Постанова

від 04.10.2012 по справі 31/5-16/22-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2012 р. Справа № 31/5-16/22-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могил С.К. (головуючий),

Вовк І.В.,

Кондратова І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу консорціуму "Укріндустрія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 року у справі № 31/5-16/22-2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мед Лайф" до консорціуму "Укріндустрія", Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та будівельної корпорації "УкрАзіаБуд" про визнання договору частково недійсним,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2008 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про визнання недійсним договору від 14.03.2006 року № 4/03 про заміну сторін у зобов'язаннях укладеного між консорціумом "Укріндустрія", Головним управлінням внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та будівельною корпорацією "УкрАзіаБуд" в частинах п. 8 щодо зобов'язань консорціуму "Укріндустрія" та будівельної корпорації "УкрАзіаБуд" протягом 30 календарних днів з моменту підписання даного договору провести переговори та підписати угоди про заміну боржника в зобов'язаннях, заміну консорціуму "Укріндустрія" будівельною корпорацією "УкрАзіаБуд", з переходом всіх прав і обов'язків від консорціуму "Укріндустрія" до будівельної корпорації "УкрАзіаБуд", що виникають з договору від 15.05.2003року № 1А-ДУ, укладеного консорціумом "Укріндустрія" з ТОВ "Мед Лайф", і п. 10 про покладення обов'язку виконати зобов'язання консорціуму "Укріндустрія" перед кредиторами на будівельну корпорацію "УкрАзіаБуд" у зв'язку з укладенням договору в спірній частині про переведення заборгованості без його згоди в порушення вимог ст. 520 ЦК України за якою боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Ухвалою господарського суду м. Києва до участі в справі залучено відповідачів Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та будівельну корпорацію "УкрАзіаБуд".

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року (суддя Ярмак О.М.) позов задоволено та визнано договір про заміну сторін в зобов'язаннях (який має нумерацію та датування № 4/03 від 14.03.2006 року та № 205 від 10.03.2006 року) укладений консорціумом "Укріндустрія", Головним управлінням внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та будівельною корпорацією "УкрАзіаБуд" недійсним в частині переведення консорціумом "Укріндустрія" на будівельну корпорацію "УкрАзіаБуд" своїх обов'язків перед ТОВ "Мед Лайф" за договором від 15.05.2003 року № 1-ДУ в таких частинах: положення п. 8 в частині зобов'язань консорціуму "Укріндустрія" та будівельної корпорації "УкрАзіаБуд" протягом 30 календарних днів з моменту підписання провести переговори та підписати угоди про заміну боржника в зобов'язаннях (заміну консорціуму "Укріндустрія" будівельною корпорацією "УкрАзіаБуд", з переходом всіх прав і обов'язків від консорціуму "Укріндустрія" до будівельної корпорації "УкрАзіаБуд", що виникають з договору від 15.05.2003 року № 1А-ДУ, укладеного консорціумом "Укріндустрія" з ТОВ "Мед Лайф"; положення п. 10 про покладення обов'язку виконати зобов'язання консорціуму "Укріндустрія" перед кредитором ТОВ "Мед Лайф" на будівельну корпорацію "УкрАзіаБуд", та прийняття будівельною корпорацією "УкрАзіаБуд" на себе такого обов'язку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 року (судді Тарасенко К.В., Авдеєв П.В., Яковлєв М.Л.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач консорціум "Укріндустрія" вважає, що судами порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та в позові відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що судові рішення є законними, і просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відзив на касаційну скаргу від решти відповідачів до суду не надходили.

Заслухавши пояснення представників консорціуму "Укріндустрія", Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що між консорціумом "Укріндустрія" та ТОВ "Мед Лайф" було укладено договір № 1-ДУ від 15.05.2003 року. Предметом договору є інвестування проекту з будівництва об'єкта нерухомого майна на будівельному майданчику за адресою: вул. Бальзака, 2-й мікрорайон житлового масиву "Троєщина" Деснянського району м. Києва, шляхом становлення правовідносин з пайової участі у капітальному будівництві. Об'єкт, для якого позивачем внесена інвестиція, складається із нежилих приміщень загальною площею 456,88 м 2 на першому поверсі будинку за генеральним планом № 5.

За умовами договору відповідач зобов'язався власними або залученими силами виконати роботи з капітального будівництва об'єкта у відповідності з робочою документацією і передати позивачу належну останньому частку.

Відповідач зобов'язався виконати будівельно-монтажні роботи, строк закінчення яких орієнтовно визначався до ІV кварталу 2004 року.

Загальна сума фінансування (у т.ч. ПДВ), яку позивач зобов'язався сплатити відповідачу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок останнього, складає 762 724, 60 грн.; ця сума визначена виходячи із вартості 1 м2 - 1669, 42 грн. (в т.ч. ПДВ), порядок її внесення наступний: 473 000 грн. - в строк до 23.05.2003 року, 289 724,60 грн. - в строк до 01.06.2003 року.

Позивач зобов'язання виконав у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 85 від 22.05.2003 року та № 127 від 05.06.2003 року.

Сторони за договором визначили, що розподіл часток та оформлення права власності буде проводитися після закінчення будівництва і затвердження Державною приймальною комісією акта прийняття об'єкта в експлуатацію.

14.03.2006 року між консорціумом "Укріндустрія", Головним управлінням внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та будівельною корпорацією "УкрАзіаБуд" було укладено договір № 4/03 про заміну сторін в зобов'язаннях, яким консорціум "Укріндустрія" поклав обов'язок виконати свої зобов'язання перед позивачем на будівельну корпорацію "УкрАзіаБуд", з чим остання погодилася і прийняла на себе обов'язок виконання такого зобов'язання.

Відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

В укладеному між сторонами договорі від 15.05.2003 року, консорціум "Укріндустрія" виступає боржником в частині зобов'язання власними або залученими силами виконати роботи з капітального будівництва та передачі позивачу належної йому частки у цьому будівництві.

Виходячи з того, що згоди позивача на заміну боржника - консорціуму "Укріндустрія" на будівельну корпорацію "УкрАзіаБуд" отримано не було, то наслідком переведення боргу за правочином без згоди кредитора є недійсність такого правочину, в зв'язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Проте, погодитися з такими висновками суду не можна з таких підстав.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Обґрунтовуючи своє право на позов, ТОВ "Мед Лайф" зазначило, що його інтерес ґрунтується на визначенні можливості отримати очікуваний результат за інвестиційним договором -набути у власність нерухоме майно.

Але цей інтерес позивача захищений рішенням господарського суду м. Києва від 03.12.2008 року у справі за № 37/427-31/355, яким його визнано власником майнових прав на частку в об'єкті інвестування за договором № 1-ДУ від 15.05.2003 року і яка є непорушною незалежно від того хто є замовником та підрядником будівництва, та рішенням цього ж суду від 09.02.2001 року у справі за № 6/116-32/15-31/425, яким саме відповідача консорціум "Укріндустрія" зобов'язано виконати зобов'язання за договором № 1-ДУ від 15.05.2003 року.

Договір про заміну сторін в зобов'язаннях від 14.03.2006 року регулює права і обов'язки сторін, що його уклали -консорціуму "Укріндустрія", Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та будівельної корпорації "УкрАзіаБуд".

Виходячи з аналізу його преамбули та пунктів 1-6 заміна боржника з консорціуму "Укріндустрія" на будівельну корпорацію "УкрАзіаБуд" за ним відбулася лише щодо Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, яке дало згоду на таку заміну.

Водночас, що стосується інших кредиторів, вказаних у п. 8 договору, в тому числі і позивача, то заміна боржника щодо них передбачала попередні переговори та підписання угод про заміну боржника, а п. 10 регулював взаємні зобов'язання консорціуму "Укріндустрія" і будівельної корпорації "УкрАзіаБуд" у випадку, коли такі угоди будуть укладені.

Оспорювані пункти договору ніяким чином не змінювали і не припиняли зобов'язання консорціуму "Укріндустрія" перед позивачем за договором № 1-ДУ від 15.05.2003 року.

Оскільки вказані пункти не свідчать про заміну боржника в договорі № 1-ДУ від 15.05.2003 року, то висновки господарських судів про їх суперечність вимогам ст. 520 ЦК України є помилковими.

Таким чином, попередні судові інстанції дійшли неправильного висновку про наявність підстав для визнання спірних пунктів договору недійсними.

За таких обставин, судові рішення обох інстанцій не можна вважати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу консорціуму "Укріндустрія" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року скасувати та прийняти нове рішення.

В позові товариства з обмеженою відповідальністю "Мед Лайф" до консорціуму "Укріндустрія", Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та будівельної корпорації "УкрАзіаБуд" про визнання договору про заміну сторін у зобов'язаннях від 14.03.2006 року частково недійсним відмовити.

Здійснити поворот виконання рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року у справі № 31/5-16/22-2012.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мед Лайф" на користь консорціуму "Укріндустрія" судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 1 287,60 грн.

Головуючий суддя С.Могил

Судді І.Вовк

І.Кондратова