Постанова

від 04.10.2012 по справі 2а-4025/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4025/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"04" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М., Пилипенко О.Є.

За участю секретаря судового засідання: Гуменюк С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет-К»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.07.12р. у справі №2а-4025/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет-К»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Паритет-К»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування податкових повідомлень -рішень № 0001082301 від 19.12.11р. та № 0001582308 від 21.03.12р. ( з урахування заяви про зміну позовних вимог від 29.03.12р.)

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києві від 17.07.12р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваної постанови в частині вимог щодо податкового повідомлення -рішення № 0001082301 від 19.12.11р. не враховано, що зміна розміру орендної плати згідно з податковим законодавством не тягне за собою автоматичного підвищення розміру орендної плати, визначеного договором оренди; сторонами договору не вносились зміни до договору оренди в частині такої істотної умови договору як розмір орендної плати, а тому, на думку апелянта, відсутні правові підстави для висновку про заниження позивачем грошового зобов'язання з орендної плати, оскільки таке зобов'язання ним виконано відповідно до умов чинного договору оренди.

Апелянт також зазначив, що судом першої інстанції у постанові суду не наведено жодних мотивів та підстав, за яких суд відмовив в частині позовних про скасування податкового повідомлення -рішення № 0001582308 від 21.03.12р.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.

Представники відповідача заперечили доводи апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.09р. по 30.06.11р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09р. по 30.06.11р., за результатами якої складено акт перевірки №249323-08/21488112 від 02.12.11р.

Перевіркою встановлені порушення позивачем вимог:

п. 1.32, ст. 1, пп. 5.2.1 ст. 5, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5, пп. 8.4.1 п. 8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР, п. 139 ст. 139, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI внаслідок заниження податку на прибуток на суму 156 315 грн., в т.ч. : 3 квартали 2009 - 37652грн., 2009 рік - 66362грн., 1 кв. 2010 - 17298 грн., півріччя 2010 - 31555 грн., 3 квартали 2010 - 53929 грн., 2010 рік -73301 грн., 1 кв. 2011 - 7318грн., 2 кв. 2011 - 9334грн.;

п. 286.2 ст. 286, пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 розділу XIII Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, що призвело до заниження податкових зобов'язань з орендної плати за землю до Ніжинської ОДПІ на загальну суму 54036,36 грн, в тому числі за січень 2011 року в сумі 9006,06 грн., за лютий 2011 року в сумі 9006,06 грн., за березень 2011 року в сумі 9006,06 грн., за квітень 2011 року в сумі 9006,06 грн., за травень 2011 року в сумі 9006,06 грн., за червень 2011 року в сумі 9006,06 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесено податкове повідомлення -рішення № 0009152308 від 19.12.11р. яким позивачу збільшено суму грошового забезпечення з податку на прибуток на суму 191 232 грн., у тому числі: 156 315 грн. за основним платежем та 34 917 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

На підставі акта перевірки Ніжинською ОДПІ винесено податкове повідомлення -рішення: № 0001082301 від 19.12.11р., яким позивачу збільшено суму грошового забезпечення з орендної плати з юридичних осіб на суму 54 037,36 грн., у тому числі: 54 036,36 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження, податкове повідомлення -рішення №0009152308 від 19.12.11р частково скасоване та прийнято нове податкове повідомлення -рішення № 0001582308 від 21.03.12р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 16 653 грн., у тому числі: 16 652 грн. за основним платежем та 1 грн. штрафні (фінансові) санкції. Податкове повідомлення -рішення № 0001082301 від 19.12.11р. залишене без змін.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову про скасування податкового повідомлення -рішення № 0001082301 від 19.12.11р, суд першої інстанції виходив з того, що з набранням законної сили Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється цим кодексом, а не договором оренди. Підстави для відмови у задоволенні адміністративного позову про скасування податкового повідомлення -рішення № 0001582308 від 21.03.12р. судом першої інстанції не наведені взагалі.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності оспорюваних рішень, виходячи з наступного.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001082301 від 19.12.11р., згідно з яким позивачу збільшено суму грошового забезпечення з орендної плати з юридичних осіб.

Перевіркою встановлено та відображено у акті, що ТОВ «Паритет - К» за період з 01.01.11р. по 30.06.11р. нараховував та сплачував орендну плату за земельну ділянку площею 2,9485 га на умовах Договору оренди.

Так, відповідно до Договору оренди земельної ділянки з Ніжинською міською радою від 03.10.07р. та додаткової до вказаного договору угоди від 11.02.08р., підприємству надано в оренду земельну ділянку площею 2,9485 га строком на 5 років за адресою: Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Носівський шлях, 5 для розміщення нежитлових будівель, які використовуються для виробництва металу.

Відповідно до додатку до вказаного договору від 11.02.08р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки по вул. Носівський шлях, 5 становить 2598720,91 грн.; розмір орендної плати складає 2 165,60 грн. за один календарний місяць.

Перевіркою встановлено та відображено у акті, що в 2011 році (з січня по червень) позивачем нараховано та сплачено орендну плату за вказану земельну ділянку згідно договору оренди та його додаткової угоди в однократному розмірі ставки земельного податку згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.01.2011 року №03-14/531, яка складає 5403630,47 грн., а саме: за період з 01.01.11р. по 30.06.11р. підприємством сплачено податкові зобов'язання з орендної плати, яка склала в загальній сумі 27 018,18 грн., у тому числі за січень 2011 року в сумі 4503,03 грн., лютий 2011 року в сумі 4503,03 грн., березень 2011 року в сумі 4503,03 грн., квітень 2011 року в сумі 4503,03 грн., травень 2011 року в сумі 4503,03 грн., червень 2011 року в сумі 4503,03 грн.

З покликанням на п. 288.5.1 п.288 ст.288 Податкового кодексу України, відповідач вважає, що річна сума платежу не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ цього кодексу, а відтак дійшов висновку про заниження орендної плати за вказаний період у розмірі 54 036,36 грн.

Так, відповідно до п. 288.1. ст.288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки .

Відповідно до п.288.5. цієї ж норми Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (п.п.288.5.1.).

Отже, положеннями ПКУ передбачено, що питання встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди землі із визначенням розміру орендної плати в такому договорі оренди.

При цьому, вимоги п.288.5. ПКУ щодо мінімального розміру орендної плати стосуються узгодження розміру орендної плати при укладанні договору оренди або внесені змін до нього, але ніяк не можуть вважатись зобов'язанням орендаря, встановленим ПКУ, оскільки у 288.1. ст.288 ПКУ зазначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки .

Те що ст.288.5 ПКУ закріплює мінімальне та максимальне значення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності означає лише те, що орендна плата за такі земельні ділянки є регульованою законодавством ціною.

Так, відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі»від 6 жовтня 1998 року161-XIV, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку внесення і перегляду та відповідальності за несплату є однією із істотних умов договору .

Відповідно до частини 2 статті 21 цього ж Закону, розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 13 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 в порядку статті 14 Закону України «Про оренду землі» , розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею ж 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку .

Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У даному випадку, розмір орендної плати за орендовані позивачем земельні ділянки було встановлено у договорах оренди землі. При цьому, за умовами вказаного договору розмір орендної плати може переглядатись у разі зміни розмірів земельного податку за згодою сторін.

З аналізу наведених правових норм та умов договору оренди та додаткового договору слідує, що зміна розміру орендної плати у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України є підставою для перегляду установленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі сторонами цього договору , а у випадку недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди в цій частині спір вирішується в судовому порядку.

Однак зміна розміру орендної плати податковим законодавством, на думку колегії суддів, не тягне автоматичного підвищення розміру орендної плати, встановленого в договорі оренди. Жодний нормативно-правовий акт України не зобов'язує орендаря перераховувати орендну плату (сплачувати її у більшому розмірі) в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати до того, як будуть внесені відповідні зміни до договору оренди.

А відтак, донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням №0001082301 від 19.12.11р. було здійснено неправомірно, у зв'язку з чим це рішення підлягає скасуванню.

У спірній ситуації колегія суддів враховує правову позицію Вищого адміністративного суду України у справі К/9991/10837/12 з аналогічних правовідносин, висловлену у постанові ВАСУ від 19.07.2012р.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001582308 від 21.03.12р., згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 16 653 грн, колегія суддів встановила наступне.

TОB «Паритет-K» (Позичальник) укладено з АКБ «ХФБ Банк Україна» (TOB «УніКредит Банк») кредитний договір №644-СВ від 30.05.07, за умовами якого банк, відповідно до умов та на терміни цього договору, надає позичальнику кредитну лінію (кредит) загальною сумою кредиту 318500 євро з можливістю отримувати в євро та з терміном кредиту до 30.05.12р.

Кредит був наданий з метою фінансування придбання позивачем об'єктів нежитлової нерухомості (в тому числі з метою компенсування Позичальнику грошових сум, які були сплачені Позичальникам третім особам до укладення даного договору за придбання Позичальником нерухомості та з метою фінансування позивачем будівництва нерухомості).

За перевіряємий період TOB «Паритет-K» нараховувало та перераховувало відсотки за користування кредитними коштами, а саме: 03.07.09р. - 750,63 грн., 30.09.09 -26 191,06 грн., 30.09.09р. -123 664,98 грн., 31.12.09 - 114840,13грн., 31.03.10р. -69 193,26 грн., 30.06.10р. -57 025,53грн., 30.09.10 -89 495,91 грн., 31.12.10р. - 77 488,10 грн., 31.03.11р. -29 270,69 грн., 30.06.11р. -40 577,79 грн.

Суму нарахованих та сплачених відсотків TOB «Паритет-К»у розмірі 587 920,29 грн., віднесло до складу валових витрат, а саме: 3 кв. 2009 року - 150606,67 грн., 4 кв. 2009 року -114840,13 грн., 1 кв. 2010 року - 69193,26 грн., 2 кв. 2010 року - 57025,53 грн., З кв. 2010 року - 89495,91 грн., 4 кв. 2010 року - 77488,10 грн., 1 кв. 2011 року - 29270,69 грн., за 2 кв. 2011 року - 40578 грн.

Як вбачається з акта перевірки, відповідачем зроблено висновок, що сплачені позивачем відсотки за кредит, згідно з умовами кредитного договору №644-СВ від 30.05.07р., збільшують балансову вартість основних засобів групи 1, як витрати, пов'язані з придбанням основних засобів, в результаті чого TOB «Паритет-K»в порушення п. 1.32, ст.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5, пп. 8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»та вимог п.139 ст.139, п. 141.1 ст.141 ПКУ завищено валові витрати на суму нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, використаними на цілі, що пов'язані з будівництвом та ремонтом основних засобів на загальну суму 587 921 грн.

Так, ДПА у місті Києві, частково скасовуючи податкове повідомлення -рішення № 0009152308 від 19.12.11р., виходило з того, що у період дії Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»проценти за борговими зобов'язаннями, які фактично сплачені на дату створення основних фондів, включаються до їх балансової вартості у тому випадку, якщо облікова політика підприємства передбачає капіталізацію фінансових витрат. Оскільки облікова політика TOB «Паритет-K» не передбачає капіталізацію фінансових витрат, проценти до балансової вартості основних фондів не включаються.

При цьому, ДПА у місті Києві залишено в силі податкове повідомлення-рішення в частині заниження податку на прибуток за 1 кв. 2011 на суму 7318грн. та за 2 кв. 2011 на суму 9334грн.

Щодо висновку податкового органу про те, що сплачені TOB «Паритет-K» за І та ІІ квартал 2011 року відсотки за користування кредитними коштами повинні збільшувати балансову вартість основних засобів групи 1 як витрати, «Пов 'язані з придбанням основних засобів, і не можуть бути віднесені до складу валових витрат», колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп. 130.10.5 п. 130.10 ст. 130 Податкового кодексу України, для цілей податкового обліку до складу інших витрат включається фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Згідно з п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Отже, спеціальними нормами Податкового кодексу України (пп. 130.10.5 п. 130.10 ст. 130 та п. 141.1 ст. 141) прямо визначено, що витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за будь-якими кредитами включаються для цілей податкового обліку до складу витрат.

Винятком із цього правила є лише фінансові витрати, включені до собівартості кваліфікаційних активів. Включення фінансових витрат до будь-яких інших, окрім кваліфікаційних активів нормами ПКУ не передбачено.

Згідно до Загальних положень Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати»(надалі П(С)БО 31) включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу називається капіталізацією фінансових витрат.

Пунктом 4 П(С)БО 31 передбачено, що фінансові витрати визнаються: суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами, представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності та юридичними особами, що не займаються підприємницькою діяльністю (крім бюджетних установ), витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями); іншими юридичними особами витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями), крім фінансових витрат, які капіталізуються.

Отже, здійснення капіталізації фінансових витрат, тобто, їх включення до собівартості кваліфікаційних активів, є обов'язкове та можливе лише для юридичних осіб, які не є суб'єктами малого підприємництва. Для юридичних же осіб - суб'єктів малого підприємництва фінансові витрати визнаються просто витратами звітного періоду.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва»від 19.10.00р. № 2063 -ІІІ, суб'єктами малого підприємництва є: фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності; юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн. гривень.

Так, згідно акта перевірки, у TOB «Паритет-K» середньооблікова чисельність працюючих за перевіряємий період склала 34 штатних осіб та 4 особи за сумісництвом.

Валовий дохід від реалізації продукції у 2009 році складав - 25,429 млн. грн., у 2010 році - 39,349 млн. грн., у 1-му півріччі 2011 року - 18,703 млн. грн., що підтверджується фінансовими звітами TOB «Паритет-K» за відповідні періоди.

Отже, TOB «Паритет-K» є юридичною особою - суб'єктом малого підприємництва, для якого фінансові витрати згідно з П(С)БО 31 підлягають визнанню витратами звітного періоду, і не підлягають включенню до собівартості кваліфікаційних активів.

У зв'язку із зазначеним безпідставним є висновки податкового органу про порушення позивачем пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 138 Податкового кодексу України, оскільки витрати TOB «Паритет-K» по сплаті процентів за користування кредитом не можуть включатися до собівартості кваліфікаційних активів, а отже, й не можуть вважатися витратами на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів, що підлягають амортизації.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що витрати TOB «Паритет-K» по сплаті у періоді з 01.01.11 по 30.06.11р. процентів за користування кредитними коштами згідно з Кредитним договором № 644-СВ від 30.05.07р. не можуть збільшувати балансову вартість основних засобів групи 1 як витрати, пов'язані з придбанням основних засобів, оскільки такі витрати підлягають віднесенню для цілей податкового обліку до складу витрат тих звітних періодів, у яких вони були сплачені (нараховані).

За наведених обставин, колегія суддів вважає оспорюване податкове повідомлення -рішення № 0001582308 від 21.03.12р. протиправним.

Судом першої інстанції, в порушення вимог процесуального закону, не наведено жодних підстав, з яких підстав суд дійшов висновку про правомірність винесення вказаного рішення.

Відповідно до пункту 1 ч.1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, колегія суду дійшла висновку про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.07.12р. у справі №2а-4025/12/2670 та ухвалення нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.195, 196, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет-К»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.07.12р. у справі №2а-4025/12/2670 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.07.12р. у справі №2а-4025/12/2670 скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет-К»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення -рішення Ніжинської об'єднаної Державної податкової інспекції № 0001082301 від 19.12.11р. та податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0001582308 від 21.03.12р.

Дана постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання постанови законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.