КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2012 року місто Київ № 2а-4001/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» доДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Публічне акціонерне товариство «Київський картонно-паперовий комбінат», з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби, в якому просив суд, з урахуванням збільшення позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.05.2012 року № 0000812301/1371, № 0000812301/1372, № 0000822300/1373 та від 06.09.2012 року № 0001362301/2205.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення від 16.05.2012 року № 0000812301/1371, № 0000812301/1372, № 0000822300/1373 та від 06.09.2012 року № 0001362301/2205 прийняті з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечить чинному законодавству України та підлягають скасуванню.
Ухвалами судді Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В призначений день та час до суду сторони не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Від представників сторін до суду надійшли письмові клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Під час судового розгляду справи представниками сторін надавалися додаткові докази по справі, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Представник позивача в наданому суду клопотанні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в наданому суду клопотання проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позовних вимог, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, відмовити повністю.
Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.
Публічне акціонерне товариство «Київський картонно-паперовий комбінат»є юридичною особою, зареєстрованою Обухівською РДА Київської області згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 30.06.1994 року Серії А01 № 560698, місцезнаходження: 08700, Київська область, місто Обухів, вулиця Київська, будинок 130, ідентифікаційний код: 05509659.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2012 року ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС проведено перевірку позивача, за результатами якої складений Акт № 944/220/05509659 від 26.04.2012 року «Про результати позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат»(код за ЄДРПОУ 05509659), з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ПП «Фатум-55»(код за ЄДРПОУ 36799377), ПП «Егнум»(код за ЄДРПОУ 36593772), ТОВ «Екологія-Групп»(код за ЄДРПОУ 35819329) за весь період взаємовідносин»(далі -Акт перевірки).
Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення податкового законодавства:
- підпункт 5.2.2 пункту 5.2, абзац 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті перевірки позивачем було завищено валові витрати по придбанню автомобільних послуг по взаємовідносинах з ПП «Фатум-55»(код за ЄДРПОУ 36799377), ПП «Егнум»(код за ЄДРПОУ 36593772) на загальну суму 1 784 793, 00 гривень, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 446 198, 00 гривень, в тому числі по періодах: 3-ри квартали 2009 року на суму 11 765, 00 гривень; 2009 рік на суму 13 025, 00 гривень; півріччя 2010 року на суму 426 298, 00 гривень; 2010 рік на суму 433 173, 00 гривень;
- підпункти 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпункти 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 04.03.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит на суму 2 369 908, 00 гривень, що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 64 375, 00 гривень, в тому числі по періодах: вересень 2009 року на суму 9412, 00 гривень; жовтень 2009 року на суму 483, 00 гривень; серпень 2010 року на суму 54480, 00 гривень. Завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму 2 305 533, 00 гривень, в тому числі по періодах: грудень 2009 року на суму 525, 00 гривень; травень 2010 року на суму 670 304, 00 гривень; червень 2010 року на суму 377 722, 00 гривень; липень 2010 року на суму 1 172 717, 00 гривень; жовтень 2010 року на суму 78 766, 00 гривень; листопад 2010 року на суму 3066, 00 гривень; грудень 2010 року на суму 2433, 00 гривень.
На підставі Акта перевірки № 944/220/05509659 від 26.04.2012 року, ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС 16.05.2012 року були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000812301/1371, № 0000812301/1372 та № 0000822300/1373.
Вищевказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку.
За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС від 16.05.2012 року № 0000812301/1371, № 0000812301/1372 та № 0000822300/1373, рішенням ДПС у Київській область про результати розгляду первинних скарг № 1751/10/10-206/352-886 від 23.07.2012 року, податкові повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС від 16.05.2012 року № 0000812301/1371, № 0000812301/1372 та № 0000822300/1373 залишені без змін, а скарги позивача -без задоволення та збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 576 383, 00 гривень штрафних санкцій.
У зв'язку з чим, ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 06.09.2012 року № 0001362301/2205 про донарахування штрафних (фінансових) санкцій у зв'язку із встановленим порушенням по збільшенню суми бюджетного відшкодування.
Позивач, не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд їх скасувати, що і є предметом даного позову.
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, суд виходить з наступних положень законодавчих актів.
Згідно з положеннями частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.
Відповідно до частини п'ятої статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є недійсним.
Частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання та зменшив суму бюджетного відшкодування виходячи з висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами з ПП «Фатум-55» (код за ЄДРПОУ 36799377) та ПП «Егнум»(код за ЄДРПОУ 36593772) судом досліджено дане питання та встановлено наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, на підставі разових замовлень ПП «Фатум-55»(код за ЄДРПОУ 36799377), ПП «Егнум»(код за ЄДРПОУ 36593772) надавали в вересні-листопаді 2009 року та квітні-листопаді 2010 року послуги з перевезення вантажів.
На підставі відповідних товарно-транспортних накладних були підписані акти виконаних робіт та надані податкові накладні.
На підтвердження взаємовідносин позивачем до суду були надані належним чином завірені копії первинних документів, а саме податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні.
Згідно відомостей, було оплачено надання послуг перевезення в повному обсязі. Факт перерахування коштів та наявності зазначених документів не заперечується сторонами.
Слід відмітити, що відповідачем вже здійснювалась планова перевірка ПАТ «Київський КПК»за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року (Акт перевірки від 24.11.2010 року № 2282/2301/05509659). Будь-яких порушень щодо правомірності формування податкового кредиту чи правильності нарахування й своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Фатум-55», ПП «Егнум»виявлено не було.
Щодо висновків перевіряючих в Акті перевірки, які стали підставами для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судом встановлено наступне.
Від ВПМ ДПІ в Обухівському районі отримано службову записку № 456/7/26-01 від 07.02.2012 року, в якій зазначено, що від ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва отримано лист від 25.11.2011 року № 7024/7/2610/3, з якого встановлено, що в ході проведення дослідчої перевірки за фактом можливої незаконної реєстрації чи придбання ПП «Фатум-55»та ПП «Егнум»для прикриття незаконної діяльності встановлено факти використання реквізитів даних підприємств для формування податкового кредиту з ПДВ ПАТ «Київський КПК»в періоді третій-четвертий квартал 2009 року та 2010 рік.
Будучи опитаним директор та засновник ПП «Фатум-55»громадянин ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) пояснив, що з грудня 2007 року жодного відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, адміністративно-господарські функції директора ПП «Фатум-55»не виконував та нікого для цього не уповноважував, чим займається дане підприємство та кількість працюючих йому невідомо. Паспорт та копію паспорту нікому не надавав, звідки взяли копію паспорту для реєстрації ПП «Фатум-55»- невідомо. Податкову звітність ПП «Фатум-55»та первинні документи, пов'язані з діяльністю, ніколи не підписував. Дозволу на виготовлення печатки не надавав та не займався веденням фінансово-господарської діяльності підприємства.
Керівником та головним бухгалтером ПП «Фатум-55»з дня реєстрації, перебував ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1. Згідно з отриманим від Служби безпеки України висновком спеціаліста науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 170/1 від 12.04.2011 року Задніченко О.М., встановлено, що підписи на документах, які стосуються діяльності ПП «Фатум-55», виконані не директором ПП «Фатум-55»ОСОБА_1, а іншою особою.
Також, в ході відпрацювання постачальників ПАТ «Київський КПК»отримано пояснення директора ПП «Егнум», громадянина ОСОБА_3, який будучи опитаним як директор та засновник ПП «Егнум»пояснив, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, адміністративно-господарські функції директора ПП «Егнум»не виконував та нікого для цього не уповноважував. Ніяких доручень та своєї згоди на реєстрацію даного підприємства, виготовлення печатки, не давав. Податкову звітність та інші бухгалтерські документи, пов'язані з діяльністю ПП «Егнум», не підписував. Де знаходиться печатка та хто займається веденням фінансово-господарською діяльністю підприємства, йому не відомо.
В ході проведення перевірки за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року встановлені взаємовідносини ПАТ «Київський КПК»з ПП «Фатум-55»за період квітень-листопад 2010 року та з ПП «Егнум»за період вересень-листопад 2009 року та квітень-жовтень 2010 року.
Договори по перевезеннях з вище вказаними підприємствами не укладався та до перевірки не надано.
У зв'язку з чим, перевіряючими зроблено висновок, що оскільки ПП «Фатум-55»та ПП «Егнум»діяли по схемі, без справжнього наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем ТМЦ, виконанням робіт або наданням послуг, то фінансово-господарська діяльність вказаних підприємств здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності. Фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Фатум-55», ПП «Егнум»та їх контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, обумовлювались цими правочинами (стаття 234 Цивільного кодексу України).
Відповідач в Акті перевірки зазначав, якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування податкового кредиту та, як наслідок, несплата податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України.
Тобто, в результаті виконання сторонами нікчемних угод у позивача не може виникати право на податковий кредит по ПДВ та включення до валових витрат.
Згідно з частиною першою статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
З цього приводу, суд зазначає, що в Акті перевірки не наведено належних доводів, також відповідачем жодними доказами не підтверджено, що правочин між позивачем та ПП «Фатум-55»(код за ЄДРПОУ 36799377), ПП «Егнум»(код за ЄДРПОУ 36593772) спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Факт здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП «Фатум-55», ПП «Егнум»підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме податковими накладними, актами виконаних робіт, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками тощо.
Позивачем надано суду первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо надання послуг. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.
Отже, суд дійшов висновку, що наявність у позивача виданих йому ПП «Фатум-55»(код за ЄДРПОУ 36799377), ПП «Егнум»(код за ЄДРПОУ 36593772) податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата позивачем вартості за отримані послуги з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього ПДВ з бюджету.
З вищевикладеного можна зробити висновок, що суму податкового кредиту та валові витрати позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої ПП «Фатум-55» (код за ЄДРПОУ 36799377), ПП «Егнум»(код за ЄДРПОУ 36593772), а до складу валових витрат правомірно віднесено витрати у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Судом не беруться до уваги висновки податкового органу, які базуються на поясненнях директорів контрагентів та висновку експерта, з огляду на наступне.
З приводу пояснень громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які були директорами ПП «Фатум-55»та ПП «Егнум»відповідно, на які податковий орган посилається як на доказ нікчемності (недійсності) правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, суд зазначає, що дані свідчення є недопустимим доказом, тому судом до уваги не приймаються.
Вказані покази відбиралися в процесі проведення дослідчої перевірки за фактом можливої незаконної реєстрації чи придбання ПП «Фатум 55»та ПП «Егнум», доказів наявності обвинувальних вироків відносно цих осіб суду не надано.
Крім того, до уваги не приймається й висновок спеціаліста Служби безпеки України від 12.04.2011 № 170/1, оскільки не відноситься до даної справи (дослідження здійснювалось відносно підпису ОСОБА_1 на копіях банківських чеків, копії рішення засновника тощо), які не мають відношення до підписання первинних господарських документів ПП «Фатум-55»по взаємовідносинах з позивачем.
За обставин, викладених в Акті перевірки, суд дійшов висновку, що наявність у позивача - платника податку, виданих йому ПП «Фатум-55»та ПП «Егнум»податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства і сплата ПП «Фатум-55», ПП «Егнум»вартості послуг з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.
Надані представником позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем та ПП «Фатум-55», ПП «Егнум», що у свою чергу свідчить про відсутність у діях позивача порушень вимог податкового законодавства.
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що на час укладання та виконання правочинів, контрагенти позивача були зареєстровані юридичними особами та були платниками податку на додану вартість.
Відповідачем також не надано суду доказів визнання договорів, укладених між позивачем та його контрагентами недійсними у судовому порядку.
Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача так і його контрагентів.
Застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент існування спірних відносин, суд виходить з наступного.
Щодо правомірності віднесення валових витрат до складу валових витрат виробництва та обігу.
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями) (далі -Закон № 334), валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат
В обґрунтування порушень позивачем повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток, відповідачем зазначено порушення вищезазначених норм податкового законодавства.
Однак, усі витрати позивача документально підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, які відповідають чинному законодавству України, а доводи відповідача не підтверджені жодними доказами.
У зв'язку з цим, висновки відповідача щодо порушення позивачем повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток є неправомірними.
Відносно правомірності визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.
Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який підлягав застосуванню до спірних правовідносин (далі - Закон № 168).
Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При цьому, податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону № 168).
Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 168 поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168).
Згідно з вимогами Закону № 168, єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку -покупця товару належним чином оформленої податкової накладної.
Тобто, можливість включення відповідної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту пов'язується з моментом отримання платником від контрагента належно оформленої податкової накладної.
Виходячи із системного аналізу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 у взаємозв'язку з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168 суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.
Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання послуг, які підтверджені податковими накладними, придбані послуги оплачені позивачем та використані підприємством у господарській діяльності.
Податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, копії яких знаходиться в матеріалах справи, відповідає вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168.
Судом також досліджувалась реальність здійснених між позивачем та його контрагентами господарських операцій, їх взаємозв'язок із діяльністю позивача та встановлювалися факти використання придбаних послуг у господарській діяльності позивача.
Так, встановлено, що між позивачем та рядом підприємств були укладені договори на поставку гофропродукції. З метою поставки такого товару, позивачем і були укладені договори з ПП «Фатум-55» та ПП «Егнум». На всі поставки товарів оформлювались товарно-транспортні накладні, в яких вказувалися вантажовідправник -позивач та вантажоодержувач -одне з підприємств з яким укладено договір про поставку гофропродукції, адреса поставки, назва продукції. Підприємство-покупець товарів в товарно-транспортній накладній підтверджував факт отримання товарів із здійсненням підпису та проставлення штампу, печатки підприємства - отримувача товарів. Тільки після такого підтвердження, на підставі відповідних товарно-транспортних накладних за фактом надання транспортних послуг ПП «Фатум-55»та ПП «Егнум»підписувались відповідні акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та надавалися позивачу відповідні податкові накладні.
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Екологія-Групп»слід відмітити наступне.
Між позивачем та ТОВ «Екологія-Групп»(код за ЄДРПОУ 35819329) 01.01.2010 року був укладений договір поставки № 104/44/0110 на поставку позивачу в 2010 році макулатури. На підставі вказаного договору ТОВ «Екологія-Групп»було поставлено позивачу в травні-липні 2010 року 7767, 997 тонн макулатури, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами, зведеною відомістю приходу макулатури. На вищенаведені поставки макулатури різних марок ТОВ «Екологія-Групп»виписані відповідні податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.
Здійснення поставки макулатури ТОВ «Екологія-Групп»позивачу підтверджується наявними в матеріалах справи прибутковими ордерами, актами прийняття макулатури по кількості та якості, товарно-транспортними накладними. Таким чином, факти поставки товарів позивачу, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському та податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з ПДВ підтверджується податковими накладними. Операції з поставки товарів мали реальний характер, товари поставлені в повному обсязі й оплачені позивачем.
В свою чергу, відповідач посилався на те, що декларації з ПДВ за травень, червень та липень 2010 року (в Акті взагалі йде посилання на декларації за травень, червень, липень 2009 року) відповідно до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України не подані постачальником позивача, а саме ТОВ «Екологія-Групп».
Слід зазначити, що наявність або відсутність податкової декларації з ПДВ не впливає на наявність об'єктів оподаткування, оскільки подача/неподача податкової декларації контрагентом не призводить до відсутності операцій з поставки товарів, послуг.
Чинним законодавством України па покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту за заявлені до бюджетного відшкодування податку на подану вартість здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Отже, враховуючи персоніфіковану відповідальність у сфері податкових відносин, позивач не має можливості впливати на характер господарської діяльності контрагентів та нести відповідальність за порушення податкового законодавства з боку контрагента.
Також, судом не приймаються твердження податкового органу як підставу для зменшення бюджетного відшкодування, що у ТОВ «Екологія-Групп»було анульовано свідоцтво платника ПДВ 28.10.2010 року, скасовано державну реєстрацію 04.11.2010 року, а постановою господарського суду Одеської області 14.09.2010 року у справі № 7/370-10-3733 ТОВ «Екологія-Групп»визнано банкрутом.
Суд звертає увагу, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Екологія-Групп»мали місце у травні-липні 2010 року, доказів, що на момент укладення договору та поставки продукції ТОВ «Екологія-Групп»мало стан -припинено не надано.
Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Екологія-Групп»були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання та виконання договорів.
Відповідачем також не надано суду доказів визнання договорів укладених між позивачем та його контрагентом, недійсним у судовому порядку, наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб контрагента -ТОВ «Екологія-Групп».
Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 16.05.2012 року № 0000812301/1371, № 0000812301/1372, № 0000822300/1373 та від 06.09.2012 року № 0001362301/2205, оскільки судом встановлено правомірність формування валових витрат, податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування, а отже доводи відповідача про заниження податку на прибуток, податку на подану вартість, завищення бюджетного відшкодування і нарахування за такі порушення штрафних санкції є необґрунтованими.
У зв'язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві та у заяві про збільшення позовних вимог, доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкових повідомлень-рішень, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач не надав суду обґрунтованих доказів, які б свідчили про встановлені правопорушення.
Суд, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 16.05.2012 року № 0000812301/1371, № 0000812301/1372, № 0000822300/1373 та від 06.09.2012 року № 0001362301/2205.
Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» понесені ним судові витрати в розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійки.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Шевченко А.В.
Суд | Київський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 21.09.2012 |
Оприлюднено | 05.10.2012 |
Номер документу | 26262584 |
Судочинство | Адміністративне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні