Ухвала

від 01.04.2015 по справі 2а-4025/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.04.2015р. м. Київ К/9991/65817/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012

у справі № 2а-4285/12/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Федкомінвест-Україна»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (ДПІ)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.10.2007 № 0007812309/0, від 15.11.2007 № 0007812309/1, від 31.01.2008 № 0007812309/2.

В касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов`язань із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 08.10.2007 № 4031/23-09/31484491, про порушення норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 та підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: заниження чистої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за лютий, червень, липень, серпень 2007 на загальну суму 341600,00 грн.

За наслідками перевірки та процедури адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 17.10.2007 № 0007812309/0, від 15.11.2007 № 0007812309/1 про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 512400,00 грн., у тому числі: 341600,00 грн. - основний платіж та 170800,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та від 31.01.2008 № 0007812309/2 про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 159877,50 грн., у тому числі: 106585,00 грн. - основний платіж та 53292,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП «Альтернатива-С» (постачальник) укладено договір постачання № 14/02 від 14.01.2007 року згідно якого постачальник зобов'язується поставити и передати у власність покупця товар (шкіряний напівфабрикат «Вет-блу» 1-2 ґатунку вагою 2-8 кг у кількості 40000,00 кг. на загальну суму 3552000,00 грн., у т.ч ПДВ 592000,00 грн.), а покупець прийняти вказаний товар та своєчасно здійснити його оплату.

На виконання вказаного договору ПП «Альтернатива-С» виписало на адресу позивача податкову накладну № 3 від 26.06.20007 на загальну суму 3552000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 592000,00 грн.), а позивач, в свою чергу сплатив повну вартість товару відповідно до банківських виписок від 02.04.2007, 05.04.2007, 16.04.2007, 17.04.2007, 19.04.2007, 24.04.2007, 27.04.2007.

Крім того, між позивачем (комітент) та ПП «Тасіс-XXI» (комісіонер) 14.02.2007 укладено договір комісії № 3 на продаж шкіряного напівфабрикату «Вет-Блу» 1-2 ґатунку вагою 2-8 кг у кількості 40000,00 кг. на загальну суму 2960000,00 грн. (без урахування ПДВ).

26.02.2007 згідно акту приойму-передачі товару на комісію ТОВ «Федкомінвест-Україна» передало ПП «Тасіс-XXI» шкіряний напівфабрикат «Вет-Блу» 1-2 гатунку вагою 2-8 кг на загальну суму на загальну суму 2960000,00 грн. (без урахування ПДВ).

У березні, квітні 2007 ПП «Тасіс-XXI» здійснено експорт на користь покупця - «VANE LLC» (США) шкіряного напівфабрикату «Вет-блю», 1-2 гатунку, вагою 2-8 кг. на загальну суму 592000,00 тис. дол. США), на умовах FCA-Київ.

В період з 02.04.2007 по 24.04.2007 «VANE LLC» (США) здійснено розрахунок за отриманий товар шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ПП «Тасіс-XXI» 2989600,00 грн. Винагорода комісіонеру (ПП «Тасіс-XXI») в сумі 6080,00 грн. сплачена 27.04.2007.

Відповідно до листа Державного аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків України «Держзовнішінформ» від 27.09.2007 № 682/08-07 стосовно рівня світових цін та цін на внутрішньому ринку України на шкіряний напівфабрикат хромового дубління «Вет-блу» без подальшої обробки, недоєний, 1-2 гатунків у вологому стані, площею до 2,6 кв.м , із шкур ВРХ розвісом 2-8 кг середня звичайна ціна складає 31 дол. США/м.кв. Середня звичайна ціна шкіряного напівфабрикату хромового дубління «Вет-блу» складає 6,2 дол. США за 1 кг., (у гривневому еквіваленті ? 31,3 грн. за 1 кг). На підставі інформації, наведеної у вказаному листі, контролюючий орган, взявши цю ціну за рівень звичайних цін, зробив висновок про завищення позивачем суми податкового кредиту, сформованого на підставі податкової накладної ПП «Альтернатива-С».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 334/94-ВР з метою оподаткування: доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками (підпункту 7.4.3 цієї статті).

Відповідно до пункту 4.1 ст.4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з абзацами першим та другим підпункту 1.20.1 пункту 1.20 ст. 1 Закону

№ 334/94-ВР, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів (абзац перший підпункту 1.20.2 цього пункту).

Співставними умовами для визначення звичайної ціни на товар, що реалізується на внутрішньому ринку, є умови реалізації ідентичного товару (а за його відсутності - однорідного товару) також на внутрішньому ринку.

Разом з тим, як встановлено у судовому процесі, за рівень звичайних цін при донарахуванні позивачу сум податкових зобов'язань із на додану вартість відповідачем взято інформацію, надану Державним аналітичним центром моніторингу зовнішніх товарних ринків України «Держзовнішінформ».

Відповідно до пункту 6 Указу Президента України «Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності» від 10.02.1996 № 124/96 (втратив чинність згідно з Указом Президента України від 05.08.2008 № 686/2008, набрав чинності 12.08.2008) Міністерству зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України доручено створити Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків (далі - Центр) з покладанням на нього функцій з моніторингу зовнішніх експортних товарних ринків та цін, що складаються на таких ринках, формування кон'юнктурно-інформаційної системи, сертифікації експертних організацій у сфері зовнішньоекономічної діяльності, надання інформаційної, консультативної та експертної допомоги підприємствам, установам та організаціям при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності, підготовки експертних висновків для Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України під час проведення Міністерством офіційних експертиз.

Оскільки до функцій Державного аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків України «Держзовнішінформ» не відноситься моніторинг рівня цін на внутрішньому ринку України, податковий орган помилково взяв при визначенні рівня звичайних цін інформацію вказаного центру. До того ж, нормою підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлені обмеження щодо ціни при декларуванні платником податку на додану вартість суми податкового кредиту з метою не перевищення ціни придбання товару (послуг) рівня звичайних цін. Тому посилання податкового органу на завищення позивачем суми податкового кредиту, сформованого за наслідками операцій з придбання шкіряного напівфабрикату, з посиланням на те, що ціни придбання і реалізації на експорт позивачем шкіряного напівфабрикату не відповідають рівню звичайних цін, є недоречним. Така невідповідність може бути підставою для визначення податкових зобов'язань постачальнику шкіряного напівфабрикату.

З огляду на це висновок судів про недоведеність податковим органом факту невідповідності ціни продажу текстильних виробів рівню звичайних цін відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для касаційної скарги не спростовують правильність цього висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев

№ К/9991/65817/12