Рішення

від 28.09.2012 по справі 5011-42/1245-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-42/1245-2012 28.09.12

За позовом Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Оберіг" третя особаЗакрите акціонерне товариство "Козелецький комбікормовий завод" про визнання договору недійсним. Головуючий суддя Стасюк С.В.

суддя Шаптала Є.Ю.

суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача Смиковська О.О. (за дов.) від відповідача не з'явився третя особаГребеник І.С. (дов. № 13/07/12-а від 13.07.2012 р.)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28 вересня 2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Закрите акціонерне товариство "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Оберіг" (надалі по тексту - відповідач) про визнання договору недійсним, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2012 року порушено провадження у справі № 5011- 42/1245-2012 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Закрите акціонерне товариство "Козлецький комбікормовий завод", слухання справи призначено на 21.02.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2012 року розгляд справи було відкладено на 06.03.2012 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2012 року розгляд справи було відкладено на 13.03.2012 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року розгляд справи було відкладено на 27.03.2012 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2012 року розгляд справи було відкладено на 04.04.2012 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 04.04.2012 року справу було передано на розгляд у колегіальному складі суддів: головуючий суддя Паламар П.І., суддя Бойко Р.В., суддя Літвінова М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2012 року справу було прийнято колегією суддів: головуючий суддя Паламар П.І., суддя Бойко Р.В., суддя Літвінова М.Є. до свого провадження, розгляд справи призначено на 11.04.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2012 року розгляд справи було відкладено на 16.05.2012 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2012 року розгляд справи було відкладено на 05.06.2012 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2012 року розгляд справи було відкладено на 02.07.2012 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 02.07.2012 року справу було передано на розгляд у колегіальному складі суддів: головуючий суддя Стасюк С.В., суддя Куркотова Є.Б., суддя Літвінова М.Є .

Представник відповідача в судове засідання 02.07.2012 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 05.06.2012 року не виконав.

Представник позивача у судовому засіданні надав додаткові документи по справі та усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник третьої особи також надав додаткові документи по справі та усні пояснення по суті спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2012 року розгляд справи було відкладено на 13.07.2012 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Представник відповідача в судове засідання 13.07.2012 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 02.07.2012 року не виконав.

Представник третьої особи також не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 02.07.2012 року не виконав.

13.07.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про зміну (доповнення) підстав позову.

Представник позивача у судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2012 року розгляд справи було відкладено на 03.08.2012 року, у зв'язку з неявкою відповідача, третьої особи та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 03.08.2012 року справу № 5011- 42/1245-2012 було передано на розгляд у колегіальному складі суддів: головуючий суддя Стасюк С.В., суддя Нечай О.В., суддя Куркотова Є.Б., у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2012 року розгляд справи було відкладено на 14.08.2012 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 14.08.2012 року справу № 5011- 42/1245-2012 було передано на розгляд у колегіальному складі суддів: головуючий суддя Стасюк С.В., суддя Нечай О.В., суддя Шаптала Є.Ю., у зв'язку з перебуванням судді Куркотової Є.Б. у відпустці.

Представник відповідача в судове засідання 14.08.2012 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 03.08.2012 року не виконав.

Представник третьої особи також не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 03.08.2012 року не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2012 року розгляд справи було відкладено на 31.08.2012 року, у зв'язку з неявкою відповідача, третьої особи та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 31.08.2012 року справу № 5011- 42/1245-2012 було передано на розгляд у колегіальному складі суддів: головуючий суддя Літвінова М.Є., суддя Бондарчук В.В., суддя Шаптала Є.Ю. у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В., судді Нечая О.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2012 року колегія суддів у складі: головуючий суддя Літвінова М.Є., суддя Бондарчук В.В., суддя Шаптала Є.Ю. прийняла справу № 5011- 42/1245-2012 до свого провадження, розгляд справи призначено на 14.09.2012 року.

14.09.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строків вирішення спору.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 14.09.2012 року справу № 5011-42/1245-2012 було передано на розгляд у колегіальному складі суддів: головуючий суддя Стасюк С.В., суддя Бондарчук В.В., суддя Шаптала Є.Ю. у зв'язку з виходом судді Стасюка С.В. з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2012 року колегія суддів у складі: головуючий суддя Стасюк С.В., суддя Бондарчук В.В., суддя Шаптала Є.Ю. прийняла справу № 5011- 42/1245-2012 до свого провадження.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 14.09.2012 року не з'явились.

Представник третьої особи щодо вирішення клопотання про відкладення розгляду справи поклався на розсуд суду.

Суд розглянувши подане клопотання відповідача про відкладення розгляду справи дійшов висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2012 року розгляд справи було відкладено на 28.09.2012 року, у зв'язку з неявкою позивача, відповідача, поданим клопотанням про відкладення розгляду справи та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 28.09.2012 року справу № 5011-42/1245-2012 було передано на розгляд у колегіальному складі суддів: головуючий суддя Стасюк С.В., суддя Нечай О.В., суддя Шаптала Є.Ю. у зв'язку з перебуванням судді Бондарчук В.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2012 року колегія суддів у складі: головуючий суддя Стасюк С.В., суддя Нечай О.В., суддя Шаптала Є.Ю. прийняла справу № 5011- 42/1245-2012 до свого провадження.

У судове засідання 28.09.2012 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 28.09.2012 року надав усні пояснення по справі, в яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у судовому засіданні 28.09.2012 року, також надав усні пояснення по суті справи, в яких просив задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши подані учасниками судового процесу матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Оберіг" (цесіонарій) було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) (надалі по тексту - Договір цесії).

22 травня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Оберіг" було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору цесії (надалі по тексту - Додаткова угода № 1).

Відповідно до пункту 1.1. Додаткової угоди № 1 сторони дійшли згоди викласти пункт 1 Договору цесії в наступній редакції: "1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором. цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває права вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за Договором про надання послуг б/н від 02 серпня 2004 року між цедентом та Закритим акціонерним товариством "Козлецький комбікормовий завод" (надалі іменується "боржник") та заборгованості, що виникла у боржника перед цедентом в період з 14.09.2004 року по 01.04.2007 року".

Згідно з пунктом 1.2. Додаткової угоди № 1 сторони дійшли згоди викласти пункт 2 Договору цесії в наступній редакції: "2. Цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання виплати заборгованості у сумі 195 434,16 грн., яка погоджена з боржником в акті звірки взаєморозрахунків від 0.04.2007 року."

З тексту преамбули Договору цесії та Додаткової угоди № 1 вбачається, що з боку позивача договір підписав виконуючий обов'язки голови правління Діжечко В.А., який діяв на підставі статуту.

Позивач зазначає, що виконуючий обов'язки голови правління Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" не був наділений відповідними повноваженнями та не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності у відповідності до чинного законодавства України та статуту товариства на підписання Договору цесії, а отже останній підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України та статті 203 Цивільного кодексу України.

Окрім того, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на копії виписок з банківського рахунку, які свідчать про наявність заборгованості у боржника перед позивачем у розмірі 111 917,16 грн.

Таким чином, на думку позивача, заміна кредитора з вимогами на суму 195 434,16 грн. відбутись не могла, оскільки, неможливо вимагати оплати боргу якого не існує.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, та зазначає, що у відповідності до Протоколу засідання Спостережної ради Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" від 11.05.2007 року виконуючому обов'язки голови правління закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" Діжечко В.А. надано повноваження на підписання Договору про відступлення права вимоги (цесії) між Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Оберіг" на загальну суму 195 434,16 грн.

Окрім того, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача, на підставі статті 267 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як визначено частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє право чин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до частин 1-3 статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідносини, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно з статтею 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 вказаного Кодексу.

Статутом позивача, в редакції, яка була чинна на момент укладення спірного Договору цесії, передбачено право голови правління Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" в межах своєї компетенції підписувати договори, контракти, угоди, в межах 100 000,00 грн. Договори, контракти, угоди, сума яких перевищує 100 000,00 грн. підписуються головою правління лише за погодженням Спостережної ради позивача.

Судом встановлено, що загальна сума оспорюваного Договору цесії становить 195 434,16 грн.

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскільки сума оспорюваного Договору цесії становить 195 434,16 грн., то попереднє погодження даної угоди Спостережною радою Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" було обов'язковим.

В свою чергу, матеріали справи підтверджують наявність документу під назвою Протокол засідання Спостережної ради Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" від 11.05.2007 року, в якому йдеться про розгляд питання Спостережною радою щодо укладення Договору цесії.

По вищезазначеному питанню порядку денного було вирішено доручити підписати Договір про відступлення права вимоги (цесії) між Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Оберіг" на загальну суму 195 434,16 грн. виконуючому обов'язки голови правління Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" Діжечко В.А.

В той же час суд зазначає, що не може прийняти вказаний витяг з Протоколу в якості доказу попереднього погодження Спостережною радою Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" укладення оспорюваного Договору цесії, оскільки, він не встановлює істотних умов договору (ціни договору, тощо ), а голова правління Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" і без додаткових повноважень має право відповідно до Статуту позивача укладати угоди, договори, контракти та інші юридичні акти від імені товариства.

Отже, проаналізувавши текст витягу з протоколу засідання Спостережної ради Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" від 11.05.2007 року, суд приходить до висновку, що спостережна рада позивача не погодила спірний Договір цесії, який укладається від імені товариства на суму, що перевищує 100 000,00 грн., а лише уповноважила виконуючого обов'язки голови правління Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" Діжечко В.А. на вчинення дій, які він має право вчиняти на підставі Статуту, зокрема, підписати угоду.

Відповідно до пункту 9.1. Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 12.03.1999 року № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" (з наступними змінами і доповненнями), угода, укладена представником юридичної особи без належних повноважень на її укладання або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону.

Пунктом 3 Листа Вищого арбітражного суду від 20.04.2001 року № 01-8/481 "Про деякі питання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними" передбачено, що договір визнається недійсним, якщо укладений особою, не уповноваженою на його укладання і у подальшому не схвалений особою, яку представляють.

Таким чином, судом встановлено відсутність правових підстав для підписання виконуючим обов'язки голови правління Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" Діжечко В.А. Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 14.05.2007 року, а відсутність подальшого схвалення спірного Договору цесії Спостережною радою позивача дає всі правові підстави для визнання даного Договору недійсним.

Враховуючи вищезазначені обставини, Договір про відступлення права вимоги (цесії) від 14.05.2007 року не відповідає вимогам закону та підлягає визнанню недійсним з моменту укладення.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 267 ЦК України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Згідно з частиною 5 статті 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач у своїх письмових поясненнях від 04.04.2012 року щодо строків позовної давності обґрунтовує, що причини пропущення позовної давності є поважними та просить відновити пропущений строк позовної давності у відповідності до вимог пунктів 2, 5 статті 267 Цивільного кодексу України.

Враховуючи зазначені у письмових поясненнях причини, суд визнає їх поважними та вважає за необхідне поновити строки позовної давності та захистити порушене право позивача.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним ; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Поновити строк позовної давності для звернення Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" з даним позовом до суду.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Визнати недійсним, з моменту його вчинення, Договір про відступлення права вимоги (цесії) від 14.05.2007 року укладений між Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Оберіг".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Оберіг" (07500, Київська обл. смт. Баришівка. вул. Жовтнева, 98, код ЄДРПОУ 34596171) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" (02217, м. Київ. вул. Маяковського, 6, код ЄДРПОУ 21538933) 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп. судового зору.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання

повного тексту рішення 02.10.2012 року

Головуючий суддя Стасюк С.В.

Суддя Нечай О.В.

Суддя Шаптала Є.Ю.