Постанова

від 27.09.2012 по справі 2а-1346/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2012 р. № 2а-1346/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Куч Ю.М.,

з участю представників: позивача Цукорник С.Г., відповідача Боженко О.І., Яремко В.П.,

прокурора Турчина І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство «Львівська вугільна компанія»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області, в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 26 квітня 2011 року №0002852301, від 26 квітня 2011 року №0002862301, від 10 серпня 2011 року №0007032301, від 10 серпня 2011року №0007022301, від 10 серпня 2011 року №0007042301. В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, завищення від'ємного значення податкових зобов'язань та податкового кредиту, завищення об'єкта оподаткування та заниження податку на прибуток. Зазначає, що у охопленому перевіркою періоді підприємство мало фінансово-господарські відносини з ТзОВ «Новіком», ТзОВ «Стратегія груп», ТзОВ «Вугілля трейд», тому включило до складу валових витрат товарно-матеріальні цінності, отримані від вказаних контрагентів у періоді з 01.01.2011 по 31.03.2011 року, що підтверджується відповідними договорами, видатковими накладними, податковими накладними і розрахунками до них, а також платіжними документами та іншими доказами, що долучені до матеріалів справи. Вказані документи відповідають вимогам до первинних документів, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та є підставою для віднесення вартості ТМЦ до складу валових витрат. ПАТ «Львівська вугільна компанія»вважає, що податковим органом при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень неправомірно покладено на позивача вину за господарську діяльність, подання та формування звітності його контрагентами - ТзОВ «Новіком», ТзОВ «Стратегія груп», ТзОВ «Вугілля трейд»податкових зобов'язань, дотримання правил подання звітності тощо, оскільки це не є компетенцією позивача та жодним правовим актом не передбачено. Відтак, наведені вище обставини не дають підстав ДПІ у Сокальському районі вважати недійсною фінансово-господарську діяльність підприємства із ТзОВ «Новіком», ТзОВ «Стратегія груп», ТзОВ «Вугілля трейд»та не визнавати вартості отриманих підприємством ТМЦ у складі валових витрат. Вважає обґрунтованим віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних, одержаних від ТзОВ «Новіком», ТзОВ «Стратегія груп», ТзОВ «Вугілля трейд». Усі умови, необхідні та передбачені Податковим кодексом України щодо формування податкового кредиту в господарських операціях із ТзОВ «Новіком», ТзОВ «Стратегія груп», ТзОВ «Вугілля трейд»дотримані, жодна з вимог кодексу не порушена. Зазначає, що до перевірки були надані усі документи. Наявність у товариства всіх документів на підтвердження взаємовідносин з контрагентом, а також реальне придбання товару та наявність товару, використання його в господарській діяльності, що підтвердженого поданими доказами, давало йому підставу включення суми сплаченого податку з ПДВ до податкового кредиту і відповідного збільшення податкових зобов'язань звітного періоду. Аналізуючи норми Податкового кодексу України, Цивільного кодексу, Постанови Верховного суду від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»вказує, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином. Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок.

Представник позивача Цукорник С.Г. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, просила позов задовольнити.

Представник відповідача Яремко В. в судовому засіданні позову не визнала з підстав, викладених у письмовому запереченні та додаткових обґрунтуваннях до заперечення адміністративного позову, суть яких полягає в наступному.

Невиїзною документальною перевіркою ВАТ «Львівська вугільна компанія»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 рік, результати якої оформлено актом від 11.04.2011 року №240/2301/35879807, та виїзною перевіркою ВАТ «Львівська вугільна компанія»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 рік, результати якої оформлено актом від 26.07.2011 року №151/2301/35879807, встановлено порушення: ч. 5 ст. 203, ч.ч.1,2 ст.215, ст.216, ст.662, 655 та 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними з ТзОВ «Новіком»; пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2756-VI, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 №334/94-ВР із змінами та доповнення, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за січень 2011 року на суму 912222,00 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду на загальну суму 41032310,00 грн. та залишок від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 521417.0 грн.; завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року в сумі 8470008,00 грн. та занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011 року всього в сумі 4929300,00 грн.; а також завищено від'ємне значення, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 41553727,00 грн., що призвело до завищення значення рядка 26 декларації за лютий 2011 року в сумі 39110909 та рядка 24 за березень 2011 року в сумі 36640820,00 грн., а також заниження податкового зобов'язання, яке підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 5373990,00 грн., в тому числі за лютий 2011 року в сумі 2442818,00 грн. та за березень 2011 року в сумі 2931172,00 грн. В ході проведення перевірки використано акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31.03.2011 року № 720/23-09/35947625 про неможливість проведення перевірки контрагента ТзОВ «Новіком»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту податку на додану вартість за січень 2011 року (код ЄДРПОУ 35947625), відповідно до якого встановлено нікчемність правочинів ТзОВ «Новіком»у січні 2011 року. Зазначає, що позивачем під час перевірки не представлено жодного документа, який би засвідчував переміщення товару по операціях з ТзОВ «Новіком», ТзОВ «Вугілля трейд», ТзОВ «Стратегія груп». Згідно центральної бази даних ДПА України та з аналізу матеріалів податкової звітності, звітів та інших документів податковим органом встановлено у ТзОВ «Новіком», ТзОВ «Вугілля трейд», ТзОВ «Стратегія груп»відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби. В сукупності вищенаведені факти свідчать про неможливість здійснення ними господарської діяльності.

Наголошує, що підтвердженням фіктивності господарських операцій між ТзОВ «Новіком»та ВАТ «Львівська вугільна компанія»є матеріали дослідчої перевірки у кримінальній справі №128-0178, а також те, що у Договорах купівлі - продажу тонких відходів у ТзОВ «Новіком»та ТзОВ «Стратегія груп»відсутні ділова мета та будь-яка економічна доцільність та вказані договори є завідомо збитковими для ПАТ «Львівська вугільна компанія».

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку процесуального правонаступництва ДПІ у Сокальському районі Львівської області замінено на ДПІ у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби.

Прокурор, який вступив у справу, в судовому засіданні заперечив проти позову та підтримав доводи податкового органу. Просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та думку прокурора, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

ДПІ у Сокальському районі проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ «Львівська вугільна компанія»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 рік.

Результати перевірки оформлені актом від 11.04.2011 року №240/2301/35879807.

Як вбачається з акту від 11.04.2011 року №240/2301/35879807, податковим органом встановлено порушення:

- ч. 5 ст. 203, ч.ч.1,2 ст.215., ст.ст. 216, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними з ТзОВ «Новіком»;

- пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість за січень 2011 року на суму 912222,00 грн.;

- пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду на загальну суму 41032310,00 грн. та залишок від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 521417,00 грн.;

На підставі акту перевірки від 11.04.2011 року №240/2301/35879807 ДПІ у Сокальському районі 26 квітня 2011 року винесено наступні податкові рішення:

- №0002852301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 912223,00 грн., в тому числі за основним платежем - 912222, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.;

- №0002862301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 41553728,00 грн., в тому числі за основним платежем - 41553727, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Крім цього, ДПІ у Сокальському районі проведено позапланову виїзну перевірки ВАТ «Львівська вугільна компанія»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 рік.

Результати перевірки оформлені актом від 26.07.2011 року №151/2301/35879807.

Як вбачається з акту від 26.07.2011 року №151/2301/35879807, податковим органом встановлено порушення:

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 №334/94-ВР, в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року в сумі 8470008,00 грн. та занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011 року всього в сумі 4 929 300,00 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2756-VI, в результаті чого завищено від'ємне значення, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 41553727,00 грн., що призвело до завищення значення рядка 26 декларації за лютий 2011 року в сумі 39110909, 00 грн. та рядка 24 за березень 2011 року в сумі 36640820,00 грн., а також заниження податкового зобов'язання, яке підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 5373990, 00 грн., в тому числі за лютий 2011 року в сумі 2442818,00 грн. та за березень 2011 року в сумі 2931172,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Сокальському районі 10 серпня 2011 року винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0007032301, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 8470009,00 грн., в тому числі за основним платежем - 8470008, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.;

- №0007022301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 4929301,00 грн., в тому числі за основним платежем - 4929300, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.;

- №0007042301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 5373991,00 грн., в тому числі за основним платежем - 5373990, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Судом встановлено, що спірні податкові повідомлення -рішення винесені на підставі актів перевірок від 11.04.2011 року №240/2301/35879807 та від 26.07.2011 року №151/2301/35879807, які, хоча і були проведені з інтервалом у півроку, охоплюють діяльність ПАТ «Львівська вугільна компанія»у першому кварталі 2011 року, стосуються тих самих господарських операцій між тими самими контрагентами, відтак висновки обох цих актів є взаємопов'язаними.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про недодержання вимог Цивільного кодексу України при укладенні ПАТ «Львівська вугільна компанія»з ТзОВ «Новіком», ТзОВ «Стратегія Груп», ТзОВ «Вугілля Трейд»правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків.

Такі висновки податкового органу базуються на відомостях баз даних ДПС, аналіз яких проводився згідно Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом ДПА України від 18.04.2008 року №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», відповідно до яких встановлено наступне.

ТзОВ «Новіком»зареєстровано в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, 20.06.2008 року зареєстровано платником ПДВ, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 20.06.2008 року анульовано 26.01.2011 року. Згідно реєстраційних даних основним видом діяльності є посередництво у торгівлі товарами широкого асортименту. Згідно центральної бази ДПА України, встановлено -остання податкова звітність подавалась за 2010 рік, товариство на своєму балансі не мало транспортних засобів та згідно довідки 1ДФ кількість працюючих у 2010 році складала 3 особи. Враховуючи загальний обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) у ТзОВ «Новіком», відсутність основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів та транспортних засобів, податковий орган робить висновок про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності даним товариством.

ТзОВ «Стратегія груп» (код ЄДРПОУ 377144726) зареєстровано в ДПІ у Печерському районі м. Києва. Згідно реєстраційних даних основним видом діяльності є посередництво у торгівлі товарами широкого асортименту. В ході аналізу матеріалів податкової звітності, згідно центральної бази даних ДПА України, встановлено, що відповідно до податкових розрахунків комунального податку за 2010 рік, кількісний склад працівників 1 особа. Декларації з податку на додану вартість та додатки №5 за січень-березень 2011 року не подавались. Відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації встановлено проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту.

ТзОВ «Вугілля трейд»(код ЄДРПОУ 37144726) зареєстровано в ДПІ у Печерському районі м. Києва. Основний вид діяльності -агломерація кам'яного вугілля. Відповідно до податкових розрахунків комунального податку за 2010 рік встановлено, що кількісний склад працівників становить 5осіб, що свідчить про відсутність технічного персоналу, необхідного для проведення фінансово-господарської діяльності. Підприємство має в наявності 2 автомобілі Hyundai Accent. Товариство віднесено до 2 категорії -виявлено розбіжності при звірці показників податкової звітності контрагентів, якими задекларовано податкових зобов'язань менше, ніж податкового кредиту.

У актах перевірки відповідач доходить висновку, що враховуючи те, що у ТзОВ «Новіком», ТзОВ «Стратегія Груп», ТзОВ «Вугілля Трейд»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то згідно ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст.215, ст..228 Цивільного кодексу України угоди, укладені ними з ВАТ «Львівська вугільна компанія», мають ознаки нікчемності.

Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, контролюючим органом при проведенні перевірки позивача було враховано також відомості акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31.03.2011 року № 720/23-09/35947625 про неможливість проведення перевірки контрагента ТзОВ «Новіком»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту податку на додану вартість за січень 2011 року (код ЄДРПОУ 35947625), у зв'язку з чим встановлено нікчемність правочинів ТзОВ «Новіком»у січні 2011 року.

Суд вважає такі висновки податкового органу помилковими, мотивуючи це наступним.

Публічне акціонерне товариство «Львівська вугільна компанія»у зв'язку з приведенням діяльності Товариства у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»за рішенням загальних зборів акціонерів від 30.11.2011 року є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія», заснованого відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 28.09.2007 року №1004 та спільного рішення засновників від 08 травня 2008 року в процесі приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства «Центральна збагачувальна фабрика «Червоноградська».

Відкрите акціонерне товариство «Львівська вугільна компанія»як юридична особа було зареєстроване 08.05.2008 року Сокальською районною державною адміністрацією Львівської області з присвоєнням ідентифікаційного коду 35879807, про що видано відповідне Свідоцтво (Серія А01 №546032).

Публічне акціонерне товариство «Львівська вугільна компанія»як юридична особа зареєстроване 07.12.2011 року за ідентифікаційним кодом 35879807, що підтверджується Довідкою АБ №355076 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Згідно Довідки АБ №355076 та Статуту ПАТ «Львівська вугільна компанія» основними видами діяльності підприємства є агломерація кам'яного вугілля, розробка та переробка відходів вуглезбагачення, оптова торгівля паливом.

Судом встановлено, що у період січень -березень 2011 року ПАТ «Львівська вугільна компанія»придбавало тонкі відходи у ТзОВ «Новіком»на підставі договору купівлі-продажу тонких відходів №030111 від 03.01.2011 року у кількості 1293754,077 тонн на загальну суму 254 772 821,92 грн., в тому числі ПДВ - 42 456 948,90 грн., та у ТзОВ «Стратегія груп»на підставі договору купівлі-продажу тонких відходів №011110 від 01.11.2010 року у кількості 8370000 тонн на загальну суму 1004400,00 грн., в тому числі ПДВ -167400,00 грн.

Крім цього, у вказаний період ПАТ «Львівська вугільна компанія» мало взаємовідносини з ТзОВ «Новіком»на підставі договору поставки обладнання № 040111 від 04.01.2011 року на загальну суму 22871,61грн., в тому числі ПДВ - 3811,92 грн.

Як вбачається з протоколу засідання правління ВАТ «Львівська вугільна компанія»від 24.12.2010 року, необхідність придбання тонких відходів зумовлена незначними обсягами надходження (переробки) давальницької сировини від основного постачальника ДП «Львіввугілля», наслідком чого є те, що виробничі потужності збагачувальної фабрики завантажені менше ніж наполовину, переробка рядового вугілля проводиться тільки в нічну зміну, денна зміна не задіяна, виробництво простоює. Крім цього, необхідність придбання тонких відходів викликана можливістю додаткового вилучення горючої маси шляхом повторної переробки тонких відходів, що стало можливим після розробки і впровадження сучасної технології переробки тонких відходів вуглезбагачення гравітаційним методом (гвинтова сепарація). На збагачувальній фабриці ПАТ «Львівська вугільна компанія»ця технологія впроваджена, в наявності необхідне обладнання, тобто існує можливість повторної переробки тонких відходів. Придбання та переробка тонких відходів забезпечить роботою працівників ПАТ «Львівська вугільна компанія»та додатковий дохід від реалізації вугільної продукції, а також очистку хвостосховищ, що призведе до збільшення терміну експлуатації товариства та зменшення екологічного навантаження на регіон.

На підтвердження здійснення господарської операції з ТзОВ «Новіком»та ТзОВ «Стратегія груп»позивач представив суду засвідчені копії наступних документів:

- договір купівлі-продажу тонких відходів вуглезбагачення, укладеного 03 січня 2011 року між ВАТ «Львівська вугільна компанія» та ТзОВ «Новіком»№ 030111;

- протокол узгодження договірної ціни згідно договору купівлі-продажу тонких відходів вуглезбагачення № 030111 від 03 січня 2011 року (додаток №1);

- протокол узгодження договірної ціни згідно договору купівлі-продажу тонких відходів вуглезбагачення № 030111 від 03 січня 2011 року (додаток №2);

- протокол узгодження договірної ціни згідно договору купівлі-продажу тонких відходів вуглезбагачення № 030111 від 03 січня 2011 року (додаток №3);

- додаткову угоду №1 від 04 січня 2011 року згідно договору купівлі-продажу тонких відходів вуглезбагачення № 030111 від 03 січня 2011;

- протокол засідання Правління ВАТ «Львівська вугільна компанія»від 24.12.2010 року щодо необхідності придбання тонких відходів;

- лист № 10/50 від 17 січня 2011 року;

- видаткові накладні (в кількості 127 ) та акти пройму-передачі товарів (в кількості 127) за період з 04 січня 2011 року по 19 січня 2011 року згідно договору купівлі-продажу тонких відходів вуглезбагачення № 030111 від 03 січня 2011 року;

- додаткову угоду до договору купівлі -продажу №030111 від 03.001.2011 між ВАТ «Львівська вугільна компанія»та ТзОВ «Новіком»про розрахунок векселем;

- акти приймання -передачі векселів до договору купівлі -продажу №030111 від 03.001.2011 між ВАТ «Львівська вугільна компанія»та ТзОВ «Новіком»;

- інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей станом на 05.10.2011 року щодо обліку тонких відходів, які придбані за угодами від ТзОВ «Стратегія груп», «Новіком»;

- договір зберігання тонких відходів вуглезбагачення № 26/06-08/01 від 26 червня 2008 року, укладений між ВАТ «Львівська вугільна компанія»та ТзОВ «Новіком»;

- додаткову угоду від 31 грудня 2008 року згідно Договору зберігання № 26/06-08/01 від 26 червня 2008 року;

- додаткову угоду від 31 грудня 2009 року згідно Договору зберігання № 26/06-08/01 від 26 червня 2008 року;

- додаткову угоду від 31 жовтня 2009 року згідно Договору зберігання № 26/06-08/01 від 26 червня 2009 року;

- акт перевірки наявності, стану та умов зберігання рухомого майна, майнового поручителя ТзОВ «Новіком», яке згідно Договору застави № 151109Z61 від 22 травня 2009 року надано в заставу в якості забезпечення частини зобов'язань за кредитною угодою від 18 грудня 2008 року № 151108К7, укладеною з ВАТ «Електроприлад»;

- довідку № 07/04 від 07 квітня 2010 року ТзОВ «Новіком»;

- довідку № 03/297 від 07 квітня 2010 року ТзОВ «ВАТ «Львівська вугільна компанія»;

- витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 24063314 від 13 липня 2009 року;

- витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 22517713 від 06 лютого 2009 року;

- витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 23556873 від 22 травня 2009 року;

- акти приймання -передачі (повернення) тонких відходів вуглезбагачення зі зберігання за №№ 1-11 за період з 04 січня 2011р. по 19 січня 2011р. за договором № 26/06-08/01 від 26 червня 2008 року;

- акт про анулювання Акту приймання передачі без номера та дати, відповідно до якого «Зберігач»-ВАТ «Львівська вугільна компанія»передав, а «Поклажодавець»-ТзОВ «Новіком»прийняв майно: тонкі відходи вуглезбагачення у кількості 1293754,077 тонн, та копія анульованого Акту;

- адвокатський запит від 26.07.2012 року на ТзОВ «Новіком»;

- відповідь на адвокатський запит ТзОВ «Новіком»№ 31/07 від 31 липня 2012 року з додатками;

- виписки банку про оплату ТзОВ «Новіком»по договору зберігання № 26/06-08/01 від 26 червня 2008 року;

- угоду від 01.02.2011 про розірвання договору зберігання № 26/06-08/01 від 26 червня 2008 року;

- податкову декларація з податку на додану вартість за січень 2011 року ТзОВ «Новіком»;

- витяг з акту перевірки ВАТ «Львівська вугільна компанія»№453/2301/35879807 від 18.05.2010 року;

- договір поставки №040111 від 04.01.2011 року між ТзОВ «Новіком»та ВАТ «Львівська вугільна компанія»та специфікація до договору.

- видаткову накладна від 19.01.2011 року за Договором 040111 від 04.01.2011 року ВАТ «Львівська вугільна компанія»та ТзОВ «Новіком»;

- акт приймання-передачі №129 від 19.01.2011 року по видатковій накладна від 19.01.2011 року;

- відомості бухгалтерського обліку: накладну на внутрішнє переміщення основних засобів, інвентаризаційний опис 737, акт приймання основних засобів 2011 року та копію платіжного доручення №3701 від 22.02.2011 року про оплату згідно видаткової накладної від 19.01.2011 року;

- видаткову накладну №ЛНА-000003 від 19.01.2011 року за Договором 040111 від 04.01.2011 року ВАТ «Львівська вугільна компанія» та ТзОВ «Новіком»та копію платіжного доручення №3700 від 22.02.2011 року про оплату згідно вищевказаної накладної;

- видаткову накладну №РН-0000128 від 19 січня 2011 року та акт прийому-передачі товарів № 128 від 19 січня 2011 року;

- платіжні доручення за період з 14 червня 2011 року по 29 вересня 2011 року;

- видаткові накладні ТзОВ «Стратегія груп» та акти прийому-передачі товарів за період з 01 листопада 2010 року по 12 листопада 2010 року;

- лист № 23/02/2011 з додатком уточнюючого розрахунку ТзОВ «Стратегія груп»за лютий 2011 року;

- договір зберігання тонких відходів №20/06-08/01 від 20.06.2008 року, укладеного між ВАТ «Львівська вугільна компанія»та ТзОВ «Стратегія груп»;

- акт приймання-передачі майна від 20.06.2008 року на зберігання;

- копію Додаткової угоди №2/1 від 14.05.2009 року;

- копія Додаткової угоди №2 від 31.12.2008 року;

- виписки банку про оплату ТзОВ «Стратегія груп»по договору зберігання №20/06-08/01 від 20.06.2008 року;

- інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей станом на 05.10.2011 року щодо обліку тонких відходів, придбаних за угодами від ТзОВ «Стратегія груп»та ТзОВ «Новіком»;

- бухгалтерські відомості по рахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні»щодо обліку тонких відходів за договорами зберігання.

Крім цього, судом встановлено, що в охоплений перевірками період ПАТ «Львівська вугільна компанія»мало правовідносини з ТзОВ «Вугілля трейд».

На підтвердження здійснення господарської операції з ТзОВ «Вугілля трейд»позивач представив суду засвідчені копії наступних документів:

- договір купівлі-продажу вугілля № 10311 від 01 березня 2011 року;

- видаткові накладні;

- акти приймання-передачі товарів;

- квитанції про приймання вантажів та довіреностей за період з 24 березня 2011 року по 29 березня 2011 року між ТОВ «Вугілля Трейд»та ВАТ «Львівська вугільна компанія»;

- податкові накладні, виписані ТзОВ «Вугілля Трейд»за період з 24 березня 2011 року по 31 березня 2011 року;

- податкові декларації з податку на додану вартість ТзОВ «Вугілля Трейд»за березень 2011 року;

- договір поставки обладнання №20/09 від 20 вересня 2010 року;

- відомості бухгалтерського обліку за договором поставки обладнання №20/09 від 20.09.2011 року ;

- акти приймання основних засобів від 29 березня 2011 року за №5, №4, №6;

- інвентаризаційний опис №2601;

- товарно-транспортні накладні №85 від 29.03.2011 року по поставці обладнання за договором поставки обладнання №20/09 від 20.09.2011 року;

- платіжні доручення №4280 від 04.05.2011 року про оплату за договором поставки обладнання №20/09 від 20.09.2011 року;

- довідку ДПІ в Печерському районі м. Києва № 3426/23-1137144726 від 26 жовтня 2011 року про результати зустрічної звірки ТОВ «Вугілля трейд»(ЄДРПОУ 37144726) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ВАТ Львівська вугільна компанія»за березень 2011 року.

Всі представлені документи відповідають вимогам, встановленим Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»до первинних документів та не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності.

Відповідачем не надано суду доказів, що спростовують достовірність наданих позивачем первинних документів.

Окрім того, договори з додатками, видаткові накладні, податкові накладні, відомості бухгалтерського обліку: журнали та ордера, в яких відображено господарські операції у бухгалтерських проводках між позивачем і ТзОВ «Новіком», ТзОВ «Стратегія Груп», ТзОВ «Вугілля Трейд»по придбанню товарно-матеріальних цінностей були надані посадовими особами до перевірки та детально описані в актах перевірки від 11.04.2011 року №240/2301/35879807 та від 26.07.2011 року №151/2301/35879807, як такі, що не мали недоліків та порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним законодавством порядку.

При відсутності зауважень чи недоліків до вказаних первинних документів контролюючий орган зазначає про недостовірність інформації, що відображена у них, оскільки вважає, що факт отримання товару за договорами позивачем не доведено по причині відсутності довіреностей при передачі товарно-матеріальних цінностей.

Суд вважає такі твердження відповідача помилковими з огляду на таке.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року за №293/1318, довіреність на отримання цінностей є документом, що підтверджує право довіреної особи отримати товарно-матеріальні цінності від імені суб'єкта господарювання.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що приймання товарно-матеріальних цінностей за договорами, укладеними ПАТ «Львівська вугільна компанія»з ТзОВ «Новіком», ТзОВ «Стратегія Груп», ТзОВ «Вугілля Трейд», відбувалося за актами приймання-передачі товару, підписаними з боку позивача головою правління товариства, який відповідно до вимог Статуту товариства уповноважений діяти без доручення.

Крім цього, факт отримання товару за договорами підтверджується відомостями бухгалтерського обліку та інвентаризаційними описами, долученими до матеріалів справи.

Доводи відповідача, які відповідають викладеним в акті перевірки від 11.04.2011 року №240/2301/35879807 та акті перевірки від 26.07.2011 року №151/2301/35879807 твердженням про те, що до перевірки платником не надано жодних документів, які б засвідчували переміщення товару з ТзОВ «Новіком», ТзОВ «Стратегія груп», не беруться судом до уваги, оскільки судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фізичного переміщення товару (тонких відходів вуглезбагачення) не відбувалося, адже товар був на зберіганні у ВАТ «Львівська вугільна компанія» .

Судом не береться до уваги долучена відповідачем проста копія Акту №1 приймання-передачі майна (про повернення) від 01.02.2011 року за Договором зберігання №26/06-08/01 від 26 червня 2008 року, відповідно до якого «Зберігач»-ВАТ «Львівська вугільна компанія»передав, а «Поклажодавець»-ТзОВ «Новіком»прийняв майно: тонкі відходи вуглезбагачення у кількості 1293754,077 тонн (оригінал якого представлено не було), оскільки він спростовується іншими наявними у матеріалах справи доказами: актами приймання -передачі (повернення) тонких відходів вуглезбагачення зі зберігання за №№ 1-11 за період з 04 січня 2011р. по 19 січня 2011р. за договором № 26/06-08/01 від 26 червня 2008 року, актом про анулювання акту приймання передачі без номера та дати, відповідно до якого «Зберігач»-ВАТ «Львівська вугільна компанія»передав, а «Поклажодавець»-ТзОВ «Новіком»прийняв майно тонкі відходи вуглезбагачення у кількості 1293754,077 тонн, актом приймання передачі без номера та дати, відповідно до якого «Зберігач»-ВАТ «Львівська вугільна компанія»передав, а «Поклажодавець»-ТзОВ «Новіком»прийняв майно тонкі відходи вуглезбагачення у кількості 1293754,077 тонн, оригінал якого оглянутий судом в судовому засіданні, поясненнями позивача. Не підтверджують наявність такого акту від 01.02.2012 року твердження відповідача, про наявність Акту виконаних робіт від 31.01.2011 року по зберіганню тонких відходів за січень 2011 року, оплата вказаних послуг та відображення вказаних операцій в Декларації з ПДВ за січень 2011 року ВАТ «Львівська вугільна компанія», оскільки послуги по зберіганню дійсно надавались протягом січня 2011 року (з 04 січня 2011р. по 19 січня 2011р. за договором № 26/06-08/01 від 26 червня 2008 року), а відтак відображені в бухгалтерському обліку позивача. Угода від 01.02.2011 року, укладена між ТзОВ «Новіком»та ВАТ «Львівська вугільна компанія»про розірвання договору зберігання №26/06-08/01 від 26.06.2008 р., свідчить не про повернення майна в цю дату, а про припинення правовідносин за договором зберігання.

Зазначені доводи відповідача спростовані показами свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні.

Поставка товару від ТзОВ «Вугілля трейд»за договором купівлі-продажу вугілля № 10311 від 01 березня 2011 року та договором поставки обладнання №20/09 від 20 вересня 2010 року, підтверджена квитанціями про приймання вантажів та довіреностей за період з 24 березня 2011 року по 29 березня 2011 року та товарно-транспортною накладною №85 від 29.03.2011 року на поставку обладнання.

Стосовно доводів відповідача про відсутність реального факту здійснення спірних господарських операцій між ВАТ «Львівська вугільна компанія»та ТзОВ «Новіком»з посиланням на матеріали дослідчої перевірки (пояснення осіб, інші зібрані докази), внаслідок чого були порушені кримінальні справи №128-0178 від 29.07.2011, №139-0382 від 18.08.2011 року, то вони судом не беруться до уваги з огляду на таке.

В силу частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини у разі якщо вони встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі.

Згідно частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 09.09.2011 року №4-1840/2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 11.10.2011 року, скасовано постанову від 29.07.2011 року про порушення кримінальної справи №128-0178 відносно ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212. ч.2 ст.205 КК України, ОСОБА_6 за ч.2 ст.205 КК України.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 28.10.2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 22.05.2012 року, скасовано постанову від 18.08.2011 року про порушення кримінальної справи по факту ухилення від сплати податків службовими особами ВАТ «Львівська вугільна компанія»за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

На час розгляду справи відсутній вирок у кримінальній справі, котрий набрав законної сили, який в розумінні частити четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для адміністративного суду.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України -обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стосовно доводів відповідача про відсутність ділової мети та будь-якої економічної доцільності у діях позивача при укладенні договорів з ТзОВ «Новіком»та ТзОВ «Стратегія груп»на придбання тонких відходів вуглезбагачення з посиланням на визначення собівартості відходів на зберіганні у ТзОВ «Новіком», собівартість тонких відходів, що виникли в процесі виробництва ВАТ «Львівська вугільна компанія»у 2009 році, вартість відходів, які увійшли до статутного фонду ВАТ «Львівська вугільна компанія»при приватизації у 2008 році, на достатність тонких відходів вуглезбагачення для потреб підприємства утворених та розміщених у 2010 році та 2011 році та на те, що укладені договори купівлі продажу призвели до збиткової діяльності товариства та є завідомо збитковими, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі -Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV, господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, аналіз вказаних норм свідчить, що господарська діяльність, в першу чергу, повинна мати направленість на отримання доходу. При цьому окрема господарська операція може не призвести до отримання доходу, однак це не свідчить про те, що діяльність платника податку не була направлена на отримання доходу і не є господарською операцією з урахуванням того, що ця господарська операція, яка безпосередньо не направлена на отримання доходу, може бути передумовою для отримання доходу в майбутньому, або на запобігання необґрунтованих збитків у подальшому. Окрім цього, при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не тримати дохід від конкретної операції.

Судом встановлено, що при укладенні договорів купівлі-продажу тонких відходів у ТзОВ «Новіком»та ТзОВ «Стратегія груп», сторони керувалися Законом України «Про ціни та ціноутворення», відповідно до норм статей 6 і 7 якого в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Показники собівартості, на які посилається відповідач, різні за своїм економічним змістом та не мають відношення до визначення договірної ціни за договорами купівлі- продажу від ТзОВ «Новіком»та ТзОВ «Стратегія груп».

Як вже було зазначено вище, основними видами діяльності позивача є агломерація вугілля, розробка та переробка відходів вуглезбагачення. Необхідність придбання тонких відходів у ТзОВ «Новіком»та ТзОВ «Стратегія груп»обґрунтована позивачем Протоколом засідання правління ВАТ «Львівська вугільна компанія»від 24.12.2010 року та безпосередньо пов'язана з основними видами діяльності, які здійснює ПАТ «Львівська вугільна компанія».

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг визначені Господарським кодексом України. Відповідно до його положень (стаття 6, пункт 5 статті 19) одним з головних принципів господарювання в Україні є принцип заборони незаконного втручання органів державної влади та місцевого господарювання, їх посадових осіб у господарські відносини. Відтак висновки податкового органу про достатність тонких відходів вуглезбагачення для потреб підприємства є такими, що суперечать чинному законодавству.

Відповідач вказує, що у Декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року позивач ставить собі у витрати придбання товару у ТзОВ «Новіком»та у ТзОВ «Стратегія груп», що призводить до збитків у даному податковому періоді і наступних податкових періодах.

З аналізу Декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року ВАТ «Львівська вугільна компанія», суд приходить до висновку, що збитки за І квартал 2011 року в розмірі 8 470 008,00 грн. виникли у зв'язку з перенесенням від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік у звітний квартал 2011 року у сумі 21 729 584, 00 грн., що відобразились в рядку 04.9 декларації, а не у зв'язку з проведеною операцією купівлі продажу тонких відходів ТзОВ «Новіком», ТзОВ «Стратегія груп».

Як було встановлено судом, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 11.04.2011 року №240/2301/35879807 та акті перевірки від 26.07.2011 року №151/2301/35879807, про неможливість здійснення господарської діяльності ТзОВ «Новіком», ТзОВ «Стратегія груп»і ТзОВ «Вугілля трейд» базуються не на досліджених податковим органом первинних документах, а на інформаційних відомостях баз даних ДПС та у відповідності до наказу ДПА України від 18.04.2008 року №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», акті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31.03.2011 року № 720/23-09/35947625 про неможливість проведення перевірки контрагента ТзОВ «Новіком»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту податку на додану вартість за січень 2011 року (код ЄДРПОУ 35947625).

Суд зазначає, що наказ ДПА України № 266 від 18.04.2008 року не зареєстрований у Міністерстві юстиції України та не набрав законної сили, а затверджені ним Методичні рекомендації щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів за своєю правовою природою не є нормативно - правовим актом та носять рекомендаційний та не обов'язковий характер.

Щодо акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31.03.2011 року № 720/23-09/35947625, то такий взагалі не містить відомостей про виявлені порушення податкового та іншого законодавства, натомість податковий орган вказує про порушення вимог Цивільного кодексу України.

Недопустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків визнано ДПА України та доведено до відома нижче стоячих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними».

Долучені копії Декларацій по ПДВ контрагентів ВАТ «Львівська вугільна компанія»ТзОВ «Новіком», ТзОВ «Стратегія груп», ТзОВ «Вугілля трейд», банківська виписка щодо оплати ТзОВ «Новіком»ПДВ до бюджету згідно Декларації по ПДВ за січень 2011 року у розмірі -187628,00 грн., довідка ДПІ в Печерському районі м. Києва № 3426/23-1137144726 від 26 жовтня 2011 року, якою підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТзОВ «Вугілля трейд»з ВАТ Львівська вугільна компанія»за березень 2011 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, свідчать, що контрагенти ВАТ «Львівська вугільна компанія»відобразили у податковій звітності операції, що здійснювалися між ними у І кварталі 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2011 року задоволено повністю позов ТзОВ «Новіком»до ДПІ в Шевченківському районі м. Києва та визнано неправомірними дії ДПІ в Шевченківському районі м. Києва щодо скасування реєстрації платника податку на додану вартість ТзОВ «Новіком», визнано протиправним та скасовано рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТзОВ «Новіком»з дати його анулювання, тобто з 27.01.2011 року та зобов'язано відповідача відносити свідоцтво податку на додану вартість ТзОВ «Новіком».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі -Податковий кодекс).

Відповідно до прикінцевих положень, Податковий кодекс набирає чинності з 01 січня 2011 року, крім розділу ІІІ цього кодексу (яким регулюється податок на прибуток підприємств), який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Відтак, в охоплений перевіркою період правовідносини щодо справляння податку на прибуток підприємств, регулюються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (далі -Закон №283/97-ВР), який визначав поняття валових витрат виробництва та обігу, порядок включення сум до складу валових витрат.

Податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, пп. 5.2.1., 5.2.10. п. 5.2., пп. 5.3.9. п 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (надалі Закон №334/94-ВР), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року в сумі 8470008,00 грн. та занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011 року всього в сумі 4 929 300, 00 грн.;

Згідно пункту 5.1. статті 5 Закону № 393/34 -ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2. цієї ж статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 393/34 -ВР не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до підпункту 5.2.10 пункту 5.2. цієї ж статті до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Пункт 5.11. статті 5 Закону № 393/34 -ВР забороняє установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Представлені позивачем та наявні у матеріалах справи докази підтверджують правомірність віднесення ПАТ «Львівська вугільна компанія»до складу валових витрат витрат по придбанню у І кварталі 2011 року тонких відходів, пов'язаних із використанням у господарській діяльності товариства, та відображення вказаних господарських операцій у Декларації з податку на прибуток підприємства за вказаний період.

Згідно акту від 11.04.2011 року №240/2301/35879807, перевірка здійснювалася за період 01.01.2011 по 31.01.2011 рік, а податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені позивачу внаслідок порушення ним пп. 7.2.3. п. 7.2., пп. 7.5.1. п. 7.5., пп. 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.12.1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон № 168/97-ВР), в результаті занижено податок на додану вартість за січень 2011 року на суму 912222,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду на загальну суму 41032310,00 грн. та залишок від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 521417,00 грн.

Згідно Акту від 26.07.2011 року №151/2301/35879807, перевірка здійснювалася за період 01.01.2011 по 31.03.2011 рік, а податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені позивачу внаслідок порушення ним п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2756-VI, в результаті чого завищено від'ємне значення, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 41553727,00 грн., що призвело до завищення значення рядка 26 декларації за лютий 2011 року в сумі 39110909,00 грн. та р.24 за березень 2011 року в сумі 36640820,00 грн., а також заниження податкового зобов'язання, яке підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 5373990,00 грн., в тому числі за лютий 2011 року в сумі 2442818,00 грн. та за березень 2011 року в сумі 2931172,00 грн.

Отже, перевірки податкового органу здійснювалися в 2011 році та охоплювали період діяльності ПАТ «Львівська вугільна компанія» з січня 2011 року по березень 2011 року.

Оскільки з 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, посилання відповідача на порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.12.1997 року № 168/97-ВР, є протиправним.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Враховуючи проаналізовані норми права та представлені первинні документи, суд приходить до висновку, що операції за тим її змістом, що відображено в документах податкового, бухгалтерського обліку відбулися, що позивач правомірно сформував у період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року податковий кредит та валові витрати по взаємовідносинах з ТзОВ «Новіком», ТзОВ «Вугілля трейд»«ТзОВ «Стратегія груп».

Щодо висновків податкового органу про нікчемність правочинів, суд зазначає наступне.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»визначено, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (пункт 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Оскільки для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України необхідно встановити наявність спрямованості, тобто умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також невідповідність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи або справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності.

За відсутності вироку суду та постанови, суд вважає помилковими висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ПАТ «Львівська вугільна компанія»та ТзОВ «Новіком», ТзОВ «Вугілля трейд»«ТзОВ «Стратегія груп», які ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

У пункті 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 (далі - Порядок), передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ цього Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В силу пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення та інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З огляду на приписи наведеної вище норми, випливає, що до набуття законної сили рішення суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Фактично висновки перевірок ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів підприємства до виконання робіт на підставі відомостей звітності контрагентів за даними центральної бази даних ДПА України, без її перевірки, які як докази відповідачем до суду не були надані. Натомість, первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу.

Крім цього, податковий орган, стверджуючи, що господарські операції між ПАТ «Львівська вугільна компанія» та його контрагентами не носили реальний товарний характер, оскільки відбувалися, на думку відповідача, на підставі недійсних договорів, зазначає, що ці ж товари в подальшому були використані товариством у своїй господарській діяльності.

За правилами, встановленими статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не подано доказів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення ДПІ у Сокальському районі від 26 квітня 2011 року №0002852301, від 26 квітня 2011 року №0002862301, від 10 серпня 2011 року №0007032301, від 10 серпня 2011 року №0007022301 та від 10 серпня 2011 року №0007042301, суд дійшов висновку, що вони прийняті відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу України і з порушенням передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Згідно зі статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення ДПІ у Сокальському районі слід визнати протиправними і скасувати.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2146 грн., сплаченого за платіжним дорученням № 21 від 02 лютого 2012 року.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області від 26 квітня 2011 року № 0002852301.

Визнати протиправним і скасувати податкове-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області від 26 квітня 2011 року № 0002862301.

Визнати протиправним і скасувати податкове-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області від 10 серпня 2011 року № 0007022301.

Визнати протиправним і скасувати податкове-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області від 10 серпня 2011 року № 0007032301.

Визнати протиправним і скасувати податкове-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області від 10 серпня 2011 року № 0007042301.

Зобов'язати Головне управління Державного казначейства у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби в користь Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. судових витрат.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч. 3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Хома О.П.

Повний текст постанови виготовлений 01 жовтня 2012 року.