Ухвала

від 11.09.2014 по справі 2а-1346/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 року Справа № 171663/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

при секретарі Нефедовій А.О.,

за участі представника позивача Цукорник С.Г.,

представників відповідача Яремко В.П., Яцук Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2012 року Публічне акціонерне товариство «Львівська вугільна компанія» (далі - Позивач, ПАТ «Львівська вугільна компанія») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - Відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 квітня 2011 року № 0002852301, від 26 квітня 2011 року № 0002862301, від 10 серпня 2011 року № 0007032301, від 10 серпня 2011року № 0007022301, від 10 серпня 2011 року № 0007042301.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2012 року позов задоволено.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ, подавши на неї апеляційну скаргу.

Відповідач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню із винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Звертає увагу на те, що судом не взято до уваги те, що контрагенти Позивача ТОВ «Новіком», ТОВ «Стратегія груп», ТОВ «Вугілля трейд» не могли здійснювати господарську діяльність через відсутність виробничих активів та трудових ресурсів. Крім того, аналіз укладених договорів із даними підприємствами, наданих ПАТ «Львівська вугільна компанія» документів щодо їх виконання, зокрема поставки продукції, її ціни, збитковості для Позивача, свідчать про відсутність реальної господарської мети даних договорів. Ці обставини не взяті до уваги судом першої інстанції і не спростовані оскаржуваним судовим рішенням.

Вислухавши суддю-доповідача, представників апелянта, які наполягали на задоволенні апеляційної скарги, та представника Позивача, яка просила відмовити в задоволенні скарги, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Львівська вугільна компанія» у зв'язку з приведенням діяльності Товариства у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» за рішенням загальних зборів акціонерів від 30.11.2011 року є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія», заснованого відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 28.09.2007 року № 1004 та спільного рішення засновників від 08 травня 2008 року в процесі приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства «Центральна збагачувальна фабрика «Червоноградська».

Відкрите акціонерне товариство «Львівська вугільна компанія», як юридична особа, було зареєстроване 08.05.2008 року Сокальською районною державною адміністрацією Львівської області.

Публічне акціонерне товариство «Львівська вугільна компанія», як юридична особа, зареєстроване 07.12.2011 року.

Основними видами діяльності Позивача є агломерація кам'яного вугілля, розробка та переробка відходів вуглезбагачення, оптова торгівля паливом.

ДПІ проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ «Львівська вугільна компанія» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 рік.

Результати перевірки оформлені актом від 11.04.2011 року № 240/2301/35879807.

Як вбачається з даного акту, податковим органом встановлено порушення:

- ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст.ст. 216, 662, 655 та 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними з ТзОВ «Новіком»;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість за січень 2011 року на суму 912222,00 грн.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.57.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду на загальну суму 41032310,00 грн. та залишок від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 521417,00 грн.;

На підставі акту перевірки від 11.04.2011 року №240/2301/35879807 ДПІ 26 квітня 2011 року винесено наступні податкові рішення:

- № 0002852301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 912223,00 грн., в тому числі за основним платежем - 912222, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.;

- № 0002862301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 41553728,00 грн., в тому числі за основним платежем - 41553727, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Крім цього, ДПІ проведено позапланову виїзну перевірки ВАТ «Львівська вугільна компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 рік.

Результати перевірки оформлені актом від 26.07.2011 року № 151/2301/35879807.

Як вбачається з акту перевірки від 26.07.2011 року № 151/2301/35879807, податковим органом встановлено порушення:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року в сумі 8470008,00 грн. та занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011 року всього в сумі 4929300,00 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 41553727,00 грн., що призвело до завищення значення рядка 26 декларації за лютий 2011 року в сумі 39110909, 00 грн. та рядка 24 за березень 2011 року в сумі 36640820,00 грн., а також заниження податкового зобов'язання, яке підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 5373990, 00 грн., в тому числі за лютий 2011 року в сумі 2442818,00 грн. та за березень 2011 року в сумі 2931172,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Сокальському районі 10 серпня 2011 року винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0007032301, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 8470009,00 грн., в тому числі за основним платежем - 8470008, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.;

- № 0007022301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 4929301,00 грн., в тому числі за основним платежем - 4929300, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.;

- № 0007042301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 5373991,00 грн., в тому числі за основним платежем - 5373990, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі актів перевірок від 11.04.2011 року № 240/2301/35879807 та від 26.07.2011 року № 151/2301/35879807, які, хоча і були проведені з інтервалом у півроку, охоплюють діяльність ПАТ «Львівська вугільна компанія» у першому кварталі 2011 року, стосуються тих самих господарських операцій між тими самими контрагентами, відтак висновки обох цих актів є взаємопов'язаними.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про недодержання вимог ЦК України при укладенні ПАТ «Львівська вугільна компанія» з ТОВ «Новіком», ТОВ «Стратегія Груп», ТОВ «Вугілля Трейд» правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків.

Дані висновки податкового органу базуються на відомостях баз даних ДПС, аналіз яких проводився згідно Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом ДПА України від 18.04.2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», відповідно до яких встановлено наступне.

ТОВ «Новіком» зареєстроване в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, 20.06.2008 року зареєстровано платником ПДВ, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 20.06.2008 року анульовано 26.01.2011 року. Згідно реєстраційних даних основним видом діяльності є посередництво у торгівлі товарами широкого асортименту. Згідно центральної бази ДПА України остання податкова звітність подавалась за 2010 рік, товариство на своєму балансі не мало транспортних засобів та згідно довідки 1ДФ кількість працюючих у 2010 році складала 3 особи. Враховуючи загальний обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), у ТОВ «Новіком», відсутність основних фондів тата виробничих потужностей, трудових ресурсів та транспортних засобів, податковий орган робить висновок про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності даним товариством.

ТОВ «Стратегія груп» зареєстроване в ДПІ у Печерському районі м. Києва. Згідно реєстраційних даних основним видом діяльності є посередництво у торгівлі товарами широкого асортименту. В ході аналізу матеріалів податкової звітності, згідно центральної бази даних ДПА України, відповідно до податкових розрахунків комунального податку за 2010 рік, кількісний склад працівників 1 особа. Декларації з податку на додану вартість та додатки № 5 за січень-березень 2011 року не подавались. Відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації встановлено проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту.

ТОВ «Вугілля трейд» зареєстроване в ДПІ у Печерському районі м. Києва. Основний вид діяльності - агломерація кам'яного вугілля. Відповідно до податкових розрахунків комунального податку за 2010 рік кількісний склад працівників становить 5 осіб, що свідчить про відсутність технічного персоналу, необхідного для проведення фінансово-господарської діяльності. Підприємство має в наявності 2 автомобілі Hyundai Accent. Товариство віднесено до 2 категорії - виявлено розбіжності при звірці показників податкової звітності контрагентів, якими задекларовано податкових зобов'язань менше, ніж податкового кредиту.

У актах перевірки Відповідач дійшов висновку, що з врахуванням відсутності у ТОВ «Новіком», ТОВ «Стратегія Груп», ТОВ «Вугілля Трейд» необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, згідно ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст.. 228 ЦК України угоди, укладені ними з ВАТ «Львівська вугільна компанія», мають ознаки нікчемності.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про помилковість таких висновків податкового органу.

Зокрема, окружним судом встановлено, що у період січень-березень 2011 року ПАТ «Львівська вугільна компанія» придбавало тонкі відходи у ТОВ «Новіком» на підставі договору купівлі-продажу тонких відходів № 030111 від 03.01.2011 року у кількості 1293754,077 тонн на загальну суму 254772 821,92 грн., в тому числі ПДВ - 42456948,90 грн., та у ТОВ «Стратегія груп» на підставі договору купівлі-продажу тонких відходів № 011110 від 01.11.2010 року у кількості 8370000 тонн на загальну суму 1004400,00 грн., в тому числі ПДВ - 167400,00 грн.

Крім цього, у вказаний період ПАТ «Львівська вугільна компанія» мало взаємовідносини з ТОВ «Новіком» на підставі договору поставки обладнання № 040111 від 04.01.2011 року на загальну суму 22871,61грн., в тому числі ПДВ - 3811,92 грн.

Згідно протоколу засідання правління ВАТ «Львівська вугільна компанія» від 24.12.2010 року необхідність придбання тонких відходів зумовлена незначними обсягами надходження (переробки) давальницької сировини від основного постачальника ДП «Львіввугілля», наслідком чого є те, що виробничі потужності збагачувальної фабрики завантажені менше ніж наполовину, переробка рядового вугілля проводиться тільки в нічну зміну, денна зміна не задіяна, виробництво простоює. Крім цього, необхідність придбання тонких відходів викликана можливістю додаткового вилучення горючої маси шляхом повторної переробки тонких відходів, що стало можливим після розробки і впровадження сучасної технології переробки тонких відходів вуглезбагачення гравітаційним методом (гвинтова сепарація). На збагачувальній фабриці ПАТ «Львівська вугільна компанія» ця технологія впроваджена, в наявності необхідне обладнання, тобто існує можливість повторної переробки тонких відходів. Придбання та переробка тонких відходів забезпечить роботою працівників ПАТ «Львівська вугільна компанія» та додатковий дохід від реалізації вугільної продукції, а також очистку хвостосховищ, що призведе до збільшення терміну експлуатації товариства та зменшення екологічного навантаження на регіон.

На підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ «Новіком» та ТОВ «Стратегія груп» Позивач представив суду засвідчені копії договору купівлі-продажу тонких відходів вуглезбагачення від 03 січня 2011 року № 030111 з ТОВ «Новіком», протоколів узгодження договірної ціни згідно договору купівлі-продажу тонких відходів вуглезбагачення від 03 січня 2011 року № 030111, додаткової угоди № 1 від 04 січня 2011 року до договору від 03 січня 2011№ 030111, протоколу засідання Правління ВАТ «Львівська вугільна компанія» від 24.12.2010 року щодо необхідності придбання тонких відходів, листа № 10/50 від 17 січня 2011 року, видаткових накладних та актів прийому-передачі товарів за період з 04 січня 2011 року по 19 січня 2011 року згідно договору купівлі-продажу тонких відходів вуглезбагачення від 03 січня 2011 року № 030111, додаткової угоди до договору купівлі-продажу від 03.001.2011№ 030111 про розрахунок векселем, актів приймання-передачі векселів до договору купівлі-продажу від 03.001.2011року № 030111, інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей станом на 05.10.2011 року щодо обліку тонких відходів, які придбані за угодами від ТОВ «Стратегія груп» та ТОВ «Новіком», договору зберігання тонких відходів вуглезбагачення від 26 червня 2008 року № 26/06-08/01, укладеного між ВАТ «Львівська вугільна компанія» та ТОВ «Новіком»; додаткової угоди від 31 грудня 2008 року до Договору зберігання від 26 червня 2008 року № 26/06-08/01, додаткової угоди від 31 грудня 2009 року до Договору зберігання від 26 червня 2008 року № 26/06-08/01, додаткової угоду від 31 жовтня 2009 року до Договору зберігання від 26 червня 2009 року № 26/06-08/01, акту перевірки наявності, стану та умов зберігання рухомого майна, майнового поручителя ТОВ «Новіком», яке згідно Договору застави № 151109Z61 від 22 травня 2009 року надано в заставу в якості забезпечення частини зобов'язань за кредитною угодою від 18 грудня 2008 року № 151108К7, укладеною з ВАТ «Електроприлад», довідки № 07/04 від 07 квітня 2010 року ТОВ «Новіком», довідки № 03/297 від 07 квітня 2010 року «ВАТ «Львівська вугільна компанія», витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 06 лютого 2009 року № 22517713, від 22 травня 2009 року № 23556873, актів приймання-передачі (повернення) тонких відходів вуглезбагачення зі зберігання за період з 04 січня 2011р. по 19 січня 2011р. за договором від 26 червня 2008 року № 26/06-08/01, акту про анулювання Акту приймання-передачі без номера та дати, відповідно до якого «Зберігач» - ВАТ «Львівська вугільна компанія» передав, а «Поклажодавець» - ТОВ «Новіком» прийняв майно: тонкі відходи вуглезбагачення у кількості 1293754,077 тонн та копію анульованого Акту, відповіді на адвокатський запит ТОВ «Новіком» від 31 липня 2012 року № 31/07 з додатками, виписок банку про оплату ТОВ «Новіком» по договору зберігання від 26 червня 2008 року № 26/06-08/01, угоди від 01.02.2011 про розірвання договору зберігання № 26/06-08/01 від 26 червня 2008 року, податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року ТОВ «Новіком», витягу з акту перевірки ВАТ «Львівська вугільна компанія» від 18.05.2010 року №453/2301/35879807, договору поставки від 04.01.2011 року № 040111 між ТОВ «Новіком» та ВАТ «Львівська вугільна компанія» та специфікації до договору, видаткової накладної від 19.01.2011 року за Договором 040111 від 04.01.2011 року, акту приймання-передачі від 19.01.2011 року № 129 по видатковій накладна від 19.01.2011 року, відомості бухгалтерського обліку - накладну на внутрішнє переміщення основних засобів, інвентаризаційний опис 737, акт приймання основних засобів 2011 року та копію платіжного доручення № 3701 від 22.02.2011 року про оплату згідно видаткової накладної від 19.01.2011 року, видаткову накладну № ЛНА-000003 від 19.01.2011 року за Договором 040111 від 04.01.2011 року ВАТ «Львівська вугільна компанія» та ТОВ «Новіком» та копію платіжного доручення № 3700 від 22.02.2011 року про оплату згідно вищевказаної накладної, видаткову накладну № РН-0000128 від 19 січня 2011 року та акт прийому-передачі товарів № 128 від 19 січня 2011 року, платіжні доручення за період з 14 червня 2011 року по 29 вересня 2011 року, видаткові накладні ТОВ «Стратегія груп» та акти прийому-передачі товарів за період з 01 листопада 2010 року по 12 листопада 2010 року, лист № 23/02/2011 з додатком уточнюючого розрахунку ТОВ «Стратегія груп» за лютий 2011 року, договір зберігання тонких відходів від 20.06.2008 року № 20/06-08/01, укладений між ВАТ «Львівська вугільна компанія» та ТОВ «Стратегія груп», акт приймання-передачі майна від 20.06.2008 року на зберігання, копію Додаткової угоди від 14.05.2009 року № 2/1, копію Додаткової угоди від 31.12.2008 року № 2, виписки банку про оплату ТОВ «Стратегія груп» по договору зберігання №20/06-08/01 від 20.06.2008 року, інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей станом на 05.10.2011 року щодо обліку тонких відходів, придбаних за угодами від ТОВ «Стратегія груп» та ТОВ «Новіком», бухгалтерські відомості по рахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні» щодо обліку тонких відходів за договорами зберігання.

Також судом першої інстанції встановлено, що в охоплений перевірками період ПАТ «Львівська вугільна компанія» мало правовідносини з ТОВ «Вугілля трейд».

На підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ «Вугілля трейд» Позивач представив суду копії договору купівлі-продажу вугілля від 01 березня 2011 року № 10311, видаткових накладних, актів приймання-передачі товарів, квитанцій про приймання вантажів та довіреностей за період з 24 березня 2011 року по 29 березня 2011 року між ТОВ «Вугілля Трейд» та ВАТ «Львівська вугільна компанія», податкових накладних, виписаних ТОВ «Вугілля Трейд» за період з 24 березня 2011 року по 31 березня 2011 року, податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Вугілля Трейд» за березень 2011 року, договору поставки обладнання від 20 вересня 2010 року № 20/09; відомостей бухгалтерського обліку за договором поставки обладнання від 20.09.2011 року № 20/09, актів приймання основних засобів від 29 березня 2011 року за № 5, № 4, № 6, інвентаризаційного опису № 2601, товарно-транспортних накладних від 29.03.2011 року № 85 по поставці обладнання за договором поставки обладнання від 20.09.2011 року № 20/09, платіжного доручення від 04.05.2011 року № 4280 про оплату за договором поставки обладнання від 20.09.2011 року № 20/09; довідки ДПІ в Печерському районі м. Києва № 3426/23-1137144726 від 26 жовтня 2011 року про результати зустрічної звірки ТОВ «Вугілля трейд» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ВАТ Львівська вугільна компанія» за березень 2011 року.

Аналіз зазначених документів свідчить про правильність висновку суду першої інстанції щодо їх відповідності вимогам, встановленим Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, та щодо безсумнівності у їх достовірності.

Також при ухваленні оскаржуваного рішення, окружний суд врахував ту обставину, що Відповідачем не надано доказів, які б спростовували достовірність наданих Позивачем первинних документів.

Окрім того, договори з додатками, видаткові накладні, податкові накладні, відомості бухгалтерського обліку: журнали та ордери, в яких відображено господарські операції у бухгалтерських проводках між позивачем і ТОВ «Новіком», ТОВ «Стратегія Груп», ТОВ «Вугілля Трейд» з придбання товарно-матеріальних цінностей були надані посадовими особами до перевірки та детально описані в актах перевірки від 11.04.2011 року №240/2301/35879807 та від 26.07.2011 року №151/2301/35879807, як такі, що не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідає встановленому чинним законодавством порядку.

При відсутності зауважень чи недоліків до вказаних первинних документів контролюючий орган зазначає про недостовірність інформації, що відображена у них, оскільки вважає, що факт отримання товару за договорами Позивачем не доведено з причини відсутності довіреностей при передачі товарно-матеріальних цінностей.

Проте суд першої інстанції дійшов законного висновку про помилковість таких тверджень Відповідача з посиланням на Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, згідно якої довіреність на отримання цінностей є документом, що підтверджує право довіреної особи отримати товарно-матеріальні цінності від імені суб'єкта господарювання, а також враховуючи встановлені судом обставини справи.

Зокрема, було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що приймання товарно-матеріальних цінностей за договорами, укладеними ПАТ «Львівська вугільна компанія» з ТОВ «Новіком», ТОВ «Стратегія Груп», ТОВ «Вугілля Трейд», відбувалося за актами приймання-передачі товару, підписаними з боку Позивача головою правління товариства, який відповідно до вимог Статуту товариства уповноважений діяти без доручення.

Крім цього, факт отримання товару за договорами підтверджується відомостями бухгалтерського обліку та інвентаризаційними описами, долученими до матеріалів справи.

Доводи Відповідача, викладені в акті перевірки від 11.04.2011 року № 240/2301/35879807 та акті перевірки від 26.07.2011 року № 151/2301/35879807 про те, що до перевірки платником не надано жодних документів, які б засвідчували переміщення товару з ТОВ «Новіком», ТОВ «Стратегія груп», спростовані матеріалами справи, з яких вбачається, що фізичного переміщення товару (тонких відходів вуглезбагачення) не відбувалося, оскільки даний товар був на зберіганні у ВАТ «Львівська вугільна компанія».

Судом правомірно відкинуті посилання Відповідача на просту копію Акту №1 приймання-передачі майна (про повернення) від 01.02.2011 року за Договором зберігання від 26 червня 2008 року № 26/06-08/01, відповідно до якого «Зберігач» - ВАТ «Львівська вугільна компанія» передав, а «Поклажодавець» - ТОВ «Новіком» прийняв майно: тонкі відходи вуглезбагачення у кількості 1293754,077 тонн (оригінал якого представлено не було), оскільки даний доказ спростовується іншими наявними у матеріалах справи доказами: актами приймання-передачі (повернення) тонких відходів вуглезбагачення зі зберігання за №№ 1-11 за період з 04 січня 2011р. по 19 січня 2011р. за договором від 26 червня 2008 року № 26/06-08/01, актом про анулювання акту приймання передачі без номера та дати, відповідно до якого «Зберігач» - ВАТ «Львівська вугільна компанія» передав, а «Поклажодавець» - ТОВ «Новіком» прийняв майно - тонкі відходи вуглезбагачення у кількості 1293754,077 тонн, актом приймання передачі без номера та дати, відповідно до якого «Зберігач» - ВАТ «Львівська вугільна компанія» передав, а «Поклажодавець» - ТОВ «Новіком» прийняв майно тонкі відходи вуглезбагачення у кількості 1293754,077 тонн, оригінал якого оглянутий судом в судовому засіданні, поясненнями представника Позивача. Спростовують наявність акту від 01.02.2012 року твердження Відповідача про наявність Акту виконаних робіт від 31.01.2011 року по зберіганню тонких відходів за січень 2011 року, оплата вказаних послуг та відображення вказаних операцій в Декларації з ПДВ за січень 2011 року ВАТ «Львівська вугільна компанія», оскільки послуги по зберіганню дійсно надавались протягом січня 2011 року (з 04 січня 2011р. по 19 січня 2011р. за договором № 26/06-08/01 від 26 червня 2008 року), а відтак відображені в бухгалтерському обліку Позивача. Угода від 01.02.2011 року, укладена між ТОВ «Новіком» та ВАТ «Львівська вугільна компанія» про розірвання договору зберігання від 26.06.2008 року № 26/06-08/01, свідчить не про повернення майна в цю дату, а про припинення правовідносин за договором зберігання.

Зазначені доводи Відповідача спростовані також показами свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні, про що зазначено в оскаржуваному судовому рішенні і що не заперечується апелянтом.

Поставка товару від ТОВ «Вугілля трейд» за договором купівлі-продажу вугілля від 01 березня 2011 року № 10311 та договором поставки обладнання від 20 вересня 2010 року № 20/09, підтверджена квитанціями про приймання вантажів та довіреностей за період з 24 березня 2011 року по 29 березня 2011 року та товарно-транспортною накладною від 29.03.2011 року № 85 на поставку обладнання.

Доводи Відповідача про відсутність реального факту здійснення спірних господарських операцій між ВАТ «Львівська вугільна компанія» та ТОВ «Новіком» з посиланням на матеріали дослідчої перевірки (пояснення осіб, інші зібрані докази), внаслідок чого були порушені кримінальні справи № 128-0178 від 29.07.2011, № 139-0382 від 18.08.2011 року також на законних підставах відкинуті судом першої інстанції.

Даним судом враховано, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 09.09.2011 року № 4-1840/2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 11.10.2011 року, скасовано постанову від 29.07.2011 року про порушення кримінальної справи № 128-0178.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 28.10.2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 22.05.2012 року, скасовано постанову від 18.08.2011 року про порушення кримінальної справи по факту ухилення від сплати податків службовими особами ВАТ «Львівська вугільна компанія» за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст.212 КК України.

Ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано вироку у кримінальній справі, який би набрав законної сили та який в розумінні частити четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для адміністративного суду.

Також спростовані оскаржуваним рішенням доводи Відповідача, на які він посилається також в апеляційній скарзі, про відсутність ділової мети та будь-якої економічної доцільності у діях Позивача при укладенні договорів з ТОВ «Новіком» та ТОВ «Стратегія груп» на придбання тонких відходів вуглезбагачення з посиланням на визначення собівартості відходів на зберіганні у ТОВ «Новіком», собівартість тонких відходів, що виникли в процесі виробництва ВАТ «Львівська вугільна компанія» у 2009 році, вартість відходів, які увійшли до статутного фонду ВАТ «Львівська вугільна компанія» при приватизації у 2008 році, на достатність тонких відходів вуглезбагачення для потреб підприємства утворених та розміщених у 2010 році та 2011 році та на те, що укладені договори купівлі продажу призвели до збиткової діяльності товариства та є завідомо збитковими, суд зазначає наступне.

Так, пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз вказаних норм свідчить, що господарська діяльність, в першу чергу, повинна мати направленість на отримання доходу. При цьому окрема господарська операція може не призвести до отримання доходу, однак це не свідчить про те, що діяльність платника податку не була направлена на отримання доходу і не є господарською операцією з урахуванням того, що ця господарська операція, яка безпосередньо не направлена на отримання доходу, може бути передумовою для отримання доходу в майбутньому, або на запобігання необґрунтованих збитків у подальшому. Окрім цього, при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не тримати дохід від конкретної операції.

Окружним судом встановлено, що при укладенні договорів купівлі-продажу тонких відходів у ТОВ «Новіком» та ТОВ «Стратегія груп», сторони керувалися Законом України «Про ціни та ціноутворення», відповідно до норм статей 6 і 7 якого в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Показники собівартості, на які посилається Відповідач, різні за своїм економічним змістом та не мають відношення до визначення договірної ціни за договорами купівлі-продажу від ТОВ «Новіком» та ТОВ «Стратегія груп».

Основними видами діяльності позивача є агломерація вугілля, розробка та переробка відходів вуглезбагачення. Необхідність придбання тонких відходів у ТОВ «Новіком» та ТОВ «Стратегія груп» обґрунтована Позивачем Протоколом засідання правління ВАТ «Львівська вугільна компанія» від 24.12.2010 року та безпосередньо пов'язана з основними видами діяльності, які здійснює ПАТ «Львівська вугільна компанія».

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг, визначені Господарським кодексом України. Відповідно до його положень (стаття 6, пункт 5 статті 19) одним з головних принципів господарювання в Україні є принцип заборони незаконного втручання органів державної влади та місцевого господарювання, їх посадових осіб у господарські відносини. Тому висновки податкового органу про достатність тонких відходів вуглезбагачення для потреб підприємства є такими, що суперечать чинному законодавству.

Відповідач вказує, що у Декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року Позивач ставить собі у витрати придбання товару у ТОВ «Новіком» та у ТОВ «Стратегія груп», що призводить до збитків у даному податковому періоді і наступних податкових періодах.

Судом першої інстанції проаналізовано Декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року ВАТ «Львівська вугільна компанія», на підставі чого зроблено правильний висновок, що збитки за І квартал 2011 року в розмірі 8470008,00 грн. виникли у зв'язку з перенесенням від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік у звітний квартал 2011 року у сумі 21729584, 00 грн., що відобразились в рядку 04.9 декларації, а не у зв'язку з проведеною операцією купівлі продажу тонких відходів ТОВ «Новіком» та ТОВ «Стратегія груп».

Висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 11.04.2011 року № 240/2301/35879807 та акті перевірки від 26.07.2011 року № 151/2301/35879807, про неможливість здійснення господарської діяльності ТОВ «Новіком», ТОВ «Стратегія груп» і ТОВ «Вугілля трейд» базуються не на досліджених податковим органом первинних документах, а на інформаційних відомостях баз даних ДПС та у відповідності до наказу ДПА України від 18.04.2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», акті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31.03.2011 року №№ 720/23-09/35947625 про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Новіком»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту податку на додану вартість за січень 2011 року.

Проте наказ ДПА України № 266 від 18.04.2008 року не зареєстрований у Міністерстві юстиції України та не набрав законної сили, а затверджені ним Методичні рекомендації щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів за своєю правовою природою не є нормативно-правовим актом та носять рекомендаційний та не обов'язковий характер.

Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31.03.2011 року № 720/23-09/35947625 взагалі не містить відомостей про виявлені порушення податкового та іншого законодавства. Натомість податковий орган вказує про порушення вимог Цивільного кодексу України.

З посиланням на долучені до справи копії Декларацій по ПДВ контрагентів ВАТ «Львівська вугільна компанія» ТОВ «Новіком», ТОВ «Стратегія груп», ТОВ «Вугілля трейд», банківську виписку щодо оплати ТОВ «Новіком» ПДВ до бюджету згідно Декларації по ПДВ за січень 2011 року у розмірі 187628,00 грн., довідку ДПІ в Печерському районі м. Києва № 3426/23-1137144726 від 26 жовтня 2011 року, якою підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Вугілля трейд» з ВАТ Львівська вугільна компанія» за березень 2011 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, суд першої інстанції дійшов законного висновку про те, що контрагенти ВАТ «Львівська вугільна компанія» відобразили у податковій звітності операції, що здійснювалися між ними у І кварталі 2011 року.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2011 року визнано неправомірними дії ДПІ в Шевченківському районі м. Києва щодо скасування реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Новіком», визнано протиправним та скасовано рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Новіком» з дати його анулювання, тобто з 27.01.2011 року та зобов'язано податковий орган відносити свідоцтво податку на додану вартість ТОВ «Новіком».

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України.

Відповідно до прикінцевих положень, Податковий кодекс набирає чинності з 01 січня 2011 року, крім розділу ІІІ цього кодексу (яким регулюється податок на прибуток підприємств), який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже в охоплений перевіркою період правовідносини щодо справляння податку на прибуток підприємств, регулюються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (далі - Закон № 283/97-ВР), який визначав поняття валових витрат виробництва та обігу, порядок включення сум до складу валових витрат.

Податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств визначені внаслідок порушення, на думку Відповідача, пп. 5.2.1., 5.2.10. п. 5.2., пп. 5.3.9. п 5.3. статті 5 Закону 283/97-ВР, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року в сумі 8470008,00 грн. та занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011 року всього в сумі 4 929 300, 00 грн.;

Згідно пункту 5.1. статті 5 Закону № 393/34 -ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2. цієї ж статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 393/34-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам уу разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до підпункту 5.2.10 пункту 5.2. цієї ж статті до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Пункт 5.11. статті 5 Закону № 393/34-ВР забороняє установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Представлені Позивачем та наявні у матеріалах справи докази підтверджують правомірність віднесення ПАТ «Львівська вугільна компанія» до складу валових витрат по придбанню у І кварталі 2011 року тонких відходів, пов'язаних із використанням у господарській діяльності товариства, та відображення вказаних господарських операцій у Декларації з податку на прибуток підприємства за вказаний період.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 ПК України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма ПК України пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже є правильним висновок суду першої інстанції про те, що операції за тим їх змістом, що відображені в документах податкового, бухгалтерського обліку відбулися, та що Позивач правомірно сформував у період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року податковий кредит та валові витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Новіком», ТОВ «Вугілля трейд», ТОВ «Стратегія груп».

Також є законним висновок окружного суду в оскаржуваному рішенні щодо висновків податкового органу про нікчемність правочинів.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (пункт 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Оскільки для застосування положень статті 228 ЦК України необхідно встановити наявність спрямованості, тобто умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також невідповідність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи або справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності.

За відсутності вироку суду та постанови є помилковими висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ПАТ «Львівська вугільна компанія» та ТОВ «Новіком», ТОВ «Вугілля трейд», ТОВ «Стратегія груп», які ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

У пункті 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 (далі - Порядок), передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ цього Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В силу пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення та інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З приписів наведеної вище норми випливає, що до набуття законної сили рішення суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Фактично висновки перевірок ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів підприємства до виконання робіт на підставі відомостей звітності контрагентів за даними центральної бази даних ДПА України, без її перевірки, які як докази відповідачем до суду не були надані. Натомість, первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу.

Крім цього, податковий орган, стверджуючи, що господарські операції між ПАТ «Львівська вугільна компанія» та його контрагентами не носили реальний товарний характер, оскільки відбувалися, на думку Відповідача, на підставі недійсних договорів, всупереч цим своїм твердженням, зазначає, що ці ж товари в подальшому були використані товариством у своїй господарській діяльності.

Суд апеляційної інстанції також приймає до уваги, що згідно висновку від 27.02.2014року № 761 судово-економічної експертизи, призначеної в ході розгляду даної справи, документально не підтверджено висновків актів перевірок в частині визнання договору купівлі-продажу від 03.01.2011 року № 030111 таким, що не спричинив реального настання правових та юридичних наслідків, та щодо відсутності поставок товарів згідно договору від 03.01.2011 року № 030111. Також експертом не підтверджено висновок відповідача, що договір купівлі-продажу від 03.01.2011 року № 030111 є завідомо збитковим для підприємства та економічно недоцільним, оскільки відсутнє посилання на документи та нормативну базу, що є підставою для документального обґрунтування таких висновків.

Таким чином, Відповідачем не подано доказів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Тому судом першої інстанції правомірно спірні податкові повідомлення-рішення ДПІ визнані протиправними і скасовані.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2012 року у справі № 2а-1346/12/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська

Повний текст постанови виготовлено 15.09.2014