Постанова

від 02.10.2012 по справі 22б/5014/1276/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2012 р. Справа № 22б/5014/1276/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю., суддів:Білошкап О.В., Хандуріна М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 07.08.2012 у справі господарського суду№ 22б/5014/1276/2012 Луганської області за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Оіл" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Восток-Трейд" про визнання банкрутом, ліквідаторарбітражний керуючий Кушнір Т.І., за участю представників сторін:

ліквідатора -арбітражного керуючого Кушнір Т.І.,

ТОВ "Рітейл Оіл" -Критська Ю.В. (дов. від 24.12.2011),

встановив:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 29.05.2012 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Оіл" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Восток-Трейд" з урахуванням особливостей, визначених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Луганської області від 12.06.2012 (суддя Ковалінас М.Ю.) Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Восток-Трейд визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кушнір Т.І., якого зобов'язано організувати своєчасне проведення ліквідаційної процедури, за результатом якої подати суду на затвердження звіт та ліквідаційний баланс.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.08.2012 (колегія суддів у складі: Мартюхіна Н.О. -головуючий, Азарова З.П., Кододова О.В.) постанову господарського суду Луганської області від 12.06.2012 залишено без змін.

В касаційній скарзі Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція (МДПІ) у м. Луганську просить скасувати постанови судів першої та апеляційної інстанцій та припинити провадження у справі. В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та постанову суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 ст. 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, процедура банкрутства передбачає можливість порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою ст. 52 Закону, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав (Постанова Пленуму Верховного суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику у справах про банкрутство" (пункт 104).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

При цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в п. 8 ст. 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

За приписами частини 8 статті 1 Закону безспірні вимоги кредиторів -вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Тобто, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Крім того, ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", який набув чинності з 01.07.2004 року, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, ініціюючий кредитор обґрунтував свою заяву про порушення справи про банкрутство наявністю у боржника несплаченої заборгованості у загальній сумі 647431,75 грн., що підтверджується договором комісії від 28.09.2010 № К-25109, угодою від 30.06.2011 про розірвання договору комісії, договору про відступлення права вимоги від 01.11.2011 " УТ-01/11-20114, рішенням господарського суду Луганської області від 26.01.2012 у справі № 8/5014/77/2012, наказом господарського суду Луганської області від 07.02.2012 у справі № 8/5014/77/2012, постановами Ленінського ВДВС Луганського МУЮ, про відкриття виконавчого провадження від 17.02.2012 ВП № 31263652, про повернення виконавчого документа від 23.05.2-12 ВП № 31263652, актом державного виконавця Ленінського ВДВС Луганського МУЮ від 26.03.2012, листом кредитора від 08.06.2012 № 08/06-12.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено безспірність вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство.

Крім того, судом першої інстанції прийнято як належний доказ відсутності боржника за адресою місцезнаходження - витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 08.06.2012, з якого вбачається, що 25.07.2011 внесено запис № 8 про відсутність ТОВ "Компанія "Восток-Трейд" за місцезнаходженням.

За таких обставин, господарський суд Луганської області правомірно визнав доводи заявника про порушення справи про банкрутство ТОВ "Компанія "Восток-Трейд" обґрунтованими та такими, що узгоджуються з вимогами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Визнаючи боржника банкрутом, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується обґрунтованість вимог кредитора та неспроможність боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредитором протягом встановленого для їх погашення строку, а також підтверджуються ознаки відсутнього боржника.

Так, довідками Міського комунального підприємства бюро технічної інвентаризації м. Луганськ від 23.03.2012 №15/43-746; ВРЕР м. Луганськ (підпорядковане УДАІ) УМВС України в Луганській області від 21.03.2012 б/н; Управління Держкомзему у м. Луганськ Луганської області від 15.05.2012 №2852/4-2-14; підтверджено, що за боржником нерухомого майна, транспортних засобів та земельних ділянок не зареєстровано.

Згідно довідки Ленінської МДПІ у м. Луганську від 03.03.2012 №8004/29 у боржника - ТОВ "Компанія "Восток-Трейд" розрахункових рахунків не має.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про правомірність порушення справи про банкрутство з урахуванням особливостей, визначених ст.52 Закону, та визнання боржника банкрутом є такими, що ґрунтуються на вимогах Закону та підтверджуються матеріалами справи.

Доводи скаржника про неможливість проведення податкової перевірки органів управління боржника у зв'язку з відмовою в задоволенні клопотання податкового органу про зупинення провадження у справі колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими з огляду на те, що господарським процесуальним законодавством не передбачено такої підстави для зупинення провадження у справі як проведення податкової перевірки, а суб'єктивні фактори пов'язані з виконанням податковими органами своїх повноважень не можуть бути підставою для зупинення провадження у справі про банкрутство, порушеного за спеціальною процедурою, передбаченою статтею 52 Закону.

Також колегія суддів касаційного суду зазначає, що орган податкової служби вправі звернутися до ліквідатора боржника, який відповідно до частини 1 ст. 25 Закону з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, та провести позапланову перевірку господарської діяльності суб'єкта господарювання згідно наданих ліквідатором документів, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати документи для проведення перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора (інших посадових осіб боржника) до суду у справі про банкрутство або звернутися до правоохоронних органів з відповідними заявами про розшук, витребування (вилучення документів) від попередніх органів управління боржника, якими не передано ліквідатору всіх документів бухгалтерського обліку боржника.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи господарськими судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування постанов немає.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.08.2012 у справі № 22б/5014/1276/2012 залишити без змін.

Головуючий Панова І.Ю.

Судді Білошкап О.В.

Хандурін М.І.