Постанова

від 18.12.2007 по справі 9/154

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/154

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 18.12.2007                                                                                           № 9/154

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Губенко Н.М.

 суддів:            Барицької  Т.Л.

          Ропій  Л.М.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - МусієнкоВ.І. – адвокат, дов. №01/07 від 01.06.2007,

 від відповідача - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтро-Плюс ЛТД"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 09.08.2007

 у справі № 9/154 (Жирнов С.М.)

 за позовом                               Підприємство з іноземними інвестиціями "Панальпіна Уорлд Транспорт ЛТД"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтро-Плюс ЛТД"

 про                                                  стягнення 43058,60 грн.

На підставі ст.ст.77,99 ГПК України 27.11.2007 розгляд справи було відкладено на 18.12.2007.

Розпорядженнями Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2007 № 01-23/1/1 та від 18.12.2007 № 01-23/1/1 склад колегії суддів змінювався.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2007 у справі №9/154 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 24 290,00 грн. основного боргу, 1 137,08 грн. інфляції, 2 070,31 грн. пені, 4 858,00 грн. штрафу, 2 500,00 грн. оплати послуг адвоката, 348,56 грн. державного мита та 95,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що фактично позивачем всі зобов'язання за договором № 219/05 про надання транспортно-експедиторських послуг від 08.11.2005 були виконані в строк, в належній якості та в повному обсязі; сам факт підписання відповідачем угоди про порядок погашення заборгованості № 2/10/2006 свідчить про визнання останнім надання йому позивачем транспортно-експедиторських послуг за договором № 219/05 та визнання наявності у нього заборгованості перед позивачем в сумі 29 290,00 грн. станом на 09.10.2006; відповідно до п. 4 Угоди № 2/10/2006 відповідач зобов'язався перерахувати на поточний рахунок позивача вартість наданих останнім послуг за договором № 219/05 на загальну суму 29 290,00 грн. до 09.11.1006 включно, а тому з 10.11.2006 почалася прострочка виконання грошового зобов'язання з боку відповідача; судом встановлено, що оплата рахунків № 2621094/1 від 13.09.2006 на суму 2 393,70 грн., № 2621094/2 від 06.10.2006 на суму 6 363,00 грн. не була здійснена, а рахунок № 2621094 від 05.09.2006 на суму 20 533,30 грн. відповідачем був оплачений частково в сумі 5 000,00 грн. після підписання угоди № 2/10/2006 до 09.11.2006; суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 6 363,00 грн. за рахунком № 2621094/3 від 16.10.2006 не підлягають задоволенню, оскільки не доведені позивачем відповідно до п.п. 1.2, 3.6 договору № 219/05 (заявка на перевезення вантажу відповідачем позивачу не надавалась, акт виконаних робіт позивачем не був складений); суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 1 434,95 грн. інфляції за період з листопада 2006 р. по травень 2007 р., 2 612,65 грн. пені за період з 09.11.2006 р. за 183 дні та 5 858,00 грн. 20% штрафу на підставі п. 7 угоди № 2/10/2006 визнаються частково обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню в сумі 1 137,08 грн. інфляції за період з 10.11.2006 по 31.05.2007, 2 070,31 грн. пені за період з 10.11.2006 по 11.05.2007 (183 дні) та 4 858,00 грн. 20% штрафу; вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 500,00 грн. витрат на послуги адвоката визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2007 у справі № 9/154 з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким в задоволенні вимог позивача відмовити.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник стверджує, що договір № 219/05 відповідно до норм господарського законодавства України між сторонами не був укладений, оскільки сторони не погодили умови про предмет та ціну договору, які є істотними умовами договору, що суперечить нормам ГК та ЦК України, адже позивач не надав суду жодної заявки на перевезення вантажу, підписаної повноважним представником відповідача.

Відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні копія або оригінал акту приймання-передачі робіт № 2621094/3, який повинен бути підписаний сторонами відповідно до п. 3.6 договору № 219/05 після виконання робіт позивачем, тобто позивачем на вказану суму роботи не виконувалися.

На думку заявника, одночасне стягнення пені та штрафу за одне й те саме порушення зобов'язання суперечить ст. 231 ГК України.

Заявник вказує, що угода № 2/10/2006 не стосується підстав позову, оскільки вона не визначена позовною заявою в якості підстави позовних вимог і не стосується стягнення заборгованості за транспортно-експедиторські послуги, а отже нарахування 20% штрафу є безпідставним.

Відповідач стверджує, що у фінансовому документі та договорі № 02/2007/А про надання адвокатських послуг не вказано, що послуги надаються саме по даній справі, а акт приймання-передачі виконаних адвокатських послуг датований раніше, ніж позовна заява.

В письмовому поясненні № 863/08 від 22.11.2007 позивач посилається на те, що послуги адвокатом Мусієнком В.І. були виконані належним чином відповідно до умов договору 02/2007/А, а розмір витрат на послуги адвоката в сумі 2 500,00 грн. є співрозмірним сумі позову (43 058,60 грн.), адже становлять 5,8% від суми позову.

Позивачем на вимогу ухвал апеляційного господарського суду від 31.10.2007 та 27.11.2007 у справі № 9/154 частково надані додаткові докази.

18.12.2007 о 10 год. 50 хв. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що відповідач не отримав ухвали суду про відкладення розгляду справи, в якій зазначено місце та час судового засідання, та представник відповідача приймає участь в засіданні Святошинського районного суду м. Києва.

Розглянувши клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з таких підстав: ухвала апеляційного господарського суду від 27.11.2007 про відкладення розгляду справи була надіслана відповідачу на його адресу 28.11.2007, що підтверджується відміткою канцелярії суду, проставленою на зворотному боці ухвали, крім того, представника відповідача в засіданні суду 27.11.2007 було повідомлено про час та місце наступного засідання суду, про що вказано в протоколі судового засідання від 27.11.2007 у справі № 9/154; відповідачем не надано доказів необхідності прийняття участі його представником в засіданні Святошинського районного суду м. Києва, а також керівник відповідача не був позбавлений права представляти інтереси відповідача в засіданні суду у справі № 9/154 особисто або направити іншого представника.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача та враховуючи доводи письмового пояснення позивача та надані позивачем на вимогу суду докази, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем до Господарського суду міста Києва подана позовна заява про стягнення з відповідача вартості наданих послуг з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та штрафних санкцій на підставі договору № 219/05 і угоди № 2/10/2006 в сумі 40 558,60 грн., судових витрат, в тому числі на послуги адвоката в розмірі 2 500,00 грн.

Згідно з договором-доручення на надання транспортно-експедиторських послуг № 219/05 від 08.11.2005 позивач за плату та за рахунок відповідача, діючи від його імені та за його дорученням, зобов'язався організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів відповідача в міжнародному та внутрішніх сполученнях авіаційним, автомобільним та/або морським транспортом, а відповідач зобов'язався оплатити надані позивачем послуги; позивач приступає до виконання своїх послуг за кожним окремим перевезенням вантажів відповідача тільки у випадку наявності відповідного доручення в наданій відповідачем заявці на перевезення вантажу, яка є невід'ємною частиною договору, в якій міститься конкретний перелік послуг, що надаються позивачем; розмір плати позивачу за договором фіксується в рахунку, що є невід'ємною частиною договору; позивач виставляє рахунки за транспортно-експедиторське обслуговування згідно з тарифами і ставками, обумовленими в даному договорі та/або його додатках.

Відповідачем була подана, а позивачем прийнята до виконання заявка на транспортно-експедиторське обслуговування № 3 від 20.07.2006, відповідно до якої позивач зобов'язався організувати перевезення вантажу морським та автотранспортом за маршрутом: порт Сантос (Федеративна Республіка Бразилія) – м. Житомир (Україна), а відповідач зобов'язався перерахувати позивачу еквівалент 4 265 ам. долл. (в грн. по курсу НБУ на день виставлення рахунку), не включаючи ПДВ.

Слід зазначити, що посилання у заявці № 3 на дату договору 26.04.2006 є помилковим, про що свідчить письмове пояснення позивача за № 867/1/07 та матеріали справи.

Сторонами були складені акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 2621094 від 05.09.2006 на суму 20 533,30 грн., № 2621094/1 від 13.09.2006 на суму 2 393,70 грн., № 2621094/2 від 06.10.2006 на суму 6 363,00 грн. та відповідно виставлені рахунки № 2621094 від 05.09.2006 на суму 20 533,30 грн., № 2621094/1 від 13.09.2006 на суму 2 393,70 грн., № 2621094/2 від 06.10.2006 на суму 6 363,00 грн.

09.10.2006 між позивачем та відповідачем була укладена угода про порядок погашення заборгованості № 2/10/2006, в якій сторони домовились про наступне: позивачем, за угодою стороною-1, усі зобов'язання за договором № 219/05 були виконані у строк, в належній якості та в повному обсязі, що підтверджується актами приймання-передачі та іншими документами, що свідчать про виконання робіт, оригінали яких знаходяться в розпорядженні сторін (п. 2); станом на дату підписання даної угоди – 09.10.2006 сторонами погоджена сума заборгованості відповідача, за угодою сторона-2, перед позивачем, яка складає 29 290,00 грн. (п.3); відповідач зобов'язується перерахувати на рахунок позивача вартість наданих послуг за договором № 219/05 від 08.11.2005 в загальній сумі 29 290,00 грн. до 09.11.2006 включно.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов'язання з оплати вартості транспортно-експедиторських послуг виконав частково, сплативши позивачу 5 000,00 грн. 09.10.2006, що підтверджується копією платіжного доручення № 433 від 09.10.2006 та витягом з особового рахунку позивача, у зв'язку з чим заборгованість перед позивачем становить суму в розмірі 24 290,00 грн.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтями 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7 угоди № 2/10/2006 встановлено, що у випадку недотримання графіку погашення заборгованості, встановленого п. 4 даного угоди, відповідач зобов'язується додатково, окрім штрафних санкцій, передбачених договором № 219/05 від 08.11.2005, сплатити позивачу штраф в розмірі 20% від суми заборгованості.

Пунктом 4.7.3 договору № 219/05 передбачено, що у випадку необґрунтованої відмови в прийнятті виконаних робіт/послуг, оплаті і несвоєчасній оплаті рахунків за цим договором, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, враховуючи вищезазначені положення договору № 219/05, угоди № 2/10/2006 та чинного законодавства та те, що відповідач в порушення п. 4 угоди № 2/10/2006 свої зобов'язання з оплати транспортно-експедиторських послуг до 09.11.2007 включно належним чином не виконав, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 24 290,00 грн. основного боргу, 1 137,06 грн. інфляційних втрат за період з 10.11.2006 по 31.05.2007, 2 070,31 грн. пені за період з 10.11.2006 по 11.05.2007, 4 858,00 грн. штрафу.

Позовна заява також містить вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості транспортно-експедиторських послуг, наданих на підставі договору № 219/05 від 08.11.2005, в сумі 6 363,00 грн. на підставі рахунку № 2621094/3 від 16.10.2006, а також 297,86 грн. інфляційних втрат та 542,34 грн. пені за неналежне виконання цього зобов'язання.

Однак, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що зазначені вимоги підлягають залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Ухвалами апеляційного господарського суду від 31.10.2007 та 27.11.2007 зобов'язано позивача надати доручення, заявки, всі документи, зазначені у рахунках позивача підставою нарахування сум платежів.

Однак, позивачем не надано суду заявки, за виконання якої відповідачем був виставлений рахунок № 2621094/3 від 16.10.2006, а також не надано доказів, що підтверджують факт прийняття відповідачем транспортно-експедиторських послуг позивача, за виконання яких виставлений рахунок № 2621094/3, а саме: надання послуг з додаткового використання автотранспорту, зокрема, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Наданий позивачем рахунок № 539997, на який є посилання у рахунку № 2621094/3, не підтверджує надання позивачем відповідачу послуг, вказаних у рахунку № 2621094/3.

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Між позивачем та адвокатом Мусієнко В.І. був укладений договір про надання адвокатських послуг № 02/2007/А від 01.06.2007, за умовами якого позивач, за договором клієнт, доручає, а адвокат, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2446/10 від 25.12.2003, приймає на себе зобов'язання надавати адвокатську допомогу в об'ємі і на умовах, передбачених цим договором; позивач на умовах даного договору оплачує надані адвокатом послуги в розмірі 2 500,00 грн.

Надання послуг адвокатом підтверджується актом приймання-передачі виконаних послуг від 18.06.2007, участю адвоката у судових засіданнях в процесі розгляду справи № 9/154.

Позивачем на підставі рахунку № 02/2007/А/01 від 18.06.2007 за платіжним дорученням № 2002 від 26.06.2007 було сплачено адвокату 2 500,00 грн.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, враховуючи доводи письмово пояснення позивача, вважає суму витрат на послуги адвоката в розмірі 2 500,00 грн. співрозмірною предмету даного спору.

Однак, судом першої інстанції при покладенні витрат на послуги адвоката, не застосовано положення ч. 5 ст. 49 ГПК України, якою встановлено, що суми, які підлягають сплаті, зокрема за послуги адвоката покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також судом першої інстанції при вирішенні спору не досліджувалися обставини надання позивачем транспортно-експедиторських послуг, за виконання яких позивачем виставлено рахунок № 2621094/3, зокрема не були витребувані відповідні докази.

Апеляційний господарський суд, частково, не погоджується з доводами апеляційної скарги враховуючи викладене та виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями; при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст.ст. 627, 628 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір); до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як вбачається з умов договору № 219/05, даний договір містить елементи договорів транспортного експедирування та доручення.

Статтею 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 316 ГК України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.

Статтями 929, 931 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами; розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Як вже було встановлено вище, відповідно до умов договору № 219/05 та заявки № 3 від 20.07.2006, яка є невід'ємною частиною договору, сторонами були погоджені такі істотні умови як предмет та ціна договору, у зв'язку з чим твердження відповідача про те, що договір № 219/05 є неукладеним, не відповідає матеріалам справи.

Про погодження сторонами усіх істотних умов договору свідчить виконання договору позивачем та складення сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №№ 2621094, 2621094/1, 2621094/2, у яких є посилання на рахунок В/L № 539997 (1х20 DV PONU 0092018) від 12.08.2006, рахунки відповідача №№ 2621094, 2621094/1, 2621094/2, договір № 219/05 від 08.11.2005.

Також у п. 3.4 договору № 219/05 сторони погодили умову про те, що рахунок є документом, підтверджуючим факт надання послуг позивачем, а договір № 2/10/2006 свідчить, зокрема, про виконання позивачем договору № 219/05 від 08.11.2005 відповідно до рахунків №№ 2621094, 2621094/1, 2621094/2 (п.п. 4.1, 4.2, 4.3).

Твердження відповідача про те, що одночасне стягнення пені та штрафу за одне й те саме порушення зобов'язання суперечить ст. 231 ГК України не відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, адже в договорі № 219/05 та угоді № 2/10/2006 сторонами за порушення зобов'язань встановлено два види відповідальності залежно від терміну прострочення платежу: в п. 4.7.3 договору № 219/05 – пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати, тобто відповідальність за невиконання грошового зобов'язання кожний день протягом певного періоду, із визначенням розміру в залежності від періоду; в п. 7 угоди № 2/10/2006 – штраф в розмірі 20 відсотків від суми заборгованості, строк сплати якої було порушено, тобто відповідальність за факт невиконання зобов'язання у фіксованому розмірі.

Угода № 2/10/2006, як вбачається зі змісту позовної заяви, визначена як одна з підстав позову, при цьому дана угода є правочином, з якого відповідно до ст. 174 ГК України, ст. 11 ЦК України виникли зобов'язання зі сплати суми основного боргу до 09.11.2006 включно та 20% штрафу, в разі невиконання відповідачем такого грошового зобов'язання, у зв'язку з чим твердження відповідача, що угода № 2/10/2006 не стосується підстав позову, є необґрунтованим.

Пунктом 4.1 договору № 02/2007/А передбачено, що винагорода в розмірі 2 500,00 грн. сплачується позивачем адвокату за представництво інтересів позивача в господарських судах за позовом до відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом надавалися послуги позивачу відповідно до умов договору № 02/2007/А, а відповідачем не доведено згідно зі ст. 33 ГПК України наявності інших справ в господарських судах за позовом позивача до відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 81, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2007 у справі №9/154 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтро-Плюс ЛТД» (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 71; код ЄДРПОУ 32985034; рахунок № 26006300428801 в АКБ «ТАС-Коммерцбанк» м. Київ, МФО 300164) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д.» (03127, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 118-Б; код ЄДРПОУ 23168191; рахунок № 26009200083008 в АКБ «Сітібанк (Україна)», МФО 300584) 24 290,00 грн. основного боргу, 1 137,06 грн. інфляційних втрат, 2 070,31 грн. пені, 4 858,00 грн. штрафу, 1 878,57 грн. витрат на послуги адвоката, 323,55 грн. державного мита та 88,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позов про стягнення 6 363,00 грн. основного боргу, 542,34 грн. пені, 297,86 грн. інфляційних втрат залишити без розгляду.

В решті позову відмовити”.

2.          Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

3.          Справу № 9/154 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.