Рішення

від 25.11.2008 по справі 9/213

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/213

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.08                                                                                           Справа№ 9/213

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.

При секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Імпреза Полісервіс”, м. Київ,

До відповідача:  Товариства з обмеженою відповідальністю  “ЕТЕКС”, м. Львів,

Про стягнення  115470 грн. 33 коп., в т.ч. 105927 грн. 85 коп. основного боргу, 259 грн. 21 коп. процентів річних за користування коштами, 773 грн. 30 коп. інфляційних витрат, 2-82 грн. 72 коп. пені,  6427 грн. 25 коп. прострочення за використання товарним кредитом,  судові витрати: 1154 грн. 70 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 11547 грн. 03 коп.  витрат за послуги адвоката.

За участю представників:

Від позивача:  адвокат Горецький Олег Васильович, довіреність за № 01/08-08 від 01.08.08р. - в матеріалах справи,

Від відповідача: не прибув,

Представнику роз”яснено права та обов”язки визначені статтею 22 ГПК України. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається  справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Імпреза Полісервіс”, м. Київ, до відповідача:  Товариства з обмеженою відповідальністю  “ЕТЕКС”, м. Львів, про стягнення  115470 грн. 33 коп., в т.ч. 105927 грн. 85 коп. основного боргу, 259 грн. 21 коп. процентів річних за користування коштами, 773 грн. 30 коп. інфляційних витрат, 2-82 грн. 72 коп. пені,  6427 грн. 25 коп. прострочення за використання товарним кредитом,  судові витрати: 1154 грн. 70 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 11547 грн. 03 коп.  витрат за послуги адвоката.

           Позивач, в порядку статті 22 ГПК України, подав клопотання (вхідний № 23559 від 28.10.08р.) про уточнення позовних вимог шляхом виправлення технічних помилок у позовній заяві при зазначенні номерів кодів ЄДРПОУ позивача та відповідача, а саме: у шапці заяви код ЄДРПОУ позивача слід виправити на код № 23395931, а код ЄДРПОУ відповідача на № 32800708 і далі за текстом позовної заяви не міняючи її суті, подав докази надсилання відповідачеві копії зазначеного клопотання рекомендованою поштою № 1912 (оригінал поштової квитанції –в матеріалах справи),  подав оригінал Витягу з Єдиного Державного Реєстру  юридичних та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 037269, довідку головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 07.11.08р. № 21-10/6394-1 про юридичний статус позивача, належним чином завірену копію статуту позивача, копію свідоцтва про державну реєстрацію позивача серії А00 № 025230, договір № 31/07-08 від 31.07.2008р. про надання позивачу адвокатських послуг, платіжне доручення № 1226 від 20 листопада 2008р. про перерахування позивачем адвокату (СПД-ФО) Горецькому Олегу Васильовичу 11547 грн. 03 коп. за адвокатські послуги згідно договору № 31/07-08 від 31.07.2008р. про надання позивачу адвокатських послуг, для огляду –оригінал посвідчення адвоката, яке видано Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Київської області на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3756/10 від 25.09.2008р., докази про часткову оплату боргу в сумі 39797,49 грн., надав  для огляду оригінали документів, які вимагалися ухвалами господарського суду  від 13.11.08р. та від 14.10.08р., належним чином засвідчені копії –в матеріалах справи, надав  додаткові пояснення, в судовому засіданні пояснення аналогічні викладеному у позовній заяві, просить позов  задовільнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача 115470 грн. 33 коп., в т.ч. 105927 грн. 85 коп. основного боргу, 259 грн. 21 коп. процентів річних за користування коштами, 773 грн. 30 коп. інфляційних витрат, 2082 грн. 72 коп. пені,  6427 грн. 25 коп. прострочення за використання товарним кредитом,  судові витрати: 1154 грн. 70 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 11547 грн. 03 коп.  витрат за послуги адвоката.

             Відповідач, повторно, без поважних причин, повноважного представника  в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та  місце розгляду справи, під розписку –25.10.2008р., що підтверджується оригіналом поштівки № 3633413,  листом відповідача Вих. № 85 від 06.11.2008р., який поступив до господарського суду за вхідним № 24667, повторно в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 10.12.2002р. № 75 –рекомендованою поштою. Відповідач відзиву на позовну заяву не надіслав.

           Суд оглянув подані позивачем та відповідачем докази,  оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що у справі достатньо доказів для розгляду справи без участі представника відповідача.        

           Справа розглядається згідно вимог статті 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

 Розглянувши матеріали справи, судом ВСТАНОВЛЕНО:

           Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпреза Полісервіс»(далі за текстом -Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Етекс»(далі за текстом - Відповідач) 17 січня 2007 року був укладений  договір № 006/07, предметом якого була поставка товару на умовах товарного кредиту, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити на умовах товарного кредиту фарби для друку, розчинники, та інші компоненти, необхідні для друку ( далі за текстом –товар), за  номенклатурою та цінами, які вказані у додатках 1, 2 до договору, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити даний Товар, на умовах передбачених Договором ( п. 1.1., п. 1.3. договору).

             На виконання умов цього договору, з травня 2008 року, позивач здійснив поставку товару відповідачу, що підтверджується відповідними документами, а саме: видатковими накладними:        № КИ-0001413 від 28.05.2008 р., № КИ-0001475 від 02.06.2008 р., № КИ-0001496 від 04.06.2008 р., № КИ-0001475 від 02.06.2008 р., № КИ-0001410 від 27.05.2008 р., № КИ-0001603 від 17.06.2008 р., № КИ-0001530 від 09.06.2008 р., № КИ-0001475 від 02.06.2008 р., № КИ-0001687 від 24.06.2008 р., № КИ-0001642 від 19.06.2008 р., № КИ-0001622 від 18.06.2008 р., № КИ-0001941 від 17.07.2008 р., № КИ-0001940 від 17.07.2008 р.(оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії –в матеріалах справи) на загальну суму 145725,34 грн., які відповідач отримав за Довіреностями: серії ЯОЮ № 349933 від 03.06.2008 р., через Думича Ігора Петровича, серії ЯОЮ № 349928 від 27 травня 2008р., через Думича Ігора Петровича, серії ЯОЮ № 349922 від 22.05.2008 р. через Думича Ігора Петровича, серії ЯОЮ № 349936 від 09.06.2008 р. через Думича Ігора Петровича, серії ЯОЮ № 349944 від 17.06.2008 р. через Думича Ігора Петровича, серії ЯПЕ № 431917 від 15.07.2008 р., через Думича Ігора Петровича.

            За поставлений позивачем відповідачу товар, останній розрахувався частково, в сумі 39797,49 грн. із згаданої суми, що підтверджується виписками із особового рахунку  - докази на 26 арк. в матеріалах справи.

           Станом на час розгляду справи в господарському суді, сума боргу за поставлений Товар становить 105927,85 грн. ( 145725,34 грн. –39797,49 грн.).

            Згідно п. 4.1. договору відповідач оплачує товар з відстроченням платежу у розмірі 100% їх вартості на умовах товарного кредиту на підставі рахунків-фактур або додатків до Договору (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії –у справі), наданих Позивачем. Відстрочка платежу складає 50 календарних днів після підписання накладних, що підтверджують одержання Товару. Якщо інші умови не обумовлено спеціально.

            Відповідач порушивши п.4.1. даного договору, на день подання позову не оплатив поставлений товар позивачем в строк надання товарного кредиту на суму 105927,85 грн., чим допустив порушення згаданого пункту 4.1. договору.

            Відповідно до п. 4.3. договору за користування товарним кредитом, відповідач сплачує відсотки у такому порядку: п. 4.3.1. договору, в період до сорок п'ятого календарного дня включно від дати відвантаження товару відсотки за користування товарним кредитом не нараховуються. Початком нарахування підситків за користуванням кредитом вважається дата, наступна за 45-м календарним днем, після відвантаження товару, п. 4.3.3. договору визначено, що плата за використання товарного кредиту складає 0,15% від вартості поставлених товару за кожен день його використання, наступним за 45-м календарним днем після відвантаження товару.

            Несвоєчасна сплата боргу за поставлений Товар була здійснена з порушенням п. 7.1 договору поставки. Оплата частинами почалась через 43 дні після настання грошового зобов'язання.

            Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

        Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що  сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

        Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

        Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

        Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

        Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

        Відповідно до вимог  ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

        Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

        Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно                га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

         Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

             потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

             сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

             у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

            Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

            Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

            Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що  учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

           Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

           Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

            Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

            Відповідач у листі Вих. № 85 від 06.11.2008р., який поступив на адресу суду 11.11.08р. за вхідним № 24667, зазначає, що “у зв”язку з неможливістю виконати договірні зобов”язання щодо розрахунку за поставлений товар, ТзОВ “Етекс” готове провести повернення придбаних у ТзОВ “Імпреза Полі сервіс” наступних товарів та обладнання: 1) фарби на суму: 79892,05 грн. з ПДВ; 2) вали аніліксові на суму 174169,68 грн. з ПДВ, на загальну суму 254061, 73 грн. з ПДВ”.

           Як вбачається із матеріалів даної справи, позивач листом Вих. № 153 від 11.11.2008р. відхилив зазначене клопотання відповідача (оригінал листа –в матеріалах справи).

           Судом також не може братися до уваги зазначене клопотання відповідача при розгляді даної справи, виходячи з наступного.

            Як зазначено вище у цьому рішенні, 17 січня 2007 року між ТзОВ «Імпреза Полісервіс»та ТзОВ «Етекс»був укладений Договір № 006/07, відповідно до якого ТзОВ «Імпреза Полісервіс»зобов'язалося поставити на умовах товарного кредиту фарби для друку, розчинники та інші компоненти, необхідні для друку, по номенклатурі та цінам вказаним у Додатках 1,2 до Договору, а ТОВ «Етекс»зобов'язалося прийняти та оплатити даний Товар, на умовах передбачених Договором.

            Умови  вищевказаного Договору не передбачають повернення вищезазначеного Товару.

            Згідно з ст. 706 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладання договору.

            Відповідно до ч. І ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

            Відповідно до ст. 707 Цивільного кодексу України, покупець має право протягом чотирнадцяти днів з моменту передання йому непродовольчого товару неналежної якості, якщо триваліший строк не оголошений продавцем, на аналогічний товар інших розміру, форми, габариту, фасону, комплектації тощо.

             Відповідно до ст.ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, для Відповідача, як для боржника, наступають правові наслідки, зокрема обов'язок сплатити неустойку, відшкодувати збитки.

             Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 2082 грн. 72 коп., яка нарахована відповідно до п. 8.3. договору, ст. 1 та 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” в редакції Закону України від 10 січня 2002 року № 2921-111, частини 6 статті 232 ГК України та частини 2 статті  343 ГК України ( розрахунок розміру пені –додаток  до позову за № 4 -  в матеріалах справи).

             Так, пунктом 8.3 Договору передбачено, що Відповідач за несвоєчасну і таку, що не відповідає умовам Договору, оплату Товару та оплату відсотків за користування товарним кредитом сплачує Позивачеві штрафні санкції (пеню) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ обрахованої від суми заборгованості з оплати Товару або суми заборгованості з оплати відсотків за користування товарним кредитом за кожен день прострочення, але не більше 15% вартості Товару.

             Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь  773 грн. 30 коп. інфляційних витрат та 259 грн. 21 коп. відсотків річних, які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України ( розрахунок розміру інфляційних витрат та трьох відсотків річних – додатки  до позову за № 2 та  3 -  в матеріалах справи).

            Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконанню грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

             Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь  плату  за використання товарного кредиту відповідно до п. 4.1. та п. 4.3. цього договору у розмірі  6427 грн. 25 коп. (розрахунок плати за використання товарного кредиту –додаток до позову за № 1 –в матеріалах справи).

              Так, пунктом 4.1. договору передбачено, що відповідач (Покупець) оплачує товар з відстроченням платежу у розмірі 100% їх вартості на умовах товарного кредиту на підставі рахунків-фактур або додатків до Договору, наданих Продавцем (Позивачем). Відстрочка платежу складає 50 календарних днів після підписання накладних, що підтверджують одержання Товару. Якщо інші умови не обумовлено спеціально.

            Відповідно до п. 4.3. договору за користування товарним кредитом, відповідач сплачує відсотки у такому порядку: п. 4.3.3. договору, Плата за використання товарного кредиту складає 0,15% від вартості поставлених товару за кожен день його використання, наступним за 45-м календарним днем після відвантаження товару.

         Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 ГПК України, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 1154грн. 70 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та  8000 грн. 00 коп. за надані  послуги  адвоката.

         Судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому разі, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування зазначених витрат лише адвокату.

         Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону “Про адвокатуру”, яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

         До матеріалів справи додано Посвідчення адвоката, яке видано Горецькому Олегу Васильовичу Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією Адвокатури Київської області на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3756/10 від 25.09.2008р., кошти в сумі 11547 грн. 03 коп. за адвокатські послуги згідно договору № 31/07-08 від 31.07.2008р. про надання позивачу адвокатських послуг сплачені позивачем платіжним дорученням № 1226 від 20 листопада 2008р. адвокату (СПД-ФО) Горецькому Олегу Васильовичу, договір № 31/07-08 від 31.07.2008р. про надання позивачу адвокатських послуг (в матеріалах справи).

         Суд прийшов до висновку, що розмір витрат за послуги адвоката слід стягнути з відповідача на користь позивача у розмірі 8000 грн. 00 коп., а не  11547 грн. 03 коп., як зазначено у позовній заяві.

         Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши подані докази, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають до задоволення частково, а саме: в частині  стягнення з відповідача на користь позивача:  105927 грн. 85 коп. основного боргу, 773 грн. 30 коп. інфляційних витрат, 259 грн. 21 коп. –три відсотки річних, 2082 грн. 72 коп. пені, 6427 грн. 25 коп.  плати за використання товарного кредиту відповідно до п. 4.1. та п. 4.3. договору, 1154 грн. 70 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 8000 грн. 00 коп.  витрат за послуги адвоката.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.  4-3, 4-7, 32, 33, 34,36, 40, 43, 44 - 49, 69, 75, 77,  82-85, 116, 117 ГПК України, суд, -

                                                                ВИРІШИВ:

1.          Позов задовільнити  частково.

     2.  Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕТЕКС” ( п. і. 79020, Львівська область, м. Львів, вул. Північна, 1, код ЄДРПОУ - 32800708)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Імпреза Полісервіс” ( п.і. 01011, м. Київ, Печерський Узвіз, 15, код ЄДРПОУ - 23395931) 105927 грн. 85 коп. - основного боргу, 773 грн. 30 коп. - інфляційних витрат, 259 грн. 21 коп. –три відсотки річних, 2082 грн. 72 коп. - пені, 6427 грн. 25 коп. - плати за використання товарного кредиту відповідно до п. 4.1. та п. 4.3. договору, 1154 грн. 70 коп. - державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 8000 грн. 00 коп.  витрат за надані послуги адвокатом.

4.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.          Наказ видати після вступу рішення у законну силу.

Суддя                                                                                             Данко Л.С.