Постанова

від 18.12.2012 по справі 5011-11/8212-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р. Справа№ 5011-11/8212-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Баранця О.М.

Калатай Н.Ф.

За участю представників сторін:

від позивача: Голосова А.В. довір.№336 від 10.01.12;

від відповідача1: не з'явився;

від відповідача2: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія „АРМА"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2012 р.

у справі №5011-11/8212-2012 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія „АРМА"

до 1.Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Транспортна компанія „Авто союз"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 4 165,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.10.2012р. у справі №5011-11/8212-2012 провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Транспортна компанія „Автосоюз" на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія „АРМА" суми франшизи у розмірі 510,00 грн. припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Транспортна компанія „Автосоюз" на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія „АРМА" судовий збір у розмірі 197 грн.

Рішення господарського суду міста Києва грунтується на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності, перебіг якого для вимог про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу починається від дня виконання основного зобов'язання.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2012р.та прийняти нове рішення.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що позовна давність повинна перериватися та обчислюватись від дати отримання апелянтом листа про визнання відповідачем боргу від 01.02.2010р. вхід.№61, оскільки час до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується і згідно із ст. 257 ЦК України сплине 01.02.2013р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2012р. розгляд апеляційної скарги призначено на 18.12.2012р.

В судове засідання апеляційного господарського суду 18.12.2012р. не з'явились представник відповідача 1 та відповідача 2.

Враховуючи те, що відповідач 1 та відповідач 2 про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу 1 та відповідачу 2, явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою та з урахування думки представника позивача, судова колегія ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності представників відповідачів.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача судова колегія встановила.

Між Закритим акціонерним товариством Страховою компанією "Арма" (страховик) та Бабич Валентиною Петрівною (страхувальник), укладено договір добровільного страхування наземного транспорту від № 022-77700011 від 14.02.2008р., відповідно до якого страховик зобов'язався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою застрахованого автомобіля - KIA Picanto, державний реєстраційний № АА2839СІ.

17.11.2008р. в м. Києві на проспекті Броварському біля станції метро "Чернігівська" сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля KIA Picanto, державний реєстраційний № АА2839СІ, під управлінням водія Бабич В.П. та автобуса "Богдан А-91", державний реєстраційний № 00194КМ, під управлінням водія Зеленського Р.В., внаслідок чого автомобіль KIA Picanto, державний реєстраційний № АА2839СІ, отримав пошкодження, про що свідчить довідка Відділу ДАІ з обслуговування Дніпровського району м. Києва при УДАІ ГУМВС України в м. Києві.

24.11.2008р. страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату йому страхового відшкодування.

Відповідно до акта товарознавчого дослідження № 1467 від 05.03.2009р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Picanto, державний реєстраційний № АА2839СІ, внаслідок пошкодження від ДТП складає 5 515,98 грн.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи страхового акту № 2793-А-К від 03.03.2009р. розмір страхового відшкодування становить 4 165,60 грн.

05.03.2009р. позивачем було здійснено виплату страхувальнику страхового відшкодування у розмірі 4 165,60 грн., про що свідчить видатковий касовий ордер від 05.03.2009р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 19.12.2008р. у справі №3-36053/08 особою, винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 17.11.2008р. в м. Києві на проспекті Броварському біля станції метро "Чернігівська", визнано водія транспортного засобу "Богдан А-91", державний реєстраційний №00194КМ, Зеленського Романа Вікторовича.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації автобуса "Богдан А-91", державний реєстраційний № 00194КМ, застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Українська страхова група" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ВВ/4687809) строком з 09.04.2008р. по 08.04.2009р. включно.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив про те, що відповідач-1 є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВВ/4687809), а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування відповідно до договору від 14.02.2008р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

За договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (поліс ВВ/4687809) передбачено, що ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну становить 25 500,00 грн., франшиза - 510 грн.

Згідно ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

22.06.2009р. позивач звернувся до відповідача-1 з заявою на виплату страхового відшкодування на суму 4 528,60 грн., на що відповідач-1 повідомив, що для виплати страхового відшкодування необхідно надати належним чином завірені копії постанови суду та акта товарознавчого дослідження. Згідно листа № 1587 від 10.11.2009р. позивачем вказані документи були надіслані відповідачу-1.

Оскільки виплату страхового відшкодування відповідачем здійснено не було, позивач листом № 3347 від 25.11.2011р. звернувся до відповідача з претензією на суму 4 138,60 грн., яка залишена відповідачем без розгляду та задоволення.

Разом з цим, звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група" витрат на виплату страхового відшкодування в порядку регресу та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Транспортна компанія „Автосоюз" суми франшизи 510,00 грн., як вірно встановлено місцевим господарським судом позивачем пропущено строк позовної давності.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що позовна давність повинна перериватися та обчислюватись від дати отримання апелянтом листа про визнання відповідачем боргу від 01.02.2010р. вхід.№61, оскільки час до переривання перебігу позовної давності , до нового строку не зараховується і згідно із ст. 257 ЦК України сплине 01.02.2013р. до уваги судовою колегією не приймаються з огляду на наступне.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків в порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (постанова Верховного Суду України від 28.08.2012р. у справі № 5023/4833/11).

Страхове відшкодування позивач виплатив своєму страхувальнику 05.03.2009р.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва 15.06.2012р., тобто після спливу загального строку позовної давності щодо вимог про стягнення страхового відшкодування, виплаченого 05.03.2009р.

20.08.2012р. відповідачем-1 подано заяву про застосування строків позовної давності щодо заявлених позивачем вимог.

Частиною 3 ст.267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Таким чином, у місцевого господарського суду були підстави для застосування позовної давності щодо регресних вимог позивача.

Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі, коли суд визнає поважними причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту.

Позивачем до суду першої інстанції подано заяву про поновлення строку позовної давності, однак місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив в її задоволенні оскільки в наданому позивачем листі, як доказі поважності пропуску строку, відповідач-1 зазначає, що для виплати страхового відшкодування необхідно надати належним чином завірені копії постанови суду та акта товарознавчого дослідження, що необхідно для виплати страхового відшкодування, не йде мова про визнання відповідачем своєї заборгованості перед позивачем.

Відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так як за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (поліс ВВ/4687809) розмір франшизи (частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування) становить 510 грн., позивачем заявлено до стягнення зазначеної суми з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Автосоюз", яке являється власником транспортного засобу -автобуса "Богдан А-91", державний реєстраційний № 00194КМ.

Оскільки в процесі розгляду справи місцевим господарським судом від позивача надійшли пояснення, в яких повідомляється, що на його розрахунковий рахунок 14.08.2012р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Автосоюз" (відповідача-2) надійшла частина страхового відшкодування у розмірі 510,00 грн., місцевий господарський суд відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України обґрунтовано припинив провадження у справі відносно відповідача 2, оскільки відсутній предмет спору.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не доводять їх протилежність, а тому до уваги судовою колегією не приймаються.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу Ураїни, колегія суддів,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія „АРМА" залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2012р. у справі № 5011-11/8212-2012 залишити без змін.

3.Матеріали справи №5011-11/8212-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Пашкіна С.А.

Судді Баранець О.М.

Калатай Н.Ф.

Повний текст постанови підписано 21.12.2012р.