Постанова

від 15.11.2012 по справі 5011-42/1245-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2012 р. Справа№ 5011-42/1245-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників сторін:

позивача: Стемковська О.О., довіреність № 11/01/12-а від 11.01.2012 року,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Оберіг"

на рішення господарського суду м. Києва

від 28.09.2012 р.

у справі № 5011-42/1245-2012 (головуючий суддя Стасюк С.В., судді Шаптала Є.Ю., Нечай О.В.)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Оберіг"

третя особа Закрите акціонерне товариство "Козелецький комбікормовий завод"

про визнання договору недійсним.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Оберіг" про визнання договору недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.09.2012 р. поновлено строк позовної давності для звернення Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" з даним позовом до суду, позов задоволено повністю, визнано недійсним, з моменту його вчинення, Договір про відступлення права вимоги (цесії) від 14.05.2007 року укладений між Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Оберіг".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми процесуального та матеріального права.

Позивач проти апеляційної скарги заперечував та просив суд рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

14 травня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Оберіг" (цесіонарій) було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії).

22 травня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Оберіг" було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору цесії.

Відповідно до пункту 1.1. Додаткової угоди № 1 сторони дійшли згоди викласти пункт 1 Договору цесії в наступній редакції: "1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором. цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває права вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за Договором про надання послуг б/н від 02 серпня 2004 року між цедентом та Закритим акціонерним товариством "Козлецький комбікормовий завод" (надалі іменується "боржник") та заборгованості, що виникла у боржника перед цедентом в період з 14.09.2004 року по 01.04.2007 року".

Згідно з пунктом 1.2. Додаткової угоди № 1 сторони дійшли згоди викласти пункт 2 Договору цесії в наступній редакції: "2. Цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання виплати заборгованості у сумі 195 434,16 грн., яка погоджена з боржником в акті звірки взаєморозрахунків від 0.04.2007 року."

З боку позивача договір підписав виконуючий обов'язки голови правління Діжечко В.А., який діяв на підставі статуту.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що виконуючий обов'язки голови правління Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" не був наділений відповідними повноваженнями та не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності у відповідності до чинного законодавства України та статуту товариства на підписання Договору цесії.

Окрім того позивач посилається на копії виписок з банківського рахунку, які свідчать про наявність заборгованості у боржника перед позивачем у розмірі 111 917,16 грн.

Таким чином, на думку позивача, заміна кредитора з вимогами на суму 195 434,16 грн. відбутись не могла, оскільки неможливо вимагати оплати боргу якого не існує.

В силу ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє право чин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до частин 1-3 статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідносини, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно з статтею 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 вказаного Кодексу.

Статутом позивача, в редакції, яка була чинна на момент укладення спірного Договору цесії, передбачено право голови правління Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" в межах своєї компетенції підписувати договори, контракти, угоди, в межах 100 000,00 грн. Договори, контракти, угоди, сума яких перевищує 100 000,00 грн. підписуються головою правління лише за погодженням Спостережної ради позивача.

Судом встановлено, що загальна сума оспорюваного Договору цесії становить 195 434,16 грн.

Отже, оскільки сума оспорюваного Договору цесії становить 195 434,16 грн., то попереднє погодження даної угоди Спостережною радою Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" було обов'язковим.

В свою чергу, матеріали справи підтверджують наявність документу під назвою Протокол засідання Спостережної ради Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" від 11.05.2007 року, в якому йдеться про розгляд питання Спостережною радою щодо укладення Договору цесії.

По вищезазначеному питанню порядку денного було вирішено доручити підписати Договір про відступлення права вимоги (цесії) між Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Оберіг" на загальну суму 195 434,16 грн. виконуючому обов'язки голови правління Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" Діжечко В.А.

В той же час суд зазначає, що не може прийняти вказаний витяг з Протоколу в якості доказу попереднього погодження Спостережною радою Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" укладення оспорюваного Договору цесії, оскільки, він не встановлює істотних умов договору (ціни договору, тощо ), а голова правління Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" і без додаткових повноважень має право відповідно до Статуту позивача укладати угоди, договори, контракти та інші юридичні акти від імені товариства.

Отже, проаналізувавши текст витягу з протоколу засідання Спостережної ради Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" від 11.05.2007 року, суд приходить до висновку, що спостережна рада позивача не погодила спірний Договір цесії, який укладається від імені товариства на суму, що перевищує 100 000,00 грн., а лише уповноважила виконуючого обов'язки голови правління Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" Діжечко В.А. на вчинення дій, які він має право вчиняти на підставі Статуту, зокрема, підписати угоду.

Відповідно до пункту 9.1. Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 12.03.1999 року № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" (з наступними змінами і доповненнями), угода, укладена представником юридичної особи без належних повноважень на її укладання або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону.

Пунктом 3 Листа Вищого арбітражного суду від 20.04.2001 року № 01-8/481 "Про деякі питання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними" передбачено, що договір визнається недійсним, якщо укладений особою, не уповноваженою на його укладання і у подальшому не схвалений особою, яку представляють.

Таким чином, судом встановлено відсутність правових підстав для підписання виконуючим обов'язки голови правління Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" Діжечко В.А. Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 14.05.2007 року, а відсутність подальшого схвалення спірного Договору цесії Спостережною радою позивача дає всі правові підстави для визнання даного Договору недійсним.

Враховуючи вищезазначені обставини, Договір про відступлення права вимоги (цесії) від 14.05.2007 року не відповідає вимогам закону та підлягає визнанню недійсним з моменту укладення.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 267 ЦК України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Згідно з частиною 5 статті 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач у своїх письмових поясненнях від 04.04.2012 року щодо строків позовної давності обґрунтовує, що причини пропущення позовної давності є поважними та просить відновити пропущений строк позовної давності у відповідності до вимог пунктів 2, 5 статті 267 Цивільного кодексу України.

Враховуючи зазначені у письмових поясненнях причини, суд визнає їх поважними та вважає за необхідне поновити строки позовної давності та захистити порушене право позивача.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги ТФ "Радосинь" є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 28.09.2012 року у справі № 5011-42/1245-2012 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду м. Києва 28.09.2012 року у справі № 5011-42/1245-2012.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду м. Києва від 28.09.2012 року у справі № 5011-42/1245-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Оберіг" - без задоволення.

Головуючий суддя Андрієнко В.В.

Судді Буравльов С.І.

Шапран В.В.