Постанова

від 18.09.2012 по справі 2а-4166/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4166/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"18" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Гринчуку В.О., Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Багатогалузевої науково-виробничої фірми «Славутич»на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Багатогалузевої науково-виробничої фірми «Славутич»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 березня 2012 року №0000252260,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 травня 2012 року у задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Багатогалузевої науково-виробничої фірми «Славутич»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 березня 2012 року №0000252260 відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідачем не доведено наявність мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Апелянт зазначає, що відсутні підстави вважати, що правочини не відбулися або не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки факт виконання договорів та реальність здійснення господарських операцій в повному обсязі підтверджено поданими доказами, тому господарські операції між позивачем та ТОВ «Снайпер Медіа»є реальними.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 20 лютого 2012 року по 24 лютого 2012 року ДПІ у Подільському районі м.Києва проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Снайпер-Медіа»за період з 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якотї складено акт №99/23-404/16474317 від 24 лютого 2012 року, в якому встановлено порушення позивачем п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду: за вересень 2011 року в сумі 199500,00 грн. (рядок 19 Декларації); а також порушення п.п.1, 5 ст.203, п.п.1, 2 ст.215, п.1 ст.216, ст.ст.228, 626, 629 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах позивача із контрагентом ТОВ «Снайпер-Медіа» за період з 01 вересня 2011 року по 30 вересня 201 року при придбанні та продажу товарів (послуг).

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що між позивачем та ТОВ «Снайпер-Медіа»було укладено договір про виготовлення та розповсюдження рекламної продукції №15/09/2011 від 01 вересня 2011 року, на виконання умов якого ТОВ «Снайпер-Медіа»згідно акту приймання-передачі виконаних робіт від 13 вересня 2011 року виконало роботи по виготовленню поліетиленових пакунків (25000 шт.), картонних папок для зразків алюмінієвого профілю (12500 шт.) та розповсюдженню рекламної продукції в період з 05 вересня 2011 року по 12 вересня 2011 року (37500 шг.) на загальну суму 598500 грн. (в тому числі ПДВ -99750 грн.), а також згідно акту приймання-передачі виконаних робіт від 30 вересня 2011 року виконало роботи по виготовленню поліетиленових пакунків (25000 шт.), картонних папок для зразків алюмінієвого профілю (12500 шт.) та розповсюдженню рекламної продукції в період з 12 вересня 2011 року по 29 вересня 2011 року (37500 шг.) на загальну суму 598500 грн. (в тому числі ПДВ -99750 грн.).

На думку відповідача, оскільки ТОВ «Медіа-Снайпер»не подавало податкових декларацій до ДПІ у Голосіївському районі м.Києва про податок на доходи фізичних осіб за вересень-грудень 2011 року, наявні підстави вважати, що трудові ресурси для виконання умов договору, укладеного з позивачем, відсутні.

Крім того, згідно акту ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 14 грудня 2011 року щодо неможливості проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ «Снайпер-Медіа»останнє, на думку податкового органу, має ознаки фіктивності, оскільки кількість працюючих -1 особа, основні засоби відсутні, а також відповідно до експертного дослідження документів експертом сектору технічно-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУ МВС України в м.Києві №1517 від 09 вересня 2011 року підпис від імені директора ТОВ «Снайпер-Медіа»ОСОБА_2 в представлених на дослідження документах (податкова декларація з податку на додану вартість ТОВ «Снайпер-Медіа»за 05 місяць 2011 року з додатками №5, №6 та реєстр отриманих та виданих податкових накладних) ймовірно виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

На думку відповідача, вищевикладене свідчить про відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, господарські операції за період з 01 червня 2011 року по 31 серпня 2011 року щодо придбання ТОВ «Снайпер-Медіа»у контрагентів-постачальників товарів (робіт, послуг) та продажу товарів (робіт, послуг) контрагентам-покупцям не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

На підставі вищенаведеного відповідач дійшов висновку щодо нікчемності угод, укладених між позивачем та ТОВ «Снайпер-Медіа», на підставі ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України, як таких, що вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені цими правочинами; первинні документи не мають відношення до господарської діяльності та не можуть бути відображені у складі податкового кредиту позивача, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість за вересень 2011 року на загальну суму 199500 грн.

На підставі акту №99/23-404/16474317 від 24 лютого 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 березня 2012 року №0000252260, яким за порушення п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 199500 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку щодо правомірності винесеного ДПІ у Подільському районі м.Києва податкового повідомлення-рішення №0000252260 від 12 березня 2012 року.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Разом з тим, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем підтверджено факт сплати податку на додану вартість постачальнику в складі ціни товару (виконаних робіт), податковий кредит за перевірений період вересень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Снайпер-Медіа»сформований позивачем за наслідками фактичного проведення господарської операції, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, на підставі первинних бухгалтерських документів, податкових накладних, виданих платником податку, який поставляв товари, у відповідності до вимог Податкового кодексу України. Платник податку, який включив суми сплаченого податку на додану вартість, не може нести відповідальність за дії третіх осіб (постачальників та їх контрагентів) щодо дотримання ними порядку звітування та сплати ними своїх зобов'язань перед бюджетом. Зазначена функція на платника податку чинним законодавством не покладена, що унеможливлює зменшення позивачу суми податкового кредиту у випадку недотримання його контрагентами та їх постачальниками обов'язків перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість. Водночас, право позивача на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджено належними та допустимими доказами, що передбачені Податковим кодексом України.

Відповідач вважає угоду, укладену між позивачем та ТОВ «Снайпер-Медіа»нікчемною, як таку, що укладена з порушенням вимог п.п.1, 5 ст.203, п.п.1, 2 ст.215, п.1 ст.216, ст.ст.228, 626, 629 ЦК України, оскільки вказаний правочин був вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків.

У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема, однією з вимог чинності правочину є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України). Крім того, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність вчинення угоди між позивачем та ТОВ «Снайпер-Медіа»підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, договором на виготовлення та розповсюдження рекламної продукції №15/09/2011 від 01 вересня 2011 року, актами приймання-передачі виконаних робіт від 13 вересня 2011 року та 30 вересня 2011 року, податковими накладними. Крім того, до матеріалів справи надані зразки виготовленої ТОВ «Снайпер-Медіа»рекламної продукції (поліетиленовий пакунок, картонна папка, каталоги) алюмінієвих профілів та комплектуючих Аristo, сертифікати дистриб'ютора, договір про реалізацію товарів №2 (дистриб'юторський договір) від 15 січня 2007 року, згідно якого позивач виступає дистриб'ютором профільних матеріалів та комплектуючих для меблів торгової марки Аristo та зобов'язаний згідно пп.пп.2.2.7, 2.2.8 даного договору вживати заходів для збільшення обсягу продаж, розширення кола покупців, розробляти та підготовлювати рекламну компанію щодо просування торгової марки Аristo на території України. Натомість, відповідачем не доведено, що всі або будь-яка частина з цих документів не відображають реального стану речей, а також, що зазначені операції не призвели до зміни активів для позивача.

Висновки відповідача грунтуються виключно на акті ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 14 грудня 2011 року щодо неможливості проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ «Снайпер-Медіа»та висновках експертного дослідження документів експертом сектору технічно-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУ МВС України в м.Києві №1517 від 09 вересня 2011 року, однак ймовірна неналежність підпису, який здійснений від імені директора ТОВ «Снайпер-Медіа»ОСОБА_2 в представлених на дослідження документах: податковій декларації з податку на додану вартість ТОВ «Снайпер-Медіа»за 05 місяць 2011 року з додатками №5, №6 та реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, даній особі, не може свідчить про недотримання вимог законодавства при укладенні та виконанні угод зазначеним підприємством.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.7, 201.8, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку -ТОВ «Снайпер-Медіа», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції в межах господарської діяльності позивача, наявності виконаних робіт та проведення оплати за них, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 12 березня 2012 року №0000252260, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 199500 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 травня 2012 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195 , 196 , 198 , 202 , 205 , 207 , 212 , 254 КАС України , суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Багатогалузевої науково-виробничої фірми «Славутич»-задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 травня 2012 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Багатогалузевої науково-виробничої фірми «Славутич»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 березня 2012 року №0000252260 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва від 12 березня 2012 року №0000252260.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 24 вересня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.