Рішення

від 05.10.2012 по справі 5011-68/10008-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/10008-2012 05.10.12

За позовомОб'єднання підприємств «Український музичний альянс» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Орінтекс» простягнення грошових коштів, 3% річних та інфляційних втрат.

Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Турубаров О. І., за довіреністю, від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об'єднання підприємств «Український музичний альянс»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орінтекс»про стягнення грошових коштів у розмірі 74.524,30 грн., з яких 74.502,16 грн. відрахувань, 3 % річних у розмірі 13,79 грн. та 8,35 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Об'єднання підприємств «Український музичний альянс»є єдиною організацією колективного управління, уповноваженою Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України здійснювати збір та розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах. Це підтверджується Свідоцтвом № 2/У від 20.12.2007 та листом Державної служби інтелектуальної власності України № 3-7/5049 від 02.07.2012.

Позивач зазначив, що ним 09.04.2012 було отримано від Державної служби інтелектуальної власності України виписки з даних митної статистики на 27 аркушах, які містять статистичні відомості про імпортерів обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, передбачені ч. 2 ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права", відповідно до яких ТОВ «Орінтекс»є імпортером матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення, передбачені ч. 2 ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

При цьому позивач вказав, що відповідач всупереч вимогам законодавства не виконував зобов'язання як щодо сплати позивачу відрахувань, так і щодо надання довідок за встановленою формою, що є порушенням права позивача на збір та розподіл таких відрахувань, так і права суб'єктів авторського права та суміжних прав на винагороду, гарантовану ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/10008-2012 та призначено до розгляду на 28.08.2012.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався в зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази у сторін.

Ухвалою суду від 11.09.2012 було задоволено клопотання позивача про продовжено строку розгляду спору.

За клопотанням позивача, суд скерував запит до Департаменту митних інформаційних технологій та статистики (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11-г) про витребування відомостей про факти митного оформлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Орінтекс»(код ЄДРПОУ 31571175) товарів, визначених додатком до Постанови Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003, з кодом згідно з УКТЗЕД 8523 (крім виробів групи 37 (крім товарної підкатегорії 8523 30 00 00), 8520 (крім товарів товарних під категорій 8520 20 00 00) 8521 (крім товарів товарних під категорій 8521 10 10 00), ввезених ним у митному режимі імпорту з 01.01.2012 по 22.05.2012, із зазначенням: номеру вантажно-митної декларації; дати митного оформлення товару; коду товару згідно з УКТЗЕД; назви (опису) товару; вартості товару, заявленої ТОВ «Орінтекс», (фактурна вартість).

На виконання ухвали до суду були надані такі докази.

Позивач через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва 10.09.2012 подав заяву про збільшення розміру позовних вимог (т. 1 а.с. 70-71) відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 138.246,14 грн. відрахувань та 2.082,08 грн. 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань, а саме відрахувань за ввезення відповідачем на митну територію України матеріальних носіїв за кодом згідно УКТЗЕД 8523.

Крім того 05.10.2012 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (т. 1 а.с. 124), відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 135.823,25 грн. відрахувань та 3 % річних у розмірі 2.053,60 грн., за ввезення відповідачем на митну територію України матеріальних носіїв за кодом згідно УКТЗЕД 8523. Водночас позивачем було подано заяву про часткову відмову від позову (т. 1 а.с. 133), відповідно до якої позивач відмовився від стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 8,35 грн.

У судових засіданнях позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судові засідання не забезпечив. У зв'язку з нез'явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в його реєстраційних документах. Про те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи свідчать його клопотання про відкладення розгляду справи та про зупинення розгляду справи.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 05.10.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Судом установлено, що об'єднання підприємств «Український музичний альянс»визначено уповноваженою організацією на здійснення збирання і розподілу між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах відповідно до статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та постанови Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003 "Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання та матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" (свідоцтво про визначення уповноваженою організацією колективного управління № 2/У від 20.12.2007). Також судом установлено, що відповідачем за період з 01.01.2012 по 22.05.2012 було імпортовано матеріальні носії за кодом згідно з УКТЗЕД 8523 загальною фактурною вартістю 2.716.465,25 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи наданими на запит суду завіреними копіями митних декларацій та супровідних листів, що стали підставою для митного оформлення товарів (додатки 1-5 до т.1)

Позивач звернувшись з даним позовом до суду просив стягнути з відповідача на підставі ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" відрахувань (відсотків) від вартості матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах), яке імпортується відповідачем.

Розмір відрахувань за ввезення відповідачем матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення за кодом згідно з УКТЗЕД 8523, передбачені ч. 2 ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права", розраховується позивачем як 5 % від вартості ввезених відповідачем матеріальних носіїв, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі, (фактурна вартість) та за розрахунком позивача від визначеної позивачем суми імпортованих матеріальних носіїв за кодом згідно з УКТЗЕД 8523 загальною фактурною вартістю 2.716.465,10 грн., становить 135.823,25 грн. (додаток № 1 до заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною третьою цієї статті передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 42 зазначеного Закону виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім:

а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;

б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України;

в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.

Частиною 5 ст. 42 Закону визначено, що розміри відрахувань (відсотків), які мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації, під час ввезення товару на митну територію України , а виробники -у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

Порядок здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, затверджено наказом Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України № 780/123/561 від 24.11.2003.

Відповідно до п. 7 Порядку під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортери відповідно до розміру відрахувань, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003, перераховують суми відрахувань уповноваженим організаціям, про що надсилають цим організаціям підписану керівником імпортера довідку щодо сплати відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, за формою, визначеною в додатку 1 цього Порядку. Розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003. Згідно з додатком до зазначеної Постанови розмір відрахувань становить 3% для обладнання та 5% для матеріальних носіїв. При цьому розмір відрахувань для імпортерів встановлюється у відсотках їх вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті) (такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїх постановах від 18.01.2011 у справі № 20/205 та від 01.11.2011 у справі № 20/98).

Згідно з додатком до зазначеної Постанови № 992 розмір відрахувань для імпортерів обладнання з кодами згідно з УКТЗЕД (Українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності) 8521, 8527 31, 8527 13, 8528 становить 3% вартості обладнання, а для імпортерів матеріальних носіїв з кодом згідно з УКТЗЕД 8523 становить 5% вартості матеріальних носіїв. При цьому розмір відрахувань для імпортерів встановлюється у відсотках їх вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті).

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Орінтекс»у період з 01.01.2012 по 22.05.2012 імпортувало на митну територію України матеріальні носії за кодом згідно з УКТЗЕД 8523 загальною фактурною вартістю 2.716.465,10 грн. Зазначена обставина підтверджується наявними у матеріалах справи даними митної статистики щодо імпорту матеріальних носіїв за відповідними кодами, наданими на запит суду Департаментом митних інформаційних технологій та статистики (на електронному носії). Враховуючи викладене, а також те, що позивач є уповноваженою організацією на здійснення збирання і розподілу між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, суд дійшов висновку про виникнення у відповідача обов'язку щодо здійснення позивачу відрахувань за ввезення на митну територію України матеріальних носіїв за кодом згідно з УКТЗЕД 8523 загальною фактурною вартістю 2.716.465,10 грн.

При цьому матеріали справи не містять відомостей, що відповідач під час ввезення на митну територію України матеріальних носіїв сплатив, необхідні відрахування у передбачених законодавством розмірах, доказів що підтверджують таку оплату відповідачем до суду також не надано, хоча такі докази неодноразово витребовувалися у відповідача ухвалами суду.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 260 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 266 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Згідно з п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний надати:

- зовнішньо - економічний договір (контракт) і додатки до нього;

- рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;

- тощо.

Визначення фактурної вартості товару наводиться у п. 4 Інструкції про порядок заповнення вантажно-митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997, відповідно до якої фактурною вартістю товарів є ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку-фактурі (рахунку-проформі).

Таким чином, фактурною вартістю є митна вартість товарів, що заявляється декларантом на підставі зовнішньоекономічних договорів (контрактів) та відображається у рахунку-фактурі (рахунку-проформі).

Відповідно до п. 5 вищезазначеного Порядку здійснення відрахувань виробниками та імпортерам обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Держаної податкової адміністрації України № 780/123/561 від 24.11.2003, розмір відрахувань, що застосовуються до обладнання і матеріальних носіїв, зазначених у додатку до Постанови № 992 для імпортерів - у відсотках їх вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті).

Відтак, базою для розрахунку відрахувань (відсотків) позивачем правомірно визначена фактурна вартість матеріальних носіїв, що імпортувались відповідачем на митну територію України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання згідно зі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 та ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України зобов'язання можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 42 Закону імпортери перераховують відрахування (відсотки) під час ввезення товару на митну територію України.

Загальна сума нарахованих позивачем відрахувань (відсотків) за ввезення на митну територію України у період з 01.01.2012 по 22.05.2012 спірного обладнання та матеріальних носіїв, обов'язок виплати яких на підставі ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" покладено на відповідача, склала 135.823,25 грн. Обґрунтований розрахунок відрахувань (відсотків) міститься у додатку № 1 до заяви про зменшення позовних вимог. При цьому, найменування обладнання та матеріальних носіїв, з вартості якого позивач просить стягнути відрахувань (відсотків) містяться у додатку № 1 до заяви про зменшення позовних вимог за тим же порядковим номером, що і дані про їх митне оформлення та розрахунок заборгованості за їх ввезення (додаток № 1). Зазначений розрахунок визнається судом арифметично вірним, а тому враховуючи встановлене вище та те, що відповідач є імпортером, який не виконав обов'язку зі сплати передбачених законом відрахувань позовні вимоги про стягнення з відповідача відрахувань за ввезення на митну територію України матеріальні носії за кодом згідно з УКТЗЕД 8523 загальною фактурною вартістю 2.716.465,10 грн. у розмірі 135.823,25 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як передбачено ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Крім того враховуючи порушення відповідачем обов'язку зі сплати передбачених законом відрахувань позивач просить суд стягнути з відповідача крім суми основної заборгованості у розмірі 135.823,25 грн. також і 3 % річних у розмірі 2.053,60 грн.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних (додаток № 1 до заяви про зменшення позовних вимог) визнається судом арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 2.053,60 грн. за визначений позивачем період визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Водночас судом враховано подану позивачем заяву про часткову відмову від позову (т. 1 а.с. 133), відповідно до якої позивач відмовився від стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 8,35 грн.

Згідно з п. 4 ч. 1 статті 80 ГПК України унормовано, що у разі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом, господарський суд припиняє провадження у справі.

Відповідно до п. 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011№ 18 у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК України) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК України, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Враховуючи відмову позивача від стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 8,35 грн., а також те що така відмова не суперечить законодавству та не порушує інтереси інших осіб, суд також припиняє провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо заявленого відповідачем клопотання № б/н від 07.09.2012 про зупинення провадження у справі № 5011-68/10008-2012 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 5011-72/11615-2012, що розглядається Господарським судом міста Києва (т.1 а.с. 63-64), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Виходячи із змісту вказаної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарського суду слід у кожному конкретному випадку з'ясувати: як пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає у тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Разом з тим, суд не вбачає неможливості розгляду цієї справи до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 5011-72/11615-2012. Судом враховано, що предметом спору у справі № 5011-68/10008-2012 є стягнення з відповідача відрахувань за ввезення на митну територію України матеріальні носії за кодом згідно з УКТЗЕД 8523 загальною фактурною вартістю 2.716.465,10 грн. у розмірі 135.823,25 грн. та 3 % річних у розмірі 2.053,60 грн., в той час як Господарським судом міста Києва розглядається справа № 5011-72/11615-2012 за позовом ТОВ «Орінтекс»до Об'єднання підприємств «Український музичний альянс»про визнання протиправними дій ОП «Український музичний альянс»щодо отримання та поширення відомостей про зовнішньоекономічну діяльність ТОВ «Орінтекс». Звертаючись до суду з клопотанням про зупинення провадження у даній справі відповідач не довів наявності підстав для зупинення провадження у справі № 5011-68/10008-2012 до вирішення питання Господарським судом міста Києва у справі № 5011-72/11615-2012, а тому суд вважає за необхідне відмовити відповідачу у задоволені клопотання про зупинення провадження у справі.

Суд також відзначає, що у випадку встановлення судовим рішенням у справі № 5011-72/11615-2012 обставин, що матимуть істотне значення для вирішення спору у справі № 5011-68/10008-2012, сторони не позбавлені права звернутись до суду із заявою про перегляд рішення у справі № 5011-68/10008-2012 за нововиявленими обставинами.

Крім того судом установлено, що при звернені з даним позов до суду та враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2.806,56 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 439 від 05.07.2012 та № 1 від 06.09.2012.

В процесі судового розгляду даної справи, позивачем було подано заяву, відповідно до якої останній зменшив розмір позовних вимог. Враховуючи подану заяву розмір судового збору складає 2.757,54 грн. Відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір" у випадку зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається. При цьому судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми, що виходячи із заявлених позовних вимог склала 49,02 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 80, 82-85 ГПК України Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог Об'єднання підприємств «Український музичний альянс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орінтекс»про стягнення 8 (вісім) грн. 35 коп. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Орінтекс»(02232, м. Київ, просп. Маяковського, 91-Б, код ЄДРПОУ 31571175) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Об'єднання підприємств «Український музичний альянс»(04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 1-5, оф. 614, код ЄДРПОУ 31815383) 135.823 (сто тридцять п'ять тисяч вісімсот двадцять три) грн. 25 коп. відрахувань, 3% річних у розмірі 2.053 (дві тисячі п'ятдесят три) грн. 60 коп. та 2.757 (дві тисячі сімсот п'ятдесят сім) грн. 54 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути Об'єднанню підприємств «Український музичний альянс»(04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 1-5, оф. 614, код ЄДРПОУ 31815383) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 49 (сорок дев'ять) грн. 02 коп., як зайво сплачений.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.10.2012.

Суддя Ониськів О.М.