Ухвала

від 05.11.2015 по справі 2270/3202/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2015 року м. Київ К/9991/65923/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.07.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 по справі № 2270/3202/12

за позовом Державного підприємства "Новатор"

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

третя особа Головне Управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення боргу з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2012 року Державним підприємством до суду заявлено позов про скасування податкових повідомлень - рішень від 20.03.2012 № 0000262307 та №0000141505 та стягнення з державного бюджету України 224 503,00 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі ПДВ) та судових витрат.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.07.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за спірними господарськими операціями та наявності у позивача права на бюджетне відшкодування.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що посадовими особами Державної податкової інспекції було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань підтвердження взаємовідносин з рядом контрагентів за грудень 2011 року та камеральну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2012 року, за результатами яких оформлено акти від 06.03.2012 № 1756-7/22987900 та від 12.03.2012 №1811/15-5/22987900.

Перевірками встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п 200.1, п 200.2, абз. "а" п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення ПДВ грудня 2011 року на 224 503,00 та завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2012 року на 224 503,00 грн.

На підставі вказаних вище актів перевірок контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.03.2012 №0000262307, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення ПДВ на суму 224 503,00 грн. та від 20.03.2012 №0000141505, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 224 503,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмір 112 252,00 грн.

Висновок фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовано тим, що Підприємством безпідставно сформовано податковий кредит по господарським операціям з контрагентами (ТОВ "Інтеграл-сервіс", ТОВ "ТДС", ТОВ "Фірма АТТ", ТОВ "Стальтехсервіс"), оскільки укладені угоди не спричинили реального настання правових наслідків та є нікчемними, з огляду на відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а отже, на думку контролюючого органу, фактично проведені операції спрямовані лише на отримання податкової вигоди. Крім того, контролюючий орган зазначає про недоліки в заповненні первинних документів, зокрема і податкових накладних.

Зазначені висновки покладені в основу основних мотивів касаційної скарги.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексуУкраїни ).

За визначенням пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу .

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу ), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України ).

А, відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Відповідно до п. 200.12, 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинами, що спростовують позицію державного податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є підставою для бухгалтерського обліку та податкового обліку та встановлено реальне виконання договорів укладених з контрагентами, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених первинних документів (договори, податкові та видаткові накладі, рахунки - фактури, прибуткові ордера, товарно - транспортні накладні, подорожні листи, накладні на отримання товару, платіжні документи), враховано також і правосуб'єктність сторін на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договору та оформлення податкових накладних були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ.

Судами також встановлено і належне оформлення податкових накладних (містять всі обов'язкові реквізити), на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит.

Крім того, суд зазначає, що певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер та не є підставою для висновку про позбавленні юридичної сили і доказовості таких первинних документів, оскільки в силу відсутності визначення поняття "податковий облік" в чинному законодавстві та з точки зору пп. 1.2.3 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в банках України, в якому зазначено, що податковий облік ведеться з метою накопичення даних про валові доходи та валові витрати відповідно до законодавства України і використовується для складання податкової звітності, форма, правила, порядок і термін подання якої визначаються ДПАУ, та при цьому, як зазначено у цьому пункті Положення, зміни в податковому обліку не впливають на фінансовий облік, фінансовий (бухгалтерський) та податковий облік - це різні поняття. Відповідно, недотримання вимог, що пред'являються до оформлення первинного документа в бухгалтерському обліку, не може бути безумовним висновком про безпідставність виникнення податкової вигоди.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами попередніх інстанцій правомірно не прийнято до уваги, оскільки відсутність достатніх матеріальних чи будь - яких інших ресурсів для здійснення господарської діяльності, не має своїм наслідком нікчемність укладених ними правочинів чи слугувати доказом наявності у вказаного суб'єкта господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Наявність чи відсутність певних обставин встановлюється на підставі будь-яких фактичних даних, що мають значення для справи, та які є доказами у розумінні ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідають висунутим процесуальним законом критеріям належності, допустимості та достовірності таких доказів, а тому, за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Проте, всупереч вимогам ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем належних та допустимих доказів суду надано не було.

Також, колегія суддів зазначає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, отриманих від контрагентів, які мали спеціальну правосуб'єктність, а також реальність вчинених господарських операцій та сплату коштів за отриманий товар (послуги), зокрема суму ПДВ, висновок судів попередніх інстанцій про правомірність формування податкового кредиту з ПДВ та заявлення його до бюджетного відшкодування ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Виходячи з приписів ст. 215 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із залишенням без змін судових рішень першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів приходить до висновку про поновлення виконання судових рішень у справі, виконання яких було зупинено за клопотанням сторони у справі під час відкриття касаційного провадження.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.07.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 по справі №2270/3202/12 залишити без змін.

Поновити виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.07.2012 та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 по справі № 2270/3202/12.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко