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Посилання відповідача на те, що в Акті розслідування від 08.05.2002р. вказано рік випуску літака 1991, а в акті тимчасової льотної комісії - 1996 рік спростовується Висновком судової технічно-товарознавчої експертизи № 10409 від 22.12.2005р., відповідно до якого застрахований згідно відомостей, зазначених в заяві на страхування, літак і той, з яким 22.04.2005р. сталася авіаційна пригода, ідентичні; характер польотів, вказаний в формулярі планера на 22.04.2002р., відповідає п. 3.1 договору № 3/ОА від 21.03.2002р.  

Крім того, з Висновку судової технічно-товарознавчої експертизи № 10409 від 22.12.2005р. вбачається, що причиною авіаційної пригоди, що сталася 22.04.2002р., є випадкове попадання літака в зону підвищеної турбулентності зі швидкістю переміщення повітряних мас, співрозмірною зі швидкістю літака; повітряне судно СЛ-90, бортовий номер ЛА-0158, до польотів 22.04.2002р. було допущено правомірно; повітряне судно СЛ-90, бортовий номер ЛА-0158, після авіаційної пригоди, що сталася 22.04.2002р., відновленню не підлягає; падіння літака СЛ-90, бортовий номер ЛА-0158, 22.04.2002р. внаслідок потрапляння в зону підвищеної турбулентності, є випадковим.  

Відповідно до п. 1.5 вищенаведеного Листа Укравіатрансу ведення обліку та допуску аматорських повітряних суден здійснює Всеукраїнська асоціація «Аероклуб України»відповідно до Рішення Укравітрансу від 20.04.1998р. № ТВ-001/98 «Про правила обліку надлегких повітряних суден а повітряних суден аматорської конструкції», згідно з якими здійснюється щорічна процедура оцінки технічного стану літака з продовженням терміну дії облікових посвідчень. За таких підстав, копія Аркушу подовження строку дії облікового посвідчення № 0158, дійсного до 14.03.2003р., надана позивачем, свідчить про дотримання позивачем процедури встановлення придатності літака до виконання польотів та вимог Положення про порядок і умови проведення обов'язкового страхування авіаційних суден, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.1998 р. № 1083.

Крім того, Облікове посвідчення № 0158 вперше видане 24.07.1998р., з продовженням 21.05.2000р. та 19.03.2002р., що спростовує заперечення відповідача щодо допущення ланки СЛА тимчасовою льотно-технічною комісією 1999 року до роботи на 1 рік, тобто до 2000 року.

Відповідно до п. 3.2. договору страхування пілоти страхувальника повинні бути сертифіковані по правилам Державної авіаційної адміністрації України. Порядок сертифікації регламентований Правилами видачі свідоцтв авіаційному персоналу в Україні, які затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 07.12.1998р. № 486 (далі Правила), та діяли на момент внесення такої відмітки у додаток до свідоцтва пілота. Відповідно до Листа Укравіатрансу від 01.07.2003р. №1.15-3262 та п.п.12.4.1., 12.4.3 Правил на внесення кваліфікаційних відміток уповноважений також командно-льотний склад підприємства. У комп'ютеризовану базу даних такі відмітки вносяться вже при зміні податкової (тимчасової) частини свідоцтва (п. 12.4.3 Правил). Позивачем надано копії листів льотної книжки пілота, які підтверджують дотримання вищенаведеної процедури внесення змін у додаток. До того ж, Правилами порядок внесення кваліфікаційної відмітки про допуск Укравіатрансом на конкретний тип аматорського повітряного судна взагалі не передбачений. Правомірність виконання польотів також підтверджена Листом Всеукраїнської асоціації «Аероклуб» від 16.10.2003р. № 3-10/03, яка має відповідні повноваження згідно Наказу Укравіатрансу від 25.09.2002р. № 490 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення безпеки польотів в організаціях Всеукраїнської асоціації «Аероклуб України», про що йдеться у Листі Генеральної прокуратури України від 23.04.2003р. № 7/2-87вих03.

Порядок медичного обстеження пілотів визначено Правилами медичного забезпечення і контролю польотів цивільної авіації України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 12.02.1997р. № 50.

Відповідно до п. 5.2.2. Правил під час виконання авіаційних робіт у відриві від бази (на тимчасових аеродромах, аеродромах, де немає штатних медичних працівників) рішення про допуск до польотів членів екіпажу приймає командир повітряного судна на підставі усного опитування про стан здоров'я і передпольотний відпочинок. Про прийняте рішення командир повітряного судна робить відмітки за своїм підписом у завданні на політ (графа «Проходження медичного огляду»).

З матеріалів справи (додатку до свідоцтва комерційного пілота Дяченка В.М.) вбачається, що пілот Дяченко В.М. є командиром повітряного судна. Таким чином, дії капітана повітряного судна Дяченко В.М. щодо порядку передпольотного    медичного обстеження відповідають чинному законодавству. До того ж, в матеріалах справи відсутні докази невідповідності стану здоров'я пілота під час польоту, ні відповідачем, ні позивачем не надано листка непрацездатності пілота чи інших документів, які б свідчили про обставини, що унеможливлювали б здійснення польоту.

Заперечення відповідача щодо того, що недотримання страхувальником пункту 3.2 договору страхування, а саме те, що пілот Дяченко В.М. не є службовцем страхувальника, навіть якщо він правомірно допущений до керування літаком, є підставою для відмови у страховій виплаті судом до уваги не приймаються з наступних підстав.      

З матеріалів справи вбачається, що за трудовим договором на час проведення агрохімічних робіт від 20.03.2002р. Дяченко В.М. був прийнятий на роботу за сумісництвом.

Статтею 102-1 Кодексу законів про працю України передбачено, то працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

За змістом пункту 2 трудового договору заробітна плата працівника погоджена сторонами і складає п'ять грн. за кожний оброблений гектар (згідно підписаним актам хімобробки). Отже, відповідно до умов даного договору та чинного законодавства України  пілот Дяченко В.М. мав отримувати заробітну плату за фактично виконану роботу.

Нарахування заробітної плати суміснику відповідно до п. 2 трудовою договору відбувається після підписання акту хімобробки. Даний акт не підписувався, оскільки під час першого вильоту пілота Дяченко В.М. 22.04.2002р. слалась авіаційна подія, в результаті якої пілотом не було оброблено жодного гектару. Тому підстав для нарахування заробітної плати співробітнику Дяченко В.М. та відповідно відрахувань внесків до пенсійного фонду та фондів соціального страхування у позивача не було.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем 21.03.2002р. було укладено договір № 1/ОА обов'язковою страхування членів екіпажу і авіаційного персоналу, що перебуває на борту повітряного судна перевізника та виконання повітряних робіт, за умовами якого був застрахований Дяченко Василь Митрофановича як співробітник позивача.

Відповідно до п. 1.1 договору страховий захист діє у відношенні однієї особи, яка може бути членом екіпажу повітряного судна та знаходиться у трудових відносинах із страхувальником, включена в план польотів, пройшла всі офіційні (документально підтверджені) процедури для допуску до виконання польотів.

Згідно з п. 3.2 договору страхування членів екіпажу вимогами до застрахованих пілотів є: пілоти є службовцями страхувальника і сертифіковані по правилам Державної авіаційної адміністрації України.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Обставини авіаційної події, погодні умови, технічний стан літака, його ідентичність та факт того, що відновлення літака є недоцільним, перевірені та підтверджені комісією, призначеною Наказом Одеського обласного авіаційного спортивного клубу від 24.04.2002р. № 50, до складу якої входили представники відповідача, Висновком судової технічно-товарознавчої експертизи № 10409 від 22.12.2005р.

На підставі висновків Акту розслідування льотної події, складеного комісією, літак був списаний з балансу позивача за Актом від 13.06.2002р. та Наказом директора позивача № 13 від 12.07.2002р., що вказує на розмір прямих збитків позивача, заподіяних авіаподією. За договором купівлі-продажу від 25.03.2007р. позивач продав залишки застрахованого літака як металевий лом за ціном 1 500,00 грн.

Крім того, пунктом 2 Положення про порядок і умови проведення  обов'язкового страхування авіаційних суден визначено, що конкретні умови цього виду обов'язкового страхування визначаються договором обов'язкового страхування.

Відповідач був зобов'язаний не пізніше, як за два робочих дні після одержання письмового повідомлення про авіаподію прийняти заходи щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування (п. 2.2.2. договору страхування).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про страхування»рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Проте відповідачем не дотримано встановлених строків, відмова у виплаті направлена 21.08.2002р., незважаючи на те, що заява на виплату подана позивачем 13.05.2002р.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню загальна сума страхового відшкодування у розмірі 244 309,55 грн.

Згідно приписів ст. 625 Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора   зобов'язаний  сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи норми ст. 625 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 10 410,56 грн.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного підприємства «АП»(65011, м. Одеса, вул. Успенська, 57, кв. 2, код ЄДРПОУ 24768496) 244 309 (двісті сорок чотири тисячі триста дев'ять) грн. 55 коп. суми страхового відшкодування, 10 401 (десять тисяч чотириста одну) грн. 56 коп. 3% річних, 1700 (одну тисячу сімсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                            Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 03.11.2008р.