Постанова

від 23.02.2009 по справі 33/387

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/387

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 23.02.2009                                                                                           № 33/387

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Капацин  Н.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Костерний Д.О. (довір. від 16.09.08р.)

                     Григор'єва О.І. (довір. від 13.11.08р.)

відповідача –             Кратко В.І. (довір. 13.02.09р.)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 02.12.2008

 у справі № 33/387  

 за позовом                               Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця"

 до                                                   ВАТ "Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року"

 про                                                   стягнення 217982,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.08р. у справі         № 33/387 задоволено позовні вимоги Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця”, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року” на користь Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця” 217 982,04 грн. боргу, 2 179,82 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що згідно з договором про експлуатацію залізничної під'їзної колії № 769 від 28.04.03р. позивач надав відповідачеві послуги по подачі та забиранню вагонів. Відповідач за період з 05.01.07р. по 22.02.08р. оплатив збір за подачу та забирання вагонів на загальну суму 113 726,80 грн. за встановленим тарифом із застосуванням коригуючого коефіцієнта як для підприємств залізниці, але відповідач підпорядкований безпосередньо Державній адміністрації залізничного транспорту України, що передбачає нарахування збору за подачу та забирання вагонів згідно коригуючого коефіцієнта, встановленого для підприємств, які не належать до підприємств залізничного транспорту. За висновками суду першої інстанції пункт 3.9 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. № 644, передбачає укладення договорів на експлуатацію під'їзних колій з підприємствами Міністерства транспорту та зв'язку України, які не підпорядковані управлінню залізниці (локомотивні, вагоноремонтні заводи та ін.) на загальних підставах і як наслідок –розрахунки з даними підприємствами необхідно проводити на загальних підставах, збір за подачу та забирання навантажених та порожніх вагонів локомотивом залізниці нараховується із застосуванням збільшеного коефіцієнта коригування, а тому різниця плати за подачу та забирання вагонів після перерахування та фактично сплаченою відповідачем за період з 01.01.07 – 29.02.08 підлягає стягненню з відповідача  на суму 217 982,04 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.08р. у справі № 33/387, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі ВАТ „Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року”  вказує на те, що за умовами укладеного між позивачем і відповідачем договору № 763 від 28.04.03р. зміни та доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін (п. 19 договору), а частиною 2 пункту 20 Договору  передбачено, що у разі видання нормативних актів, які змінюють Правила обслуговування під'їзних колій, розмір плат, зборів та порядок їх сплати і т.ін., сторони зобов'язані привести договір у відповідність до таких нормативних актів шляхом внесення необхідних доповнень і зміни до тексту договору. Ці вимоги також закріплені пунктом 2 статті 632 Цивільного кодексу України, де зазначено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Від позивача не надходило пропозицій щодо зміни умов договору, доповнення та додаткові угоди до договору відповідачем не підписувалися.  Послуги надані відповідачеві Козятинською дирекцією залізничних перевезень відповідачем оплачені в повному обсязі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу та додаткові пояснення, в яких зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва по даній справі прийнято у відповідності з чинними нормативними актами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.09р. розгляд апеляційної скарги призначено на 16.02.09р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції оголошено перерву до 23.02.09р.

          Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

          26.03.03р. між Козятинською дирекцією залізничних перевезень  (Залізниця) та Погребищанською філією Відкритого акціонерного товариства „Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року” (Підприємство) укладено договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії № 762, в якому зазначено, що Підприємство має під'їзну колію довжиною 1 372 погонних метрів, яка обслуговується власним локомотивом Підприємства і є другою колією, а до стрілки № 4 другої колії вагони подаються локомотивом залізниці.

          За подачу, забирання вагонів на відстані 40 км. Підприємство має сплачувати Залізниці плату згідно з Тарифним керівництвом 1.

          Пунктом 18 договору передбачено, що при зміні коефіцієнта, плата буде проводитись по нових розцінках, а пункти 19, 20 договору встановлюють, що всі зміни і доповнення до умов договору вносяться за згодою  сторін, у разі видання нормативних актів, які змінюють Правила обслуговування під'їзних колій, розміри плат, зборів та порядок їх сплати і т.ін., сторони зобов'язані привести договір у відповідність до таких нормативних актів шляхом внесення необхідних доповнень і зміни до тексту договору.

          Також між позивачем і відповідачем укладено договори про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 256 від 29.03.05, № 256 від 09.02.07р., за умовами яких Вантажовласник (Відповідач) здійснює попередню оплату коштів Залізниці (Позивач) на особовий рахунок № 260360100504 в АБ „Експрес-Банк” м. Києва, Залізниця списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами (контейнерами), штрафи, пеню) з особового рахунку Вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) і т.ін. наданих в паперовому або електронному вигляді. В липні 2008 року позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення суми 217 982,04 грн. з огляду на те, що за період з 05 січня 2007 року по 22 лютого 2008 року за фактично здійснені операції по  подачі та забиранню вагонів позивачем було утримано  суму 113 726,80 грн. як нараховану з підприємства, підпорядкованого залізниці та із застосуванням при цьому коригуючого коефіцієнта, але перевіркою установчих документів відповідача позивачем було встановлено, що ВАТ „Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року” підпорядкований безпосередньо Державній адміністрації залізничного транспорту.

В позовній заяві та поясненнях до апеляційної скарги позивач вказує, що за подачу та забирання вагонів потрібно було нараховувати плату згідно з вимогами пункту 1 розділу 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним  транспортом України згідно таблиці № 2. В обґрунтування позовних вимог позивач надав відомості плати за подання/забирання вагонів, в яких Залізницею до  сплати вказана сума 113 726,80 грн. Яку саме суму списав позивач з особового рахунку відповідача до матеріалів справи  доказів не надано.

          Пункт 4.5. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій (статті 12, 64-77 Статуту), затверджених наказом Мінтрансу від 21.11.2000р. № 644 передбачає, що за подачу вагонів локомотивом залізниці до пунктів навантаження та вивантаження на під'їздні колії або на передавальну колію, якщо вона знаходиться на території підприємства, і забирання вагонів з цих колій стягується плата за ставками, встановленими тарифами.

          Так в таблиці № 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (тарифне керівництво № 1) наведені ставки зборів за подачу і забирання вагонів, які залежать від відстані подачі і забирання вагонів в обох напрямках і кількості вагонів, що подаються і забираються. Тобто, нормативно закріплені тарифи за подачу і забирання вагонів обов'язкові для застосування для обох сторін.

          Разом з тим, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 91-Р від 01.04.05р., наказами Міністерства транспорту та зв'язку України № 356 від 28.04.07р., № 402 від 15.05.07р., № 43 від 17.01.08р. затверджувалися коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом, але  в договорі № 769 від 28.04.03, ні у відомостях плати за подання/забирання вагонів залізниця не вказала до якої групи послуг застосовуються коефіцієнти, в якому розмірі, як ці коефіцієнти застосовуються по відношенню до відповідача.

          Позивач вказує, що по відношенню до відповідача він застосував коригуючий коефіцієнт 1,021 як підприємства залізниці України, але вказане не підтверджується жодним документом. Як зазначалося раніше, позивач не підтвердив це фактичними розрахунками з відповідачем по особовому рахунку.

          Крім того, на думку позивача, ВАТ „Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року” не належить до підприємств залізниць України, але Статут відповідача затверджено наказом Державної адміністрації залізничного  транспорту України від 30.11.06р. № 470-ц і згідно з пунктом 1.2 Статуту ВАТ „Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року” підпорядковується Державній адміністрації залізничного транспорту України.

Відповідно до вступної частини Статуту Державне територіально-галузеве об'єднання „Південно-Західна залізниця” також підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України, а тому безпідставним є твердження позивача про те, що відповідач не належить до підприємств залізничного транспорту.

Крім того, частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін у випадках, передбачених законом або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.2 роз'яснення Вищого господарського суду України від 29.09.08р. № 04-5/225 „Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.02р.             № 04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” взаємовідносини залізниці з іншими підприємствами щодо порядку і умов експлуатації під'їздних колій, подачі та забирання вагонів згідно зі статтею 21 Закону України „Про залізничний транспорт” та статті 71 Статуту визначаються договором, порядок розроблення та форми таких договорів встановлено Правилами обслуговування залізничних під'їзних колій.

Пункт 2.1 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000, зареєстрованих в Мінюсті України 24.11.2000р. за № 875/5096 (далі-Правила), вказує на те, що взаємовідносини з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під'їзних коліях, визначаються договорами про експлуатацію під'їзних колій або договорами про подачу та забирання вагонів, договори про подачу та забирання вагонів укладаються між залізницею і підприємствами, у разі обслуговування локомотивом залізниці під'їзних колій або окремих вантажних фронтів. В додатках № 1 та № 2 до Правил наведені типові договори про експлуатацію залізничної під'їзної колії і про подачу та забирання вагонів.

Пунктом 14 типового договору про подачу та забирання вагонів (додаток № 2 до Правил) передбачено узгодження між сторонами плати за подачу, забирання вагонів.

Згідно з пунктом 3.4 Правил проект договору про подачу та забирання вагонів розробляється залізницею і надсилається у двох примірниках підприємству на підпис.

Позивач не надав доказів укладення з відповідачем договору про подачу та забирання вагонів, як цього вимагають Правила обслуговування залізничних під'їзних колій і, як наслідок, не узгодив з відповідачем розмір та порядок внесення плати за подачу, забирання вагонів, в тому числі не узгодив і коригуючий коефіцієнт для нарахування збору за подачу та забирання вагонів.

Пунктом 77 Статуту залізниць України передбачено, що порядок врегулювання розбіжностей, що виникають при укладенні, зміні та розірванні договору на подачу та забирання  вагонів, визначається згідно з законодавством.

Пункт 3.9 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій передбачає, що договори про експлуатацію під'їзних колій або про подачу та забирання вагонів з підприємствами Мінтрансу, які не підпорядковані управлінню залізниці (локомотивні, вагоноремонтні заводи та ін.), укладаються на загальних підставах, а стаття 10 ГПК України, частина 5 статті 181 Господарського кодексу України та пункт 3.4 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій надають право суб'єкту господарювання передати спір, що виник при укладенні господарського договору, на вирішення господарського суду.

Оскільки, договором між позивачем і відповідачем не визначені умови щодо проведення розрахунків за подачу та забирання вагонів, у даному процесі не може бути вирішений переддоговірний спір з правовідносин, що виникли між позивачем і відповідачем.

З огляду на зазначене у позивача відсутні правові підстави для нарахування корегуючого коефіцієнту, що застосовується до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України за подачу й забирання вагонів ВАТ „Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року”, як підприємству не залізничного транспорту України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.08р. по даній справі не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.

          На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу, суд,

ПОСТАНОВИВ:

 1. Задовольнити апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року”

          2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.08р. у справі № 33/387.

          3. В позові відмовити.

          4. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця” (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) на користь Відкритого акціонерного товариства „Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання (03049, м. Київ, вул. Ползунова, 2, код ЄДРПОУ 00480247) 1 101,40 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 33/387 повернути до Господарського суду    міста Києва.      

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 26.02.09 (відправлено)