Ухвала

від 08.06.2015 по справі 2а-7629/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №2а-7629/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

08 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбуд - 2» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбуд - 2» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22.12.2011 року №00054/2307/0,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22.12.2011 року №00054/2307/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2012 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року апеляційну скаргу задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 квітня 2015 року замінено відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, правонаступником - Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві; касаційну скаргу відповідача задоволено частково, скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до частини першої статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Трансбуд - 2» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ «Фірма Лілея» за період серпня - вересня 2011 року; за наслідками перевірки складено акт від 08.12.2011 року №13857/23-07/32373468.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пункту 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) у серпні - вересні 2011 року; відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення статті 22, пункту 134,1 статті 134, пункту 135.2 статті 135, статті 138, 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України по операціях з придбання товарів у підприємства - постачальника ТОВ «Фірма Лілея» та по операціях з продажу цих товарів підприємствам - покупцям у серпні - вересні 2011 року; пункту 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1063667,00 грн, в тому числі за вересень 2011 року в сумі 1063667,00 грн.

В обґрунтування порушень орган державної податкової служби посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Фірма Лілея», оскільки позивачем до перевірки не було надано копії документів, які були зазначені в запиті, а саме, документів, що підтверджують транспортування продукції (не надано інформації щодо транспорту, документів, які оформлювались на транспортування, завантаження та отримання, товарно - транспортні накладні або інші документи щодо перевезення, завантаження тощо), розрахункові документи, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, відомості по рахунках 31, 63 або інших, що підтверджують відображення операцій з ТОВ «Фірма Лілея» в бухгалтерському обліку ТОВ «Трансбуд - 2», не надано інформацію щодо виписування довіреностей (на чиє ім'я і ким виписувалися, хто безпосередньо отримував ТМЦ, в видаткових накладних не зазначено номер та дата довіреностей); в договорі від 02.06.2011 року №02-06/11, що укладений з ТОВ «Фірма Лілея» в особі директора Дюбенко Юрія Олексійовича, не зазначені умови та строки поставки будівельних матеріалів (не зазначено як та за чий рахунок мало здійснюватись транспортування, за якою адресою мала здійснюватись передача ТМЦ). Окрім цього, в акті зазначено, що згідно даних податкової звітності позивача, у останнього відсутні власні основні фонди (приміщення, автомобільний чи інший транспорт, а також устаткування).

Також посадова особа відповідача посилається на те, що згідно акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фірма Лілея» з питань достовірності, повноти формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.06.2011 року по 31.10.2011 року» від 24.11.2011 року №2439/23-04/35895588 керівник та засновник товариства - ОСОБА_3, заперечує свою причетність до фінансово - господарської діяльності товариства, зазначив, що приблизно на початок 2008 року зареєстрував суб'єкт господарської діяльності за проханням знайомого за грошову винагороду, після якої жодних документів фінансово - господарської діяльності не підписував, про громадянина Дюбенко Ю.О. йому не відомо; у ТОВ «Фірма Лілея» відсутні необхідні умови для здійснення фінансово - господарських операцій.

22 грудня 2011 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №00054/2307/0, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1329584,00 грн, у тому числі за основним платежем 1063667,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 265917,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, тому останнім неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Фірма Лілея».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною другої статті 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з зазначеним вище контрагентом, на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, судом першої інстанції встановлено наступне.

Так, 02 червня 2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Фірма Лілея» в особі директора Дюбенка Ю.О. (підрядник) укладено договір №02-06/11, відповідно до якого останній зобов'язується виконати поставку будівельних матеріалів згідно заявці замовника, а також виконувати на свій ризик власними та залученими силами всі ремонтно - будівельні роботи на об'єкті замовника, в обсязі, передбаченому кошторисною документацією, з дотриманням будівельних норм і правил, а так само умов даного договору. Замовник зобов'язується здійснити оплату поставлених матеріалів та виконаних будівельних робіт. Договірна вартість проектних робіт по об'єкту визначається в кошторисній документації, що є невід'ємною частиною договору. Загальна вартість робіт складає 10000000 грн.

Також, згідно матеріалів справи, 02 червня 2011 року між вказаними сторонами було укладено додаткову угоду №1 до вищенаведеного договору, відповідно до якої сторони дійшли до згоди в тому, що підрядник відпускає замовнику пісок річковий за ціною 76,20 грн/т в кількості 132000 т на загальну суму 10000000,00 грн. Пісок постачається на умовах франко - склад за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, 1 і знаходиться там на зберіганні. Замовник зобов'язаний розрахуватися за отриманий пісок на протязі трьох місяців з моменту отримання. Інші пункти, як зазначено в додатковій угоді, договору від 06 червня 2011 року залишаються без змін.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані податкові накладні від 03.08.2011 року №154, 155, від 05.08.2011 року №160, від 16.08.2011 року №169, від 18.08.2011 року №171, від 24.08.2011 року №174, від 29.08.2011 року №179, від 05.09.2011 року №185, від 06.09.2011 року 186, від 09.09.2011 року №189, від 15.09.2011 року №192, №193, від 21.09.2011 року №198, від 22.09.2011 року №200, від 23.09.2011 року №202, від 27.09.2011 року №208, №209, від 30.09.2011 року №214 на загальну суму 10072001,70 грн, у тому числі ПДВ 1678666,95 грн, та згідно додатку 2 до акту перевірки видаткові накладні від 03.08.2011 року №354, 355, від 05.08.2011 року №360, від 16.08.2011 року №369, від 18.08.2011 року №371, від 24.08.2011 року №374, від 29.08.2011 року №379, від 05.09.2011 року №385, від 06.09.2011 року 386, від 09.09.2011 року №389, від 15.09.2011 року №392, №393, від 21.09.2011 року №398, від 22.09.2011 року №400, від 23.09.2011 року №402, від 27.09.2011 року №408, №409, від 30.09.2011 року №414.

Разом з тим, за істотними умовами договору предметом договору є ремонтно - будівельні роботи. Тому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у договорі не зазначено, які саме будівельні роботи повинен виконувати підрядник, на якому саме об'єкті будуть здійснюватись будівельні роботи, не визначені строки та умови виконання цього договору тощо. Окрім того, позивач не надав будь-якої кошторисної документації, якою, за умовами вказаного договору, мав бути зазначений обсяг ремонтно-будівельних робіт.

Щодо додаткової угоди від 02.06.2011 року №1 до спірного договору, то як вірно зазначено судом першої інстанції, у вказаній додатковій угоді не зазначено місце відпуску піску, строки та умови його зберігання на складах постачальника, не зазначені строки поставки тощо.

Під час апеляційного розгляду справи позивачем були надані:

- товарно - транспортні накладні від 01.09.2011 року, згідно яких ТОВ «Фірма Лілея» здійснено перевезення піску на автомобілях КРАЗ з державними номерами НОМЕР_1 (водій ОСОБА_4.), НОМЕР_2 (водій ОСОБА_5.), НОМЕР_3 (водій ОСОБА_6.), НОМЕР_4 (водій ОСОБА_7.), НОМЕР_1 (водій ОСОБА_4.);

- договір відповідального зберігання від 01 вересня 2011 року №01-09/11, відповідно до якого позивач (замовник) зобов'язується передати, а ТОВ «Фірма Лілея» (виконавець) зобов'язується прийняти пісок річковий на відповідальне зберігання. Приймання на зберігання продукції відбувається за актом приймання - передання. Найменування, асортимент та кількість продукції визначаються у актах приймання - передання, які складаються сторонами при прийманні - передачі кожної партії продукції. Акт приймання - передачі від 30.09.2011 року №1.

В обґрунтування ненадання вказаних документів під час розгляду справи судом першої інстанції, позивач зазначив, що останні були вилучені під час обшуку 16.12.2011 року оперуповноваженим ВОЗ СПБ РВПМ у Шевченківському районі м. Києва Рагуліним А.Ю.

В ухвалі від 23 квітня 2015 року колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що в розглядуваній ситуації, визнаючи долучені позивачем до матеріалів справи під час її апеляційного розгляду товарно - транспортні накладні, акт приймання-передачі від 30 вересня 2011 року №1 та договір відповідального зберігання від 01 вересня 2011 року №01-09/11 допустимими доказами, суд апеляційної інстанції в порушення частини 2 статті 195 КАС України не з'ясував об'єктивних причин недолучення ТОВ «Трансбуд-2» вказаних документів під час розгляду справи в суді першої інстанції (враховуючи встановлений Окружним адміністративним судом м. Києва на підставі пояснень представника позивача факт їх відсутності (аркуш справи 102)).

Відповідно до частини другої статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

З метою з'ясування вказаних обставин, колегією суддів було витребувано у сторін наступні докази:

1. у позивача:

- протокол обшуку (вилучення), що складений оперуповноваженим ВОЗ СПБ РВПМ у Шевченківському районі м. Києва Рагуліним А.Ю., яким вилучені товарно - транспортні накладні та договір зберігання від 01.09.2011 року №01-09/11; пояснення щодо ненадання вказаних документів контролюючому органу для проведення перевірки;

- видаткові накладні, що були надані до перевірки;

- пояснення до товарно - транспортних накладних, а саме яким чином поставлявся пісок з урахуванням ваги, кількості поїздок; яким чином отримувався - передавався товар;

- докази щодо подальшої реалізації піску або використання у власній господарській діяльності;

- докази щодо розрахунку з ТОВ «Фірма Лілея» станом на даний час;

- відомості по рахунках 31, 63 або інших, що підтверджують відображення операцій з ТОВ «Фірма Лілея» в бухгалтерському обліку ТОВ «Трансбуд - 2».

2. у відповідача:

- дані щодо наявності у ТОВ «Фірма Лілея» складських приміщень, зокрема, за адресою м. Київ, вул. Колекторна, 1, автомобільного транспорту, трудових ресурсів;

Проте, судовий запит разом з поштовим конвертом повернувся до суду за закінченням терміну зберігання. При цьому, колегія суддів зауважує, що після відкриття апеляційного провадження позивачу два рази була направлена судова повістка на 25 травня 2015 року та на 08 червня 2015 року, проте останні повернуті разом з конвертом у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції, представник позивача пояснив, що пісок не перевозився, а знаходився на складі продавця, що суперечить товарно - транспортним накладним. Також, на запитання судді стосовно наявності інших документів, що підтверджують зберігання товару, представником позивача зазначено, що окрім додаткової угоди інших документів не має.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що товарно - транспортні накладні, акт приймання-передачі від 30 вересня 2011 року №1 та договір відповідального зберігання від 01 вересня 2011 року №01-09/11 не підлягають врахуванню судом як докази.

Також, під час розгляду справи судом першої інстанції, представником позивача зазначено, що частина піску реалізована на виготовлення бетонних конструкцій, проте, будь - яких доказів на підтвердження вказаних обставин не надано.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з зазначеним вище контрагентом, на підставі яких були сформовані дані податкового обліку, відповідно надані первинні документи не є підтвердженням даних податкового обліку.

Згідно підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, тому позивачем неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Фірма Лілея».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав правомірним оскаржуване податкове повідомлення - рішення та відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбуд - 2» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 15.06.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.М. Оксененко

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Федотов І.В.

Оксененко О.М.