Постанова

від 18.09.2012 по справі 2а/0570/9414/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/9414/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14 год.40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Спасової Н.В.

при секретарі Барабаш Т.С.

за участю:

представника позивача Паніної Т.В.,

представника відповідача Чернікової К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жданівка Донецької області про стягнення витрат з виплати та доставки пенсій по інвалідності та на випадок втрати годувальника у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року у загальній сумі 527 578,81 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області (надалі позивач, УПФУ) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жданівка Донецької області ( надалі відповідач, Фонд) про стягнення витрат з виплати та доставки пенсій по інвалідності та на випадок втрати годувальника у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року у загальній сумі 527 578,81 грн.Також позивач просив поновити строк звернення до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Порядком, затвердженим сумісною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.03 року № 5-4/4 передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділенням виконавчої дирекції Фонду звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідним головним управлінням ПФУ і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.

УПФУ в м.Жданівка Донецької області були направлені відповідачу акти щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії, у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01 січня 2012 року по 30 червня 2012 року, з яких витрати на суму 527 578,81 грн. не були прийняті Фондом до заліку. Зокрема, неприйнято за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року до заліку для подальшого відшкодування Фондом 29873,29 грн. розміру основної пенсії та 116,60грн. витрат на її доставку; 495109,27грн. адресної державної допомоги та 822,66 грн. витрат на її доставку; 1656,99 грн. витрат на поховання, у тому числі 15,99грн. витрат на її доставку.

Позивач вважає, що неприйняття зазначених сум до подальшого відшкодування суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача витрати на виплату на доставку пенсій у загальній сумі 527 578,81 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив, через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду надав суду письмові заперечення, в яких

зазначив, що згідно чинного законодавства України та відповідних міжнародних угод, підстави для відшкодування Пенсійному фонду України Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, виплат пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам країн -учасниць СНД. відсутні. Також відсутні будь-які правові підстави для відшкодування Фондом виплаченої позивачем державної адресної допомоги та витрат на її доставку. Щодо відшкодування витрат на виплату та доставку допомоги на поховання сім'ї померлого, або особі, яка отримувала пенсію по інвалідності (по втраті годувальника) внасідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у сумі 1659,99 грн, то відповідач зазначив, що в матеріалах пенсійної справи особи, щодо якої заявлено вимогу про відшкодування, відсутні документи, що підтверджують причинний зв'язок між смертю та отриманим ним каліцтвом або професійним захворюванням.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, надав суду пояснення, аналогічні викладеному у письмових запереченнях, просив в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області було направлено до відповідача акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року включно.

Зазначені акти звірок відділенням Фонду підписані у меншій сумі. Відповідачем не прийнято до відшкодування витрати на суму 527 578,81 грн. Суми розбіжностей відображені в таблицях розбіжностей та списках осіб, яким виплачена пенсія по інвалідності.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до стягнення сума складається з чотирьох різновидів: витрати на виплату на доставку адресної допомоги; витрати на виплату та доставку пенсій громадянам держав-учасників СНД, що переїхали на постійне місце проживання до України; витрати на виплату пенсій у зв'язку зі втратою годувальника; витрати на поховання.

Вирішуючи питання щодо вимог позивача про відшкодування державної адресної допомоги та витрат на її доставку у сумі 495931,93грн., суд виходить з наступного.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року N 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до пункту четвертого цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону N 1105-XIV Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону N 1105-XIV.

Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Кабінет Міністрів України постановою від 26 березня 2008 року N 265 установив, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 4 цієї постанови Кабінету Міністрів України встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Вирішуючи питання чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону N 1105-XIV кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги. Отже, позовні вимоги УПФУ щодо стягнення з відповідача 495931,93грн. державної адресної допомоги та витрат на її доставку є такими, що не ґрунтуються на законі, а тому задоволенню не підлягають.

Що стосується витрат УПФУ, здійснених на виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД, що переїхали на постійне місце проживання до України, то з матеріалів справи судом встановлено, що вказані витрати у сумі 1200,00 грн. були здійснені позивачем на виплату пенсії ОСОБА_3

Обставини отримання зазначеною особою травми на виробництві встановлені судовим рішенням - постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.11.2008 року, залишеною в силі ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.07.2009 року по адміністративній справі № 2-а-16370/2008, а тому в силу приписів ч.1 ст. 72 КАС України в межах даної справи дослідженню не підлягають. Так, вказаним судовим рішенням встановлено, що громадянин ОСОБА_3 отримав травму на виробництві 19.09.1992року, працюючи в ОПХ «Судость» Стечеської сільської ради Погарського району Брянської області.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами з приводу визначення страховика, який має нести витрати на виплату пенсії цій особі, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 ст. 7 «Прикінцеві положення» Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом ч. 2 ст. 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом «а» ст. 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до п. 3 розділу XI «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом 3 п. 3 розділу XI встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.

Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбаченихстаттею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Доводи Відділення ФССНВ про поширення на спірні відносини положень Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 09 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР, не є обґрунтованими.

Статтею 2 цієї Угоди передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.

Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Зі змісту процитованої норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у даній справі та пов'язані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28 жовтня 2008 року в справі №21-2373во08, що прийнята за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Вказане судове рішення відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Отже, позовні вимоги УПФУ в частині стягнення з відповідача витрат у розмірі 1200,00 грн. на виплату пенсії ОСОБА_3 - особі, що отримала травму в країні СНД, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно інших витрат позивача, не прийнятих відділенням Фонду до відшкодування, суд зазначає наступне.

Під час судового розгляду справи сторонами було проведено спільну перевірку матеріалів пенсійних справ осіб, щодо виплати пенсій яким відділення Фонду відмовилося відшкодувати витрати. З зазначеного акту вбачається, що не відшкодованими залишилися допомога на поховання, виплачена сім'ї померлого ОСОБА_5 у розмірі 1656,99 грн., у тому числі 15,99 грн. витрати на її доставку та пенсії на випадок втрати годувальника, виплачені позивачем ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,ОСОБА_17, ОСОБА_18 ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21,ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24,ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36 та ОСОБА_37 у загальній сумі 28789,89грн.

Стосовно неприйняття до відшкодування Фондом витрат УПФУ з виплати допомоги на поховання, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. За життя він отримував пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва. Витрати УПФУ на виплату пенсій ОСОБА_5 (за його життя) відшкодовувалися Фондом без будь-яких заперечень. Відмова відповідача у заліку витрат, виплачених сім'ї померлого ОСОБА_5 мотивується відсутністю медичного підтвердження зв'язку смерті потерпілого з отриманим каліцтвом з посиланням на п.9 ст. 34 ЗУ № 1105.

Вирішуючи питання за чий рахунок має здійснюватися виплата допомоги на поховання особи, яка отримувала пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.4 ст.25 "Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, крім іншого, надається такий вид матеріального забезпечення як допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відносини, що виникають за зазначеними у ч.1 ст. 25 "Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Відповідно до ст. 21 Закону України від 23.09.1999р. № 1105 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті працівника, який отримував пенсію внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві чи у зв'язку з професійним захворюванням, Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

"Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003р. № 5-4/4 детально регулює питання підстав та механізму розрахунків між страховиками щодо відшкодування витрат, здійснених на виплату матеріального забезпечення застрахованим особам.

Так, відповідно до п.4 вказаного Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ), "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка

здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

З наведеного випливає висновок, що страховиком, який має нести витрати на поховання особи, яка отримувала пенсію по інвалідності, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

При цьому , суд зазначає, що відшкодуванню Фондом підлягає лише основний розмір пенсії у сумі 283,74 грн. та 4,58 грн. витрати на її доставку . 1360,26 грн. державної адресної допомоги та 8,41 грн. витрат на її доставку , які увійшли у виплату допомоги на поховання ОСОБА_5 відшкодуванню не підлягають з підстав, наведених судом раніше, оскільки правові підстави для віднесення цих виплат за рахунок Фонду відсутні .

Що стосується вимог про відшкодування пенсій у зв'язку із втратою годувальника, виплачених УПФУ ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,ОСОБА_17, ОСОБА_18 ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21,ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24,ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36 та ОСОБА_37. у загальній сумі 28789,89грн. суд зазначає наступне.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ законодавства надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Частиною 4 статті 26 Основ передбачено, що, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Статтею 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Відповідно до абз. 2 п. 5 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105-XIV якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Тому, суд зазначає, що згідно зі ст. 33 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

З матеріалів справи встановлено, що лише ОСОБА_6 на момент смерті годувальника внаслідок нещасного випадку досягла 67 років, не працювала та перебувала на утриманні померлого. Отже, згідно встановленим фактам та прямим приписам ст. 33 Закону № 1105-XIV, підлягає відшкодуванню з боку відповідача сума заборгованості по відшкодуванню пенсії у зв'язку з втратою годувальника вказаній особі та витрати на її доставку у розмірі 907,14грн., а тому позов в цій частині підлягає задоволенню. При цьому, суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності довідки про причинний зв'язок між смертю годувальника та інвалідністю, оскільки з наданих суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_38 була встановлена інвалідність внаслідок професійного захворювання - хронічного обструктивного бронхіту пильової етиології і саме хронічний обструктивний бронхіт пильової етиології зазначений в якості причини смерті у свідоцтві про смерть ОСОБА_38 При цьому, суд зауважує, що запис про причину смерті органами РАГС робиться виключно на підставі медичних документів. За таких обставин причинний зв'язок між смертю цього годувальника та отриманим ним професійним захворюванням є очевидним та підтверджений медичними документами.

Що стосується позовних вимог про стягнення з Фонду витрат, понесених на виплату пенсій іншим особам, то вони не підлягають задоволенню з огляду на те, що ці особи на момент смерті годувальника не входили в коло осіб , встановлених статтею 33 Закону № 1105-XIV, які мають право на страхові виплати за рахунок Фонду.

Так, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, хоча і досягли пенсійного віку, встановленого законом, проте вони працювали , що у відповідності з приписами пункту 2 ч. 2 ст. 33 Закону № 1105-XIV позбавляє їх права на страхові виплати за рахунок Фонду та не дає підстав вважати утриманцями померлого.

Інші особи на момент смерті годувальника не досягли пенсійного віку, до будь-яких інших категорій непрацездатних осіб не відносилися, а тому правових підстав для стягнення з Фонду витрат, здійснених УПФУ на виплату пенсій цим особам не має.

З урахуванням викладеного, позов УПФУ в м. Жданівка Донецької області підлягає задоволенню в частині стягнення понесених витрат на виплату та доставку допомоги на поховання у сумі 288,32 грн., витрат на виплату пенсії потерпілим, які отримали каліцтво на території держав- учасників СНД у сумі 1200 грн. та пенсій у зв'язку із втратою годувальника у сумі 907,14 грн. В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду з цим позовом, то суд визнає причини його пропуску на 10 днів щодо вимоги про стягнення витрат за січень 2012року поважними, оскільки за твердженням позивача підписані акти звірок були йому надані пізніше, ніж це передбачено законодавством. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що акти звірок, на підставі яких заявлено позов, підписувалися відповідачем без зазначення дати їх підписання. Отже, у суду відсутні підстави вважати, що затримка із зверненням досуду з позовом сталася з вини позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жданівка Донецької області про стягнення витрат з виплати та доставки пенсій по інвалідності та на випадок втрати годувальника у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року у загальній сумі 527 578,81 грн., - задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жданівка Донецької області (код ЄДРПОУ 24166642) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області (код ЄДРПОУ 21972115) витрати на виплату на доставку пенсій за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року у сумі 2395(дві тисячі триста дев'яносто п'ять) гривень, 46 коп.

У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Вступна та резолютивна частина постанови складена та підписана у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 18 вересня 2012 року в присутності представників сторін. Постанова у повному обсязі виготовлена 18 вересня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Спасова Н.В.