Постанова

від 03.10.2012 по справі 2а-847/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2012 р. Справа № 16815/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 14.12.2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ м. Івано-Франківська про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІДПС ВДАІ м. Івано-Франківська Куриляка В.В. про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позивач просив скасувати постанову серії АТ № 032015 від 30.09.2009 року, якою його було оштрафовано в адміністративному порядку за ч.2 ст. 122 КУпАП на 450 грн.

Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 14.12.2009 року позивачу в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1, який в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не звернув уваги на те, що відповідачем не було доведено його вину у вчиненні даного адміністративного порушення, тому постанова в справі про адміністративне правопорушення прийнята з порушенням вимог, встановленими КУпАП.

Просить скасувати постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 14.12.2009 року та прийняти нове рішення, яким скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 30.09.2009 року.

Особи, які беруть участь в справі, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, проте в судове засідання не прибули, що є підставою для її розгляду в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення ним адміністративного правопорушення встановлений, тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності є законним та обгрунтованим.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

В справі встановлено, що постановою інспектора ДПС ВДАІ м. Івано-Франківська Куриляка В.В. на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії АТ № 030520 було винесено постанову серії АТ № 032015 від 30.09.2009 року за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Згідно постанови ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 30.09.2009 року о 15:20 год. в м. Івано-Франківську на перехресті вул. Бандери-Незалежності керував автомобілем «Нісан» д/н НОМЕР_1 та здійснив проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофора. чим порушив п. 8.7.3 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, пояснивши, що того числа, 30.09.2009 року, він дійсно близько 15:20 год. керував автомобілем «Нісан» в м. Івано-Франківську на перехресті вул. Бандери-Незалежності. При цьому горіла зелена стрілка світлофора, однак під час здійснення маневру на проїзджу частину вибігли (не дивлячись на червоний сигнал світлофора) діти, в зв'язку з чим позивач змушений був зупинитись щоб їх пропустити. За перехрестям позивача було зупинено відповідачем, який заявив, що ОСОБА_1 здійснив проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофора, склавши протокол про адміністративне правопорушення серії АТ № 030520 і виніс постанову серії АТ № 032015 від 30.09.2009 року, якою накладено штраф на суму 450 грн.

Частиною 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.4-6 ст. 71 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Суд може збирати докази з власної ініціативи.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Судом першої інстанції безпідставно не враховано пояснення ОСОБА_1 щодо заперечення ним факту порушень правил дорожнього руху та його посилання, що він діяв згідно п. 16.2 ПДР.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не встановив свідків вчинення позивачем порушення правил руху, не з'ясував усіх обставин справи, на які посилається позивач.

Отже, вина ОСОБА_1 у вчиненні порушень п. 8.7.3 Правил дорожнього України та вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.122 КУпАП не доведена, і ґрунтується неналежними доказами, що могли бути підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

В силу наведеного, судом першої інстанції зазначених обставин справи та вимог закону не враховано, внаслідок чого прийнято незаконну постанову про відмову позивачу в задоволенні позову.

Тому оскаржувана постанова суду в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 14.12.2009 року по справі № 2а-847/09/0915 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову інспектора ДПС ВДАІ м. Івано-Франківська Куриляка Володимира Володимировича , серії АТ № 032015 від 30.09.2009 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 450 грн. за ч.2 ст. 122 КУпАП.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : М.П. Кушнерик

Д.М. Старунський