Ухвала

від 26.09.2012 по справі 2а/0270/3260/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/3260/12

Головуючий у 1-й інстанції: Загороднюк А.Г.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сушка О.О.

суддів: Боровицького О. А. Білої Л.М.

при секретарі: Мартинюк В.В.

за участю представників сторін:

представника позивача: Павлова Вадима Георгійовича

представника відповідача: Живчика Дмитра Дмитровича

представника відповідача: Чешковського Володимира Антолійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Козятинської територіальної профспілкової організації Південно-Західної залізниці про визнання недійсним адміністративного договору та стягнення завданих збитків , -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2012 року Виконавча дирекція Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Козятинської територіальної профспілкової організації Південно-Західної залізниці, санаторія-профілакторія ст. Козятин Козятинської територіальної профспілкової організації Південно-Західної залізниці про визнання недійсним адміністративного договору та стягнення завданих збитків.

Вінницький окружний адміністративний суд, постановою від 02 серпня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстнції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовну заяву в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти тверджень позивача заперечили, посилаючись на правомірність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просили суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24.12.2010 року між позивачем та відповідачами, укладено відповідно трьохсторонній договір № 1, умовами якого передбачалось часткове фінансування санаторія-профілакторія ст. Козятин Козятинської територіальної профспілкової організації Південно-Західної залізниці на організацію лікування, харчування, культобслуговування, проведення медичних консультацій спеціалістами, оплату праці та підвищення кваліфікації медичних працівників тощо, а також обов'язок Козятинської територіальної профспілкової організації Південно-Західної залізниці здійснювати господарське утримання санаторія-профілакторія. На виконання умов даного договору, протягом 2011 року на рахунок санаторія-профілакторія позивачем перераховано 614 312, 00 грн., проте повернення відбулось лише в сумі 32 312, 54 грн.

На підставі вищевикладеного, позивач вважає, що відповідачами його було введено в оману під час укладення адміністративного договору, що має наслідком визнання договору недійсним, а тому невідшкодована різниця в сумі 581 999, 46 грн., підлягає примусовому стягненню в подвійному розмірі.

Апеляційна скарга містить твердження, які є безпідставними та необґрунтованими, і тому спростовуються з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, розділом 2 даного договору визначено, що Виконавець подає Замовнику для погодження затверджений Власником кошторис за формою 15-ФСС з ТВП. У разі здійснення часткового фінансування Виконавця за рахунок нарахованих страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, Власник згідно з кошторисом щомісячно перераховує кошти Фонду на рахунок Виконавця з урахуванням залишку коштів.

Відповідно до розділу 7 договору, одержувачем коштів є Виконавець - санаторій-профілакторій ст. Козятин Козятинської територіальної профспілкової організації Південно-Західної залізниці, який є відокремленим підрозділом Власника та здійснює свою діяльність від його імені без статусу юридичної особи.

Як вбачається з Свідоцтва про державну реєстрацію санаторій-профілакторій ст. Козятин Козятинської територіальної профспілкової організації Південно-Західної залізниці з 27.07.2001 року виконавчим комітетом Козятинської міської ради Вінницької області зареєстрований як юридична особа, що також підтверджується і відомостями довідки з ЄДРПОУ.

Вищезазначений адміністративний договір в своїй преамбулі як юридичну підставу для укладення з боку позивача закріпив Положення про санаторій-профілакторій ст. Козятин. У відповідності до п. 1. 4 якого, санаторій є відокремленим підрозділом Власника і здійснює свою діяльність від його імені без статусу юридичної особи. Тобто санаторій-профілакторій ст. Козятин Козятинської територіальної профспілкової організації Південно-Західної залізниці під час вчинення правочину не володів належним для даних договірних умов обсягом цивільної дієздатності.

Відповідно до статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). В такому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, адміністративний договір №1 між позивачем та відповідачами є нікчемним, неоспорюваним, так як ще в момент укладення суперечив вимогам законодавства, а тому додаткове визнання судом його недійсності зайве.

Крім того, ухвалою суду першої інстанці від 25.07.2012 року у виконавчого комітету Козятинської міської ради Вінницької області витребувано реєстраційну справу санаторія-профілакторія ст. Козятин Козятинської територіальної профспілкової організації Південно-Західної залізниці.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на час розгляду даної справи, санаторій-профілакторій ст. Козятин Козятинської територіальної профспілкової організації Південно-Західної залізниці, як юридична особа, вже припинив свою діяльність. На підставі чого, ухвалою суду від 25.07.2012 року провадження у справі в частині позовних вимог до санаторія-профілакторія ст. Козятин закрито.

Вимоги позивача щодо повернення решти коштів в подвійному розмірі також є безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 7 укладеного договору, було передбачено, що одержувачем коштів безпосередньо був санаторій, перерахунки проводились на його власні відкриті рахунки та використовувались по призначенню, що підтверджено сторонами при розгляді справи.

Згідно з відомостями Спеціального витягу з ЄДРЮОФОП від 02.08.2012 року (, постанови президії Козятинської територіальної профспілкової організації-профспілки залізничників і транспортних будівельників Південно-Західної залізниці від 17.11.2011 року, санаторій-профілакторій ст. Козятин Козятинської територіальної профспілкової організації Південно-Західної залізниці припинив функціонування шляхом ліквідації. Правонаступники у санаторія-профілакторія відсутні.

Тому вимога про стягнення заборгованості з Козятинської територіальної профспілкової організації Південно-Західної залізниці не підтверджується, оскільки дана організація не є правонаступником санаторія-профілакторія ст. Козятин Козятинської територіальної профспілкової організації Південно-Західної залізниці. Жодних доказів про наявність інших правонаступників санаторія-профілакторія суду не надано, таким чином неоспорюваний факт відбуття фінансування на його власні рахунки, факт неповного повернення коштів не може мати наслідком накладення такого обов'язку судом на іншу юридичну особу. Санаторій-профілакторій діяв в договірних правовідносинах як самостійна сторона, яка мала свої повноваження, а прописаного варіанту дій в подібних ситуаціях в договорі не містилось. Отже, стягнути кошти з неіснуючого правонаступника за непогашеними зобов'язаннями неможливо, так як це буде суперечити принципам нормального режиму господарювання.

Разом з тим, слід зазначити, що в матеріалах справи наявні довідка Козятинської ОДПІ від 25.04.2012 року № 2065/29-003, довідка УПФУ в м. Козятині та Козятинському районі від 23.04.2012 року № 324/03-36 та довідка Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 77 від 14.02.2012 року, які посвідчують факт відсутності заборгованості відповідача перед Фондом та іншими відповідними установами.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що позивачем не доведено правомірності позовних вимог, не надано достатніх обґрунтувань, які б дали змогу суду переконатись в їх законності, натомість відповідачем виконано обов'язок доказування правомірності своїх дій, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 199, статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, а відтак постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 02 жовтня 2012 року .

Головуючий Сушко О.О.

Судді Боровицький О. А.

Біла Л.М.