Ухвала

від 21.01.2015 по справі 2а-4166/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року м. Київ К/800/35827/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Кохан О.С.,

представників позивача Барського К.М., Міщенка Д.М.,

представника відповідача Белзецької Т.Л.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 по справі №2а-4166/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Багатогалузевої науково-виробничої фірми «Славутич» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2012, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Багатогалузевої науково-виробничої фірми «Славутич» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2012 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 12.03.2012 №0000252260.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби 03.07.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 02.09.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 44.6, абзацу другого пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, статей 69, 70, 71, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Багатогалузевої науково-виробничої фірми «Славутич» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Снайпер-Медіа» за період з 01.09.2011 по 30.09.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду: за вересень 2011 року в сумі 199500,00грн.; а також порушення статей 203, 215, 216, 228, 626 та 629 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю «Снайпер-Медіа».

Як встановлено судом апеляційної інстанції, що висновок податкового органу ґрунтується на акті Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 14.12.2011 щодо неможливості проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Снайпер-Медіа», яким встановлено, що товариство має ознаки фіктивності, кількість працюючих - 1 особа, основні засоби відсутні, а також відповідно до експертного дослідження документів експертом сектору технічно-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві від 09.09.2011 №1517 підпис від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Снайпер-Медіа» в податковій декларації з податку на додану вартістьза травень 2011 року з додатками №5, №6 та реєстрі отриманих та виданих податкових накладних ймовірно виконані не ОСОБА_4, а іншою особою.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва складено акт від 24.02.2012 №99/23-404/16474317 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 №0000252260, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 199500,00грн.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Снайпер-Медіа» підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем договором на виготовлення та розповсюдження рекламної продукції від 01.09.2011 №15/09/2011, актами приймання-передачі виконаних робіт, податковими накладними.

До матеріалів справи також надані зразки виготовленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Снайпер-Медіа» рекламної продукції (поліетиленовий пакунок, картонна папка, каталоги) алюмінієвих профілів та комплектуючих Аristo, сертифікати дистриб'ютора, дистриб'юторський договір згідно якого позивач виступає дистриб'ютором профільних матеріалів та комплектуючих для меблів торгової марки Аristo та зобов'язаний вживати заходів для збільшення обсягу продаж, розширення кола покупців, розробляти та підготовлювати рекламну компанію щодо просування торгової марки Аristo на території України.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Снайпер-Медіа».

Враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 12.03.2012 №0000252260 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 по справі №2а-4166/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв