Постанова

від 10.09.2012 по справі 2а-7629/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 вересня 2012 року 15:15 № 2а-7629/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Воронюк М.М.,

за участю сторін:

представник позивача - Педан О.Т.,

представник відповідача - Гаджиєв Р.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбуд-2»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00054/2307/0 від 22.12.2011 року,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Трансбуд-2» (надалі -ТОВ «Трансбуд-2», позивач) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС (надалі -ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення № 00054/2307/0 від 22.12.2011 року за платежами з податку на додану вартість у розмірі 1 329 584 грн., в тому числі за основним платежем 1 063 667 грн. та штрафними санкціями 265 917 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ «Трансбуд-2»обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Також відповідач зазначив, що в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів контрагента-постачальника ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ»до підприємства - покупця ТОВ «Трансбуд-2»за серпень та вересень 2011 року, відповідно, відсутні поставки таких товарів від ТОВ «Трансбуд-2»до контрагентів-покупців, податкові зобов'язання з ПДВ за якими відображено ним у додатку 5 до податкової декларації з ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»за перевіряємий період.

Відповідач робить висновок, що податкові накладні, виписані постачальником ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ»на виконання договорів, що є нікчемними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, не відповідають вимогам чинного законодавства та не дають права на формування податкового кредиту ТОВ «Трансбуд-2».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на підставі п. 79.2 ст. 79, пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України та Наказу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 28.11.2011 року за № 4293, проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Трансбуд-2» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ»(код ЄДРПОУ 35895588) за період: серпень 2011 року, вересень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 08.12.2011р. № 13857/23-07/32373468 (надалі -Акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в Акті перевірки, ТОВ «Трансбуд-2» порушило п.5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.216, Цивільного кодексу України, ст. 22, п.134.1 ст.134, п. 135.2. ст. 135, ст. 138, ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198 , п.201.4, п. 201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 063 667 грн., в тому числі за вересень 2011 року в сумі 1 063 667 грн.

Висновки Акту перевірки відповідач обґрунтовує тим, що основним постачальником ТОВ «Трансбуд-2»за перевіряємі періоди (серпень та вересень 2011 року) було ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ»(код за ЄДРПОУ 35895588).

Так, в акті перевірки вказується на те, що між ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ»(Підрядник) в особі директора ОСОБА_4 та ТОВ «Трансбуд-2»(Замовник) в особі директора ОСОБА_5 укладено договір № 02-06/11 від 02.06.2011 року на поставку будівельних матеріалів.

В Договорі № 02-06/11 від 02.06.2011 року не зазначені умови та строки поставки будівельних матеріалів (не зазначено як та за чий рахунок мало здійснюватись транспортування, за якою адресою мала здійснюватись передача ТМЦ).

На виконання умов договору № 02-06/11 від 02.06.2011 ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ»виписано видаткові накладні на реалізацію піску річкового на адресу ТОВ «Трансбуд-2»в серпні 2011 року на загальну суму 3 690 001,00 грн., в т.ч. ПДВ 615 000,17 грн. та в вересні 2011 року на загальну суму 6 382 000,70 грн., в т.ч. ПДВ 1 063 666,78 грн.

Відповідач зазначає, що ТОВ «Трансбуд-2»до перевірки не надано документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій та містять наступну інформацію:

- Яким транспортом перевозився товар, які документи оформлювались на транспортування, завантаження та отримання (Товарно-транспортні накладні або інші документи щодо перевезення, завантаження, тощо підприємством не надано);

- Яким чином проводився розрахунок за поставлені ТМЦ (розрахункові документи підприємством не надано);

- На чиє ім'я і ким виписувались довіреності на отримання ТМЦ, хто безпосередньо отримував ТМЦ (в видаткових накладних не зазначено номер та дата довіреностей).

Крім того до перевірки не надані відомості по рахунках 31, 63 або інших, що підтверджують відображення операцій з ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ»в бухгалтерському обліку ТОВ «Трансбуд-2».

Згідно даних податкової звітності ТОВ «Трансбуд-2»відповідно до АІС «Податки»та АІС «Бест Звіт»не встановлено наявність у ТОВ «Трансбуд-2»власних основних фондів (приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування), які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово - господарської діяльності. За 2 квартал 2011 року та 2-3 квартали 2011року в додатку СВ до рядка 05.1 податкової декларації з податку на прибуток підприємств показники щодо нарахованої суми амортизації відсутні.

Згідно з поданою ТОВ «Трансбуд-2»до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва податковою звітністю з ПДВ за серпень та вересень 2011 року (декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року № 9007804824 від 19.09.2011р. та за вересень 2011 року №302693 від 20.10.2011р.; Додаток 5 до Декларацій «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»№ 9007805413 від 19.09.2011р. та № 302692 від 20.10.2011р., реєстр отриманих податкових накладних, поданий в електронному вигляді за кодом форми Л201505 № 303380 від 21.10.2011р. за вересень 2011 року) та за даними „Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України", ТОВ «Трансбуд-2»задекларовано податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ»за серпень 2011 року у сумі 615 000 грн., за вересень 2011 року у сумі 1063666,67 грн.

Перевіркою встановлено, що надані до перевірки копії податкових накладних за вересень 2011 року не відповідають даним Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, поданому ТОВ «Трансбуд-2»до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва в електронному вигляді.

В Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2011 року, поданому ТОВ «Трансбуд-2»до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва в електронному вигляді за кодом форми Л 201505 № 303380 від 21.10.2011 р. зазначена одна отримана від ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ»податкова накладна без номеру від 30.09.2011р. (дата виписки та дата отримання 30.09.2011р.) на загальну суму 6 382 000 грн., в т.ч. ПДВ 1 063 666,67 грн.

Також відповідач висновки, викладені в акті перевірки обґрунтовує тим, що до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва надійшли матеріали перевірки ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ» (код ЄДРПОУ 35895588), проведеної ДПІ у Шевченківському районі м. Києва (Акт від 24.11.2011р. № 2439/23-04/35895588 про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ЛІЛЕЯ»(код ЄДРПОУ 35895588) з питань достовірності, повноти формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.06.2011р. по 31.10.2011р.).

В ході проведення перевірки працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва встановлено: порушення ч. 1 ст.203, ч. 1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ»з постачальниками та покупцями відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищенаведене податковий орган робить висновок, що операції купівлі-продажу ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

В ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) підприємству ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ»від контрагентів - постачальників, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Також, станом на дату складання акту перевірки, згідно баз даних АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ»(код ЄДРПОУ 35895588) не декларувала податкові зобов'язання по взаємовідносинах з ТОВ «Трансбуд-2»за серпень та вересень 2011 року.

ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ»має стан платника - «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням». Свідоцтво платників ПДВ підприємства анульовано 19.10.2011р., що унеможливлює сплату даним підприємством відповідних сум податку на додану вартість у наступних податкових періодах.

Вважаючи висновки Акту перевірки такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, чинному законодавству України та порушують права платника податків, ТОВ «ТРАНСБУД-2»звернулось до ДПІ у Солом'янському районі м. Києві з письмовими запереченнями.

Згідно результатів розгляду заперечень до Акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києві рішенням від 08.12.2011р. № 13857/23-07/32373468 залишила без змін висновки акту.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 00054/2307/0 від 22.12.2011 року, яким платнику податків визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1 329 584, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся із скаргою від 30.12.2011р. до Державної податкової служби у м. Києві.

Рішенням ДПС у м. Києві вих. від 28.02.2012р. № 865/10/12-114 про результати розгляду первинної скарги, скарга ТОВ «Трансбуд-2»залишена без задоволення а оскаржуване повідомлення-рішення - без змін.

Позивач, не погоджуючись із оскаржуваним податковим-повідомленням рішенням і рішенням ДПС у м. Києві за результатами розгляду скарги, подав до ДПС України повторну скаргу від 06.03.2012р.

ДПС України винесла рішення про результати розгляду скарги від 07.05.2011 року № 7840/6/10-2115 згідно з яким залишила без змін податкове повідомлення-рішення № 00054/2307/0 від 22.12.2011 р. ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, а скаргу ТОВ «Трансбуд-2»без задоволення.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному досліджені, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

В підтвердження законності включення до податкового кредиту сум ПДВ позивач надав суду копії Договору від 02.06.2011 року №02-06/11 на поставку будівельних матеріалів, укладеного між ТОВ «Трансбуд-2»та ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ».

Згідно Додаткової угоди № 1 від 02.06.2011р. до Договору ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ»постачає ТОВ «Трансбуд-2»річковий пісок на загальну суму 10 000 000 грн. вартістю 76,20 грн. за тонну, в кількості 132 000 тонни.

Позивач зазначає, що Договір №02-06/11 від 02.06.2011р. та додаткова угода №1 підписані директором ТОВ «Трансбуд-2»ОСОБА_5 з однієї сторони та директором ТОВ «Фірма Лілея»ОСОБА_4 з другої сторони, та скріплені печатками підприємств.

Згідно Договору №02-06/11 від 02.06.2011р. ТОВ «Трансбуд-2»отримало від ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ»у вересні 2011 року пісок річковий за видатковими накладними:№ 385 від 05.09.2011р.,№ 386 від 06.09.2011р.,№ 389 від 09.09.2011р.,№ 392 від 15.09.2011р.,№ 393 від 15.09.2011р.,№ 398 від 21.09.2011р.,№ 400 від 22.09.2011р.,№ 402 від 23.09.2011р.,№ 408 від 27.09.2011р.,№ 409 від 27.09.2011р.,№ 414 від 30.09.2011р.,На загальну суму 6382000,7грн.

Також, ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ»виписало ТОВ «Трансбуд-2»податкові накладні: № 185 від 05.09.2011р.,№ 202 від 23.09.2011р., № 186 від 06.09.2011р., № 208 від 27.09.2011р.,№ 189 від 09.09.2011р., № 209 від 27.09.2011р.,№ 192 від 15.09.2011р., № 214 від 30.09.2011р., № 193 від 15.09.2011 p., № 198 від 21.09.2011р., № 200 від 22.09.2011р., на загальну суму 6382000,70 грн., у тому числі ПДВ 1063666,78 грн.

Позивач стверджує, що за отриманий пісок ТОВ «Трансбуд-2»розрахувалось з ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ»на загальну суму 3 974 590,00 грн., ТОВ «Трансбуд-2»є будівельною фірмою і виконує будівельні роботи у м. Києві. Річковий пісок придбаний у ТОВ «Фірма Лілея»планувалось використати для виготовлення бетону та залізобетонних виробів, необхідних для будівництва.

Таким чином, позивач зазначає, що ТОВ «Трансбуд-2»після отримання річкового піску та податкових накладних згідно договору № 02-06/11 від 02.06.2011р., укладеного між ТОВ «Трансбуд-2»та ТОВ «Фірма Лілея», мало всі підстави на формування податкового кредиту у сумі 1 063 667 грн. і посилання на відсутність об'єктів оподаткування , які підпадають під визначення ст.22, п. 134.1 ст.134, п.135.2 ст.135 ст.138, ст.185 п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України є безпідставними.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI).

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010р. за № 969 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1401/18696 (надалі -Порядок), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у п. 16 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, податкові накладні виписані ТОВ «Трансбуд-2»за Договором від 02.06.2011 року №02-06/11 на поставку будівельних матеріалів, який став підставою для формування ТОВ «Трансбуд-2» податкового кредиту, підписані ОСОБА_4

Однак, відповідно до службової записки ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 18.11.2011р. М6819/ДПІ/2610/3 разом з висновком щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ»(код ЄДРПОУ 35895588) додавалось пояснення засновника та директора ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ»ОСОБА_6 який по суті заданих питань пояснив наступне: «Десь на початку 2008 року зареєстрував підприємство за проханням знайомого за грошову винагороду у розмірі 100 доларів США. Після реєстрації підприємства жодних документів фінансово-господарської діяльності не підписував, про громадянина ОСОБА_4 чую вперше».

ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва робить висновок, що зазначені операції ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ»та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ»є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Враховуючи вищезазначене, податкові накладні складені ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ»не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту ТОВ «Трансбуд-2» суми ПДВ в розмірі - 1 063 667 грн.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012р. по справі № 21-421а11.

Окрім того, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що у Договорі від 02.06.2011 року №02-06/11 на поставку будівельних матеріалів, укладеного між ТОВ «Трансбуд-2»та ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ»зазначено, що згідно вказаного договору Підрядник зобов'язується виконувати поставку будівельних матеріалів згідно заявки Замовника, а також виконувати на свій ризик власними та залученими силами всі ремонтно-будівельні роботи на об'єкті Замовника, в обсязі, передбаченому кошторисною документацією, з дотриманням будівельних норм і правил, а так само умов даного договору.

Разом тим, у вказаному договорі не зазначено, які саме будівельні роботи повинен виконувати Підрядник, на якому саме об'єкті будуть здійснюватись будівельні роботи, не визначені строки та умови виконання цього договору тощо.

Окрім того, позивач не надав суду будь-якої кошторисної документації, якою, за умовами вказаного договору, мав бути зазначений обсяг ремонтно-будівельних робіт.

Натомість, ТОВ «Трансбуд-2»та ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ»уклали Додаткову угоду № 1 від 02.06.2011р. до Договору ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ», згідно якої ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ»постачає ТОВ «Трансбуд-2»річковий пісок на загальну суму 10 000 000 грн. вартістю 76,20 грн. за тонну, в кількості 132 000 тонни.

Однак, у вказаній додатковій угоді також не зазначено місце відпуску піску, строки та умови його зберігання на складах постачальника, не зазначені строки поставки тощо.

Суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем не надано суду підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань, в т.ч.: документи, що підтверджують транспортування продукції; розрахункові документи; реєстри виданих та отриманих податкових накладних, головних книг, журналів-ордерів та карток рахунків № 311 «Поточні рахунки у національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «Доходи від реалізації», 641 Розрахунки по податкам», 643 «Податкові зобов'язання», 681 «Розрахунки по авансам отриманим», податкових накладних, реєстрів виданих податкових накладних, видаткових накладні, актів виконаних робіт, тощо.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Оскільки у ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ»відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій (відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах), то операції ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ»не є господарською діяльністю підприємства в розумінні п.п.14.1.36, ст.14 Податкового кодексу України.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у позивача на створення правових наслідків. Тобто, такі угоди є нікчемними.

Окрім того, згідно даних податкової звітності ТОВ «Трансбуд-2»відповідно до АІС «Податки»та АІС «Бест Звіт»не встановлено наявність у ТОВ «Трансбуд-2»власних основних фондів (приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування), які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово - господарської діяльності. За 2 квартал 2011 року та 2-3 квартали 2011року в додатку СВ до рядка 05.1 податкової декларації з податку на прибуток підприємств показники щодо нарахованої суми амортизації відсутні.

Суд приходить до висновку, що у зв'язку з відсутністю фактичної поставки товарів (робіт, послуг) від ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ»на адресу покупців, у т.ч. на адресу ТОВ «Трансбуд-2», а також відсутністю у ТОВ «Трансбуд-2»основних фондів (приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування), які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності та первинних документів (Товарно-транспортні накладні або інші документи щодо перевезення, завантаження ТМЦ, розрахункові документи, довіреності на отримання ТМЦ), відсутній правочин між ТОВ «ФІРМА ЛІЛЕЯ»та ТОВ «Трансбуд-2», як такий, що спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст. 234 Цивільного Кодексу України).

Таким чином, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 063 667 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 265 917 грн. здійснено відповідачем правомірно, що свідчить про те, що податкове повідомлення-рішення № 00054/2307/0 від 22.12.2011 року винесено відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбуд-2» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 17.09.2012 р.

Суддя В.П. Шулежко