Постанова

від 01.10.2012 по справі 5013/379/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2012 року Справа № 5013/379/12

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді -Тищик І.В. (доповідач),

суддів - Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.

при секретарі -Мацекос І.М.

за участю прокурора -Рудовол Т.С.

представників

позивача Пушкарьов Д.Є.

відповідача Житник В.П., Шинкорук О.Є.

3-ої особи Гонтарь О.А.

розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги Кіровоградського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та Прокуратури м. Кіровограда на рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.07.12р. у справі № 5013/379/12

за позовом приватного підприємства „Автобаз-Кіровоград", м. Кіровоград

до Кіровоградського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Кіровоград

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -виконавчий комітет Кіровоградської міської Ради, м. Кіровоград

про визнання недійсним і скасування рішення №11 від 28.02.2012р.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Кіровоградського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії № 15-01/05-11від 28.02.2012р. про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 23.07.12р. по справі № 5013/379/12 (колегія суддів у складі: Макаренко Т.В., Глушкова М.С., Цобенко Р.О.) позовні вимоги задоволені частково. Рішення Кіровоградського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.02.2012р. за № 15-01/05-11 визнано недійсним та скасовано в частині визнання дій ПП „Автобаз-Кіровоград" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

В решті позову відмовлено.

Вмотивовуючи рішення, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними доказами, що звернення частини перевізників, в тому числі позивача, до міського голови (схожість дій) з метою встановлення регульованого тарифу є їх антиконкурентними узгодженими діями, що призвели чи можуть призвести до обмеження конкуренції.

Не погодившись з рішенням суду, Кіровоградське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. При цьому скаржник посилається на те, що судом не надано належної оцінки діям перевізників, які спільно ініціювали зміну тарифу з встановленням однакового його рівня, що унеможливлює конкуренцію між ними за ціновим критерієм.

На думку скаржника, саме узгоджені дії перевізників, які діють на ринку пасажирських послуг в м. Кіровограді, призвели до зміни тарифу на проїзд у міському автомобільному транспорті загального користування.

З ухваленим рішенням місцевого суду не погодилася і Прокуратура Кіровоградської області та звернулася з апеляційною скаргою, якою також просить скасування оскаржуваного рішення та відмови у задоволенні позову. Апеляційна скарга вмотивована посиланням на те, що позивачем в порушення Методики розроблені розрахунки не по кожному маршруту, а загалом по підприємству; ПП „Автобаз-Кіровоград" не врахував фактичних показників транспортної роботи на міських маршрутах (а саме, дожину маршруту, пасажиропотік) і дані обставини не враховані судом при винесенні рішення.

Позивачем відзив на апеляційну скаргу наданий не був, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Виконавчий комітет Кіровоградської міської ради заперечує доводів апеляційних скарг та вказує на те, що встановлення цін (тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту) не є діями перевізників, а є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, що унеможливлює порушення останніми антимонопольного законодавства.

В межах розгляду даної справи Кіровоградським обласним територіальним відділенням АМК України заявлено клопотання про витребування від третьої особи - виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, оригіналів матеріалів обстеження пасажиропотоків в м. Кіровограді, проведеного Кіровоградським національним університетом, для огляду в судовому засіданні. Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення даного клопотання, оскільки матеріали справи містять витяг з даного обстеження, наданий відповідачем.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Як убачається з матеріалів справи, 28.02.12р. адміністративною колегією Кіровоградського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийнято рішення № 11 у справі № 15-01/05-11, яким встановлено, що дії низки перевізників, в тому числі позивача, полягають у погодженій поведінці по заміні тарифів на послуги з перевезення пасажирів шляхом приведення їх до однакового рівня, що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Зазначені в рішенні перевізники притягнуті до майнової відповідальності в різних розмірах. До позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 50 000,0 грн.

За висновком адміністративної колегії відповідача антиконкурентні узгоджені дії перевізників полягають у вчиненні суб'єктами господарювання схожих дій на ринку перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування в режимі маршрутного таксі, які призвели до обмеження конкуренції, а саме:

- застосування всіма перевізниками однакових підходів щодо обрахунку собівартості перевезень та визначення кількості перевезених пасажирів;

- не дотримання останніми вимог Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту щодо необхідності урахування конкретних умов експлуатації, які характеризують маршрути за довжиною, пасажиропотоком та іншим показниками, що повинні бути підтверджені фактичними даними;

- подання перевізниками до виконавчого комітету Кіровоградської міської ради інформації, яка не відображає фактичного стану їх діяльності;

- здійснення розрахунку тарифів на перевезення в порушення п. п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.21 Методики (без врахування фактичних показників транспортної роботи на міських маршрутах);

- маніпулювання перевізниками під час економічного обґрунтування розрахунків тарифів коефіцієнтом використання пасажиромісткості, що призвело до суттєвого завищення тарифів на проїзд;

- економічно необґрунтований підхід до формування тарифів, спрямований на їх завищення;

- розрахунковий рівень тарифів, які були направлені переважною більшістю перевізників на погодження до органу місцевого самоврядування становить 2,10 - 2,81 грн.;

- подання спільного звернення до Кіровоградського міського голови про зміну тарифу та приведення його до єдиного рівня (2 грн.) і такими діями свідомо намагалися усунути конкуренцію між собою за ціновим критерієм.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про захист економічної конкуренції" узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також інша погоджена конкурента поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання; особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.

З огляду на вказану норму, відповідач вважає, що позивачі є учасниками узгоджених дій, які полягають у погодженій конкурентній поведінці суб'єктів господарювання.

Всупереч твердженням скаржника, жодну з зазначених дій не можна вважати антиконкурентними узгодженими діями перевізників, у тому числі дії позивача, оскільки вказані дії являються лише наміром суб'єктів господарювання, а наміри (в силу приписів цивільного законодавства) не породжують будь-яких юридичних наслідків.

Статтею 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, із органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування; розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати є істотними умовами договору про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад за ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" належать такі власні (самоврядні) повноваження як встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифи на транспортні послуги.

Виходячи з викладеного, тарифи визначаються в укладеному перевізником із органом місцевого самоврядування договору про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршрутів загального користування (в тому числі в режимі маршрутного таксі) у розмірі, затвердженому рішенням виконавчого органу сільських, селищних, міських рад.

Як убачається з матеріалів справи, позивач перебуває в договірних відносинах з виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, який, як Замовник транспортних послуг, затверджує тарифи на проїзд у міському транспорті. Відтак підставою для внесення змін до договору на перевезення пасажирів в частині зміни тарифу являється лише рішення виконавчого комітету і дана обставина унеможливлює зміну тарифу за ініціативою перевізника (у тому числі, за ініціативою позивача), рівно як і приведення цих тарифів до певного (однакового) рівня.

Механізм формування тарифів на послуги з перевезення пасажирів автомобільним транспортом визначено Методикою розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженою Міністерством транспорту та зв'язку України 17.11.09 № 1175 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.11.09 за № 1146/17162 (надалі - Методика).

Згідно п. 1.2 Методики тариф на послуги пасажирського автомобільного транспорту на автобусних маршрутах загального користування, який є вартістю разового проїзду одного пасажира у міському сполученні, є регульованим, оскільки встановлюється (затверджується або погоджується) органом місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 1.6 Методики перегляд рівня тарифів повинен здійснюватися у зв'язку зі зміною виробничої діяльності та реалізації послуг, що не залежать від господарської діяльності перевізника.

Таким чином, саме орган місцевого самоврядування зобов'язаний встановити в порядку і межах, визначених законодавством, тарифи на транспортні послуги. І тільки після такого затвердження, формою якого є рішення органу місцевого самоврядування, відповідно до ч. 6 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вносяться зміни до договорів і, відповідно змінюється вартість перевезення для споживачів послуг з перевезення пасажирів.

Перевізник, як сторона договору про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, не позбавлений права ініціювати внесення змін до такого договору при наявності підстав для перегляду тарифу, передбачених п. 1.6 Методики. Однак, без регулювання тарифу шляхом затвердження його рішенням органом місцевого самоврядування внесення змін до договору не є можливим, і відповідно не є можливим зміна тарифів та приведення їх до певного (однакового) рівня.

Відтак сам по собі розрахунок вартості проїзду пасажира у міському сполученні, складений та наданий перевізником органу місцевого самоврядування, фактично не є ні зміною договору про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті, ні зміною тарифу.

Механізм формування тарифу на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, визначений Методикою і є обов'язковим як для перевізника, так і для органу місцевого самоврядування.

Таким чином, встановлення цін (тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту) не є діями суб'єктів господарювання - автоперевізників, оскільки їхніми діями є розрахунок таких тарифів відповідно до Методики та подання їх для погодження органу місцевого самоврядування.

Самі по собі здійснені суб'єктами господарювання розрахунки тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту не є антиконкурентними узгодженими діями, про які йдеться у Законі "Про захист економічної конкуренції.

Ініціювання перевізниками внесення змін до договорів перевезення із зверненням до органу місцевого самоврядування про прийняття рішення про затвердження тарифів в іншому розмірі, ніж передбачений в укладених договорах (погодження тарифів в іншому розмірі), правомірно не визнано місцевим судом антиконкурентними узгодженими діями перевізників (у тому числі позивача) без доведення територіальним органом Антимонопольного комітету України того, що аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що відповідачем не доведено погодженої поведінки позивачів по зміні тарифів та приведенню їх до однакового рівня, а саме не доведено порушення ними законодавства про захист економічної конкуренції.

З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржників про скасування останнього являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню. За вказаних обставин доводи апеляційних скарг не приймаються до уваги колегією суддів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Прокуратури м. Кіровограда залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.07.2012р. по справі № 5013/379/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В.Тищик

Судді: Т.А.Верхогляд

Л.М.Білецька