Постанова

від 03.10.2012 по справі 12/1404

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2012 р. Справа № 12/1404

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А., суддівМачульського Г.М., Уліцького А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.06.2012р. у справі№12/1404 Господарського судуЧеркаської області за позовомЧеркаського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Черкаській області доЗвірогосподарства Черкаської облспоживспілки простягнення збитків

за участю представників

- відповідача:Орєхов В.М. (довіреність від 02.10.2012р.) - прокуратури:Рудак О.В. (посвідчення № 000355), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Черкаській області (далі - позивач), Черкаський міжрайонний природоохоронний прокурор з урахуванням зменшення позовних вимог просив стягнути з Звірогосподарства Черкаської облспоживспілки (далі -відповідач) збитки завдані навколишньому природному середовищу внаслідок водокористування без спеціального дозволу в сумі 11818,40 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.03.2012р. (суддя Грачов В.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Ткаченко Б.О., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора Черкаської області просить суд касаційної інстанції скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове, про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм материального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить оскаржені рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані.

Позивач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позаплановою перевіркою дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, проведеною 02.03.2010р. держінспектором з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області, оформленої актом, встановлено, що водопостачання відповідачем для власних господарських потреб здійснюється із чотирьох свердловин, із них одна резервна, глибина свердловин становить від 33 до 43 метрів, паспорти на свердловини в наявності, свердловини обладнані лічильниками, журнали первинної облікової документації типових форм ПОД-11, ПОД-12 не представлені, звітність по водоспоживанню №2-ТП (водгосп) здається, але не представлена, дозвіл на спеціальне водокористування відсутній, що є порушенням ст.ст. 44, 48 Водного кодексу України, ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", дозвіл (ліцензія) на користування надрами (підземними водами) відсутній, що є порушенням статей 16, 21, 23, 56 Кодексу України про надра. Фактів забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод не виявлено.

Відповідно до даних статистичних звітів відповідача по формі №2-ТП (водгосп) за 2, 3, 4 квартали 2009 року і перший квартал 2010 року відповідачем за період з 01.05.2009р. по 31.03.2010р. використано підземної води в кількості 15800 м 3 на питні і виробничі потреби.

25.05.2010р. Черкаським міжрайонним природоохоронним прокурором за фактом незаконного видобування службовими особами Звірогосподарства Черкаської облспоживспілки корисних копалин загальнодержавного значення (підземної води) протягом травня 2009 року - березня 2010 року в кількості 15800 кубічних метрів та перевищення службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам у виді матеріальних збитків в сумі 151096 грн., порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ст.240 ч.2, 365 ч.3 Кримінального кодексу України.

05.05.2011р. позивачем здійснено розрахунок розміру збитків внаслідок самовільного використання води відповідачем в період з 01.05.2009р. по 31.03.2010р. на підставі звітів відповідача по формі №2-ТП (водгосп) за відповідний період за Методикою №290, їх розмір склав 11818,40 грн.

У зв'язку зі здійсненням перерозрахунку розміру відшкодування спірних збитків прокурором змінено обвинувачення у кримінальній справі та розмір позовних вимог у даній господарській справі.

Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 06.10.2011р. колишній директор відповідача Галєвич В.В. звільнений на підставі ст.48 Кримінального кодексу України і ст.7 Кримінально-процесуального кодексу України від кримінальної відповідальності за незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення у зв'язку зі зміною обстановки, а кримінальну справу, порушену 25.05.2010р. за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 240 Кримінального кодексу України, закрито.

Як встановлено судами, за поданням позивача від 13.03.2009р. №483/07, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області своїм рішенням від 26.03.2009р. №15 скасувало дозвіл, виданий відповідачу на спецводокористування №Укр. 4670-А/Чрк від 29.12.2008р., з 06.04.2009р., з цієї ж дати встановило нульовий ліміт забору та використання води із власних джерел водопостачання.

26.07.2010р. Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області відповідачу видано дозвіл на спеціальне водокористування.

Відповідно до дозволу водозабір здійснюється відповідачем для господарсько-питних та виробничих потреб із підземних джерел, глибина трьох свердловин становить від 37 до 43 метрів, одна свердловина резервна, ліміт забору свіжої води становить не більше 17,748 тис.м 3 /рік, 55,9 м 3 /добу.

Суди встановили, що відповідач в період з 06.04.2009р. по 26.07.2010р. здійснював водозабір підземної води для господарсько-питних та виробничих потреб із власних свердловин глибиною понад 20 метрів без наявності дозволу на спеціальне водокористування, в період з 01.05.2009р. по 31.03.2010р. використав 15800 кубічних метрів води, розмір збитків внаслідок самовільного використання води склав 11818,40 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про відмову у позові мотивував тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009р. №502 "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010 року", та положень Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", до 31.12.2010р. органи і посадових осіб, уповноважених законом здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, зобов'язано не застосовувати санкції за порушення, які усунуті на виконання припису, тому, оскільки відповідачем вимоги припису виконані вчасно, немає підстав стягувати з відповідача збитки.

Однак з такими висновками судів не можна погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ст.12 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2009р. №502 "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010 року" до 31.12.2010 року органи і посадові особи, уповноважені законом здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, зобов'язані: - видавати суб'єктові господарювання припис про усунення протягом 30 діб виявлених порушень, підготовлений на підставі акта про проведення перевірки, якщо інший строк не передбачено законом; - приймати рішення про застосування до суб'єктів господарювання фінансових і адміністративних санкцій лише у разі невиконання ними протягом 30 діб від дня одержання приписів про усунення виявлених порушень (крім порушень, що неможливо усунути); - не застосовувати санкції за порушення, які усунуті на виконання припису.

Таким чином, суди дійшли висновку, що заявлені до стягнення збитки відповідно до ст.217 Господарського кодексу України відносяться до господарських санкцій.

Разом з тим, у названій вище постанові мова йдеться про фінансові і адміністративні санкції, які мають іншу правову природу, ніж відшкодування збитків. Тому судами невірно було застосовано приписи вказаної постанови у даних правовідносинах.

Крім того, належить зазначити, що відповідно до ч.1 статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб (ч.2 ст.48 кодексу).

Пунктом 9 статті 44 названого кодексу передбачено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу, а згідно статті 110 - порушення водного законодавства тягне за собою, зокрема, цивільно-правову відповідальність згідно з законодавством України, відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відповідно до статті 111 вказаного кодексу підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Згідно статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відтак, відповідальність у вигляді відшкодування шкоди настає у разі здійснення спеціально водокористування без дозволу, що судами і було встановлено, а із наведених норм права вбачається, що таке водокористування забороняється.

Посилання в касаційній скарзі відповідача на приписи статті 23 Кодексу України про надра також не спростовують доводів прокурора.

Відповідно до цієї норми в редакції, чинній на момент здійснення правопорушення, землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів і прісні підземні води до 20 метрів та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Як вказувалось вище, відповідач здійснював водокористування з чотирьох свердловин глибиною від 33 до 43 метрів. Крім того, відповідач всупереч вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надав доказів того, що свердловини знаходяться в межах наданих йому земельних ділянок.

Інші доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу щодо обставин звернення відповідача з листами до позивача з проханням погодити умови для отримання дозволу у квітні та липні 2009 року, то слід зазначити, що вказані обставини судами попередніх інстанцій встановлені не були.

Згідно ж приписів статті 33 цього кодексу, з урахуванням статті 111 ч.2 та статті 111-7 наведеного кодексу, кожна сторона повинна доводити ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у суді першої та апеляційної інстанції.

Відтак, відповідач не довів у встановленому законом порядку зазначені обставини, судові рішення в цій частині не оскаржив, тому висновків судів у цій частині не спростував.

Враховуючи викладене, а також те, що Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затверджена наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001р. №290, якою було обґрунтовано розмір позовних вимог, застосовувалась для розрахунку збитків при самовільному водокористуванні у спірний період, то підстав відмовляти у задоволенні позовних вимог у судів попередніх інстанцій не було.

В уточненні до позовної заяви прокурор просив стягнути збитки з відповідача відповідно до норм розподілу сум між бюджетами.

Статтею 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено зокрема, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 47 вказаного закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.2 ст.47 вказаного закону).

Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.4 ст.47 вказаного закону).

Кошти місцевих, республіканського Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення (ч.6 ст.47 вказаного закону).

У статті 4 п.28 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2012 рік у частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а в п.1 ст.11 вказаного закону установлено, з урахуванням положень ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2012 році є, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №131 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Враховуючи наведені положення законодавства, завдана шкода навколишньому природному середовищу підлягає стягненню до Державного бюджету України, обласного та селищного бюджетів.

Відтак, оскільки суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, прийняті ними рішення підлягають скасуванню, а враховуючи що ними повно встановлено фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд касаційної інстанції вважає за можливе прийняти нове рішення, яким позов задовольнити і стягнути завдані збитки на користь Державного бюджету України, бюджету Черкаської обласної ради та бюджету Мошнівської селищної ради.

Відповідно до приписів статті 5 п.11 Закону України "Про судовий збір", та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, оскільки відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 ч.1 п.2, 111 10 ч.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2012р. та рішення Господарського суду Черкаської області від 29.03.2012р. у справі №12/1404 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов Черкаського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Черкаській області задовольнити.

Стягнути з Звірогосподарства Черкаської облспоживспілки на користь Державного бюджету України, бюджету Черкаської обласної ради та бюджету Мошнівської селищної ради 11818 (одинадцять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 40 коп., зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Черкаській області за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій.

Стягнути з Звірогосподарства Черкаської облспоживспілки на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код отримувача: 38004897, рахунок отримувача: 31211254700007, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача: 820019) 1727 (одну тисячу сімсот двадцять сім) грн. 68 коп. несплаченого мита та судових зборів за подання позову, апеляційної скарги та касаційної скарги.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М.Мачульський

А.М. Уліцький