Рішення

від 19.12.2008 по справі 35/145-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

35/145-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2008 р.                                                            Справа № 35/145-08

вх. № 3475/5-35

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Крячко О.В. за довіреністю б/н від 28.12.2007 р.

відповідача - Норцова М.А., дов. №б/н від 22.04.2008р.

                       Підвербна І.В., дов б/н від 22.04.2008р.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Високі енергетичні технології" м. Х-в  

до  АТ "Харківський завод електромонтажних виробів" м. Харків  

про стягнення 818602,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на свою користь 818602,70 грн., в т.ч. заборгованість в сумі 654231,87 грн., інфляційні витрати 149099,44 грн., плата за користування грошовими коштами 3% річних 15271,39 грн., а також суми судових витрат.

В ході судового розгляду позивач змінював позовні вимоги, та в остаточній редакції просить стягнути з відповідача 1280518,17 грн., в т.ч. заборгованість в сумі 654231,87 грн., інфляційні витрати 368533,41 грн., 3% річних 62666,32 грн., пеню 195086,57 грн., а також суму судових витрат. Оскільки відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд задовольнив дане клопотання та прийняв зміни до позовної заяви.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв'язку із неповною оплатою відповідачем спожитої електричної енергії за договором про постачання електричної енергії № 1-Е від 12.11.2002 р. виник борг у розмірі 654231,87 грн. Крім того, позивачем розраховано суму інфляційних витрат та 3% річних згідно ст.625 ЦК, а також суму пені за прострочку платежу. Також позивач звернувся з клопотанням про поновлення строку позовної давності стосовно усіх вимог, мотивовуючи його тим, що дії відповідача по укладанню договору новації зобов'язання з огляду на визнання його недійсним в судовому порядку через деякий термін ввели позивача в оману та призвели до пропущення ним строку позовної давності відносно до частини позовних вимог.

Відповідач у судовому засіданні ту своїх письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, вважає, що є неправомірним стягнення cуми заборгованості, інфляційних витрат, 3% річних та пені за вказаним зобов'язанням, стосовно якого сплив строк позовної давності. Також відповідачем заявлено клопотання про застосування до вказаних вимог строку позовної давності.

В судовому засіданні 18.12.08р. оголошувалась перерва до 19.12.2008 р.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними матеріалами.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Між сторонами було укладено договір про постачання електричної енергії № 1-Е від 12.11.2002 р, предметом якого є забезпечення позивачем відповідача електроенергією у встановлених даним договором обсягах через мережі АК «Харківобленерго» та порядок розрахунків між сторонами. У період дії договору позивач здійснював діяльність на підставі ліцензії ПС № 0720 на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом від 04.08.1999 року № 883.

Відповідно до п.4.2.5 договору відповідач мав проводити оплату за електроенергію в порядку та на умовах, визначених даним договором. Цей порядок встановлений п.3.2 договору і є поетапним з вказівкою точних дат оплати на умовах передплати впродовж розрахункового місяця за заявлений обсяг споживання. П.4.2.4 договору визначено обов'язок сторін щомісячно складати акт купівлі-продажу електроенергії.

На доказ виконання своїх зобов'язань за договором позивачем надано двосторонні акти купівлі-продажу електроенергії за період дії договору на загальну суму 874801,87 грн, а також акт звірки від 20.03.2007 р, підписаний сторонами, в якому відображено зроблені відповідачем та узгоджені сторонами оплати за електроенергію в сумі 220570,00 грн. Відповідач не заперечував факт подання позивачу щомісячних заявок, отримання електроенергії від позивача у вказаному обсязі, а також факт часткової оплати за неї. Виходячи із змісту акту звірки та помісячних актів про купівлю-продаж електроенергії, а також відсутності претензій відповідача під час виконання договору, позивач свій обов'язок з постачання електроенергії виконав належним чином. Борг відповідача за спожиту електричну енергію склав на 01.09.2006 р 654231,87 грн і узгоджено актом звірки від 20.03.2007 р. Цей борг станом на момент розгляду справи не сплачено.

Стосовно тверджень відповідача про те, що строк оплати не узгоджено сторонами, оскільки позивач не надсилав про це вимоги, суд зазначає, що порядок та строки оплати визначено договором, відповідно до п.3.2 договору вона має проводитись впродовж розрахункового місяця поетапно і не потребує додаткового надсилання вимог позивачем.

Згідно із ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання за ст. 610 ЦК є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК).

Суд вважає доведеним невиконання відповідачем свого обов'язку із своєчасної оплати спожитої електроенергії протягом дії договору № 1-Е від 12.11.2002 р.

Таким чином, у відповідача існує прострочене грошове зобов'язання перед позивачем у сумі 654231,87 грн. як заборгованість за спожиту електроенергію за договором про постачання електричної енергії № 1-Е від 12.11.2002 р.

Розглянувши клопотання позивача про поновлення пропущеного строку позовної давності стосовно стягнення заборгованості за поставлену електроенергію, а також клопотання відповідача про застосування строку позовної давності стосовно цієї ж вимоги, суд задовольняє клопотання позивача і відмовляє в задоволенні клопотання відповідача з огляду на наступне.

Згідно з договором новації зобов'язання від 20.03.2007 р сторони домовились про новацію зобов'язання, яке існувало між ними за договором № 1-Е від 12.11.2002 р, в частині обов'язку відповідача сплатити позивачу борг за поставлену електроенергію у вказаному розмірі. За п.1.4 договору новації новим зобов'язанням відповідача був обов'язок сплатити заборгованість у розмірі 654231,87 грн. на умовах, визначених договором новації, тобто узгоджений новий порядок та строк оплати.

Відповідно до п.3.1 договору новації відповідач повинен був виконати нове зобов'язання на користь позивача у строк 80 днів з моменту укладення цього договору, тобто до 28 червня 2007 року включно. Цей обов'язок не було виконано.

Договір новації було визнано недійсним за позовом відповідача відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2008 р у справі № 27/108-08.

До звернення позивача за стягненням заборгованості відповідач не здійснював жодних дій по оскарженню чи переукладенню договору новації від 20.03.2007 р. За ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Виходячи з положень ст.204 Цивільного кодексу України про те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, під час складання договору новації від 20.03.2007 р позивач мав усі підстави вважати, що цей договір і встановлений ним строк погашення заборгованості є чинним, а також, що відповідач справді збирається його виконувати.

При цьому дії відповідача по укладанню такого договору з огляду на подальше його оскарження фактично ввели позивача в оману та призвели до пропущення строку позовної давності відносно частини основного боргу та нарахувань за прострочення термінів оплати за договором про постачання електричної енергії № 1-Е від 12.11.2002 р.

Крім того, відповідно до ч.1,3 ст. 264 ЦК перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. В даному випадку підписання відповідачем акту звірки та договору новації зобов'язання від 20.03.2007 р, яким визначався новий порядок виконання зобов'язання, є дією по визнанню боргу, тому перебіг позовної давності перервався. Відповідно до ч.5 ст. 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.  В даному випадку ці причини визнано судом поважними.

Вимогу про стягнення інфляційних витрат, 3% річних та пені за договором № 1-Е від 12.11.2002 р вперше заявлено позивачем під час розгляду справи при поданні змін до позовної заяви від 01.07.2008 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також відповідно до п.4.2.6 договору № 1-Е від 12.11.2002 р за порушення строків сплати за електроенергію споживач (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня.

Виходячи з викладеного, при простроченні відповідачем оплат за договором № 1-Е від 12.11.2002 р позивач мав право на стягнення з нього інфляційних витрат, 3% річних в якості компенсаційних санкцій за користування грошовими коштами та пені в якості передбаченої договором неустойки.

До вимог про стягнення інфляційних витрат та 3% річних в якості компенсаційних санкцій за користування грошовими коштами ст.257 Цивільного Кодексу України передбачено загальну позовну давність у три роки.

За ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (пені).

Пеня, визначена договором, відноситься до штрафних санкцій за ч.1 ст.230 Господарського кодексу України. Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, розрахунок пені, зроблений позивачем за період з 1.07.2007 р по 16.12.2008 р, є необгрунтованим.

Відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Тому суд задовольняє клопотання відповідача стосовно застосування позовної давності щодо вимог позивача про стягнення пені, а також стосовно застосування позовної давності щодо вимог про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за договором № 1-Е від 12.11.2002 р за період, що перевищує трирічний строк до моменту  першого звернення до суду з відповідною вимогою, тобто за період до 01.07.2005 року. В іншій частині цих вимог суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про застосування  строку позовної давності, оскільки цей строк не сплив.

Відповідно до розрахунку позивача, починаючи з 1.07.2005 р, інфляційні витрати до 16.12.2008 р склали 368533,41 грн. 3% річних, починаючи з 1.07.2005 р, до 16.12.2008 р склали 62666,32 грн.

Розрахунок перевірений судом, є правильним та обгрунтованим.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Виходячи з цього, суд вважає позовні вимоги, за винятком вимоги про стягнення пені, обгрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

Також відповідно до ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» частковому поверненню підлягає державне мито у разі його внесення в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством. Позивачем сплачено платіжними дорученнями 13761,68 грн державного мита, остаточна редакція ціни позову - 1280518,17 грн, тобто підлягає до сплати 1% ціни позову – 12805,18 грн. Переплата складає 956,50 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.232, 258, 264 265 ЦК України,  ст.ст.4-7,12,15,27,33,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України,  

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Харківський завод електромонтажних виробів», 61001, м. Харків, вул. Смольна 30, код ЄДРПОУ 01412822, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Високі енергетичні технології», м. Харків, вул. Кузнецька 2, код ЄДРПОУ 30426617, заборгованість в сумі 654231,87 грн., інфляційні витрати 368533,41 грн., 3% річних 62666,32 грн., а також державного мита 10854,31 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 100,02 грн.

Видати наказ після набрання  рішенням законної сили.

Видати довідку на поверення позивачу зайво перерахованого державного мита в розмірі 956,50  грн.

          В іншій частині в позові відмовити.

Рішення підписане 19.12.08р.

Суддя