Рішення

від 03.10.2012 по справі 5011-11/8212-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-11/8212-2012 03.10.12

За позовомПриватного акціонерного товариства Страхова компанія «АРМА» до 1)Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова группа», 2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Автосоюз» провідшкодування шкоди в порядку регресу 4 165,60 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаГолосова А.В. -представник від відповідача-1не з'явились від відповідача-2не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «АРМА»про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова группа»витрат на виплату страхового відшкодування в розмірі 3 655,60 грн., а також про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Автосоюз»суми франшизи у розмірі 510,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 022-77700011 від 14.02.2008 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди позивачем виплачено відшкодування (у розмірі 4 165,60 грн.) власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля KIA Picanto, державний реєстраційний № АА2839СІ, а тому відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, за твердженням позивача, цивільна відповідальність власника транспортного засобу -автобуса «Богдан А-91», державний реєстраційний № 00194КМ, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, а власником зазначеного транспортного засобу є Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Автосоюз», позивач направив відповідачам вимоги про відшкодування шкоди в порядку регресу (у розмірі 3 655,60 грн. та 510,00 грн. відповідно). Оскільки відповідачами не відшкодовано заявлену суму збитку, позивач звернувся з даним позовом до суду.

28.09.2012 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній повідомляє про погашення відповідачем-2 заборгованості у розмірі 510,00 грн.

Відповідач-1 проти позову заперечує. У відзиві на позовну заяву відповідач-1 просить суд залишити позов без розгляду, у зв'язку з наявністю рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2011 у справі № 24/119 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що й у справі № 5011-11/8212-2012.

Розглянувши клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

По-перше, відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України підставою для залишення позовної заяви без розгляду є та обставина, що у провадженнігосподарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

По-друге, позовні вимоги у справі № 24/119 були заявлені з інших підстав, аніж у справі № 5011-11/8212-2012.

20.08.2012 до Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання, в якому останній просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Відповідач-2 явку повноважних представників у судове засідання не забезпечив, відзив на позов не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача-2 про час та місце судового засідання та зважаючи на відсутність будь-яких клопотань відповідача, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі представника відповідача-2.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

За договором добровільного страхування наземного транспорту від № 022-77700011 від 14.02.2008, укладеним між Закритим акціонерним товариством Страховою компанією «Арма»(страховик) та Бабич Валентиною Петрівною (страхувальник), страховик зобов'язався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою застрахованого автомобіля - KIA Picanto, державний реєстраційний № АА2839СІ.

З матеріалів справи вбачається, що 17.11.2008 в м. Києві на проспекті Броварському біля станції метро «Чернігівська»сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля KIA Picanto, державний реєстраційний № АА2839СІ, під управлінням водія Бабич В.П. та автобуса «Богдан А-91», державний реєстраційний № 00194КМ, під управлінням водія Зеленського Р.В., внаслідок чого автомобіль KIA Picanto, державний реєстраційний № АА2839СІ, отримав пошкодження, про що свідчить довідка Відділу ДАІ з обслуговування Дніпровського району м. Києва при УДАІ ГУМВС України в м. Києві.

24.11.2008 страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату йому страхового відшкодування.

Відповідно до акта товарознавчого дослідження № 1467 від 05.03.2009, складеного 09.10.2008 Товариством з обмеженою відповідальністю «Респект»вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Picanto, державний реєстраційний № АА2839СІ, внаслідок пошкодження від ДТП складає 5 515,98 грн.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи страхового акту № 2793-А-К від 03.03.2009 розмір страхового відшкодування становить 4 165,60 грн.

05.03.2009 позивачем було здійснено виплату страхувальнику страхового відшкодування у розмірі 4 165,60 грн., про що свідчить видатковий касовий ордер від 05.03.2009.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 19.12.2008 у справі №3-36053/08 особою, винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 17.11.2008 в м. Києві на проспекті Броварському біля станції метро «Чернігівська», визнано водія транспортного засобу «Богдан А-91», державний реєстраційний №00194КМ, Зеленського Романа Вікторовича.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації автобуса «Богдан А-91», державний реєстраційний № 00194КМ, була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Українська страхова группа»на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ВВ/4687809) строком з 09.04.2008 по 08.04.2009 включно.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, відповідач-1 є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВВ/4687809), а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування відповідно до договору від 14.02.2008, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

За договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (поліс ВВ/4687809) передбачено, що ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну становить 25 500,00 грн., франшиза - 510 грн .

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

22.06.2009 позивач звернувся до відповідача-1 з заявою на виплату страхового відшкодування на суму 4 528,60 грн., у відповідь на яку відповідач-1 повідомив, що для виплати страхового відшкодування необхідно надати належним чином завірені копії постанови суду та акта товарознавчого дослідження. Згідно листа № 1587 від 10.11.2009 позивачем вказані документи були надіслані відповідачу-1.

Оскільки виплату страхового відшкодування відповідачем здійснено не було, позивач листом № 3347 від 25.11.2011 звернувся до відповідача з претензією на суму 4 138,60 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 регресну вимогу позивача не задовольнив, кошти не перерахував.

Однак, відповідно до положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Тобто, строк позовної давності в три роки для стягнення страхового відшкодування встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України є строком в межах якого позивач мав право звернутись до суду з відповідною вимогою.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28.08.2012 у справі № 5023/4833/11.

Як встановлено судом, позивач виплатив потерпілій стороні страхове відшкодування 05.03.2009 .

Позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду міста Києва 15.06.2012 , тобто після спливу загального строку позовної давності щодо вимог про стягнення страхового відшкодування, виплаченого 05.03.2009.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

20.08.2012 відповідачем-1 подано заяву про застосування строків позовної давності щодо заявлених позивачем вимог.

Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі, коли суд визнає поважними причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту.

Розглянувши подану представником позивача заяву про поновлення строку позовної давності, суд дійшов висновку, що остання задоволенню не підлягає.

В поданих суду письмових поясненнях позивач також посилається на положення ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, відповідно до якого перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

За твердженням позивача, лист від 01.02.2010 № 61, в якому відповідач-1 зазначає, що для виплати страхового відшкодування необхідно надати належним чином завірені копії постанови суду та акта товарознавчого дослідження, свідчить про визнання останнім своєї заборгованості перед позивачем.

Проте вказані доводи судом відхиляються. У тексті вказаного листа не зазначено, що відповідач-1 визнає свою заборгованість. Прохання надати певні документи може свідчити про сумнів відповідача щодо правомірності вимог про виплату страхового відшкодування, але аж ніяк не про беззаперечне визнання ним своєї заборгованості.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки поважних причин звернення до суду з позовом поза межами строку давності не наведено, а відповідачем-1 заявлено про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова группа»суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 3 655,60 грн. (4 165,60 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) -510,00 грн. -франшиза) слід відмовити.

Так як за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (поліс ВВ/4687809) розмір франшизи (частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування) становить 510 грн., позивачем заявлено до стягнення зазначеної суми з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Автосоюз», яке являється власником транспортного засобу -автобуса «Богдан А-91», державний реєстраційний № 00194КМ.

В письмових поясненнях, які надійшли до суду 28.09.2012, позивач зазначає, що на його розрахунковий рахунок 14.08.2012 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Автосоюз»(відповідача-2) надійшла частина страхового відшкодування у розмірі 510,00 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки сума боргу, заявлена до стягнення з відповідача-2, погашена в повному обсязі, предмет спору у справі в частині стягнення з відповідача-2 на користь позивача суми франшизи у розмірі 510,00 грн. відсутній.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення з відповідача-2 на користь позивача суми франшизи у розмірі 510,00 грн. підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Так як відповідачем-2 перерахована сума заборгованості на рахунок позивача 14.08.2012, тобто після звернення позивача з позовом до суду, витрати по оплаті судового збору в цій частині покладаються на відповідача-2. У зв'язку з відмовою в задоволенні решти позовних вимог, судові витрати у розмірі 1 412,50 грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Автосоюз»на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «АРМА»суми франшизи у розмірі 510,00 грн. припинити на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

2.В іншій частині позову відмовити.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Автосоюз»(07400, Київська область, м. Бровари, вул. Щолківська, 1, ідентифікаційний код 31933954) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «АРМА»(03037, м. Київ, пр-т Червонозоряний, 52, ідентифікаційний код 21265671) судовий збір у розмірі 197 (сто дев'яносто сім) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.10.2012

Суддя Ю.М. Смирнова