Рішення

від 27.09.2012 по справі 16/5005/6377/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.09.12р. Справа № 16/5005/6377/2012 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Дамко Україна ЛТД", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Вишевичі-Агротехніка", м. Дніпропетровськ

про стягнення 76 529 грн. 33 коп.

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: Сагатюк Н.П.- представник, дов. від 01.07.2012р. №140/12 (був присутній у судовому засіданні 13.09.2012р.);

від відповідача: не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з відповідача 76 529 грн. 33 коп., що складає: 71 421 грн. 14 коп. -заборгованості за надання послуг по організації автоперевезення вантажу відповідно до умов договору від 16.03.2011р. №154/11 транспортно-експедиційного обслуговування та 5 108 грн. 19 коп. -пені.

Відповідач у відзиві (вх. №51805/2012 від 10.09.2012р.) на позовну заяву про стягнення грошових коштів у сумі 76 529 грн. 33 коп. вважає позовну заяву необґрунтованою та безпідставною, посилаючись на те, що: - відповідач жодним чином не укладав зазначеного позивачем господарського договору; - 09.04.2011р. було укладено акт № KS10147801 надання послуг на суму 34 093 грн. 23 коп. та акт від 01.04.2011р. №KS1013901 надання послуг на суму 37 327 грн. 91 коп.; - зазначені акти не є зобов'язанням, де передбачалось умови надання послуг виконавцем замовнику; - в самому договорі, який вказує позивач, не закріплено відповідно до чинного законодавства умови щодо оплати та строку виконання цієї оплати; - якщо б відповідач і укладав зазначений договір транспортно-експедиційного обслуговування від 16.03.2011р. №154/11 з позивачем, то строк для пред'явлення позовних вимог з боку позивача вже давно минув через закінчення строку позовної давності.

Позивач у клопотанні (вх. №53709/12 від 19.09.2012р.) просить проводити розгляд справи у відсутності представника позивача.

Також позивач у клопотанні (вх. №53711/12 від 19.09.2012р.) просить суд вжити заходів до забезпечення позову, а саме: накласти арешт на грошові суми, що належать відповідачеві.

Приймаючи до уваги, що:

- згідно із статтею 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається у будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду;

- відповідно до статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, у тому числі, - накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; - забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору; - забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; - зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

- згідно із статтею 1 Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.22.2011р., судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат;

- судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви,

передбаченої процесуальним законодавством (частина 1 статті 3 Закону України „Про судовий збір");

- відповідно до інформаційного листа Державної судової адміністрації України від 10.11.2011р. №12-6621/11 документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скраплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення;

- проте, позивачем не подано доказів сплати судового збору в установленому порядку та розмірі за подання заяви про забезпечення позову;

- крім того, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення;

- відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову;

- отже, позивачем не надано доказів в підтвердження того, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову, можуть зникнути або зменшитися за кількістю;

- тому клопотання позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідач у заяві (вх. №54493/12 від 24.09.2012р.) просить перенести судове засідання на іншу дату по господарській справі №16/5005/6377/2012, посилаючись на неможливість бути присутнім у судовому засіданні через хворобу.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду справи, оскільки, по-перше, відповідачем не надано доказів в підтвердження зазначеної у клопотанні обставини щодо хвороби представника, по-друге, суд не обмежує коло осіб, які можуть бути представниками у судовому засіданні і надати витребувані господарським судом документи, по-третє, строк вирішення спору у справі закінчується 25.09.2012р.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представником позивача заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.03.2011р. між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Вишевичі-Агротехніка" (замовником) та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Дамко Україна ЛТД" (виконавцем) було укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування №154/11 (надалі -Договір), відповідно до Розділу 1 якого виконавець зобов'язується від свого імені та за рахунок замовника укласти один або декілька договорів перевезень в міжнародному автомобільному сполученні тим самим, організувавши та забезпечивши транспортування вантажів замовника відповідно до його письмових вказівок, а замовник, в свою чергу, зобов'язується сплатити виконавцю винагороду за виконання згаданого доручення.

Відповідно до пункту 2.1 Договору для здійснення кожного перевезення замовник в термін не пізніше 48 годин до бажаної дати початку перевезення оформлює та передає виконавцю факсимільним зв'язком транспортне замовлення, складене у довільній форм, але, в обов'язковому порядку, що несе в собі наступну інформацію: адреса завантаження та розвантаження вантажу; дата та час подачі автомобіля на завантаження; ваг, номенклатура та загальна вартість вантажу, а також кількість місць та вид пакування; адреси відправника та одержувача вантажу, разом з контактними телефонами та відповідальними особами; адреси проведення митного оформлення в місцях завантаження та розвантаження; бажаний строк доставки вантажу; сума фрахту та запропонована форма, а також термін оплати за перевезення; пропозиції з перегляду розміру штрафних санкцій за зрив завантаження та простій транспортного засобу; при необхідності, інші особливості перевезення вантажу.

Для цілей даного договору, вищезгадане транспортне замовлення буде розглядатися виконавцем як належна письмова вказівка замовника на організацію та забезпечення транспортування вантажу шляхом укладання від імені виконавця та за рахунок замовника одного або декількох договорів перевезення в міжнародному автомобільному сполученні (пункт 2.2. Договору).

Згідно з пунктом 2.5 Договору для цілей даного договору, належним документом, що підтверджує виконання своїх обов'язків виконавцем, буде вважатися завірена печаткою перевізника копія товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою відправника вантажу, перевізника, одержувача вантажу та митних органів на шляху прямування вантажу.

07.10.2010р. між позивачем, як експедитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Велика Ведмедиця", як перевізником, було укладено Договір №396 на транспортне обслуговування (надалі -Договір на транспортне обслуговування), у відповідності з умовами якого експедитор замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.

Також 05.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтертрансгруп", як перевізником, та позивачем, як замовником, було укладено Договір №037/11/60 на надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом, відповідно до умов якого перевізник зобов'язується доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж (згідно із транспортною накладною) до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену сторонами плату, а також інші підтверджені витрати, пов'язані з перевезенням вантажу.

Відповідно до статті 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної; відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Вказана норма кореспондується зі статями 909 Цивільного кодексу України та 307 Господарського кодексу України.

У статті 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником; якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до CMR VYH002 та CMR VYH005 відповідач підтвердив отримання вантажу від перевізників Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертрансгруп" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Велика Ведмедиця".

В подальшому між сторонами було підписано акти надання послуг на загальну суму 71 421 грн. 14 коп., у тому числі акт від 01.04.2011р. №KS10139101 на суму 37 327 грн. 91 коп. та акт від 09.04.2011р. №KS10147801 на суму 34 093 грн. 23 коп.

Зазначені акти містять посилання на Договір від 16.03.2011р. №154/11, що спростовує твердження відповідача про неукладення між сторонами вказаного договору. До того ж, іншого договору з такими самими реквізитами відповідачем до суду надано не було.

Відповідно до частин 1, 2 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Тобто Договір від 16.03.2011р. №154/11 за вищевказаними ознаками є договором транспортного експедирування.

Відповідно до пункту 4.3 Договору підставою для розрахунків за Договором є рахунок виконавця, акт виконаних робіт, податкова накладна, що відправляються замовнику факсимільним зв'язком.

Термін проведення розрахунків за договором, тобто за кожне здійснене перевезення, складає 5 календарних днів з моменту отримання рахунку, при цьому, замовник повинен сплатити виконавцю всі суми, що належать йому за договором без відрахувань на рахунок будь-якої претензії чи контрпретензії або заліку (пункт 4.4. Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідачу на підставі Договору від 16.03.2011р. №154/11 були виставлені рахунки на оплату від 07.04.2011р. №KS10139101 на суму 37 327 грн. 91 коп. та від 09.04.2011р. № KS10147801 на суму 34 093 грн. 23 коп.

Про отримання зазначених рахунків свідчать підписані відповідачем, як замовником, акти надання послуг №KS10139101 та № KS10147801, в яких є посилання на рахунки відповідно від 07.04.2011р. №KS10139101 та від 09.04.2011р. № KS10147801.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, строк сплати за надані послуги вважається таким, що настав і відповідач повинен був здійснити розрахунки за надані послуги відповідно до 12.04.2011р. та до 14.04.2011р.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з пунктом 5.8 Договору за порушення термінів розрахунків, понад зазначеного в пункті 4.4. даного договору, чи, додатково узгоджених сторонами строків у транспортному замовленні на конкретне перевезення, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен. день прострочення платежу.

Таким чином, пеня з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ за 182 дні прострочення, що вказані позивачем, становить 5 519 грн. 98 коп. (з 13.04.2011р. по 11.10.2011р. по сумі 37 327 грн. 91 коп. -2 884 грн. 99 коп. та з 15.04.2011р. по 13.10.2011р. по сумі 34 093 грн. 23 коп. -2 634 грн. 99 коп.).

Проте, стягнення пені обмежується пред'явленими вимогами у сумі 5 108 грн. 19 коп.

Одночасно суд не може погодитися з думкою відповідача щодо застосування скороченого річного строку позовної давності до вимог по стягненню заборгованості за надані послуги з організації перевезень оскільки:

- згідно із статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу;

- відповідно до частини 1 та пункту 6 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю; позовна давність в один рік застосовується, у т.ч. у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу);

- у статті 925 Цивільного кодексу України встановлено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами); позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк; до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів);

- отже, скорочений річний термін позовної давності застосовується до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу;

- у даному випадку правовідносини, що склалися між сторонами, не випливають з договору перевезення відповідно до статті 925 Цивільного кодексу України та є правовідносинами транспортного експедирування;

- тому для даних правовідносин застосовується загальний строк позовної давності, який відповідно до статті 257 Цивільного кодексу становить три роки та який не сплив на момент розгляду справи.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що думку відповідача щодо відсутності між сторонами укладеного Договору від 16.03.2011р. №154/11 спростовують надані позивачем та оплачені відповідачем послуги згідно акту надання послуг від 09.04.2011р. №KS10147701 на суму 31 822 грн. 53 коп. (рахунок від 09.04.2011р. №KS10147701, платіжне доручення від 13.09.2011р. №1776), акту від 01.04.2011р. №KS10140401 на суму 34 708 грн. 20 коп. (рахунок на оплату від 08.04.2011р. № KS10140401, платіжне доручення від 31.05.2011р. №1284), акту від 01.04.2011р. №KS10139001 на суму 36 127 грн. 89 коп. (рахунок на оплату від 07.04.2011р. № KS10139001, платіжне доручення від 12.04.2011р. №1050). В зазначених актах та рахунках також є посилання на Договір від 16.03.2011р. №154/11.

З урахуванням викладеного з відповідача підлягає стягненню 71 421 грн. 14 коп. -заборгованості та 5 108 грн. 19 коп. -пені.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Вишевичі-Агротехніка" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 17, к. 202; ідентифікаційний код 36365890) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дамко Україна ЛТД" (01601, м. Київ, вул. Шовковична, 42-44, оф. 8Д; ідентифікаційний код 32554810) 71 421 грн. 14 коп. -заборгованості, 5 108 грн. 19 коп. -пені та 1 609 грн. 50 коп. -витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

„01„ жовтня 2012р.