Рішення

від 02.12.2008 по справі 33/387

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

33/387

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  33/387

02.12.08

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

За позовом державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

до відкритого акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод ім.                    Січневого повстання 1918 року" 

про стягнення 217 982,04 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Костерний Д.О.. дов. №3435-НЮ від 16.09.08р.;

                         Григор'єва О.І. дов. №4194-НЮ від13.11.08р.;

від відповідача: Вареник В.В. дов. №ЮР 173-12/07 від 19.12.07р.

встановив :

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" до відкритого акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року"  про стягнення заборгованості у розмірі 217 982,04 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на протязі 2007 року та 2-х місяців 2008 року Державне територіально - галузеве об'єднання „Південно - Західна залізниця" в особі Козятинської дирекції залізничних перевезень співпрацювало та надавало послуги, пов'язані з перевезенням, в том числі по подачі та забиранні вагонів, та проведенням взаєморозрахунків за ці послуги, Відкритому акціонерному товариству „Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року" в особі Погребищанської філії Відкритого акціонерного товариства „Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року" на підставі укладених договорів, а саме:

-          Договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 28.04.2003р. № 769;

-          в період з 01.01.2007р. по 09.02.2007р. - Договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 29.03.2005р. № 256;

-          в період з 09.02.2007р. по 29.02.2008р. - Договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 09.02.2007р. № 256.

Так як взаємовідносини Позивача з Відповідачем, під'їзна колія якого примикає до ст. Погребище-1 Південно - Західної залізниці, визначені договором про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 28.04.2003р. № 769, і є по суті господарсько - договірними зобов'язаннями, з 05 січня 2007р. по 22 лютого поточного року за фактично здійснені операції по подачі та забиранню вагонів Відповідачем було сплачено Позивачу збір за подачу та забирання вагонів на загальну суму 113 726 грн. 80 коп. Дана сума була нарахована та стягнута з Відповідача як з підприємства, підпорядкованому залізниці та з застосуванням, при цьому, відповідного коригуючого коефіцієнта як для підприємств залізниці, що не відповідає дійсності на підставі наступного.

Перевіркою установчих документів Відповідача та його Погребищанської філії (без права юридичної особи) було встановлено, що відповідно до Наказу Міністерства транспорту   та   зв'язку   України   від   23.05.2007р.   №440   та   Статуту  Відповідача, затвердженого   наказом Укрзалізниці від 30.09.2006р. №470-Ц, Відповідач підпорядкований безпосередньо   Державній   адміністрації   залізничного   транспорту України (Укрзалізниці), що передбачає нарахування збору за подачу та забирання вагонів на загальних підставах, і при нарахуванні збору за подачу та забирання вагонів на дану під'їзну колію необхідно використовувати коригуючий коефіцієнт, встановлений для підприємств, які не належать до підприємств залізничного транспорту.

Підтвердженням цьому є п. п. 3.9 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. за № 644 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 875/5096, яким передбачено укладення договорів на експлуатацію під'їзних колій з підприємствами Міністерства Транспорту та зв'язку України, які не підпорядковані управлінню залізниці (локомотивні, вагоноремонтні заводи та ін.), на загальних підставах. І, як наслідок, - проведення розрахунків з даними підприємствами потрібно проводити також на загальних підставах. Виходячи з вищевикладеного, збір за подачу та забирання вагонів потрібно було нарахувати згідно вимог пункту 1 розділу 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (далі - Тарифного керівництва № 1), затвердженого Наказом Мінтрансу від 15 листопада 1999р. № 551, а саме: збір за подачу та забирання навантажених та порожніх вагонів локомотивом залізниці нараховується згідно таблиці 2  з  наданням  відповідної знижки  та  застосуванням  збільшуючого  коефіцієнта коригування , в залежності від періоду нарахувань, за відстань подачі та забирання вагонів в обидва кінці та кількості поданих та забраних вагонів в звітну добу.

Всебічна обізнаність Відповідача з встановленими підставами для донарахування збору за подачу та забирання вагонів підтверджується його листом від 12.03.2008р. № В - 15/20.

Визнання правомірності пред'явлених Позивачем вимог слідує зі звернення Відповідача на ім'я заступника Генерального директора Укрзалізниці від 20.03.2008р. І6С-111/22.

Для вирішення даної ситуації керівництвом Козятинської дирекції залізничних перевезень в листі від 17.04.2008р. № 70 - 7 Відповідачу було запропоновано в термін до 25.04.2008р. надати графік погашення дебіторської заборгованості з кінцевим терміном погашення - 01.09.2008р.

З причини коригування суми, зазначеної в листі Козятинської дирекції залізничних перевезень від 17.04.2008р. № 70 - 7 на підставі первинних документів, була направлена Претензія на суму 217 982 грн. 04 коп. від 03.07.2008р. № НЮ - 16 - 265/08, яка і є першою вимогою до Відповідача після фактичного визнання ним правомірності нарахувань Позивача після 20.03.2008р. По даний час на жодне звернення до Відповідача відповіді не стримано.

Таким чином, різниця плати за подачу та забирання вагонів, після перерахування та фактично сплаченою Відповідачем за період 01.01.2007р. —29.02.2008р., становить: 181 651 грн. 70 коп. + ПДВ (20%) 36330 грн. 34 коп. =217 982 грн. 04 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.10.2008 року порушено провадження у справі № 33/387, розгляд справи призначено на 17.11.2008 року.

У судовому засіданні 17.11.2008 року оголошено перерву для дослідження та оцінки доказів у справі.

В судовому засіданні 02.12.2008 року представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 217 982,04 грн. та відшкодувати судові витрати.

Представник відповідача позов не визнав, подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що частиною 2 п.20 договору № 769 від 28.04.2003 року встановлено, що "у разі видання нормативних актів, які змінюють Правила обслуговування під'їзних колій, розмір плат, зборів та порядок їх сплати т.ін., Сторони зобов'язані привести договір у відповідність до таких нормативних актів шляхом внесення необхідних доповнень і змін до тексту." Оскільки телеграма заступника Генерального директора Укрзалізниці №000389/ЦМ від 22.01.2008 (виходячи з переліку адресатів, яким вона призначалася) не адресовувалася ні нашому підприємству, ані Головному управлінню локомотивного господарства, якому завод безпосередньо підпорядкований, то обов'язок по контролю коефіцієнтів до тарифів на експлуатацію покладався на Південно-Західну залізницю в особі Козятинської дирекції залізничних перевезень. Пропозицій по внесенню змін до договору Відповідач не отримував, доповнень та додаткових угод до Договору № 769 від 28.04.2003 не існує. Всі необхідні установчі документи при укладанні договору надавалися Позивачу і підпорядкованість заводу ДАЗТУ «Укрзалізниця»а не одній з залізниць не приховувалася адміністрацією нашого підприємства, рахунки, які виставлялися Козятинською дирекцією нашому підприємству за надані послуги на експлуатацію залізничної під'їзної колії не містили підвищуючі коефіцієнти, та оплачувалися в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи  докази суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стаття 21 Закону України „Про залізничний транспорт" визначає, що відносини підприємств залізничного транспорту з власниками залізничних під'їзних колій, порядок і умови експлуатації цих колій, обігу рухомого складу, що не належить до залізничного транспорту загального користування, визначаються Статутом залізниць України та укладеними на його основі договорами.

Статтею 179 Господарського кодексу України встановлено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, в тому числі, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг).

Виходячи з цього, укладання договору на експлуатацію під'їзної колії або подачу та забирання вагонів є обов'язковим для залізниці за наявності технічної можливості надавати такі послуги.

Стаття 71 Статуту встановлює, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором. Порядок розроблення та форма договорів про експлуатацію залізничної під'їзної колії та договорів про подачу та забирання вагонів встановлюються розділом 12 Правил перевезень вантажів залізничним транспортом України, а саме: Правилами обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. за № 644 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 875/5096.

Згідно п. п. 2.1 п. 2 Правил договори про експлуатацію під'їзних колій укладаються між залізницею і власниками під'їзних колій у разі обслуговування під'їзної колії власним або орендованим локомотивом.

П. п. 3.4 п. З Правил регламентує порядок оформлення договору про експлуатацію під'їзної колії а також додаткових угод до договору, його продовження, доповнення або часткові зміни. Правила у додатку наводять зразок договору на експлуатацію залізничної під'їзної колії, який пунктом 16 передбачає обов'язок власника колії сплачувати залізниці плату, в тому числі, збір за подачу та забирання вагонів за відстань, зазначену в пункті 15 цього ж договору.

Між державним територіально - галузевим об'єднанням „Південно - Західна залізниця" в особі Козятинської дирекції залізничних перевезень та відкритим акціонерним товариством „Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року" в особі Погребищанської філії Відкритого акціонерного товариства „Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року" укладені договори про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 28.04.2003р. № 769, про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 29.03.2005р. № 256, про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 09.02.2007р. № 256.

Суд встановив, що з 05.01.2007р. по 22.02.2008р. за фактично здійснені операції по подачі та забиранню вагонів Відповідачем було сплачено Позивачу збір за подачу та забирання вагонів на загальну суму 113 726 грн. 80 коп. Дана сума була нарахована та стягнута з Відповідача як з підприємства, підпорядкованому залізниці та з застосуванням, при цьому, відповідного коригуючого коефіцієнта як для підприємств залізниці.

Так, перевіркою установчих документів Відповідача та його Погребищанської філії (без права юридичної особи) було встановлено, що відповідно до Наказу Міністерства транспорту   та   зв'язку   України   від   23.05.2007р.   №440   та   Статуту  Відповідача, затвердженого   наказом Укрзалізниці від 30.09.2006р. №470-Ц, Відповідач підпорядкований безпосередньо   Державній   адміністрації   залізничного   транспорту України (Укрзалізниці), що передбачає нарахування збору за подачу та забирання вагонів на загальних підставах, і при нарахуванні збору за подачу та забирання вагонів на дану під'їзну колію необхідно використовувати коригуючий коефіцієнт, встановлений для підприємств, які не належать до підприємств залізничного транспорту.

Підтвердженням цьому є п. п. 3.9 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. за № 644, якими передбачено укладення договорів на експлуатацію під'їзних колій з підприємствами Міністерства Транспорту та зв'язку України, які не підпорядковані управлінню залізниці (локомотивні, вагоноремонтні заводи та ін.), на загальних підставах. І, як наслідок, - проведення розрахунків з даними підприємствами потрібно проводити також на загальних підставах. Виходячи з вищевикладеного, збір за подачу та забирання вагонів потрібно було нарахувати згідно вимог пункту 1 розділу 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (далі - Тарифного керівництва № 1), затвердженого Наказом Мінтрансу від 15 листопада 1999р. № 551, а саме: збір за подачу та забирання навантажених та порожніх вагонів локомотивом залізниці нараховується згідно таблиці 2  з  наданням  відповідної знижки  та  застосуванням  збільшуючого  коефіцієнта коригування , в залежності від періоду нарахувань, за відстань подачі та забирання вагонів в обидва кінці та кількості поданих та забраних вагонів в звітну добу.

Таким чином, різниця плати за подачу та забирання вагонів, після перерахування та фактично сплаченою Відповідачем за період 01.01.2007р. —29.02.2008р., становить: 181 651 грн. 70 коп. + ПДВ (20%) 36330 грн. 34 коп. =217 982 грн. 04 коп.

Посилання відповідача у відзиві на те, що частиною 2 п.20 договору № 769 від 28.04.2003 року встановлено, що "у разі видання нормативних актів, які змінюють Правила обслуговування під'їзних колій, розмір плат, зборів та порядок їх сплати т.ін., сторони зобов'язані привести договір у відповідність до таких нормативних актів шляхом внесення необхідних доповнень і змін до тексту." А телеграма заступника Генерального директора Укрзалізниці №000389/ЦМ від 22.01.2008  не адресовувалася ні відповідачу, ані Головному управлінню локомотивного господарства, якому завод безпосередньо підпорядкований, то обов'язок по контролю коефіцієнтів до тарифів на експлуатацію покладався на Південно-Західну залізницю в особі Козятинської дирекції залізничних перевезень не приймається судом до уваги, оскільки пунктом 18 договору № 769 від 28.04.2003 року у якості додаткових умов встановлено, що при зміні коефіцієнта плата буде проводитись по нових розцінках. Вантажні операції проводяться цілодобово в терміни вказані в договорі.

Як факт визнання відповідачем донарахування суми по новому коефіцієнту за подачу та забирання вагонів є його лист від 12.03.2008р. № В - 15/20 в якому відповідач просить позивача проводити розрахунки за допомогою коефіцієнта доставок як для залізничних підприємств, які підпорядковані залізниці.

Окрім того, визнання правомірності пред'явлених Позивачем вимог слідує зі звернення Відповідача на ім'я заступника Генерального директора Укрзалізниці від 20.03.2008р. І6С-111/22.

Частиною 2 статті 909 Цивільного кодексу України не тільки підтверджені зобов'язання вантажовідправника щодо сплати належних платежів за договором перевезення визначеного вантажу, а й передбачені нарахування даних платежів: розрахунки щодо оплати послуг перевезення за договором, а також за виконання перевізником інших операцій і послуг, пов'язаних із перевезенням, здійснюється відповідно до затверджених у встановленому порядку тарифів.

Відповідно до ч. 1 статті 179 Господарського кодексу України майново - господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання, на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобов'язаннями. Відповідно до п. 16 договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 28.04.2003р. № 769 власник колії сплачує Залізниці збір за подачу та забирання вагонів згідно Тарифного керівництва № 1. В тексті істотної умови п. 16 зазначеного договору не вказано дати початку перебігу терміну, з якого кредитор має право вимагати оплати, і також не зазначено до якої дати сторона договору повинна здійснити оплату.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язків не встановлено, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Відповідно до ч. 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. З статті 216 Господарського кодексу України потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Відповідно до ч. 2 статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 217 982,04 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу стягуються за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року" (03049, м. Київ, вул. Ползунова, 2 р/р 260090002383 в АБ «Експрес-Банк», м. Київ, МФО 322959, код ЄДРПОУ 00480247) або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем, на користь державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01034 м. Київ, вул. Лисенка, 6 ЄДРПОУ 04713033) суму боргу 217 982 (двісті сімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 04 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2179 (дві тисячі сто сімдесят дев'ять) грн. 82 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                                       С.М.Мудрий