Постанова

від 20.08.2012 по справі 4-1400/11

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №4-1400/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н А

20 серпня 2012 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі головуючого -судді Шевцової Т.В.

при секретарі -Мар'єнко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська скаргу ОСОБА_1 на його незаконне затримання 23.07.2009 року співробітниками підрозділу "Грифон" та Красногвардійського РВ ДМУЮ ГУМВС України в Дніпропетровській області-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою з приводу його незаконного, з порушенням вимог ст.29 Конституції України, в тому числі безпідставно, без складення протоколу затримання та сповіщення його родичів, затримання 23.07.2009 року в Дніпропетровському окружному адміністративному суді /м.Дніпропетровськ, вул. Янгеля, 4/ співробітниками підрозділу "Грифон" та Красногвардійського РВ ДМУЮ ГУМВС України в Дніпропетровській області, та просив визнати його незаконним.

В судовому засіданні в обґрунтування скарги пояснив, що зранку 23.07.2009 року близько 08 год. 10 хв. він прибув до будівлі Дніпропетровського окружного адміністративного суду, який знаходиться за адресою - м.Дніпропетровськ, вул. Янгеля, 4, у зв'язку з тим, що його було викликано в судове засідання у адміністративній справі за його позовом до Генеральної Прокуратури України. Завітавши до зали судових засідань, куди його запросили нібито в судове засідання у вказаній вище адміністративній справі, він був штучно позбавлений можливості залишити цю залу, оскільки на перепоні цьому стояли співробітники підрозділу "Грифон", які просто фізично перешкоджали вихід із залу. В такий ситуації без будь-яких пояснень він пробув разом із співробітники підрозділу "Грифон" тривалий час, близько двох годин, нібито для складання протоколу про адміністративне правопорушення на підставі службових записок суддів Дніпропетровського окружного адміністративного суду. За цей час йому було навіть заборонено рухатись по приміщенню. Після того, як протокол було складено, співробітники підрозділу "Грифон" вивели його з зали судового засідання до турнікету Дніпропетровського окружного адміністративного суду, де на нього вже чекали співробітники Красногвардійського РВ ДМУЮ ГУМВС України в Дніпропетровській області, яким його і було передано, погрожуючи фізичним та психічним насиллям. Свідком цієї події був помічник прокурора Красногвардійського району ОСОБА_10. До моменту передачі у нього було відібрано усі додатки до протоколу про адміністративне правопорушення, а біля турнікету на нього надягли наручники. Після цього, він був поміщений в транспортний засіб, де окрім нього знаходились міліціонери та правопорушники, та де, на його думку, вони чекали якісь судові документи. Хвилин за 15 до транспортного засобу під'їхав на службовому автомобілі якийсь чоловік, який представив йому службове посвідчення, відповідно якого він є слідчим Красногвардійського РВ ДМУЮ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_4, та запропонував йому пересісти до його автомобіля, наказавши при цьому іншим міліціонерам, які знаходились у транспортному засобі, зняти з нього наручники, що негайно було виконано. Оскільки своє затримання він вважав безпідставним, то пересів до автомобіля слідчого, котрий пояснив йому, що головою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровську надано вказівку доставити його до цього суду, в зв'язку з чим слідчий і прибув до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Після того як слідчий отримав в Дніпропетровському окружному адміністративному суді якісь документи, вони на його автомобілі поїхали до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська, де він перебував у коридорі суду без догляду тривалий час.

Зазначив, що ані термін його затримання підрозділом "Грифон", ані термін його затримання міліціонерами Красногвардійського РВ ДМУЮ ГУМВС України в Дніпропетровській області в транспортному засобі, ані термін його затримання слідчим цього райвідділу, ані термін його затримання в Красногвардійському районному суді м.Дніпропетровська не були оформлені протоколами затримання чи у будь-який інший спосіб.

Не було жодного приводу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська про конвоювання його до судового засідання.

Також, посилається на те, що немає жодного закону який зобов'язував би чи навіть дозволяв слідчому виконувати вказівки голови суду.

В Дніпропетровському окружному адміністративному суду він був без паспорту, а до справи про адміністративне правопорушення долучена копія його паспорту.

Крім того, навіть якщо відносно нього і було складено протокол про адміністративне правопорушення за неповагу до суду, то здійснено це некомпетентною особою, такий протокол не розглядається невідкладно, а лише з призначенням судового засідання у визначений законодавством строк, при цьому затримання може мати місце лише для складення протоколу, де описуються усі підстави та деталі затримання.

Також вказав на те, що його родичі не були негайно сповіщені про його затримання. Вважає, що такі перешкоди вчиненні працівниками правоохоронних органів навмисно, для того, щоб він не потрапив до призначеного в той день судового засідання, що в результаті і було досягнуто.

Між тим, якщо вважати ціллю затримання розгляд адміністративного протоколу за неповагу до суду, складеного в то же день, то затримання взагалі не мало сенсу, бо в приміщенні Красногвардійського районного суду він був залишений на самоті і мав певну свободу пересування, хоча слідчий до початку розгляду справи про адміністративне правопорушення сидів у коридорі, а потім пішов.

Вважає своє затримання спробою соціального винищення. Вважає, що скаргу слід розглядати в загальному порядку на підставі ст.29 Конституції України, оскільки не є можливим достовірно встановити, в якому саме судочинстві слід розглядати скаргу.

Під час розгляду скарги наголошував на тому, що під час затримання 23.07.2009 року постійно змінювались його форми, однак саме затримання розпочалось в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду, продовжилось в міліцейському мікроавтобусі, потім в службовому автомобілі слідчого ОСОБА_4, а потім в приміщенні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, які і слід визнати незаконними.

Додав, що він є громадянином України, фізичною особою, суб'єктом правовідносин, а тому його не можливо "передавати" від одних представників владних органів іншим, як неживий предмет. Вважає, що доказами його затримання є рапорт ОСОБА_4, протокол про адміністративне правопорушення, довідка з бази даних та матеріали службових перевірок за його зверненнями до органів внутрішніх справ.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, не визнав затримання ОСОБА_1 23.07.2009 року правоохоронними органами, оскільки протокол про затримання скаржника не складався, довідка з бази даних не є офіційним документом. Водночас, вважає, що рапорт слідчого ОСОБА_4 свідчить про добровільне переміщення ОСОБА_1 до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська. Зазначив, що взагалі невідомо, чи існував в 2009 році підрозділ "Грифон", який нібито здійснював затримання, хто здійснював охорону суду в той час йому не відомо. Додав, що затримання ОСОБА_1 могло статись через порушення останнім громадського порядку (спокою), через що його і затримали для складення протоколу про адміністративне правопорушення. Посилався на те, що спірну правовідносини не врегульовані нормами права, що скаржник вводить суд в оману, плутаючи численними заявами та доказами, та своїми діями проявляє неповагу до суду. Вважає, що співробітники міліції мають право на затримання громадян за вказівкою суду в порядку ст.11 Закону України "Про міліцію".

Суд, вислухавши доводи скаржника та заперечення прокурора, вивчивши матеріали за скаргою, дійшов висновку про обґрунтованість скарги, яка підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Судом встановлений та знайшов своє підтвердження в матеріалах скарги факт складення секретарем суду Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_11 23.07.2009 року протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.185-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 /ІНФОРМАЦІЯ_1, особу якого посвідчено паспортом серії НОМЕР_1, виданим Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області/, суть правопорушення якого за цим протоколом полягала в поданні до Дніпропетровського окружного адміністративного суду ряду офіційних заяв, які містять зневажливі та нецензурні висловлювання в адресу суддів цього суду. З протоколом ОСОБА_1 не погодився, здійснивши коментар до нього, в якому зазначив, що протокол не конкретизує його правопорушення, все викладено загальними фразами, взагалі факт складення такого протоколу порушує його конституційне право на свободу слова, тлумачення змісту якого надано Рішенням Європейського суду з прав людини в справі "Тергер Торгенсен проти Ісландії", тобто є антиконституційним /справа про адміністративне правопорушення №0003/2010, а.с.1-5/.

Відповідно до цієї ж справи про адміністративне правопорушення №0003/2010, а саме протоколу розгляду адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.185-3 КУпАП від 23 липня 2009 року, розпочатого о 10 год. 35 хв. Красногвардіським районним судом м.Дніпропетровська /суддею Руснаком А.І./ за участі правопорушника ОСОБА_1, правопорушник повідомив суду про те, що в нього було відібрано додатки до протоколу про адміністративне правопорушення, а також те, що до суду він з'явився без паспорту, судове засідання було оголошено закритим о 12 год. 40 хв. /справа про адміністративне правопорушення №0003/2010, а.с.20/

Згідно довідки Управління інформаційно-аналітичного забезпечення при ГУМВС України в Дніпропетровській області від 26.03.2012 року за №5/888, за підписом начальника управління ОСОБА_6, ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, 23.07.2009 року не затримувався.

Відповідно до листа ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 27.03.2012 року за №30/3124, згідно відомостей інформаційно-пошукової системи ОВС м.Дніпропетровська, матеріали за заявами ОСОБА_1 щодо його незаконного затримання 23.07.2009 року в Дніпропетровському окружному адміністративному суді в період з 01.07.2009 року по день надання довідки до ЖРЗПЗ районних відділів Дніпропетровського МУ не реєструвались.

Разом з тим, ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області 12.06.2012 року за №30/шт.-10-1409 надіслало на адресу суду матеріали службових розслідувань за заявами ОСОБА_1 щодо його незаконного затримання 23.07.2009 року.

Згідно ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: a) законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом; b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом; c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення; d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу; e) законне затримання осіб для запобігання поширенню

інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг; f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її

недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Кожен, кого заарештовано, має бути негайно поінформований зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь-яке обвинувачення, висунуте проти нього.

Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

Кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.

З матеріалів службової перевірки №19/2, вбачається, що 08.10.2009 року ОСОБА_1 звертався на ім'я Міністра Внутрішніх Справ ОСОБА_7 (зареєстровано ГУМВС України в Дніпропетровській області) з заявою щодо його незаконного затримання 23.07.2009 року та призначеної судово-психіатричної експертизи. У вказаній заяві виклав обставини власного затримання: близько 08 год. 10 хв. в залі судового засідання Дніпропетровського окружного адміністративного суду /вул.Янгеля, 4/, куди він був запрошений під приводом розгляду справи за його позовом до Генерального прокурора України, був затриманий секретарем ОСОБА_11 для складення протоколу про адміністративне правопорушення, після чого поміщений в міліцейський мікроавтобус, де він перебував близько 10 хвилин, звідки його забрав слідчий Красногвардійського РВ за розпорядженням голови Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська для доставляння до цього суду.

Згідно довідки по обліку УІТ, ОСОБА_1 доставлявся в ВВС Красновгвардійскього РВ як адміністративно затриманий 23.07.2009 року.

Відповідно до рапорту начальника ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області полковника міліції Сабадаш В.В., за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 щодо його незаконного затримання 23.07.2009 року співробітниками Красногвардійського РВ, було проведено службову перевірку. /матеріали службової перевірки №19\5/

Заява ОСОБА_1 надійшла до ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області 28.07.2009 року.

Так, перевіркою встановлено, що 23.07.2009 року на прохання голови Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська начальником СВ Красногвардійського РВ ДМУ до Дніпропетровського обласного адміністративного суду був направлений слідчий СВ РВ лейтенант міліції ОСОБА_4 з метою доставляння до районного суду ОСОБА_1

По прибуттю на власному автомобілі до Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_4 працівниками, що здійснюють охорону вказаного суду, був переданий ОСОБА_1, якому у ввічливій формі було запропоновано прослідувати на автомобілі працівника міліції Красногвардійського районного суду, на що останній погодився, будь-які заходи фізичного та психологічного впливу до нього не застосовувались.

В подальшому ОСОБА_1 був супроводжений до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська, де у відношенні до нього було винесено постанову про примусове проведення судово-психіатричної експертизи, виконання якої було доручено Красногвардійському РВ. З цієї метою лейтенант міліції ОСОБА_4 близько 14 год. 00 хв. доставив ОСОБА_1 до райвідділу Красногвардійського району для подальшого супроводження до лікарняного закладу.

Вказані відомості підтверджуються рапортом ОСОБА_4 та ОСОБА_9

Крім того, за результатом службової перевірки складено висновок, датований 16.10.2009 року, в якому у підсумку зазначено про відсутність фактів порушення службової дисципліни співробітниками Красногвардійського РВ.

Згідно постанови Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 23.07.2009 року в справі про адміністративне правопорушення №0003/2010 за ч.1 ст.185-3 КУпАП, за проколом, складеним Дніпропетровським окружним адміністративним судом, призначено у відношенні ОСОБА_1 стаціонарну судово-психіатричну експертизу правопорушника ОСОБА_1

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно ст. 32 КУпАП адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п'ятнадцяти діб. Адміністративний арешт призначається районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею).

Конституцією України встановлено основні правові принципи держави, в тому числі принцип непорушності основних прав і свобод людини і громадянина.

Згідно ч.1 ст.257 КУпАП протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно ч.1 ст. 259 КУпАП з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, порушника може бути доставлено в міліцію.

Доставлення порушника -це примусове (в межах адміністративного примусу) вилучення особи, що вчинила чи вчиняла на момент виявлення адміністративне правопорушення, з місця вчинення (виявлення) правопорушення, а також супровід цієї особи до відповідного органу із застосуванням заходів психічного або фізичного впливу з метою припинення адміністративного проступку, встановлення особи правопорушника, складення протоколу про адміністративне правопорушення. Фактичне здійснення доставлення забнзпечується застосуванням психічного або фізичного впливу. До фізичного впливу належить застосування транспортних засобів для доставлення порушника. Як крайній захід до правопорушника може бути застосовано фізичний вплив у вигляді зв'язування.

Згідно ст.260 КУпАП у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складання його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів.

Порядок адміністративного затримання, особистого огляду, огляду речей і вилучення речей та документів, з метою, передбаченою цією статтею, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст.261 КУпАП про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.

Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

Згідно ст.262 КУпАП адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може провадитися лише органами (посадовими особами), уповноваженими на те законами України. Адміністративне затримання в разі прояву неповаги до суду провадиться органами внутрішніх справ.

Відповідно до ст.263 КУпАП адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більш як три години. У виняткових випадках у зв'язку з особливою потребою законами України може бути встановлено інші строки адміністративного затримання.

Згідно ч.4 ст.263 КУпАП до розгляду суддею справи може бути затримано також осіб, які проявили неповагу до суду. Строк адміністративного затримання обчислюється з моменту доставлення порушника для складання протоколу.

Відповідно до ч.1 ст. 267 КУпАП адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, прокуророві або до суду.

Привід правопорушника до органу, правомочного розглядати справу про адміністративне правопорушення, можливе у відповідності до ч.2 ст.268 КУпАП у виключних випадках за визначеним переліком правопорушень, до яких ст.185-3 КУпАП не відноситься.

Відповідно до ст.277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Справа про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 185-3 розглядається протягом доби.

Згідно ст.277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Відповідно до с.284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Згідно вищезазначеної довідки УІТ, ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягався.

З вивчених матеріалів службових перевірок та матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що 23.07.2009 року ОСОБА_1 не піддавався адміністративному арешту.

Разом з тим, суттєвою є обставина і відсутності в цих матеріалах протоколу затримання правопорушника, якого відповідно до рапорту лейтенанта міліції ОСОБА_4 та начальника ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області було прийнято від охорони суду та доставлено до Красногвардійського районного суду.

Розглядаючи скаргу по суті поставленої вимоги, суд, зваживши на думку прокурора, котрий посилався на необхідність доставлення ОСОБА_1 до суду для невідкладного розгляду адміністративного протоколу, складеного з приводу вияву неповаги до суду, враховує, що в Красногвардійському районному суді м.Дніпропетровська 23.07.2009 року у відношенні ОСОБА_1 не було прийнято постанову про притягнення до адміністративної відповідальності чи про закриття справи.

На обґрунтування своїх заперечень прокурор також зазначив, що встановити, хто саме в 2009 році ніс охорону суду не вбачається можливим, найімовірніше, що ОСОБА_1 затримали через його нецензурні висловлювання в адресу судових та правоохоронних установ. Додав, що скарга задоволенню не підлягає, оскільки затримання не оформлено протоколом, а значить його не було.

Однак, такі доводи прокурора не можливо розцінювати як такі, що мають значення для розгляду справи, оскільки маючи зобов'язання з доведення доказами, останній їх не надав, що свідчить про те, що думка прокурора ґрунтується суто на припущеннях.

Твердження про те, що затримання не оформлено протоколом, а отже його насправді не було, суд до уваги не приймає, оскільки вказані доводи спростовуються вищезазначеними рапортами, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями скаржника.

Крім того, поведінка власне ОСОБА_1, а саме його згода та відсутність опору правоохоронним органам, надає змогу характеризувати лише його відношення до факту затримання, а не саму наявність чи відсутність факту затримання.

Що стосується неврегульованості спірних правовідносин, то суд також не погоджується з таким твердженням сторін, оскільки КУпАП передбачено порядок адміністративного затримання до складення протоколу та визначено строк розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.185-3 КУпАП протягом доби.

Стосовно твердження прокурора про введення суду в оману скаржником шляхом подання численних заяв та доказів, то вказане припущення не ґрунтується на нормах закону, оскільки сторони зобов'язані довести суду свої вимоги з посиланням на докази, крім того, звернення громадян законом не обмежуються в їх чисельності.

Вказане твердження взагалі не стосується розгляду скарги і не має для її правильного вирішення жодного значення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 наполягав на тому, що затримання його відбулось під приводом проведення судового засідання в адміністративній справі в залі суду, підставою для складення протоколу стали службові записки суддів Дніпропетровського окружного адміністративного суду, що повністю віднайшло своє підтвердження в матеріалах справи №0003/10.

Дослідивши норми закону, які регулюють спірні правовідносини, суд встановив, що протокол в справі про адміністративне правопорушення складається невідкладно, справа розглядається протягом доби, в разі відсутності правопорушника можливе його доставлення міліцією.

За статтею 255 КУпАП право на складення протоколу про адміністративне правопорушення має судовий розпорядник.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КУпАП полягає у вчиненні певних дій: у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку підчас судового засідання, а так само вчинення будь-яких дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил. Правила поведінки в суді встановлюються процесуальні закони, які є обов'язковими для всіх учасників судового засідання. Форма вчинення правопорушення може бути різною: вербальною, жестикуляцією, бездіяльністю підчас непідкорення вимогам головуючого в судовому засіданні, неявки до суду.

В даному випадку протокол складено на підставі службових записок від 13.07.2009-21.07.2009 року, за підписом секретаря суду ОСОБА_11, датовано 23.07.2009 року, при цьому матеріали справи не містять жодних відомостей про зобов'язання органів внутрішніх справ доставити правопорушника для складення протоколу.

Крім того, суду прокурором не надано доказів проведеного судового засідання 23.07.2009 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної Прокуратури, а також причини її відкладення, що в сукупності з вищенаведеним, свідчить про незаконні дії з затримання ОСОБА_1

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення №0003/10 вбачається, що вимога (викладена в усній формі) про доставлення правопорушника в суд для розгляду справи, пред'явлена завчасно, до моменту отримання справи судом та не ґрунтується на нормах закону.

Протокол про адміністративне правопорушення складено неповноважною особою, в порушення строків такого складення, при цьому суд не надає оцінці мотиву складення протоколу, оскільки це не є предметом розгляду скарги.

Крім того, для адміністративного затримання особи, не зафіксованого в даному випадку належним протоколом, були покликані співробітники охорони суду /на 23.07.2009 року підрозділ "Гріфон"/, які не мали повноважень для таких дій, оскільки мають право на припинення прояву неповаги до суду, чого в даному випадку не мало місця, оскільки підставою складення протоколу та затримання ОСОБА_1 стали його заяви на адресу суду, датовані раніше 23.07.2009 року. Будь-яких свідчень та доказів про те, що саме 23.07.2009 року в приміщення Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 виявляв неповагу до суду, прокурором не надано.

Повноваження спеціального підрозділу судової міліції "Грифон"" визначені Положенням МВС України "Про затвердження Положення про спеціальний підрозділ судової міліції "Грифон"" №1390 від 19.11.2003 року.

До основних завдань спецпідрозділу "Грифон" відноситься забезпечення згідно з чинним законодавством виконання Правил пропуску осіб до приміщень судів та на їх територію транспортних засобів, затверджених спільним наказом Державної судової адміністрації України та МВС України від 12.09.2005 N 102/765, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 02.11.2005 за N 1322/11602, підтримання порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, охорони приміщень суду, виконання функцій щодо державного захисту суддів, працівників суду, забезпечення безпеки учасників судового процесу, а також працівників Антимонопольного комітету України та уповноважених осіб Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України при виконанні ними службових повноважень.

У своїй діяльності спецпідрозділ керується Конституцією України, законами України "Про міліцію", "Про статус суддів", "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів", "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про судоустрій України", іншими законами України, нормативним актами Верховної Ради України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами МВС України та цим Положенням.

Отже, твердження прокурора про те, що неможливо встановити хто саме ніс охорону суду в 2009 році не є обґрунтованим і спростовується вищевикладеним.

В будь-якому разі, слідчий ОСОБА_4 діяв без належних підстав, оскільки усі процесуальні дії вчиняються у встановленій законом формі за наявності повноважень.

Крім того, перебування ОСОБА_1 у міліцейському фургоні без протоколу про адміністративне затримання є грубим порушенням норм КУпАП, в чому суд переконався вивчивши рапорт слідчого ОСОБА_4, пояснення прокурора та скаржника.

Також, дії слідчого не були узгоджені з положеннями ст. 11 Закону України "Про міліцію", оскільки відповідно до ст.11 цього Закону, міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, - на строк до трьох годин, а у необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення - до трьох діб з повідомленням про це письмово прокуророві протягом 24 годин з моменту затримання; вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виносити на місці усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені цим Законом заходи примусу; перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію.

Прокурором суду не надано доказів сповіщення родичів скаржника про адміністративне затримання.

Адміністративне затримання може застосовуватися тільки за наявності правопорушення і його застосування уповноваженими на те органами є неприпустимим, якщо правопорушення відсутнє.

Адміністративне затримання не допускається: а) за малозначущості адміністративного правопорушення і можливості його припинення іншими способами (виконання порушником вимоги про припинення правопорушення, усне зауваження, роз'яснення протиправності і неприпустимості дії або бездіяльності; б) за наявності можливості на місці вчинення правопорушення встановити особу порушника й обставини події, скласти протокол про адміністративне правопорушення ; в) за наявності підстав для накладення стягнення у вигляді попередження чи штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно ст.8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст.29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обгрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Згідно п.4.1 Рішення Коституційного Суду України №19-рп/2011 від 14.12.2011 року, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відповідно п.4.2 цього рішення КСУ, рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України.

Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Втім, оскаржувані скаржником дії не відносяться до управлінських.

Відповідно до п.4.3 у статтях 110, 234, 236 КПК України йдеться про оскарження в суді рішень чи дій органів дізнання, слідчого, прокурора, які вони постановили чи вчинили уже під час провадження у кримінальній справі. Суб'єкти, визначені в цих нормах, є носіями спеціальних владних процесуальних повноважень і тому виконують функції, обумовлені завданнями кримінального судочинства.

Таким чином, оскаржувані дії не врегульовані КПК України. Разом з тим, КУпАП не вказує на чіткий порядок оскарження адміністративного затримання, через що суд приходить до висновку про дію норми закону, що має вищу юридичну силу -ст.29 Конституції України.

Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає вимоги скаржника мотивованими, доведеними, такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розв'язуючі питання винесення в адресу прокуратури Красногвардійського району м.Дніпропетровська окремої ухвали суду, через неодноразову неявку до судового засідання, за клопотанням скаржника, суд зважає на поважність причини неявки в судове засідання представника прокуратури через зміну представництва та чергову щорічну відпустку, у зв'язку з чим не вбачає підстав для винесення окремої ухвали суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 29 Конституції України, ст.267 КУпАП, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 на його незаконне затримання 23.07.2009 року співробітниками підрозділу "Грифон" та Красногвардійського РВ ДМУЮ ГУМВС України в Дніпропетровській області -задовольнити.

Визнати затримання ОСОБА_1 23.07.2009 року співробітниками підрозділу "Грифон" та Красногвардійського РВ ДМУЮ ГУМВС України в Дніпропетровській області підчас складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.185-3 КУпАП та його доставлення до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська -незаконним.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку в десятиденний строк з дня її проголошення.

Суддя /підпис/ Т.В.Шевцова

З оригіналом згідно:

Суддя Бабушкінського

районного суду

м.Дніпропетровська Т.В. Шевцова