Постанова

від 01.10.2012 по справі 7/347

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2012 р. Справа № 7/347

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Остапенко М.І.,

суддів Доповідач -Жаботина Г.В.Жаботиної Г.В., Селіваненко В.П.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.05.2012р.

у справі № 7/347 Господарського суду Донецької області

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго"

до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго"

про стягнення інфляційних в розмірі 25 016 грн. 65 коп., 3% річних в розмірі 6 068 грн. 68 коп.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" про стягнення інфляційних в розмірі 25016,65грн., 3% річних в розмірі 6068,68грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 04.04.2012р. (судді: Сгара Е.В., Лейба М.О., Левшина Г.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.05.2012р. (судді: Чернота Л.Ф., Бойченко К.І., Стойка О.В.), позов задоволений частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 3% річних в сумі 5901, 48 грн., інфляційних в сумі 22457,13 грн., відповідно розподілені судові витрати. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права України та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Вимоги касаційної скарги заявник обґрунтовує тим, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки, на думку скаржника, відповідачем у справі повинно бути Комунальне підприємство "Вугледартепломережа".

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.09.2004р. у справі №20/399 з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" на користь позивача стягнуто борг за електроенергію, в тому числі, 73929,82грн. боргу за активну електроенергію з ПДВ за укладеним між сторонами договором № 74 від 05.09.2000р. Рішення набрало законної сили.

Предметом позову у даній справі є вимога Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" про стягнення з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" трьох процентів річних за період 01.11.2008 по 30.09.2011р. в сумі 6068, 68 грн. та інфляційних втрат за період з 01.11.2008р. по 30.09.2011р. в сумі 25016, 65 грн. нарахованих на вказану суму основного боргу за договором № 74 від 05.09.2000р.

Судами встановлено факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання стосовно погашення заборгованості.

Судами також перевірено правильність поданого позивачем розрахунку суми позову та встановлено, що за вказані періоди сума 3 % річних складає 5901,48 грн., а сума інфляційних втрат - 22457,13грн.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, то суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача вищезазначених сум 3% річних та інфляційних втрат відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що скаржник не є належним відповідачем у справі, оскільки відповідачем у справі повинно бути Комунальне підприємство "Вугледартепломережа", то суди попередніх інстанцій надали цим доводам належну правову оцінку, встановивши, що заявником не доведено факту правонаступництва Комунальним підприємством "Вугледартепломережа" Вугледарської міської ради прав та обов'язків відповідача за рішенням суду від 16.09.2004р., так як це не підтверджується матеріалами справи, а розподільчий баланс на вищевказану суму та розшифровки до нього відхилені судами попередніх інстанцій як докази.

Згідно зі ст.111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, тому доводи касаційної скарги, які потребують переоцінки доказів у справі, до уваги не приймаються.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9 , 111-1 1 Господарського процесуального к?одексу України, Вищий господа?рський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.05.2012р. у справі №7/347 - без змін.

Головуючий суддя Остапенко М.І. Суддя Жаботина Г.В. Суддя Селіваненко В.П.