Постанова

від 08.12.2008 по справі 14/32

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/32

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08.12.2008                                                                                           № 14/32

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:            Авдєєва  П.В.

          Коршун Н.М.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Петренко Ю.О. (за довір.),

 від відповідача 1- не з'явився,

від відповідача 2 - Висотенко І.М.(за довір.),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Луганськмлин"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 29.09.2008

 у справі № 14/32  

 за позовом                               ВАТ "Луганськмлин"

 до                                                   Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Іванівське"

                                                  Державний комітет України з державного матеріального резерву

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   зобов"язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

 На розгляд Господарського суду передано позовні вимоги про зобов'язання СТОВ „Іванівське” повернути Державному комітету протягом десяти календарних днів після набрання рішенням суду законної сили за актом приймання-передачі зерно пшениці продовольчої 3-го класу у кількості 72,275 тонн за ціною 252 грн. за тонну на загальну суму 18213,3 грн.; та зобов'язання Комітету прийняти за актом приймання-передачі в зазначеній кількості зерно пшениці продовольчої 3-го класу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.09.2008 р. у справі №14/32 в позові відмовлено повністю.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, оскаржив його до суду апеляційної інстанції з мотивів порушення та неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Заявник просить оскаржуване рішення господарського суду скасувати, у справі прийняти нове, яким позов задовольнити.

          В апеляційній  скарзі позивач посилається  на те, що  СТОВ „Іванівське” не виконало свій обов'язок повернути в термін до 1 жовтня 2000 р. шляхом здачі зерна (пшениці продовольчої 3-го класу) в Держкомрезерв у відповідності до положень Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.04.1998 р. № 262-р, постанови Кабінету Міністрів України №1390 від 07.09.1998 р., п. 3.1  укладеного між сторонами договору №450 від 23.07.1998 р. на відпуск позички зерна товаровиробникам під врожай 1998 р.

          Також позивач обґрунтовує необхідність свого звернення до суду із відповідним позовом тією підставою, що на сьогоднішній день Комітет вчиняє дії по стягненню вказаного зерна та штрафних санкцій безпосередньо з позивача у відповідності до укладеного з ним договору про позичання  від 18.05.1998 р. №юр-2/75-98, хоча як стверджує позивач, він в даних правовідносинах виступив лише агентом, виконавши транзитні функції з перерозподілу виділеної у позику Комітетом продукції серед сільськогосподарських товаровиробників Луганської області. Зазначене підтверджується встановленими фактами в рішенні Господарського суду м. Києва від 01.11.2006 р. у справі №46/448, а також Листом Луганської обласної держадміністрації №1/10-1324 від 27.05.1998 р.

          Комітет проти поданої апеляційної скарги заперечує, вважає її необґрунтованою, а тому просить залишити без задоволення, оскаржуване рішення господарського суду вважає законним та просить залишити його без змін.

          Учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце судових засідань, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі. Однак, СТОВ „Іванівське”, наданими йому процесуальними правами щодо прийняття участі в судовому засіданні не скористалося, повноважного представника в судове засідання не направило, суд не повідомило про причини своєї неявки. Судова колегія, заслухавши думку інших представників сторін, приходить до висновку про можливість розгляду поданої апеляції за відсутності представника СТОВ „Іванівське”.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.04.1998 р. № 262-р передбачалось, що для   надання  допомоги  у   забезпеченні   сільськогосподарських товаровиробників матеріальними ресурсами дозволити Держкомрезерву видати з державного резерву у позичку господарствам Луганської області 40 тис. тонн продовольчого зерна; відпуск здійснити в порядку позичання під заставу майна позичальників з відшкодуванням щомісяця 2 відсотків вартості зерна за користування ним; Держкомрезерву забезпечити до 1 жовтня 1998 р. повернення до державного резерву продовольчого зерна у позиченій згідно з цим розпорядженням кількості.

На виконання вказаного розпорядження 18 травня 1998 року між Комітетом та ОП «Луганський комбінат хлібопродуктів» (правонаступник – ВАТ „Луганськмлин”) укладено договір про позичання № юр-2/75-98, у відповідності до умов якого Комітет відпустив із державного резерву матеріальні цінності в порядку позичання, а позивач прийняв та зобов'язувався повернути позичене та сплатити відсотки за користування продукцією.

Доповненнями від 14.10.1998 р., та від 15.09.1999 р., до Договору № юр-2/75-98 від 18.05.1998 р., у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №1390 від 07.09.1998 р.  були внесені зміни, згідно яких сільськогосподарським товаровиробникам Луганської області було відстрочено повернення до державного матрезерву натуральних позичок. А тому виходячи з вказаної постанови Кабінету Міністрів України та постанови №1550 від 25.08.1999 р., сторони (Комітет та позивач) домовились пролонгувати борг до 01 жовтня 2000 р. (а.с. 24, 25).

Як вбачається з матеріалів справи, Луганська обласна державна адміністрація листом №1/10-1324 від 27.05.1998 р.  звернулась до Державного комітету України з матрезерву з проханням передати виділене області із держматрезерву зерно з метою його передачі через ВАТ „Луганськмлин” сільгосптоваровиробникам та гарантувала вчасне повернення зазначеної в договорі кількості зерна до матрезерву (а.с.26).

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.1998 р. № 262-р „Про надання допомоги в забезпеченні сільгоспвиробників матресурсами”, у відповідності до укладеного 23.07.1998 р. договору №450 про відпуск в суду зерна товаровиробникам під врожай 1998 р., між позивачем та СТОВ „Іванівське”, останньому по накладній № 501 від 18.08.1998р. та довіреності серії ДАР №825505 від 18.08.1998 р. було передано позивачем пшеницю продовольчу ІІІ-го класу в кількості 72,275 тонн за ціною 252 грн. за тонну на загальну суму 18213,3 грн.

Як було встановлено під час розгляду спору, свої зобов'язання щодо погашення заборгованості шляхом здачі зерна (пшениці продовольчої Ш-го класу) в Держкомрезерв у відповідності до п. 3.1 Договору №450 від 23.07.1998 р СТОВ „Іванівське” не виконало.

Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами виник з приводу правомірності зобов'язання СТОВ „Іванівське” (як боржника за договором  №450 від 23.07.1998 р.) повернути Держкомрезерву (основному кредитору  за договором позички № юр-2/75-98 від 18.05.1998 р.) відпущене йому позивачем  (як агентською організацією щодо здійснення транзитних функцій по зберіганню та відпуску зерна) у позичку зерно.

Господарський суд в рішенні від 29.09.2008 р. у справі №14/32, відмовляючи в позові дійшов висновку про відсутність будь-яких правових підстав для зобов'язання СТОВ „Іванівське” повернути  Комітету матеріальні цінності і зобов'язувати Комітет прийняти виконання від  СТОВ „Іванівське”, з огляду на те, що Комітет такого виконання від товариства не вимагає.

Дослідивши обставини справи, колегія не може погодитися із таким висновком господарського суду, вважає його помилковим з наступних підстав.

Згідно ч.2 п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжую існувати після набрання ним чинності.

У відповідності до положень ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки  можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів АРК або органів місцевого самоврядування.

Частиною першою ст.14 ЦК України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Досліджені судовою колегією у справі документи та встановлені обставини свідчать, що зобов'язання СТОВ „Іванівське”  щодо повернення Комітету, наданого йому позивачем  у позику зерна, виникли на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.04.1998 р. № 262-р та Договору №450 від 23.07.1998 р. про відпуск в суду зерна товаровиробникам.

У відповідності до предмету договору №450 від 23.07.1998 р. укладеного між позивачем та СТОВ „Іванівське”, п.1.1. було передбачено, що саме на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.04.1998 р. № 262-р про надання допомоги сільгоспвиробникам, виділено продовольче зерно з наступним його поверненням в держрезерв у встановлені строки. Відпуск даного зерна здійснював позивач - ВАТ „Луганськмлин” як елеватор, де відпущено зерно держматрезерву зберігалося.

Зі змісту договору №450 від 23.07.1998  р. вбачається, що в п.3.1. договору сторонами була чітко визначена процедура та строки повернення відпущеного у позичку СТОВ „Іванівське” зерна. Зокрема, сторонами було обумовлено, що в строк до 01.10.1998 р. СТОВ „Іванівське” зобов'язане погасити заборгованість за отримане зерно, продовольчою пшеницею 3 класа за кількістю та якістю у відповідності до вимог, передбаченими діючими нормативними документами, шляхом здачі в Держрезерв на ВАТ „Луганськмлин” (елеватор). В документах при здачі зазначити – Держрезерв, за ВАТ „Луганськмлин”. Один екземпляр квитанції ПК10 протягом 2 днів передається ВАТ „Луганськмлин”.

За умовами вказаного договору вбачається, що позивач ВАТ „Луганськмлин” не є власником зерна,  а виступає „заготівельником”, обов'язком якого у відповідності до п.4.1. договору є забезпечення першочергового приймання за кількістю та якістю від „господарства” - СТОВ „Іванівське”  пшениці в Держрезерв.

Отже умови, на яких було укладено між сторонами договір №450 від 23.07.1998  р. та положення  Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.04.1998 р. № 262-р, Договору № юр-2/75-98 від 18.05.1998 р., наступних постанов Кабінету Міністрів України, на підставі яких відстрочувалися зобов'язання сільгоспвиробників з повернення зерна до Держматрезерву, свідчать про те, що зерно, надане Держкомітетом з матрезерву позивачу, відпускалося ним  сільськогосподарським товаровиробникам Луганської області, і відповідно ВАТ "Луганськмлин" здійснював виключно транзитні (агентські) функції по зберіганню та відпуску зерна Держматрезерву.

Оскільки, як було встановлено під час розгляду спору, СТОВ „Іванівське”- господарством, якому було відпущено у позику зерно згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.04.1998 р. № 262-р, та Договору №450 від 23.07.1998 р., в порушення вимог п.3.1. у встановлені строки зерно повернуто не було до Держрезерву на елеватор позивача, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання СТОВ „Іванівське” повернути заявлене зерно  Держкомітету з матрезерву, а останнього – прийняти це зерно, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до умов укладеного договору та положень ст..ст.525, 526 ЦК України.

З приводу доводів Комітету щодо відсутності в нього безпосередньої вимоги про повернення зерна  до  СТОВ „Іванівське”, відсутності в останнього зобов'язань перед Комітетом, та отримання задоволення своїх вимог безпосередньо від позивача відповідно до постанови Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2004 р. у справі №17/77 (18/305),  колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 160 ЦК УРСР якщо особа, яка уклала договір, обумовила виконання зобов'язання, що виникло з договору, третій особі, то, якщо інше не передбачено в договорі і не випливає з його змісту, виконання може вимагати як особа, що уклала договір, так і третя особа, на користь якої виговорено виконання.

Відповідно до ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору. З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

В обґрунтування власної позиції Держкомітет посилається на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2004 р. у справі №17/77 (18/305), якою зобов'язано саме позивача ВАТ "Луганськмлин" повернути на користь комітету зерно в кількості 32000,464 тон пшениці 3 класу та 7010,722 тон пшениці 4 класу.

Однак, як було встановлено колегією, у відповідності до умов укладеного позивачем з СТОВ „Іванівське” договору №450 від 23.07.1998 р., виконання обов'язку позивача щодо здійснення повернення комітету відпущеного зерна, згідно п.3.1. договору напряму залежить від виконання СТОВ „Іванівське” (як товаровиробником, якому було відпущено у тимчасову позику це зерно) обов'язку щодо повернення позиченого зерна Держрезерву на  ВАТ „Луганськмлин” (елеватор). Оскільки обов'язком позивача в даному випадку, як посередника-заготівельника, є здійснення функцій відпуску/прийняття та можливого тимчасового зберігання зерна для комітету.

Крім того, колегія звертає увагу на факти, встановлені Господарським судом м. Києва в рішенні від 01.11.2006 р. у справі №46/448 за позовом ВАТ „Луганськмлин” про Держматрезерву про визнання недійсним Договору позички № юр-2/75-98 від 18.05.1998 р., укладеного між сторонами           (а.с. 33).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визнання судом цього договору недійсним було з'ясування судом того, що ВАТ „Луганськмлин”, укладаючи оспорюваних договір помилково вважав, що право власності на зерно, а також прийняття на себе зобов'язання з повернення позиченого зерна набувають сільськогосподарські товаровиробники, яким безпосередньо і передавалося в подальшому зерно на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України, а ВАТ "Луганськмлин" в цих відносинах відводились агентські (транзитні) функції розподілу продукції серед отримувачів - сільгосптоваровиробників. А тому ВАТ „Луганськмлин", укладаючи договір неправильно сприймав його істотні умови.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції не було враховано те, що у даному випадку правові відносини виникли між сторонами на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.04.1998 р. №262-р, яке є обов'язковим для виконання. Це розпорядження прямо зобов'язує Держкомрезерв забезпечити повернення зерна до держрезерву, тобто прийняти його від сільськогосподарських товаровиробників, яким це зерно передавалось в позику.

Таким чином, заперечення Держкомрезерву щодо прийняття зерна від СТОВ „Іванівське”  до держрезерву протирічить зазначеному Розпорядженню Кабінету Міністрів України та є необґрунтованим.

Також колегія вважає необхідним зазначити, що наявність рішення суду (постанова Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2004 р. у справі №17/77 (18/305), яке зобов'язує ВАТ „Луганськмлин” повернути зерно до Держматрезерву не перешкоджає позивачу захищати свої права шляхом зобов'язання сільгосптоваровиробників, які отримали зерно у позику, повернути його до держрезерву як це передбачено Розпорядженням Кабінету Міністрів України та відповідним договором.

На стадії виконання вказаних судових рішень про повернення зерна до держрезерву, повернення зерна сільгосптоваровиробниками до державного резерву повинно бути зараховано в порядку і у спосіб, передбачений діючим законодавством.

За таких обставин  колегія приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та необхідність її задоволення. Оскаржуване рішення господарського суду м. Києва від 29.09.2008 р. у справі №14/32 слід скасувати. Позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Луганськмлин” задовольнити.

2.          Рішення господарського суду м. Києва від 29.09.2008 р. у справі №14/32   скасувати.

Позов задовольнити.

Зобов'язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Іванівське” (94460 Луганська область, Краснодонський р-н, с. Іванівка, вул.. Радянська, 18, код ЄДРПОУ 25364217, р/р 26005200987001, МФО 304074, АПБ „Україна”) повернути протягом 10 календарних днів з дня набрання чинності рішення суду, Державному комітету України з державного матеріального резерву (01601 м. Київ, вул.. Пушкінська, 28, р/р 35303300102 Державне казначейство України ОПЕРУ НБУ, МФО 300670, ЄДРПОУ 20055032) за актом приймання-передачі, зерно пшениці продовольчої ІІІ-го класу у кількості 72,275 тонн за ціною 252 грн. за тонну на загальну суму 18213,3 грн.

Зобов'язати Державний комітет України з державного матеріального резерву (01601 м. Київ, вул.. Пушкінська, 28, р/р 35303300102 Державне казначейство України ОПЕРУ НБУ, МФО 300670, ЄДРПОУ 20055032) прийняти за актом приймання-передачі зерно пшениці продовольчої ІІІ-го класу у кількості 72,275 тонн за ціною 252 грн. за тонну на загальну суму 18213,3 грн. від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Іванівське” (94460 Луганська область, Краснодонський р-н, с. Іванівка, вул.. Радянська, 18, код ЄДРПОУ 25364217, р/р 26005200987001, МФО 304074, АПБ „Україна”).

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Іванівське” (94460 Луганська область, Краснодонський р-н, с. Іванівка, вул.. Радянська, 18, код ЄДРПОУ 25364217, р/р 26005200987001, МФО 304074, АПБ „Україна”) на користь Відкритого акціонерного товариства „Луганськмлин” (91020, м. Луганськ, вул. Лутугінська, 111, код ЄДРПОУ 00952737, р/р №2600822 ЛОД АППБ „Аваль”) 910,66 грн. - витрат по сплаті державного мита за подання позову та 59 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу, 455,33грн. – державного мита за подання апеляції. Видати наказ.

Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601 м. Київ, вул.. Пушкінська, 28, р/р 35303300102 Державне казначейство України ОПЕРУ НБУ, МФО 300670, ЄДРПОУ 20055032) на користь Відкритого акціонерного товариства „Луганськмлин” (91020, м. Луганськ, вул. Лутугінська, 111, код ЄДРПОУ 00952737, р/р №2600822 ЛОД АППБ „Аваль”) 910,66  грн. - витрат по сплаті державного мита за подання позову та 59 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу, 455,33 грн. – державного мита за подання апеляції. Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

3.          Матеріали справи №14/32   повернути Господарському суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Корсак В.А.

 Судді                                                                                          Авдєєв  П.В.

                                                                                          Коршун Н.М.