Постанова

від 04.07.2012 по справі 2270/3202/12

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 2270/3202/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2012 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіМатущака В. В. при секретарі Коновчук Т.В. за участі:представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Новатор" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, Головного управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області про визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення боргу з бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернувся позивач до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, третьої особи на стороні відповідача, Головного управління Державної казначейскої служби у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 20.03.12 р. № 0000262307, № 0000141505 та стягнення з державного бюджету України 224503 грн. бюджетного відшкодування по податку на додану вартість і судових витрат.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просив їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, та просив в позові відмовити.

Представник третьої особи проти позову заперечував, зазначивши, що Головне управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області не вчиняло жодних протиправних дій, які могли призвести до порушень прав та обов'язків позивача.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та відповідача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, зважаючи на наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Новатор" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість та складено акт від 12.03.12 р. № 1811/15-5/22987900. На підставі висновків вказаного акту винесено податкові повідомлення - рішення від 20.03.12 р. № 0000141505 Форми-В1, № 0000262307 Форми - В4, яким зменшено від`ємне значення податку на додану вартість на суму 224503 грн. На акт перевірки підприємством було подано заперечення від 13.03.2012 p. № 046/831, які залишені відповідачем без задоволення (відповідь ДШ у м. Хмельницькому від 20.03.2012 р. № 8074/10/23-7). Податковим повідомленням-рішенням № 0000141505 від 20.03.2012 р. підприємству відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ на рахунок у банку в сумі 224 503 грн. і накладено штраф в сумі 112 252 грн. Дане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за результатами камеральної перевірки підприємства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2012 року, результати якої були оформлені актом від 12.03.2012 № 1811/15-5/22987900. Сума 224 503 грн. була задекларована у рядку 23.1 в складі загальної суми 2 560 797 декларації № 9006426417 від 18.01.2012 р.

Від'ємне значення податку на додану вартість по декларації за грудень 2011 р. відповідачем зменшено на 224 503 грн. з наступних причин.

Як зазначено на аркуші 3 акту перевірки від 06.03.2012 p., «перевіркою не підтверджено правомірність формування податкового кредиту грудня 2011 р. по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Інтеграл-сервіс» (код ЄДРПОУ 22955366) всього на суму ПДВ 109341 грн., від ТОВ «ТДС» (код ЄДРПОУ 22859467) на суму ПДВ 75 505 грн., від ТОВ «Фірма «АТТ» (код ЄДРПОУ 19476484) на суму ПДВ 35 857 грн., від ПП «Стальтехсервіс» (код ЄДРПОУ 24610045) на суму ПДВ 3800 грн.

Стосовно взаємовідносин із зазначеними контрагентами за вказаний період в акті стверджується, що перевіркою не виявлено документів щодо підтвердження відповідності поставлених товарів, зазначені постачальники формують податкові кредити за рахунок СГД, які мають ознаки ризикового кредиту, вказується на нікчемність правочинів, укладених нашим підприємством з вказаними підприємствами з метою заволодіння державним майном. Також робиться висновок, що податкові накладні не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних не відповідають дійсності, наведена в них інформація є суперечливою, дані документи складені з порушенням вимог вищезазначених законів та нормативних актів, зосереджується увага на недоліках податкових накладних. Зокрема таким недоліком вважається назва договору, стверджується, що замість слів «договір поставки» мало б бути вказано «договір купівлі-продажу» і таке ін. Також вказується на відсутність у податкових накладних коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Вказані підстави для зменшення сум від'ємного значення і відшкодування ПДВ є надуманими, не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства і не відповідають фактичним обставинам.

Відповідно до п. 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення. Всі необхідні первинні документи для підтвердження облікових даних при перевірці відповідачеві були надані і мали б оцінюватися ним у сукупності. Однак контролюючий орган пішов по шляху спростування і невизнання кожного документу, кожної господарської операції окремо з формальних підстав, що вже неодноразово спростовувалось підприємством в інших судових справах, в тому числі і по взаємовідносинах з ТОВ «Інтеграл-Сервіс», ТОВ «Фірма АТТ» у 2011 році - зокрема у справі Хмельницького окружного адміністративного суду № 2270/15391/11. З врахуванням реальності господарських операцій між підприємством і вказаними контрагентами відсутність у податкових накладних коду за УКТ ЗЕД не можна вважати таким недоліком, що унеможливлює віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, зазначених продавцем у таких податкових накладних.

При цьому сам відповідач на аркуші 9 акту перевірки від 06.03.2012 р. вказує, що "відповідно до cт. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 p. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) бухгалтерський облік господарських операцій будується на принципі превалювання сутності над формою - операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми". Крім того слід звернути увагу на ту обставину, що форма податкової накладної тривалий час після внесення змін до п. 201.1 ст. 201 ПКУ не передбачала графи для зазначення коду товару по УКТ ЗЕД, а нова форма була затверджена наказом Мінфіну України (набув чинності 16 грудня 2011 p.), що суперечить вимогам п. 201.2 ст. 201 ПКУ, де зазначено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. Тобто як до 16 грудня 2011 р., так і до теперішнього часу в цьому питанні існує не лише правова невизначеність, а й пряме порушення закону з боку органів державної виконавчої влади. За таких умов заповнення податкових накладних по формі, затвердженій наказом Мінфіну, також є підставою для віднесення їх до таких, що оформлені з порушенням вимог статті 201 ПКУ (п.198.6 ст. 198 ПКУ). В даному випадку буде доречним звернутись до положень п/п 4.1.4 п.4.1. ст. 4 і п. 56.21 ст. 56 ПКУ щодо презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

В актах перевірки і в податкових повідомленнях-рішеннях стверджується, що підприємством допущене порушення п. 198.1. п. 198.3. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. Позиція контролюючого органу не ґрунтується на вимогах діючого законодавства. Відповідачем стверджується про недійсність правочинів, укладених підприємством з названим контрагентами та невідповідність наданих до перевірки документів "вимогам первинних документів". В акті згадуються норми цивільного законодавства про недійсність правочинів. При цьому при посиланні на норми Цивільного кодексу України ігнорується положення його статті 204, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Враховуючи також, що у частині другій статті 1 ЦКУ встановлено, що цивільне законодавство не застосовується до податкових відносин, то намагання відповідача напряму застосовувати норми ЦКУ для обґрунтування своїх висновків по результатах перевірок взагалі виглядають сумнівними.

Подібні висновки відповідача ґрунтуються лише на припущеннях і заперечують положення пункту 201.10 ст. 201 ПКУ, де зазначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В акті камеральної перевірки від 12.03.2012 р. в обґрунтування зменшення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника податку за січень 2012 року в розмірі 224 503 грн. міститься посилання на попередній акт від 06.03.2012 р. і знову стверджується, що операції по взаємовідносинах ДП «Новатор» із контрагентами ТОВ Інтеграл-Сервіс», ТОВ «ТДС», ТОВ «Фірма АТТ», ПП «Стальсервіс» не мали реального товарного характеру, заперечується як підстава для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту наявність податкових накладних.

Нарахування штрафу у податковому повідомленні-рішенні форми В1 № 0000141505 від 20.03.2012 р. не ґрунтується на законі - підприємством жодного разу не сплачувались штрафи з підстав завищення ним сум з бюджетного відшкодування ПДВ, а отже розмір штрафу - 50% від суми, що є нібито завищеною у декларації підприємства, застосований неправомірно.

Серед законодавчих підстав прийняття податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються, зазначено пункт 54.3 статті 54. п/п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Відповідно до пункту 1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання товарів.

Ст.198.6. вказаного Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Ст. 200.1. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Ст. 200.3. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Враховуючи судову практику: Постанову Верховного Суду України від 11 жовтня 2006 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 3384445 де зазначено, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Постанову Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 2362425 в якому зазначено, що аналіз норм Закону України "Про податок на додану вартість" дає підстави зробити висновок, що цим Законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Як убачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцями товару.

Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Відповідач не спростував доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Виходячи із аналізу зазначених відповідачем норм законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем не допущено їх порушення, а отже податкові - повідомлення рішення винесено відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, позивачем доведено правомірність позовних вимог, також судом, в судовому засіданні, здобуто підтвердження підстав скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 20.03.12 р. № 0000262307, № 0000141505.

Враховуючи те, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, наявні всі підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 186 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задоволити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 20.03.12 р. № 0000262307, № 0000141505.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Новатор" (м. Хмельницький, вул. Тернопільська 17, код ЄДРПОУ 22987900) борг з бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за січень 2012 р. в сумі 224503 грн. (двісті двадцять чотири тисячі п'ятсот три гривні).

Стягнути з Державного бюджету на користь Державного підприємства "Новатор" (м. Хмельницький, вул. Тернопільська 17, код ЄДРПОУ 22987900) судовий збір в сумі 4292 (чотири тисячі двісті дев'яносто дві) грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 09 липня 2012 року

Суддя /підпис/В. В. Матущак "Згідно з оригіналом" Суддя В. В. Матущак