Постанова

від 16.08.2016 по справі 2а-1346/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2016 року м. Львів № 2а-1346/12/1370

16 год. 10 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Дорош Х.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1, ОСОБА_2;

відповідача: представники ОСОБА_3, ОСОБА_4;

прокурора: Панкевич Р.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, за участю першого заступника прокурора Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, яку замінено правонаступником Червоноградською об'єднаною державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, за участю першого заступника прокурора Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 26.04.2011 року, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 від 10.08.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків контролюючого органу щодо заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, завищення від'ємного значення податкових зобов'язань та податкового кредиту, завищення об'єкта оподаткування та заниження податку на прибуток. Зазначає, що у охопленому перевіркою періоді підприємство мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Новіком», ТОВ «Стратегія Груп», ТОВ «Вугілля Трейд», тому включило до складу валових витрат товарно-матеріальні цінності, отримані від вказаних контрагентів у періоді з 01.01.2011 по 31.03.2011 року, що підтверджується відповідними договорами, видатковими накладними, податковими накладними і розрахунками до них, а також платіжними документами та іншими доказами, що долучені до матеріалів справи. Вказані документи відповідають вимогам до первинних документів, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є підставою для віднесення вартості ТМЦ до складу валових витрат. Позивач вважає, що контролюючим органом при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень неправомірно покладено на позивача вину за господарську діяльність, подання та формування звітності вказаними контрагентами податкових зобов'язань, дотримання правил подання звітності тощо, оскільки це не є компетенцією позивача та жодним правовим актом не передбачено. Відтак, наведені вище обставини не дають підстав відповідачу вважати недійсною фінансово-господарську діяльність підприємства із зазначеними контрагентами та не визнавати вартості отриманих підприємством ТМЦ у складі валових витрат. Вважає обґрунтованим віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ відповідно до податкових накладних, одержаних від ТОВ «Новіком», ТОВ «Стратегія Груп», ТОВ «Вугілля Трейд». Стверджує, що усі умови, необхідні та передбачені Податковим кодексом України щодо формування податкового кредиту в господарських операціях із вказаними контрагентами дотримані. Зазначає, що до перевірки були надані усі документи, а наявність у товариства всіх документів на підтвердження взаємовідносин з контрагентом, а також реальне придбання товару та наявність товару, використання його в господарській діяльності, що підтвердженого поданими доказами, давало йому підставу включення суми сплаченого податку з ПДВ до податкового кредиту і відповідного збільшення податкових зобов'язань звітного періоду. Звертає увагу на наявність у позивача права вільного вибору контрагента та встановлення договірної ціни на товар за згодою контрагентів. Представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, в яких зазначено, що невиїзною документальною перевіркою позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 рік, результати якої оформлено актом від 11.04.2011 року № 240/2301/35879807, та виїзною перевіркою позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року, результати якої оформлено актом від 26.07.2011 року № 151/2301/35879807, встановлено порушення позивачем податкового законодавства по операціях з ТОВ «Новіком», ТОВ «Стратегія Груп», ТОВ «Вугілля Трейд». Зазначає, що позивачем під час перевірки не представлено жодного документа, який би засвідчував переміщення товару по операціях з ТОВ «Новіком», ТОВ «Стратегія Груп», ТОВ «Вугілля Трейд». Відповідачем встановлено, що у вказаних контрагентів відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби. В сукупності вищенаведені факти свідчать про неможливість здійснення ними господарської діяльності. Звертає увагу, що позивачем ускладнено процес придбання відходів шляхом використання посередників, за рахунок яких штучно збільшилась вартість придбаного товару, зокрема, придбані у ТОВ «Новіком» тонкі відходи вуглезбагачення по ціні 201,6 грн. - це відходи попередньо продані позивачем по ціні 0,12 грн. Крім того, вказує на відсутність у позивача розумної економічної причини при придбанні вказаних відходів по ціні 201,60 грн., адже на час їх придбання у позивача перебувало у власності тонких доходів вуглезбагачення, кількість яких достатня для переробки позивачем як мінімум на 10 років, а власні тонкі відходи позивач відображав у податковому обліку по ціні 2,10 грн., тобто за ціною у понад 100 разів нижчою, ніж придбавалась у ТОВ «Новіком». Саме з цих мотивів контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, і на думку відповідача підстав для їх скасування немає.

В судовому засіданні представники відповідача заперечення підтримали, зазначили, що вимоги позивача є необґрунтованими, просили у задоволенні позову відмовити.

Позиція прокурора викладена у письмових поясненнях, в яких зазначено про те, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ «Новіком», ТОВ «Стратегія Груп», ТОВ «Вугілля Трейд» оформлялися виключно для штучного формування даних податкового та бухгалтерського обліку, вказані господарські операції не містили ділової мети та розумних економічних причин для їх здійснення.

Прокурор в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін та прокурора, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Публічне акціонерне товариство «Львівська вугільна компанія» у зв'язку з приведенням діяльності Товариства у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» за рішенням загальних зборів акціонерів від 30.11.2011 року є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія», заснованого відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 28.09.2007 року № 1004 та спільного рішення засновників від 08 травня 2008 року в процесі приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства «Центральна збагачувальна фабрика «Червоноградська». ПАТ «Львівська вугільна компанія» узято на облік як платника податків 12.05.2008 року.

Відкрите акціонерне товариство «Львівська вугільна компанія» як юридична особа було зареєстроване 08.05.2008 року Сокальською районною державною адміністрацією Львівської області з присвоєнням ідентифікаційного коду 35879807, про що видано відповідне Свідоцтво (Серія А01 №546032).

Публічне акціонерне товариство «Львівська вугільна компанія» як юридична особа зареєстроване 07.12.2011 року за ідентифікаційним кодом 35879807, що підтверджується Довідкою АБ №355076 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до Довідки АБ №355076 та Статуту ПАТ «Львівська вугільна компанія» основними видами діяльності підприємства є агломерація кам'яного вугілля, розробка та переробка відходів вуглезбагачення, оптова торгівля паливом.

ДПІ у Сокальському районі Львівської області проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ «Львівська вугільна компанія» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 рік, за результатами якої складено акт від 11.04.2011 року № 240/2301/35879807.

У акті перевірки контролюючим органом встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. ст. 216, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними з ТОВ «Новіком»; п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість за січень 2011 року на суму 912222,00 грн.; п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду на загальну суму 41032310,00 грн. та залишок від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 521417,00 грн.;

На підставі акту перевірки від 11.04.2011 року №240/2301/35879807 ДПІ у Сокальському районі 26 квітня 2011 року винесено наступні податкові рішення:

- № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 912223,00 грн., в тому числі за основним платежем - 912222,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.;

- № НОМЕР_2, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 41553728,00 грн., в тому числі за основним платежем - 41553727,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Крім цього, ДПІ у Сокальському районі Львівської області проведено позапланову виїзну перевірки ВАТ «Львівська вугільна компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 рік, за результатами якої складено акт від 26.07.2011 року № 151/2301/35879807.

У акті перевірки контролюючим органом встановлено порушення п. 5.1., п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року в сумі 8470008,00 грн. та занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011 року всього в сумі 4 929 300,00 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 41553727,00 грн., що призвело до завищення значення рядка 26 декларації за лютий 2011 року в сумі 39110909,00 грн. та рядка 24 за березень 2011 року в сумі 36640820,00 грн., а також заниження податкового зобов'язання, яке підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 5373990,00 грн., в тому числі за лютий 2011 року в сумі 2442818,00 грн. та за березень 2011 року в сумі 2931172,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 10 серпня 2011 року винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_3, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 8470009,00 грн., в тому числі за основним платежем - 8470008,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.;

- № НОМЕР_4, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 4929301,00 грн., в тому числі за основним платежем - 4929300,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.;

- № НОМЕР_5, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 5373991,00 грн., в тому числі за основним платежем - 5373990,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (частина 1 статті 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

За змістом частин 1 та 2 статті 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язане з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України та чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2. цієї ж статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9. пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до підпункту 5.2.10 пункту 5.2. цієї ж статті до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Пункт 5.11. статті 5 цього ж Закону забороняє установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. При цьому товари/послуги, вартість яких відображається в податковому обліку, мають придбаватися з метою здійснення господарської діяльності.

Суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Слід відмітити і те, що про відсутність здійснення господарської операції можуть свідчити підтверджені належними та допустимими доказами доводи податкового органу, зокрема про те, що:

- задекларовані платником податків в податковому обліку господарські операції неможливо реально здійснити з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- для цілей оподаткування обліковувались тільки ті господарські операції, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, а для такого виду діяльності також потрібні здійснення й облік інших господарських операцій;

- операції здійснювалися з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- первинні документи обліку, які складаються в процесі здійснення певного виду господарської операції, відсутні.

Дослідивши долучені до справи письмові докази суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагентів.

У період з січня по березень 2011 року ПАТ «Львівська вугільна компанія» придбавало тонкі відходи у ТОВ «Новіком на підставі договору купівлі-продажу тонких відходів № 030111 від 03.01.2011 року у кількості 1293754,077 тонн на загальну суму 254 772821,92 грн., в тому числі ПДВ - 42456948,90 грн., та у ТОВ «Стратегія Груп» на підставі договору купівлі-продажу тонких відходів № 011110 від 01.11.2010 року у кількості 8370000 тонн на загальну суму 1004400,00 грн., в тому числі ПДВ - 167400,00 грн.

Крім цього, у вказаний період ПАТ «Львівська вугільна компанія» мало взаємовідносини з ТОВ «Новіком» на підставі договору поставки обладнання № 040111 від 04.01.2011 року на загальну суму 22871,61 грн., в тому числі ПДВ - 3811,92 грн.

На підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ «Новіком» та ТОВ «Стратегія Груп» позивач представив суду засвідчені копії наступних документів:

- договір купівлі-продажу тонких відходів вуглезбагачення, укладеного 03 січня 2011 року між ВАТ «Львівська вугільна компанія» та ТОВ «Новіком» № 030111;

- протокол узгодження договірної ціни згідно договору купівлі-продажу тонких відходів вуглезбагачення № 030111 від 03 січня 2011 року (додаток №1);

- протокол узгодження договірної ціни згідно договору купівлі-продажу тонких відходів вуглезбагачення № 030111 від 03 січня 2011 року (додаток №2);

- протокол узгодження договірної ціни згідно договору купівлі-продажу тонких відходів вуглезбагачення № 030111 від 03 січня 2011 року (додаток №3);

- додаткову угоду № 1 від 04 січня 2011 року згідно договору купівлі-продажу тонких відходів вуглезбагачення № 030111 від 03 січня 2011;

- протокол засідання Правління ВАТ «Львівська вугільна компанія» від 24.12.2010 року щодо необхідності придбання тонких відходів;

- лист № 10/50 від 17 січня 2011 року;

- видаткові накладні (в кількості 127) та акти пройму-передачі товарів (в кількості 127) за період з 04 січня 2011 року по 19 січня 2011 року згідно договору купівлі-продажу тонких відходів вуглезбагачення № 030111 від 03 січня 2011 року;

- додаткову угоду до договору купівлі-продажу № 030111 від 03.001.2011 року про розрахунок векселем;

- акти приймання-передачі векселів до договору купівлі-продажу № 030111 від 03.01.2011 року;

- інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей станом на 05.10.2011 року щодо обліку тонких відходів, які придбані за угодами від ТОВ «Стратегія Груп» та ТОВ «Новіком»;

- договір зберігання тонких відходів вуглезбагачення № 26/06-08/01 від 26 червня 2008 року, укладений між ВАТ «Львівська вугільна компанія» та ТОВ «Новіком»;

- додаткову угоду від 31 грудня 2008 року згідно Договору зберігання № 26/06-08/01 від 26 червня 2008 року;

- додаткову угоду від 31 грудня 2009 року згідно Договору зберігання № 26/06-08/01 від 26 червня 2008 року;

- додаткову угоду від 31 жовтня 2009 року згідно Договору зберігання № 26/06-08/01 від 26 червня 2009 року;

- акт перевірки наявності, стану та умов зберігання рухомого майна, майнового поручителя ТОВ «Новіком», яке згідно Договору застави № 151109Z61 від 22 травня 2009 року надано в заставу в якості забезпечення частини зобов'язань за кредитною угодою від 18 грудня 2008 року № 151108К7, укладеною з ВАТ «Електроприлад»;

- довідку № 07/04 від 07 квітня 2010 року ТОВ «Новіком»;

- довідку № 03/297 від 07 квітня 2010 року ВАТ «Львівська вугільна компанія»;

- витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 24063314 від 13 липня 2009 року;

- витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 22517713 від 06 лютого 2009 року;

- витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 23556873 від 22 травня 2009 року;

- акти приймання-передачі (повернення) тонких відходів вуглезбагачення зі зберігання за № № 1-11 за період з 04 січня 2011р. по 19 січня 2011р. за договором № 26/06-08/01 від 26 червня 2008 року;

- акт про анулювання Акту приймання передачі без номера та дати, відповідно до якого Зберігач - ВАТ «Львівська вугільна компанія» передав, а Поклажодавець - ТОВ «Новіком» прийняв майно: тонкі відходи вуглезбагачення у кількості 1293754,077 тонн, та копія анульованого Акту;

- виписки банку про оплату ТОВ «Новіком» по договору зберігання № 26/06-08/01 від 26 червня 2008 року;

- угоду від 01.02.2011 року про розірвання договору зберігання № 26/06-08/01 від 26 червня 2008 року;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року ТОВ «Новіком»;

- договір поставки № 040111 від 04.01.2011 року між ТОВ «Новіком» та ВАТ «Львівська вугільна компанія» та специфікація до договору;

- видаткову накладну від 19.01.2011 року за Договором № 040111 від 04.01.2011 року ВАТ «Львівська вугільна компанія» та ТОВ «Новіком»;

- акт приймання-передачі № 129 від 19.01.2011 року по видатковій накладна від 19.01.2011 року;

- відомості бухгалтерського обліку: накладну на внутрішнє переміщення основних засобів, інвентаризаційний опис 737, акт приймання основних засобів 2011 року та копію платіжного доручення № 3701 від 22.02.2011 року про оплату згідно видаткової накладної від 19.01.2011 року;

- видаткову накладну № ЛНА-000003 від 19.01.2011 року за Договором № 040111 від 04.01.2011 року ВАТ «Львівська вугільна компанія» та ТОВ «Новіком» та копію платіжного доручення № 3700 від 22.02.2011 року про оплату згідно вищевказаної накладної;

- видаткову накладну № РН-0000128 від 19 січня 2011 року та акт прийому-передачі товарів № 128 від 19 січня 2011 року;

- платіжні доручення за період з 14 червня 2011 року по 29 вересня 2011 року;

- видаткові накладні ТОВ «Стратегія Груп» та акти прийому-передачі товарів за період з 01 листопада 2010 року по 12 листопада 2010 року;

- лист № 23/02/2011 з додатком уточнюючого розрахунку ТОВ «Стратегія Груп» за лютий 2011 року;

- договір зберігання тонких відходів № 20/06-08/01 від 20.06.2008 року, укладеного між ВАТ «Львівська вугільна компанія» та «Стратегія Груп»;

- акт приймання-передачі майна від 20.06.2008 року на зберігання;

- копію Додаткової угоди № 2/1 від 14.05.2009 року;

- копія Додаткової угоди № 2 від 31.12.2008 року;

- виписки банку про оплату ТОВ «Стратегія Груп» по договору зберігання № 20/06-08/01 від 20.06.2008 року;

- інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей станом на 05.10.2011 року щодо обліку тонких відходів, придбаних за угодами від ТОВ «Стратегія груп» та ТОВ «Новіком»;

- бухгалтерські відомості по рахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні» щодо обліку тонких відходів за договорами зберігання.

Крім цього, в охоплений перевірками період позивач мав правовідносини з ТОВ «Вугілля Трейд».

На підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ «Вугілля Трейд» позивач представив суду засвідчені копії наступних документів:

- договір купівлі-продажу вугілля № 10311 від 01 березня 2011 року;

- видаткові накладні;

- акти приймання-передачі товарів;

- квитанції про приймання вантажів та довіреностей за період з 24 березня 2011 року по 29 березня 2011 року між ТОВ «Вугілля Трейд» та ВАТ «Львівська вугільна компанія»;

- податкові накладні, виписані ТОВ «Вугілля Трейд» за період з 24 березня 2011 року по 31 березня 2011 року;

- податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ «Вугілля Трейд» за березень 2011 року;

- договір поставки обладнання № 20/09 від 20 вересня 2010 року;

- відомості бухгалтерського обліку за договором поставки обладнання № 20/09 від 20.09.2011 року ;

- акти приймання основних засобів від 29 березня 2011 року за № 5, № 4, № 6;

- інвентаризаційний опис № 2601;

- товарно-транспортні накладні № 85 від 29.03.2011 року по поставці обладнання за договором поставки обладнання № 20/09 від 20.09.2011 року;

- платіжні доручення № 4280 від 04.05.2011 року про оплату за договором поставки обладнання № 20/09 від 20.09.2011 року.

Дослідивши подані позивачем первинні документи та інші докази на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Новіком», ТОВ «Стратегія Груп» та ТОВ «Вугілля Трейд» суд констатує, що вказані докази є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у даній справі становлять обставини, які підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат позивача.

Слід звернути увагу на те, що придбання активів (тобто товарів, послуг) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та/або податкового кредиту платником податків. Всі витрати мають бути здійсненими в межах господарської діяльності платника податків.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України підприємництво - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Вказане твердження випливає зі змісту підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Про відсутність ділової мети можуть свідчити підтвердженні належними та допустимими доказами обставини:

- збільшення задекларованих витрат та зменшення об'єкта оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості;

- ускладнення процесу придбання або реалізації товарів шляхом використання посередників, за рахунок яких збільшується їх вартість.

Доказами про відсутність ділової мети можуть бути: документи або показання свідків, що свідчать про наявність прямих стосунків між набувачем і виробником або імпортером активу; інформація (у тому числі з відкритих джерел) щодо звичайних умов ділової поведінки на певному ринку; дані, отримані від виробника або перевізника, які засвідчують прямий шлях руху активів від виробника до набувача, без фактичної участі посередників у цьому процесі тощо.

Суд погоджується з твердженням позивача про наявність у нього права вільного вибору контрагента та встановлення договірної ціни на товар за згодою контрагентів відповідно до Закону України «Про ціни та ціноутворення». Однак, діяльність підприємства без наміру отримати реальні результати діяльності у вигляді одержання прибутку та без ділової мети не буде мати усі необхідні ознаки господарської діяльності платника податків та не зможе надавати право платнику податків для включення результатів такої діяльності до бухгалтерського та податкового обліку.

На підтвердження безпідставності позовних вимог та наявності порушень позивачем податкового законодавства відповідач покликається на те, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ «Новіком», ТОВ «Стратегія Груп» та ТОВ «Вугілля Трейд» оформлялись лише документально, без фактичного їх здійснення, про що свідчать встановлені під час перевірки обставини того, що під час обшуку в приміщенні бухгалтерії Товариства виявлено та вилучено два системні блоки комп'ютерів, в яких з файлами документів були створені документи від імені ТОВ «Новіком», а також чисті аркуші паперу з проставленими мокрими печатками останнього. За змістом письмових пояснень ОСОБА_5, яка працювала на Товаристві на посаді заступника технічного директора з охорони навколишнього природного середовища, всі відходи, які знаходяться у хвостосховищах фабрики, є відходами, утвореними в результаті вуглезбагачення фабрики, тобто фактично за її поясненнями Товариству відходи не постачались. Звертає увагу, що неможливо ідентифікувати тонкі доходи, утворені в процесі провадження діяльності підприємства (тобто власні) та ті, які є власністю інших підприємств та знаходились у позивача на зберіганні та в подальшому, за твердженням позивача, придбані, адже зберігання власних та не власних відходів Товариства проводиться в одному місці та дані записи замінюють одне одного. Стверджує, що у ТОВ «Новіком» була відсутня об'єктивна можливість виконати спірні господарські операції з підстав відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності. Крім того, стверджує, що позивачем ускладнено процес придбання відходів шляхом використання посередників, за рахунок яких штучно збільшилась вартість придбаного товару, зокрема, придбані у ТОВ «Новіком» тонкі відходи вуглезбагачення по ціні 201,6 грн. - це відходи попередньо продані Товариством по ціні 0,12 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що при розв'язанні даного спору варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 КАС України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

На реалізацію принципу офіційного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, суд з власної ініціативи та на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.02.2016 року, відповідно до вимог 69 КАС України, неодноразово витребовував у позивача додаткові докази на підтвердження здійснення господарських операцій із контрагентами ТОВ «Новіком», ТОВ «Стратегія Груп» та ТОВ «Вугілля Трейд», використання придбаних активів у господарській діяльності, наявності розумної економічної причини при придбанні відходів по ціні 201,60 грн. за тону та наявності господарської мети придбання у згаданих контрагентів обладнання та вугілля, оскільки такі докази в матеріалах справи відсутні.

Позивач, в свою чергу, під час судового розгляду справи не надав суду жодних належних та допустимих доказів наявності розумної економічної причини при придбанні відходів по ціні 201,60 грн. за тону, наявності господарської мети придбання у контрагентів ТОВ «Новіком», ТОВ «Стратегія Груп» та ТОВ «Вугілля Трейд» обладнання та вугілля, використання придбаних активів у господарській діяльності, а також доказів одержання прибутку від господарських операцій із вказаними контрагентами, а пояснення, надані представником позивача в судовому засіданні, не містять належних обґрунтувань позовних вимог.

З матеріалів справи слідує, що позивачем у 2008 році прийнято рішення про реалізацію накопичених тонких відходів, внаслідок чого було укладено договори про продаж таких відходів ТОВ «Стратегія Груп» по ціні 0,12 грн. за тону. ТОВ «Стратегія Груп» реалізувало тонкі відходи іншим підприємствам, які, в свою чергу, реалізували відходи ТОВ «Новіком» по 201,60 грн. за тону при ціні покупки 0,144 грн. та по 192,00 грн. за тону при ціні покупки 0,18 грн. У всіх договорах стосовно реалізації відходів місцем їх знаходження зазначено с. Межиріччя, Сокальський район, хвостосховище № 1, хвостосховище № 2. Вказані обставини свідчать про те, що тонкі відходи нікуди не переміщались. Доказів на спростування встановлених судом обставин позивачем не надано.

Відповідно до матеріалів проведеної інвентаризації допоміжних матеріалів, запасних частин, малоцінних та швидкозношуючих предметів (т. 4, а. с. 72-75) та податкової звітності позивача (т. 4, а. с. 76-77) станом на 01.01.2011 року на балансі позивача знаходилось 963564,6 тон власних тонких відходів вуглезбагачення, утворених в процесі діяльності підприємства у період 2008-2010 р. р. та 8370000 тон відходів, придбаних у ТОВ «Стратегія Груп» відповідно до договору № 011110 від 01.11.2010 року по ціні 0.12 грн. за тону, всього 9333564,9 тон. Тобто, на момент укладення договору № 030111 від 03.01.2011 року про придбання у ТОВ «Новіком» відходів по ціні 201,60 грн. у позивача була достатня кількість тонких відходів вуглезбагачення, необхідних для здійснення їх переробки протягом тривалого часу (декількох років). Доказів на підтвердження необхідності придбання тонких відходів вуглезбагачення у ТОВ «Новіком» по ціні 201,60 грн. позивачем суду не надано, необхідності здійснення такого придбання не обґрунтовано.

З даних бухгалтерського обліку та податкової звітності позивача за період, що перевірявся, слідує, що виконання умов договору № 030111 від 03.01.2011 року про придбання у ТОВ «Новіком» відходів по ціні 201,60 грн. завдало позивачу значних збитків та зумовило безпідставне формування витрат та декларування від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток. З аналізу вказаної звітності випливає, що відсутність господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Новіком» дала б можливість позивачу за наслідками податкового періоду отримати прибуток та сплатити податок на прибуток у відповідному розмірі. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, що укладений позивачем та ТОВ «Новіком» договір від 03.01.2011 року є для позивача завідомо збитковим та спрямованим на отримання економічної вигоди у вигляді формування податкового кредиту з податку на додану вартість та збільшення валових витрат підприємства, що суперечить суті господарської діяльності.

Такі обставини вказують на правомірність донарахування контролюючим органом податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість у відповідній сумі.

З цих же підстав суд не враховує покликання позивача на протокол засідання правління ВАТ «Львівська вугільна компанія» від 24.12.2010 року, відповідно до якого необхідність придбання тонких відходів зумовлена незначними обсягами надходження (переробки) давальницької сировини від основного постачальника ДП «Львіввугілля», наслідком чого є те, що виробничі потужності збагачувальної фабрики завантажені менше ніж наполовину, переробка рядового вугілля проводиться тільки в нічну зміну, денна зміна не задіяна, виробництво простоює.

Тому, суд з урахуванням ч. 5 ст. 82 КАС України не бере до уваги Висновок № 761 судово-економічної експертизи від 27.02.2014 року (т. 5, а. с. 166-169) про неможливість документального підтвердження висновку відповідача про те, що договір позивача з ТОВ «Новіком» є завідомо збитковим для підприємства та економічно недоцільним, оскільки такий здійснено без аналізу фінансового стану позивача за 2011 рік та перший квартал 2012 року і спростовується іншими наявними в матеріалах справи доказами та обставинами, встановленими в ході судового розгляду.

Наведене обумовлює правомірність та законність спірних податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 26.04.2011 року, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 від 10.08.2011 року.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд відмічає, що позивачем не подано допустимих та належних в розумінні ст. 70 КАС України доказів протиправності рішень відповідача у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють не лише чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем були дотримані.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

З урахуванням положень ст.94 КАС України, судові витрати на користь позивача не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 19.08.2016 року.

Суддя Клименко О.М.