Постанова

від 02.10.2012 по справі 19/5014/670/2012(18/163/2011)

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.09.2012 р. справа №19/5014/670/2012(18/163/2011)

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Дучал Н.М., Склярук О.І. за участю представників: від позивача-1: не з'явився від позивача-2:не з'явився від відповідача:не з'явився від третьої особи-1:не з'явився від третьої особи -2:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВиконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ та Луганської міської ради на рішення господарського судуЛуганської області від 04.07.2012 р. по справі№ 19/5014/670/2012(18/163/2011) (головуючий суддя Косенко Т.В., судді Єжова С.С., Семендяєва І.В.) за позовом 1.Виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ 2.Луганської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління №1», м. Луганськ третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачівУправління Держкомзему у м. Луганську Луганської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаЛенінська міжрайонна державна податкова інспекція м. Луганська Луганської області Державної податкової служби, м. Луганськ про стягнення 24 258 грн. 71 коп.

В С Т А Н О В И В:

Виконавчий комітет Луганської міської ради та Луганська міська рада звернулися до господарського суду Луганської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління №1»про стягнення на користь Луганської міської ради заборгованості з орендної плати за землю в сумі 23 335 грн. 36 коп. та пені в розмірі 923 грн. 35 коп., згідно договору на право тимчасового користування землею від 11.04.1996 №1411, який укладений між 1-им позивачем та відповідачем по справі.

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.10.2011 року у справі № 18/163/2011 (суддя Корнієнко В.В.) у позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2011 року (судді: Малашкевич С.А. - головуючий, Азарова З.П., Кододова О.В.) рішення господарського суду Луганської області від 05.10.2011 року у справі № 18/163/2011 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальності „Ремонтно - будівельне управління № 1 на користь Луганської міської ради заборгованість з орендної плати за землю в сумі 23 335 грн. 36 коп. - основний борг, 923 грн. 35 коп. -пеня, всього 24 258 грн. 71 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальності „Ремонтно - будівельне управління № 1", в доход Державного бюджету України витрати з держмита в сумі 85 грн., витрати за інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2012 року у справі № 18/163/2011 рішення господарського суду Луганської області від 05.10.2011 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2011 р. скасовано. Справу, передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області. Судом касаційної інстанції, зокрема, зазначено, що судами першої та апеляційної інстанції при винесенні оскаржених судових актів наведеним обставинам та правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.

Крім того, згідно зі статтею 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Зважаючи на вказані положення земельного законодавства, вбачається, що передбачене договором використання спірної земельної ділянки для розміщення виробничих будівель та споруд заводу не є її цільовим призначенням, а лише умовами її використання відповідно до договору оренди.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про використання відповідачем спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням є хибним та не ґрунтується на нормах земельного законодавства.

Також, судом касаційної інстанції було зазначено, що при новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, вирішити спір із дотриманням норм процесуального законодавства на підставі норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних відносин сторін.

Відповідно до ст.111 12 Господарського процесуального кодексу України Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Рішенням господарського суду Луганської області від 04.07.2012 р. по справі № 19/5014/670/2012(18/163/2011) (головуючий суддя Косенко Т.В., судді Єжова С.С., Семендяєва І.В) за результатами нового розгляду позовні вимоги Виконавчого комітету Луганської міської ради та Луганської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремонтно-будівельне управління №1", м.Луганськ, задовольно частково, в наслідок чого стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремонтно-будівельне управління №1" на користь Луганської міської ради заборгованість з орендної плати за землю в сумі 8677 грн. 74 коп. і пеню в розмірі 72 грн. 73 коп. з перерахуванням цих коштів на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Ленінського району. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремонтно-будівельне управління №1" в доход Державного бюджету України судові витрати в загальній сумі 869 грн. 55 коп. Стягнуто з Луганської міської ради в доход Державного бюджету України судові витрати в загальній сумі 1092 грн. 83 коп. Стягнуто з Луганської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремонтно-будівельне управління №1" судовий збір в сумі 352 грн. 88 коп.

Не погодившись з судовим рішенням, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування підстав для скасування рішення, апелянти посилаються по-перше, на те, що судом першої інстанції неправильно визначений розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки; по-друге, на те, що земельна ділянка використовується відповідачем під здійснення комерційної діяльності, тому встановлення коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки Кф=2,5 є правомірним. У зв`язку з чим, позивачі вважають, що судом першої інстанції неправильно оцінені докази у справі, по-трете судом першої інстанції неправильно оцінені докази у справі, зокрема -неправильно визначений розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Крім того, під час судового розгляду, не з`ясовано питання фактичного використання земельної ділянки та порушені норми матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач з доводами апеляційної скарги не погодився, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Сторони правом на участь в судовому засіданні не скористались, хоча про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю, у зв`язку з неможливістю його участі у судовому засіданні за станом здоров`я.

Неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.03.1996 р. № 157 (із змінами до нього) відповідачу була передана в оренду терміном на 49 років земельна ділянка площею 0,2410 га за адресою: вул. Краснодонская, 1 під розміщення виробничих будівель та споруд заводу.

На підставі цього рішення, між Виконавчим комітетом Луганської міської ради та ТОВ "РБУ № 1" укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996 р., реєстрація від 19.04.1996 р. № 1411 (з додатковою угодою від 11.04.2006), згідно якого позивач надав відповідачу в оренду строком на 49 років земельну ділянку загальною площею 0,2410 га під розміщення виробничих будівель та споруд заводу за адресою: м. Луганськ, вул. Краснодонская, 1, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2.1 Договору, плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати у розмірі земельного податку щомісячно рівними частками.

З матеріалів справи вбачається, що 11.04.2006 р. між сторонами була укладена додаткова угода, якою були внесені зміни до п.1.1 договору, а саме слова та цифри „загальною площею 1,8118 га" замінено на слова та цифри „загальною площею 0,2410 га".

Згідно з рішенням Луганської міської ради від 25.01.2011 р. № 5/74 Товариству з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління №1" припинено право тимчасового користування (у тому числі на умовах оренди) частинами земельної ділянки площею 0,0273 га та площею 0,1052 га, у зв'язку з добровільною відмовою та зобов'язано товариство внести зміни до договору на право тимчасового користування землею.

Отже, зміни до договору відповідно даного рішення були внесені лише 04.12.2011 р. згідно договору про внесення змін у договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996 р., зареєстрованого від 19.04.1996 р. № 1411 зі змінами внесеними до нього.

Даний договір зареєстрований від 14.12.2011 за № 441010004000672.

Згідно розрахунку позивачів за відповідачем лічиться заборгованість з орендної плати за період з 01.07.2009 р. до 31.07.2011 р. у сумі 23 335 грн. 36 коп. та пеня у розмірі 923 грн. 35 коп., яка нарахована за період з 01.02.2011 р. по 31.07.2011 р., всього сума заборгованості складає 24 258 грн. 71 коп. Наявність зазначеної заборгованості, яку відповідач не визнає, і стала підставою для звернення з даним позовом.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Аналогічна проавова позиція містяться і в положеннях ст.654 Цивільного кодексу України.

На підставі вищевикладеного вбачається, що договір оренди землі від 11.04.1996 року є чинним, оскільки сторонами не укладався в письмовій формі договір про розірвання спірного договору оренди землі. Також, сторонами вносились до вказаного договору зміни, а дії сторін свідчать про виконання його умов, а саме, відповідачем здійснювалась сплата саме орендної плати.

Матеріали справи свідчать про те, що на підставі рішення Виконавчого комітету Луганської міської ради від 02.02.2001р. №56/1 Товариству з обмеженою відповідальністю „Ремонтно-будівельне управління №1" було припинено право тимчасового довгострокового користування на умовах оренди земельними ділянками, в зв'язку з добровільною відмовою, вважаючи договір на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996 р. № 1411 розірваним за взаємною згодою сторін та надано відповідачу в постійне користування земельні ділянки згідно з проектом відведення земельних ділянок. 15.07.2001 р., на виконання цього рішення, видано Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ЛГ № 002813/4. Відповідно до вищевказаного Державного акту, землекористувачу надано у постійне користування 0,3097 га землі в межах згідно з планом землекористування та 0,1177 га землі надано у постійне користування під розміщені будівлі та споруди за адресою: вул.Краснодонська, 1. Даний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 941.

Рішенням господарського суду Луганської області від 21.08.2003 р. по справі №15/171н було визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Луганської міської ради від 02.02.2001 р. № 56/1.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ЛГ № 002813/4 не може бути прийнято до уваги, у якості доказу, оскільки він виданий на виконання рішення, яке визнане недійсним.

За приписами ст.33 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", до делегованих повноважень виконавчих органів міських рад віднесено здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням та охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення.

Відповідно до приписів Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" використання землі в Україні є платним. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно із ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Стаття 13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) визначає договір оренди землі як договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.21 вищевказаного Закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно із ст.24 Закону України "Про оренду землі", орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п.14.1.147 Податкового кодексу України, плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 9 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю відноситься до загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 2 ст.288 Податкового кодексу України передбачено, що платником орендної плати є орендар.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, в тому числі, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п.1. ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 вищезазначеного кодексу передбачені підстави виникнення господарських зобов»язань, а саме:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, укладений договір оренди, є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених ним.

Нормами ст. 21 Закону України "Про оренду землі"(в редакції, яка діяла до 01.01.2011 р.), які кореспондуються зі ст. 288 Податкового кодексу України (який діє з 01.01.2011 р.) визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди.

Сторони за спірним договором, зокрема у пункті 2.1 Договору встановили, що плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати у розмірі земельного податку щомісячно рівними долями.

За приписами ст. 7 Закону України "Про плату за землю" (в редакції, яка діяла до 01.01.2011 р.), яка також кореспондується з положеннями ст. 274 Податкового кодексу України (який дії з 01.01.2011 р.) ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких встановлено, встановлюється у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" та п.п. 3 п. 4 Положення про управління (відділ) Держкомзему в місті (обласного та районного значення), затвердженого наказом Держкомзему України від 17.06.2008 р. № 123, яке зареєстроване в Мін`юсті України 10.07.2008 р. за № 626/15317, управління Держкомзему в місті обласного значення відповідно до покладених на нього завдань видає витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

На підставі вищевикладеного, вбачається, що судом першої інстанції вірно зроблений висновок, що саме управління Держкомзему в місті обласного значення є уповноваженим органом, який видає витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, тому розмір орендної плати Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління №1" за оренду земельної ділянки по вул. Краснодонська, 1, повинен визначатись від нормативної грошової оцінки зазначеної у Витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок несільськогосподарського призначення проводиться не рідше як один раз у 7-10 років.

Отже, рішенням Луганської міської ради від 28.12.2007 р. № 28/10 була затверджена нормативна грошова оцінка земель м. Луганська, яка набрала чинності 01.03.2008 р., а рішення від 22.12.2000 р. № 22/4 втратило чинність. Рішення було опубліковано у міській щотижневій громадсько-політичній газеті "Жизнь Луганска" від 27.02.2008 № 9(919).

Таким чином, до усіх землекористувачів м.Луганська з 01.03.2008 р. була застосована нова нормативна грошова оцінка.

Відповідно до положень, зазначених у Порядку визначення нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельним ресурсам від 27.01.2006 р. № 18/15/21/11 передбачено, що нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно цього ж Порядку визначено, що застосування коефіцієнта функціонального використання залежить від того, яка саме діяльність проводиться на земельній ділянки.

Відповідно до п.3.3 вищезазначеного порядку, вбачається, що вказана оцінка залежить, зокрема, і від коефіцієнту (Кф), який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо).

Згідно абз.1 п.3.5 Порядку, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності.

Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженою наказом Держкомстату України від 05.11.1998 № 377, зареєстрованою в Мін'юсті України 14.12.1998 за № 788/3228, відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.

Коефіцієнт функціонального використання для земельних ділянок змішаного використання визначається як середньозважене (за площею) значення коефіцієнтів функціонального використання окремих частин земельної ділянки змішаного використання.

Підставою для виділення частин земельної ділянки різного функціонального використання є виключно затверджені дані інвентаризації земельної ділянки та землеустрою.

Статтею ст.3 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що цільове призначення земельної ділянки -використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Додатком 1 до п.3.5, 3.7, 3.9,0 3.10 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, передбачені види діяльності, які за Класифікатором видів економічної діяльності відносяться до розділів DD та DN, провадяться на землях, які за функцією використання відносяться до категорії -"землі промисловості", і до таких земель застосовується коефіцієнт функціонального використання 1,2, а види діяльності, які за Класифікатором видів економічної діяльності відносяться до розділу О92, провадяться на землях, які за функцією використання відносяться до категорії -"землі громадського призначення", і до таких земель застосовується коефіцієнт функціонального використання 0,7.

З огляду на що, найвищий коефіцієнт функціонального використання, який може застосовуватись до земель, на яких провадить свою діяльність відповідач значення якого складає 1,2.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист головного управління Держкомзему у Луганській області № 8-3-30/3101 від 24.06.2011 р. для обчислення плати за передану згідно з договором на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996, зареєстрованого 19.04.1996 № 1411, в якому також зазначено, що земельну ділянку для розміщення виробничих будівель та споруд заводу, враховано добуток коефіцієнтів, у тому числі функціонального використання земельної ділянки (для розміщення виробничих будівель і споруд заводу), значення якого складає 1,2.

Також, слід зазначити, що у Витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, які видавались Управлінням Держкомзему у м.Луганську від 25.02.2009 р. № 03-7/104, від 19.03.2010р. № 3-3-05/0236, від 31.01.2011р. № 2-2-05/326 зазначено саме цей коефіцієнт.

Відповідно до ст.286.2 Податкового кодексу довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки подається при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю). Надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що зміни в спірний договір стосовно використання земельної ділянки не вносились.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно того, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 8677 грн. 74 коп.

У підпункті 3.2 б) пункту 3 Договору оренди землі сторони встановили відповідальність відповідача за невчасне внесення плати за землю у строки, визначені Договором оренди землі у вигляді пені - у розмірі 0,2 процента від суми недоїмки за кожний день прострочки.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Податкового кодексу України, пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Пунктом 5 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов`язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.

Частиною 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пунктом 41 Договору оренди землі передбачено, що сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, відповідач не довів наявності таких обставин та того, що порушення зобов`язань відбулось не з його вини.

З 10.08.2010 р. облікова ставка Національного банку України складає 7,75 відсотків. 120% від вказаних облікових ставок НБУ складає 0,0255% на день відповідно, з огляду на що, пеня на заборгованість з орендної плати за землю складає 72 грн. 73 коп.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що, відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України , рішення господарського суду Луганської області від 04.07.2012 р. по справі № 19/5014/670/2012(18/163/2011) прийнято з урахуванням вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції, ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, висновки, викладені в оспорюваному рішенні, відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оспорюваного судового рішення колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ та Луганської міської ради на рішення господарського суду Луганської області від 04.07.2012 р. по справі № 19/5014/670/2012(18/163/2011) - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 04.07.2012 р. по справі 19/5014/670/2012(18/163/2011)- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Н.О.Мартюхіна

Суддя Н.М. Дучал

Суддя О.І.Склярук