Ухвала

від 04.10.2012 по справі 6/198

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

04.10.12 р. Справа № 6/198

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д._

При секретарі судового засідання Бевз Х.О.

розглянув матеріали справи за скаргою: Приватного акціонерного товариства „Горлівський машинобудівний завод "Універсал" м.Горлівка, Донецької області

до органу виконання: Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції у Донецькій області

про розгляд скарги на дії: Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції у Донецькій області

за позовом: Приватного акціонерного товариства „Горлівський машинобудівний завод "Універсал" м.Горлівка, Донецької області

до відповідача: Державного підприємства „Селидіввугілля" м. Селидове, Донецької області

про стягнення 107 962,97грн.

від скаржника: Шира О.В. - представник по довіреності №54 від 03.09.2012р.

від боржника: Старенченко Ф.І. - представник по довіреності №1/28 від 03.01.2012р.

від органу виконання: не з'явився

07 вересня 2012р. до господарського суду Донецької області надійшла скарга Приватного акціонерного товариства „Горлівський машинобудівний завод "Універсал" м.Горлівка, Донецької області на дії Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції у Донецькій області, в якій скаржник просить суд визнати постанову ВДВС Селидівського МУЮ у Донецькій області від 17.01.12р. про зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Донецької області від 25.11.11р. по справі №6/198, незаконною.

Крім того, просить суд зобов'язати ВДВС Селидівського МУЮ у Донецькій області провести виконавчі дії та заходи по примусовому виконанню наказу від 25.11.11р. по справі №6/198, у строки передбачені ЗУ «Про виконавче провадження».

В обґрунтування своїх вимог та незаконності винесення постанови про зупинення виконавчого провадження скаржник посилається на те, що постанову прийнято з порушенням та неправильним застосуванням приписів чинного законодавства. Зокрема, відповідно до положень Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» його дія поширюється на паливно-енергетичні підприємства та суб»єкти господарської діяльності, перераховані в п.1.3 ст.1 щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії. Проте, ПАТ „Горлівський машинобудівний завод "Універсал" не входить до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь в процедурі погашення заборгованості. Наполягає на тому, що Державне підприємство «Селидіввугілля» не є учасником розрахунків щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії, зокрема, тому що предмет спору по справі 6/195 не підпадає під поняття заборгованості у розумінні п.1.4, ч.1, ст.1 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Таким чином, враховуючи положення ч.2 ст.2 вказаного Закону, до правовідносин, які склалися між сторонами у цій справі, дія названого закону не поширюється.

04.10.2012р. на адресу господарського суду від боржника надійшли заперечення на скаргу вих.№1-1823 від 28.09.2012р., в яких просить суд у задоволенні скарги ПАТ „Горлівський машинобудівний завод "Універсал" відмовити у повному обсязі з підстав того, що самого факту включення підприємства до Реєстру підприємств ПЕК достатньо для виникнення у державного виконавця обов»язку зупинити виконавче провадження, при цьому Закон не пов»язує обов»язок призупинення виконавчого провадження з видом заборгованості боржника. На теперішній час ніким не ініціювалося у встановленому порядку питання відповідності Конституції України положень п.15 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження», тому і ставити під сумнів їх Конституційність немає законних підстав. Отже, на його думку державний виконавець прийняв єдине можливе та законне в даному випадку рішення і на виконання вимог вищевказаної норми закону зупинив виконавче провадження.

Заперечення на скаргу судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Представник ВДВС Селидівського МУЮ у Донецькій області у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення розгляду скарги, що підтверджено відміткою канцелярії суду.

Відповідно до ст.121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Суд вважає за можливе розглянути скаргу в порядку ст.121-2 ГПК України за відсутності представника органу Державної виконавчої служби, оскільки наявних матеріалів цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого представника органу виконання істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши представників скаржника та боржника, суд -

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Донецької області виніс рішення від 07.11.2011р. по справі №6/198, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Горлівський машинобудівний завод "Універсал" м. Горлівка, Донецької області до Державного підприємства „Селидіввугілля" м.Селидове, Донецької області про стягнення 107 962,97грн. задовольнив частково та стягнув з Державного підприємства „Селидіввугілля" на користь Приватного акціонерного товариства „Горлівський машинобудівний завод "Універсал" заборгованість у розмірі 89 645,76грн., індекс інфляції у розмірі 4 751,23грн., 3% річних у розмірі 2 166,23грн., витрати по сплаті держмита у сумі 965грн. 63коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 211грн. 08коп.

На виконання зазначеного судового рішення, був виданий відповідний наказ від 25.11.2011р.

Даний наказ був пред"явлений до Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції у Донецькій області для примусового виконання.

Держвиконавцем ВДВС Селидівського МУЮ у Донецькій області була винесена постанова від 10.01.2012р. про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Донецької області по справі №6/198.

На підставі п.15 ч.1 ст.37, ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" ВДВС 17.01.2012р. була винесена постанова про зупинення виконавчого провадження, з підстав внесення боржника до реєстру підприємств паливо-енергетичного комплексу.

За висновками суду, дії ВДВС Селидівського МУЮ у Донецькій області щодо зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення господарського суду по справі №6/198 є неправомірними, враховуючи наступне:

Комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу визначається Законом України „Про заходи, спрямовані на забезпечення функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

За змістом положень ч.2 ст.2 названого вище закону, його дія поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

До учасників розрахунків п.1.3 ст.1 закону відносить: підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єктів господарської діяльності, розпорядників коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступників ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядників цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим законом.

Одночасно, відповідно до п.1.4 ч.1 ст.1 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" заборгованість -це підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка:

1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена;

2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих;

3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України;

4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії;

5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.

Таким чином, відповідно до положень закону його дія поширюється на паливно-енергетичні підприємства та суб'єкти господарської діяльності, перераховані в п.1.3 ст.1 щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії.

Як встановлено судом, Приватне акціонерне товариство „Горлівський машинобудівний завод "Універсал" м.Горлівка, Донецької області не входить до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь в процедурі погашення заборгованості.

Разом з цим, за приписом п.1.8 ст.1 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" розрахункова дата -це дата, на яку кожним з учасників розрахунків фіксується сума кредиторської та дебіторської заборгованостей для погашення шляхом застосування механізмів, визначених цим Законом. Розрахунковою датою встановлюється 1 січня 2005 року.

З урахуванням викладеного, механізми та процедури, передбачені вказаним вище законом, можуть бути застосовані тільки до такої заборгованості підприємства паливно-енергетичного комплексу, яка виникла до 01.01.2005р.

За висновками суду, правовідносини між сторонами за договором №521-09-МТС від 15.10.2009р. виникли після 01.01.2005р.

За таких обставин, Державне підприємство „Селидіввугілля" не є учасником розрахунків щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії, а предмет спору по справі №6/198 не підпадає під поняття заборгованості у розумінні п.1.4 ч.1 ст.1 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Таким чином, враховуючи положення ч.2 ст.2 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", за висновками суду, до правовідносин, які склалися між сторонами у цій справі, дія названого закону не поширюється.

Відповідно ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем i є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписом ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009р., виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно із ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається i діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України рішення суду по справі №6/198, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

За приписом ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

За приписом ст.6 Конвенції про захист прав людини i основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий i публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним i безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить cпip щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як зазначено в Комюніке Секретаря Європейського суду з прав людини стосовно рішення у справах "Гавриленко проти України", "Дроботюк проти України", "Лупандін проти України", "Полонець проти України", "Трихліб проти України" від 20 вересня 2005р.: "Спираючись на ч.1 ст.6 Конвенції, заявники скаржились на невиконання упродовж тривалого строку судових рішень, ухвалених на їх користь. Окремі заявники стверджували про порушення ст.13 Конвенції. Пан Полонець також скаржився на порушення його права на мирне володіння майном, закріпленого ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

Під час розгляду справ, виходячи зі свого прецедентного права, суд дійшов висновку, що держава, не виконуючи судові рішення протягом понад 4 років та 4 місяців у cправі Гавриленка, 6 poків у справі Дроботюка, i 3 місяців у справі Лупандіна, 2 років i 10 місяців у справі Полонця, 5 років i 4 місяців у справі Трихліба, істотним чином позбавила ч.1 ст.6 Конвенції корисного значення для них.

Таким чином, в ряді судових рішень проти України вказується на неприпустимість порушення розумних строків виконання судових рішень, i що дані порушення свідчать про невиконання Україною своїх зобов'язань як держави-учасниці Конвенції.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 18.11.2003р. №1-8/1427 "Про Конвенцію про захист прав людини i основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини", у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

З урахуванням викладеного, забезпечення виконання судового рішення впродовж розумного строку є обов'язком України, взятим нею на себе у зв'язку з ратифікацією Конвенції про захист прав людини i основоположних свобод 1950 року. Невиконання цього обов'язку є порушенням, на яке Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу в своїх численних рішеннях, в тому числі у справах проти України.

Як встановлено судом, зупиняючи виконавче провадження у справі по примусовому стягненню заборгованості на підставі судового рішення по справі №6/198, державний виконавець послався на положення п.15 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з даною нормою виконавче провадження зупиняється у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Відповідно до п.3.4 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 1 січня 2013 року.

За приписом п.3.7 ст. 3 Закону на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином, за висновками суду, п.15 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" фактично унеможливлює виконання судового рішення впродовж невизначеного часу, оскільки кінцевий строк вчинення виконавчого провадження багато разів переносився на більш тривалий термін.

Фактично, зупинення виконання судового рішення на підставі, пов'язаній лише з волею держави, i незалежно від фінансового стану боржника у виконавчому провадженні, блокує реалізацію конституційної засади судочинства щодо обов'язковості виконання судового рішення.

Водночас, невідповідність норми п.15 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" вимогам статей 124, 129 Конституції України згідно із ст.8 Основного закону України зумовлює неможливість i неприпустимість їх застосування.

Аналогічну позицію викладено в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", згідно з яким суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону з точки зору його відповідності Конституції i в ycix необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Крім цього, згідно п.2 постанови Пленуму зазначено, що суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Таким чином, вирішуючи ту чи іншу справу та перевіряючи правомірність дій державного виконавця із зупинення виконавчого провадження на підставі п.15 ст.37 Закону "Про виконавче провадження" суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Також при вирішенні даного питання необхідно прийняти до уваги зазначені вище приписи Конвенції про захист прав людини i основоположних свобод 1950р., зокрема, її статті 6, яка покладає на державу обов'язок вирішити справу в межах розумного строку. При цьому, згідно з прецедентною практикою Європейського суду, вимоги щодо розумності строків поширюються не лише на розгляд справ у суді, але й на строки примусового виконання судового рішення.

Тобто, не може бути виправданим невиконання діючим підприємством судових рішень та звільнення його від відповідальності за це, у зв'язку з самим лише фактом включення його державою до певного переліку або інші чинники.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005р. у справі „Терем Лтд, Чечеткін та Оліус проти України" суд зробив висновок, що триваюче невиконання значної частини боргу за рішенням суду, винесеним на користь заявника, складає порушення п.1 ст.6 Конвенції.

Суд нагадав свою прецедентну практику, що неможливість для заявника отримати результат виконання рішення суду, винесеного на його або її користь, складає втручання у право на мирне володіння майном, яке викладено у першому параграфі ст.1 Протоколу №1 до Конвенції. При цьому, судом було встановлено, що відсутність бюджетних коштів не може виправдати бездіяльність національних органів у отриманні заявником протягом значного часу присуджених йому коштів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, за висновками суду, постанова від 17.01.2012 року про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 25.11.2011 року за №6/198 є незаконною.

За таких обставин, приймаючи до уваги висновки суду щодо неправомірності зупинення виконавчого провадження, враховуючи положення ст.5, 25 Закону України "Про виконавче провадження", скарга Приватного акціонерного товариства „Горлівський машинобудівний завод "Універсал" від 06.09.2012р. на дії Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції у Донецькій області по справі №6/198 підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Скаргу Приватного акціонерного товариства „Горлівський машинобудівний завод "Універсал" м.Горлівка, Донецької області на дії Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції у Донецькій області задовольнити.

2. Визнати незаконною постанову від 17.01.2012р. Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції у Донецькій області про зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Донецької області від 25.11.2011р. по справі №6/198.

3. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції у Донецькій області провести виконавчі дії та заходи по примусовому виконанню наказу господарського суду Донецької області від 25.11.2011р. по справі №6/198 у строки, передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

Суддя Подколзіна Л.Д.