Рішення

від 02.10.2012 по справі 5016/3203/2011(4/131)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2012 р. Справа № 5016/3203/2011(4/131)

Позивач Публічне акціонерне товариство "Ерсте Банк",

вул. Польова, 24Д, м. Київ, 03056

адреса для листування: вул. Фалеєвська, 91А, м. Миколаїв, 54020

Відповідач Антонівська сільська рада Новоодеського району Миколаївської області,

вул. Центральна, 17А, с. Антонівка, Новоодеський р-н, Миколаївська обл., 56630,

Третя особа-1 Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, пр-т Леніна, 141-В, м. Миколаїв, 54055

Третя особа-2 ОСОБА_3,

АДРЕСА_1

Прокуратура Миколаївської області

Суддя Дубова Т.М.

ПРИСУТНІ:

Від позивача - Богаченко Р.В. довіреність № 3140 від 16.09.2011 р.

Від відповідача - Коротчук І.І. (голова)

Від третьої особи-1 - Волков А. С. довіреність № 15-19/8-88 від 04.01.2012 р.

Від третьої особи-2 - ОСОБА_7 (паспорт НОМЕР_1, без повноважень)

У судовому засіданні присутній прокурор - Круш Т. О.

СУТЬ СПОРУ: стягнення заборгованості зі спадщини в сумі 555 241,11 грн.

Заявою про зменшення позовних вимог від 25.09.12 р. позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 02/016/10-КЛТ від 04.05.10 р . в сумі 208 717,70 грн. боргу.

Враховуючи, що відповідно до ст.22 ГПК України, позивач скористався своїм правом до прийняття рішення, справа розглядається за заявою від 25.09.2012 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора та третіх осіб, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом і просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 208 717,70 грн. за кредитним договором. Позов обґрунтовано тим, що відповідач є спадкоємцем майна позичальника ОСОБА_8, проте не погашає його заборгованість, тому на підставі ст.ст. 1277, 1282 ЦК України просить стягнути визначену суму.

Відповідач надав відзив, яким позов заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем пропущено строки пред'явлення вищезазначених вимог, які відповідно до ст. 1281 ЦК України можуть бути пред'явлені протягом шести місяців до спадкоємців, які прийняли спадщину, від дня коли кредитор спадкодавця дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини. Відповідно до умов кредитного договору, позичальник (ОСОБА_8.) був застрахований від ризику смерті і вигодонабувачем за договором страхування був позивач, тому він повинен був отримати страхові виплати або пред'явити свої вимоги до страховика. Забезпеченням кредитного договору є все належне позичальнику майно, кошти та активи, але позивачем не надано жодного доказу про наявність або відсутність іншого майна, коштів та активів у позичальника, наявність або відсутність інших спадкоємців.

Крім того, прокурором заявлено клопотання про застосування строку позовної давності згідно ст.ст. 261, 267, 1281 ЦК України, а в зв'язку з пропуском позовної давності відмовити позивачу у задоволенні вимог.

Третя особа-1 надала пояснення від 13.12.2011 року, якими пояснила, що відповідно п. 6 розділу XIII прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України від 08.07.2011 р. № 2456-VI, повернення за рішенням суду вартості конфіскованого або зверненого в дохід держави судом майна здійснюється у розмірах сум коштів, що надійшли до бюджету від реалізації цього майна, за вирахуванням сум податків і зборів (обов'язкових платежів), що були нараховані відповідно до законодавства, але не сплачені на момент реалізації.

Відповідно до абзацу другого п. 2 ст. 78 Бюджетного кодексу України, третя особа-1 веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення коштів, помилкових або надміру зарахованих до бюджету.

На час подачі пояснення, відсутні будь-які надходження до місцевого бюджету та нерухоме майно не реалізовувалося.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи та прокурора та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, виходячи з наступного:

12 травня 2008 року позивач та ОСОБА_8 (далі-позичальник) уклали кредитний договір з фізичною особою № 014/5865/2/15171, відповідно до якого, позивач, на положеннях та умовах кредитного договору, надав позичальнику кредит в сумі 70 000,00 доларів США, зі строком користування кредитними коштами до 11 травня 2018 року, зі сплатою 13 % відсотків річних.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, кошти призначались для придбання нежитлової будівлі магазину, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 319,2 кв.м.

В забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та позичальником був укладений іпотечний договір від 12.05.2008 р., згідно з яким, позивач має право у випадку невиконання ОСОБА_8 своїх зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок заставленого майна, а саме: нежитлової будівлі, «Магазину», що знаходиться за вищевказаною адресою, що складається з цегляного магазину з п/д, позначеного на плані літ. А-1, загальною площею 319,2 кв.м., який належить ОСОБА_8 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

На виконання умов кредитного договору позичальник отримав грошові кошти в сумі 70000,00 дол.США, що еквівалентно 365 500,00 грн. за заявою на видачу готівки № 5865/168674 від 12.05.2008 року (а.с. 16, том 1).

12.05.08 ОСОБА_8 придбав за договором № 1461 купівлі-продажу нежитлову будівлю магазину, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 319,2 кв.м., про що свідчать також витяги з Держреєстру правочинів та про право реєстрації права власності на нерухоме майно.

Позичальник за кредитним договором № 014/5865/2/15171 від 12.05.2008 р. станом на 15.07.2008 р. оплатив 1059.84 дол. США, залишок по кредиту становив 68 940,16 дол. США, а по відсоткам з 16.07.08 до 13.08.08 - 715.74дол.США, що підтверджується розрахунками позивача та заявами про переказ готівки від 15.07.08, 12.06.08 (а.с. 13-15,31, 49, 52, 53 том 1).

Проте, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, зареєстрованим в Книзі реєстрації смертей за № 3814, виданим міським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції (а.с. 24, том 1).

Листом № К.1.17.0-08/48 від 19.08.2008 р. позивач повідомив Першу Миколаївську державну нотаріальну контору про смерть ОСОБА_8 та на підставі ст.ст. 1281, 1282 ЦК України просив повідомити спадкоємців, які звернулися до нотаріальної контори, про наявність зобов'язань померлого перед позивачем та про обтяження, що накладено на нерухоме майно, а також про заборгованість, яка складає 69 775,10 дол. США (тіло кредиту та нараховані проценти). Крім того, просив письмово повідомити його про звернення до нотаріальної контори спадкоємців ОСОБА_8 (а.с. 25, том 1).

На що Перша Миколаївська державна нотаріальна контора відповіла листом від 21.08.08 (а.с.68), що згідно з заявою позивача заведено спадкову справу, але довести до відома вимоги банку не має можливості в зв'язку з тим, що спадкоємці не звертались до нотаріальної контори (т.1 а. с.68).

Згідно ст.ст. 1217, 1218 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 06.09.2010 року заяву відповідача задовольнили та визнали відумерлою спадщину ОСОБА_8 (а.с. 29 том 1) з тих підстав, що з часу відкриття спадщини жодна особа не зверталася до відповідача із заявою про прийняття спадщини.

На підставі цього рішення суду територіальна громада в особі Антонівської сільської ради набула права власності на визначений об'єкт, про що свідчить витяг з Держреєстру прав від 11.11.10 р. (а.с.65).

За змістом ст. 1277 ЦК України (в редакції станом на 12.04.08) у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.

Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст. 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.

30.10.08 року позивач направив відповідачу заяву про повідомлення спадкоємців, в разі їх звернення, про наявність заборгованості та вжиття заходів щодо охорони спадкового майна -нежитлової будівлі «Магазина», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, до прийняття спадщини спадкоємцями або закінчення строку, встановленого законодавством для прийняття спадщини.

Враховуючи, що згідно ч.1 ст.1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, ухвалами суду від 10.01.12, 06.06.12 було призначено будівельно-технічну експертизу та додаткову експертизу.

Згідно експертного висновку № 2214-2215 від 06.08.12 дійсна вартість нежитлових приміщень магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 319,2 кв.м.

станом на 06.08.12 з урахуванням зносу складає 208717.70 грн.

Спадкова справа № 976/2008 померлого ОСОБА_8 свідчить про відсутність у нього будь-яких інших активів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Заперечення відповідача та прокурора не можуть бути прийняті судом до уваги як підстава відмови в позові.

Щодо застосування строку позовної давності згідно ст.ст. 261, 267 ЦК України, суд вважає зазначити наступне.

На думку прокурора та відповідача, строк, передбачений ст.1281 ЦК України є строком позовної давності.

Згідно ч. 2 ст. 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

За змістом ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а не до відповідача відповідно до ч.2 ст.1281 ЦК України.

Тобто, у суду відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності на підставі ст. 267 ЦК України

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Відповідно до п.6.2 «Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя» Мін'юст України від 29.01.2009 р., до спадкоємців переходять не тільки права, що належали спадкодавцю, але і його обов'язки. Винятком з цього правила є лише зобов'язання боржника, які припиняються зі смертю фізичної особи. Відповідно до частини першої статті 608 ЦК України зобов'язання, нерозривно пов'язані з особою боржника, не можуть бути виконані іншою особою. У всіх інших випадках до спадкоємців переходять відповідні боргові зобов'язання спадкодавця.

Борги спадкодавця - це майнові зобов'язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами - кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати їх. Кредитор, який звернувся до спадкоємців, зобов'язаний надати документи, що підтверджують його вимоги.

З метою забезпечення інтересів кредиторів та запобігання випадкам ухилення спадкоємців від виконання цивільно-правових обов'язків, що виникли з боргових зобов'язань спадкодавця, частина перша статті 1281 ЦК України встановлює прямий обов'язок для спадкоємців повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини.

Натомість, відповідач жодним чином не довів доказів виконання своїх обов'язків, відповідно до ст. 1281 ЦК України, не зважаючи на те, що був обізнаний про наявність кредиторських вимог позивача. Як зазначалось вище, 30.10.08 року позивач направляв відповідачу заяву про повідомлення спадкоємців та надавав юридичну допомогу для визнання спадщини ОСОБА_8 відумерлою, про що свідчить лист від 22.06.2010 р. (а.с. 87).

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню повністю, судові витрати слід віднести за рахунок відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Антонівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області (вул. Центральна, 17А, с. Антонівка, Новоодеський район, Миколаївська область, код 04376831) на користь публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" (вул. Польова, 24Д, м. Київ, 03056, код 34001693) суму 208 717,70 грн. (двісті вісім тисяч сімсот сімнадцять грн. 70 грн.) боргу, 2 087,77 грн. (дві тисячі вісімдесят сім грн. 77 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачу.

Рішення може бути оскаржене у 10-дений строк.

Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 ГПК України та підписано суддею 09.10.2012 р.

Суддя Т.М.Дубова