Постанова

від 02.10.2012 по справі 25/230

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2012 р. Справа № 25/230

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя суддівПолянський А.Г., Корсак В.А., Яценко О.В.(доповідач у справі) розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Меблевий термінал" на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 06.08.2012 року у справі№ 25/230 господарського судуміста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рехау" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблевий термінал" простягнення 386 078, 71 в судовому засіданні взяли участь представники від позивача відповідача Черешнюк В.М. дов. б/н від 20.12.2011 року, Степанчук І.В. дов. № 18 від 05.08.2011 року

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рехау" (далі за текстом -ТОВ "Рехау") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Меблевий термінал" (далі за текстом -ТОВ "Меблевий термінал") про стягнення 386 078, 71 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.02.2012 позовні вимоги задоволено: стягнуто з ТОВ "Меблевий термінал" на користь ТОВ "Рехау" суму основного боргу в розмірі 386 078, 71 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, ТОВ "Меблевий термінал" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення місцевого господарського суду від 07.02.2012 року та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Також заявником до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2012 року відмовлено ТОВ "Меблевий термінал" у відновленні пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду м. Києва від 07.02.2012 року, а апеляційну скаргу ТОВ "Меблевий термінал" на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2012 року у справі № 25/230 з доданими до неї документами повернуто скаржнику на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.

Не погоджуючись з вищевказаним судовим актом, ТОВ "Меблевий термінал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2012 року та передати справу на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду, аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. ст. 22, 33, 34, 43, 53, 91, 93, 94, 97 Господарського процесуального кодексу України.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно приписів ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 ГПК України апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку -у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Загальний порядок відновлення пропущених процесуальних строків врегульований статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності -з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Відповідно до чинного законодавства поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відмітити, що для вирішення господарським судом питання про відновлення процесуального строку самого лише клопотання недостатньо, наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена заявником. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності -з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V ГПК України.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Клопотання про відновлення процесуального строку повинно містити роз'яснення причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.

З матеріалів справи вбачається, що всупереч наведеним нормам, відповідач клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що скаржник не був належним чином повідомлений про слухання даної справи, а про існування рішення суду дізнався 19.07.2012 року, у зв'язку з чим, не мав можливості подати апеляційну скаргу в строки встановлені ст. 93 ГПК України.

З приводу вказаних обставин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського від 07.02.2012 року, колегія суддів касаційної зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що процесуальні документи суду надсилались відповідачу за двома адресами: м. Київ, вул. Синьоозерна, 1/50 та м. Київ, вул. Електриків, 8, а саме: ухвала господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 25/230 від 27.12.2011 року на адресу: вул. Електриків, 8, м. Київ, яку надіслано 28.12.2011 року (а.с. 1 зворотній бік та а.с. 2, 3, 4) із зазначенням причини повернення "вибув"; ухвала господарського суду міста Києва про відкладення розгляду справи № 25/230 від 17.01.2012 року на адресу: вул. Синьоозерна, 1/50, м. Київ, яку надіслано 19.01.2012 року (а.с. 80 зворотній бік та а.с. 81, 82) із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання"; ухвала господарського суду міста Києва про відкладення розгляду справи № 25/230 від 31.01.2012 року на адресу: вул. Синьоозерна, 1/50, м. Київ, яку надіслано 01.02.2012 року (а.с. 88 зворотній бік та а.с. 89, 90), рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2012 року на адресу: вул. Синьоозернп, 1/50, м. Київ, яке надіслано 10.02.2012 року (а.с. 96 зворотній бік та а.с. 97), тобто в строк та в порядку встановленому ст. 85 ГПК України та в межах на апеляційне оскарження.

З матеріалів справи вбачається, що адресою місцезнаходження підприємства відповідача є -місто Київ, вул. Синьоозерна, 1/50, що підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, який видано станом на 16.01.2012 року, тобто на момент розгляду справи місцевим господарським судом.

Так, попередніми судовими інстанціями встановлено, що вся кореспонденція суду надіслана відповідачу поверталась органами поштового зв'язку з відмітками "за закінченням терміну зберігання" та "за зазначеною адресою не проживає".

Наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року N 75 затверджено Інструкцію з діловодства в господарських судах України, якою встановлено єдину систему організації діловодства, порядок роботи з процесуальними та іншими документами і носить обов'язковий характер при веденні діловодства в системі господарських судів України відповідно до особливостей структури, з врахуванням штатної чисельності та технічного забезпечення конкретного господарського суду.

Згідно положень 3.5.11. Інструкції перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі.

На звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

З положень вказаної Інструкції вбачається, що дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується, що судові акти направлялись учасникам судового провадження, що підтверджується відповідними штампами з відмітками суду на зворотній сторінці судових актів, однак доказів поважності не одержання таких актів скаржником не надано.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також, примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та дані конкретні обставини справи вбачається, що судами попередніх інстанцій було вжито необхідних заходів щодо належного повідомлення учасників судового процесу,

Частиною 1 ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що лише факт подання ТОВ "Меблевий термінал" клопотання про відновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи частини першої статті 53 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну.

Посилання в касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не заслуговують на увагу суду касаційної інстанції, оскільки не спростовують висновків апеляційного господарського суду, викладених в ухвалі, та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції відповідає нормам процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Меблевий термінал" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2012 року у справі № 25/230 залишити без задоволення

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2012 року у справі № 25/230 залишити без змін.

Головуючий суддяА.Г. Полянський СуддіВ.А. Корсак О.В. Яценко