Постанова

від 09.07.2009 по справі 33/387

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

33/387

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 липня 2009 р.                                                                                    № 33/387  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Дерепи В.І.

суддів :Подоляк О.А.,Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.02.2009 р.

у справі№ 33/387

за позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"(надалі –Залізниця)

доВАТ "Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року"(надалі –Завод)

простягнення 217 982,04 грн.

за участю представників:

від позивача-  Лагода О.А.

від відповідача-  не з'явились

В С Т А Н О В И В:

У липні 2008 р. Залізниця звернулась до суду з позовом до Заводу про стягнення 217 982,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії № 769 від 28.04.2003 р. позивач надавав відповідачу послуги щодо подачі та забирання вагонів. Відповідач за період з 05.01.2007 р. по 22.02.2008 р. оплатив збір за подачу та забирання вагонів за встановленим тарифом із застосуванням коригуючого коефіцієнта, як для підприємств залізниці. Але відповідач підпорядкований безпосередньо Державній адміністрації залізничного транспорту України, що передбачає нарахування збору за подачу та забирання вагонів згідно коригуючого коефіцієнта, встановленого для підприємств, які не належать до підприємств залізничного транспорту. З огляду на те, що п. 3.9 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644, передбачає укладення договорів на експлуатацію під'їзних колій з підприємствами Міністерства транспорту та зв'язку України, які не підпорядковані управлінню залізниці (локомотивні, вагоноремонтні заводи та ін.) на загальних підставах і як наслідок –розрахунки з даними підприємствами необхідно проводити на загальних підставах, збір за подачу та забирання навантажених та порожніх вагонів локомотивом залізниці нараховується із застосуванням збільшеного коефіцієнта коригування, а тому з відповідача підлягає стягненню різниця вказаної плати, яка становить 217 982,04 грн.

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2008 р. (суддя Мудрий С.М.) позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2009 р. (судді: Капацин Н.В., Пашкіна С.А., Поляк О.І.) рішення скасовано, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, Залізниця звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 26.03.2003 р. між Козятинською дирекцією залізничних перевезень (залізниця)  та Погребищанською філією Відкритого акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року" (товариство) укладено договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії № 762 (надалі –Договір), в якому зазначено, що товариство має під'їзну колію довжиною 1 372 погонних метрів, яка обслуговується власним локомотивом товариства і є другою колією, а до стрілки № 4 другої колії вагони подаються локомотивом залізниці.

Згідно п. 16 Договору за подачу, забирання вагонів на відстані 40 км. товариство має сплачувати залізниці плату згідно з Тарифним керівництвом 1.

Пунктом 18 Договору передбачено, що при зміні коефіцієнту, плата буде проводитись по нових розцінках.

Відповідно до п. п. 19, 20 Договору всі зміни і доповнення до умов договору вносяться за згодою  сторін, у разі видання нормативних актів, які змінюють Правила обслуговування під'їзних колій, розміри плат, зборів та порядок їх сплати і т.ін., сторони зобов'язані привести договір у відповідність до таких нормативних актів шляхом внесення необхідних доповнень і змін до тексту договору.

Пункт 4.5. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій (статті 12, 64-77 Статуту), затверджених наказом Мінтрансу від 21.11.2000 р. № 644, зареєстрованих в Мінюсті України 24.11.2000 р. за № 875/5096 (надалі –Правила), передбачає, що за подачу вагонів локомотивом залізниці до пунктів навантаження та вивантаження на під'їздні колії або на передавальну колію, якщо вона знаходиться на території підприємства, і забирання вагонів з цих колій стягується плата за ставками, встановленими тарифами.

В таблиці № 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (тарифне керівництво № 1) наведені ставки зборів за подачу і забирання вагонів, які залежать від відстані подачі і забирання вагонів в обох напрямках і кількості вагонів, що подаються і забираються.

Тобто, нормативно закріплені тарифи за подачу і забирання вагонів обов'язкові для застосування для обох сторін.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 91-Р від 01.04.2005 р., наказами Міністерства транспорту та зв'язку України № 356 від 28.04.2007 р., № 402 від 15.05.2007 р., № 43 від 17.01.2008 р. затверджено коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, ні в Договорі, ні у відомостях плати за подання/забирання вагонів Залізниця не вказала до якої групи послуг застосовуються коефіцієнти, в якому розмірі, як ці коефіцієнти застосовуються по відношенню до Заводу.

У п 2.1 Правил встановлено, що взаємовідносини з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під'їзних коліях, визначаються договорами про експлуатацію під'їзних колій або договорами про подачу та забирання вагонів. Договори про подачу та забирання вагонів укладаються між залізницею і підприємствами, у разі обслуговування локомотивом залізниці під'їзних колій або окремих вантажних фронтів. В додатках № 1 та № 2 до Правил наведені типові договори про експлуатацію залізничної під'їзної колії і про подачу та забирання вагонів.

Пунктом 14 типового договору про подачу та забирання вагонів (додаток № 2 до Правил) передбачено узгодження між сторонами плати за подачу, забирання вагонів.

Згідно з пунктом 3.4 Правил проект договору про подачу та забирання вагонів розробляється залізницею і надсилається у двох примірниках підприємству на підпис.

Пунктом 77 Статуту залізниць України передбачено, що порядок врегулювання розбіжностей, що виникають при укладенні, зміні та розірванні договору на подачу та забирання  вагонів, визначається згідно з законодавством.

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 652 ЦК України встановлює, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

З огляду на те, що між сторонами Договору у визначеному законом порядку зміни до Договору внесені не були, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у позивача відсутні правові підстави для нарахування позивачу збору за подачу та забирання вагонів згідно збільшеного корегуючого коефіцієнту, а тому правомірно відмовив в позові.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2009 р. у справі № 33/387 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                            В. Дерепа

С у д д і                                                                                                 О. Подоляк

                                                                                                              Л. Стратієнко