Постанова

від 19.09.2012 по справі 2а-1670/10910/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2012 р. Справа № 2а-1670/10910/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.,

представника відповідача - Марущенко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2012р. по справі № 2а-1670/10910/11

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еко-Сістемс"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

16 грудня 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еко - Сістемс" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0004381502 від 17 травня 2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еко - Сістемс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0004381502 від 17 травня 2011 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, на не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання апеляційної інстанції представник позивача не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду та доводи апеляційної скарги, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еко-Сістемс" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 29.07.2008р.,, номер запису 1 585 107 0002 007916, ідентифікаційний номер 36066113, та перебуває на обліку у відповідача як платник податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом № 100156321 від 21.12.2008 НБ № 213585.

В період з 11.04.2011 року по 15.04.2011 року працівниками ДПІ в м. Полтаві проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Нафта-Капітал» за період з 01.12.1.2010 по 31. 11.2010р.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт № 3602/15-2/36066113 від 22.04.2011 року, яким зафіксовано порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого завищено податковий кредит за перевірений період та занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в сумі 122823 грн. (а.с. 8-12)

На підставі висновків акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0004381502 від 17 травня 2011 року, на підставі якого ТОВ "ТД "Еко-Сістемс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1184235 грн., в тому числі за основним платежем 122823 грн. та за штрафними санкціями - 61412 грн. (а.с. 13)

Позивач не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової служби України від № 6307/7/10-2115 від 16 листопада 2011 року податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення. (а.с. 22-24)

Не погодившись із податковим повідомленням - рішенням відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом безпідставно та протиправно зроблено висновок про заниження позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 122823 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно приписів п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР (далі -Закон №168/97-ВР), податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.5 цієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що позивачем надано на перевірку договір від 01.11.2010 р. між ПП "Нафта-Капітал" (постачальник) та ТОВ "ТД Еко-Сістемс" (покупець) про поставу нафтопродуктів (мазуту, дизельного палива, фракції лігройно-газойлевої). За умовами договору в окремих випадках продаж товару здійснюється постачальником на умовах само вивіз, при цьому покупець додатково сплачує транспортні послуги. (п.3.2 Договору). Якість товару, що постачається постачальником має відповідати ГОСТу та підтверджуватися сертифікатом або паспортом якості, приймання товару по кількості та якості проводиться у присутності представника постачальника, представника покупця, лаборанта заводу. (п.4.1, 4.2 Договору). (а.с.63)

В підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано товарно-транспортні накладні, договори оренди транспортного засобу, виписку по рахунку банку, договір зберігання мазуту.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначені документи підтверджують реальність здійснення господарської операції з поставки та купівлі-продажу товару (нафтопродуктів) у ПП "Нафта-Капітал", тому як позивачем не надано ні під час перевірки, ні під час судового розгляду актів прийому -передачі нафтопродуктів по кількості та якості, сертифікатів якості , письмових заявок для відвантаження товару, як передбачено умовами договору.

Крім того, наданий позивачем договір зберігання № 01/11/10 від 01.11.2010р. не містить конкретного визначення місця зберігання мазуту, оскільки в договорі зазначено лише назва населеного пункту с. Макуховка, Полтавської області. (а.с.96)

Порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, визначено Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, (надалі -Інструкція № 281/171/578/155).

Зазначений порядок є обов'язковим для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Пунктом 5.4.1 Інструкції № 281/171/578/155 встановлено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Згідно п. 10.2.1 Інструкції № 281/171/578/155 приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності.

Згідно п. 6.1 Інструкції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 м3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).

Відповідно до п.6.2 Інструкції дизельне паливо різних видів (залежно від масової частки сірки) повинно зберігатися в окремих резервуарах.

Відповідно до умов Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. № 363.

Типовою формою єдиної первинної транспортної документації є товарно-транспортна накладна, затверджена спільним наказом № 488/346 Міністерства транспорту України та Мінстату України від 29.12.1995 р. "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля". Відповідно до п.2 даного наказу ведення типових форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Згідно статті 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом № 363 Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568 із змінами та доповненнями (далі Правила перевезення) визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Підпунктом 11.5. Правил перевезення передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник 4 засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Підпунктом 11.7. Правил перевезення передбачено, що перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри-засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом передаються Перевізнику.

Крім того, підпунктом 10.5. Правил перевезення передбачено, що місце фактичної здачі приймання вантажу точно зазначається в договорі з наступним уточненням у заявці.

Надані позивачем товарно-транспортні накладні на перевезення мазуту не є належним доказом в підтвердження перевезення мазуту, оскільки єдиною первинною транспортною документацією є товарно-транспортна накладна, затверджена спільним наказом № 488/346 Міністерства транспорту України та Мінстату України від 29.12.1995 р. "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля". Відповідно до п.2 даного наказу ведення типових форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Позивачем не надано первинних документів в підтвердження фактичного здійснення господарської операції позивача з ПП "Нафта-Капітал", товарно-транспортних накладних за формою №1-ТТН (нафтопродукти), документів складського зберігання нафтопродуктів, відповідних журналів обліку нафтопродуктів, актів приймання товару від ПП " Нафта-Капітал", а також доказів руху зазначеного товару по бухгалтерському обліку підприємства.

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи про використання в господарській діяльності мазуту, не підтверджують, що господарські операції з подальшої реалізації мазуту відбувалися саме з товаром, який був придбаний у ПП "Нафта-Капітал".

Наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. Відсутність доказів реального вчинення господарської операції виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій також свідчать підтверджені доказами доводи податкового органу, про відсутність у продавця ПП "Нафта-Капітал" необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, виробничих активів, складських приміщень, трудових ресурсів, транспортних засобів.

З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку, що відповідач під час проведення перевірки позивача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, прийняв податкове повідомлення-рішення обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які були встановлені під час перевірки, неупереджено та своєчасно.

Суд першої інстанції не звернув уваги на вище зазначені положення законодавства, не вірно надав оцінку доказам по справі, що привело до невірного вирішення справи.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 15.02.2012 року не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2012р. по справі № 2а-1670/10910/11 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю " Торговий дім " Еко-Сістемс" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.

Повний текст постанови виготовлений 24.09.2012 р.