Ухвала

від 11.10.2016 по справі 2а-1346/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 876/6853/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Левицької Н.Г., Сеника Р.П.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, за участю першого заступника прокурора Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

15.02.2012 року позивач - Приватне підприємство «Оліяр» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача:

від 26.04.2016 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 912 223,00 грн., в тому числі за основним платежем - 912222,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.;

від 26.04.2016 року № НОМЕР_2, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 41 553 728,00 грн., в тому числі за основним платежем - 41 553 727,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.;

від 10.04.2011 року № НОМЕР_3, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 8 470 009,00 грн., в тому числі за основним платежем - 8 470 008,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.;

від 10.04.2011 року № НОМЕР_4, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4 929 301,00 грн., в тому числі за основним платежем - 4929300,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.;

від 10.04.2011 року № НОМЕР_5, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 5 373 991,00 грн., в тому числі за основним платежем - 5 373 990,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що подані позивачем первинні документи та інші докази на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Новіком», ТОВ «Стратегія Груп» та ТОВ «Вугілля Трейд» є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у даній справі становлять обставини, які підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обгрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат позивача.

Суд першої інстанції вказує на те, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ «Новіком», ТОВ «Стратегія Груп» та ТОВ «Вугілля Трейд» оформлялись лише документально, без фактичного їх здійснення, про що свідчать встановлені під час перевірки обставини того, що під час обшуку в приміщенні бухгалтерії Товариства виявлено та вилучено два системні блоки комп'ютерів, в яких з файлами документів були створені документи від імені ТОВ «Новіком», а також чисті аркуші паперу з проставленими мокрими печатками останнього. За змістом письмових пояснень ОСОБА_1, яка працювала на Товаристві на посаді заступника технічного директора з охорони навколишнього природного середовища, всі відходи, які знаходяться у хвостосховищах фабрики, є відходами, утвореними в результаті вуглезбагачення фабрики, тобто фактично за її поясненнями Товариству відходи не постачались. Звертає увагу, що неможливо ідентифікувати тонкі доходи, утворені в процесі провадження діяльності підприємства (тобто власні) та ті, які є власністю інших підприємств та знаходились у позивача на зберіганні та в подальшому, за твердженням позивача, придбані, адже зберігання власних та не власних відходів Товариства проводиться в одному місці та дані записи замінюють одне одного. Стверджує, що у ТОВ «Новіком» була відсутня об'єктивна можливість виконати спірні господарські операції з підстав відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності. Крім того, стверджує, що позивачем ускладнено процес придбання відходів шляхом використання посередників, за рахунок яких штучно збільшилась вартість придбаного товару, зокрема, придбані у ТОВ «Новіком» тонкі відходи вуглезбагачення по ціні 201,6 грн. - це відходи попередньо продані Товариством по ціні 0,12 грн.

Позивач, під час судового розгляду справи не надав суду жодних належних та допустимих доказів наявності розумної економічної причини при придбанні відходів по ціні 201,60 грн. за тону, наявності господарської мети придбання у контрагентів ТОВ «Новіком», ТОВ «Стратегія Груп» та ТОВ «Вугілля Трейд» обладнання та вугілля, використання придбаних активів у господарській діяльності, а також доказів одержання прибутку від господарських операцій із вказаними контрагентами.

З даних бухгалтерського обліку та податкової звітності позивача за період, що перевірявся, слідує, що виконання умов договору № 030111 від 03.01.2011 року про придбання у ТОВ «Новіком» відходів по ціні 201,60 грн. завдало позивачу значних збитків та зумовило безпідставне формування витрат та декларування від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток. З аналізу вказаної звітності випливає, що відсутність господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Новіком» дала б можливість позивачу за наслідками податкового періоду отримати прибуток та сплатити податок на прибуток у відповідному розмірі.

Суд першої інстанції вважає, що укладений позивачем та ТОВ «Новіком» договір від 03.01.2011 р. є для позивача завідомо збитковим та спрямованим на отримання економічної вигоди у вигляді формування податкового кредиту з податку на додану вартість та збільшення валових витрат підприємства, що суперечить суті господарської діяльності. Такі обставини вказують на правомірність донарахування контролюючим органом податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість у відповідній сумі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Публічне акціонерне товариство «Львівська вугільна компанія» оскаржило її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт посилається на безпідставність висновків контролюючого органу щодо заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, завищення від'ємного значення податкових зобов'язань та податкового кредиту, завищення об'єкта оподаткування та заниження податку на прибуток.

Апелянт стверджує, що в охопленому перевіркою періоді підприємство мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Новіком», ТОВ «Стратегія Груп», ТОВ «Вугілля Трейд», тому включило до складу валових витрат товарно-матеріальні цінності, отримані від вказаних контрагентів у періоді з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року, що підтверджується відповідними договорами, видатковими накладними, податковими накладними і розрахунками до них, а також платіжними документами та іншими доказами, що долучені до матеріалів справи. Вказані документи відповідають вимогам до первинних документів, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є підставою для віднесення вартості ТМЦ до складу валових витрат.

Вважає, що контролюючим органом при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень неправомірно покладено на позивача вину за господарську діяльність, подання та формування звітності вказаними контрагентами податкових зобов'язань, дотримання правил подання звітності тощо, оскільки це не є компетенцією позивача та жодним правовим актом не передбачено.

Таким чином, відсутні підстави вважати недійсною фінансово-господарську діяльність підприємства із зазначеними контрагентами та не визнавати вартості отриманих підприємством ТМЦ у складі валових витрат.

Апелянт вважає обґрунтованим віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ відповідно до податкових накладних, одержаних від ТОВ «Новіком», ТОВ «Стратегія Груп», ТОВ «Вугілля Трейд». Стверджує, що усі умови, необхідні та передбачені Податковим кодексом України щодо формування податкового кредиту в господарських операціях із вказаними контрагентами дотримані.

Зазначає, що до перевірки були надані усі документи, а наявність у товариства всіх документів на підтвердження взаємовідносин з контрагентом, а також реальне придбання товару та наявність товару, використання його в господарській діяльності, що підтвердженого поданими доказами, давало йому підставу включення суми сплаченого податку з ПДВ до податкового кредиту і відповідного збільшення податкових зобов'язань звітного періоду. Звертає увагу на наявність у позивача права вільного вибору контрагента та встановлення договірної ціни на товар за згодою контрагентів.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволенння з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Відкрите акціонерне товариство «Львівська вугільна компанія», як юридична особа, зареєстроване 08.05.2008 року Сокальською РДА Львівської області. Публічне акціонерне товариство «Львівська вугільна компанія», як юридична особа, зареєстроване 07.12.2011 року.

Основними видами діяльності позивача є агломерація кам'яного вугілля, розробка та переробка відходів вуглезбагачення, оптова торгівля паливом.

За наслідками проведенння невиїзної документальної перевірки ВАТ «Львівська вугільна компанія» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року ДПІ у Сокальському районі Львівської області складено акт № 240/2301/35879807 від 11.04.2011 року.

Під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.ч. 1, 2 ст.215, ст.ст. 216, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними з ТОВ «Новіком»; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість за січень 2011 року на суму 912222,00 грн.; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду на загальну суму 41032310,00 грн. та залишок від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 521417,00 грн.

На підставі акту перевірки від 11.04.2011 року №240/2301/35879807 ДПІ у Сокальському районі 26 квітня 2011 року винесено наступні податкові рішення:

- № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 912223,00 грн., в тому числі за основним платежем - 912222,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.;

- № НОМЕР_2, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 41 553 728,00 грн., в тому числі за основним платежем - 41 553 727,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Крім цього, ДПІ у Сокальському районі Львівської області проведено позапланову виїзну перевірки ВАТ «Львівська вугільна компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт № 151/2301/35879807 від 26.07.2011 року.

У акті перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем п.5.1., п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року в сумі 8 470 008,00 грн. та занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011 року всього в сумі 4 929 300,00 грн.; п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 41 553 727,00 грн., що призвело до завищення значення рядка 26 декларації за лютий 2011 року в сумі 39 110 909,00 грн. та рядка 24 за березень 2011 року в сумі 36 640 820,00 грн., а також заниження податкового зобов'язання, яке підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 5 373 990,00 грн., в тому числі за лютий 2011 року в сумі 2 442 818,00 грн. та за березень 2011 року в сумі 2 931 172,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 10 серпня 2011 року винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_3, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 8 470 009,00 грн., в тому числі за основним платежем - 8 470 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.;

- № НОМЕР_4, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 4 929 301,00 грн., в тому числі за основним платежем - 4 929 300,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.;

- № НОМЕР_5, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 5 373 991,00 грн., в тому числі за основним платежем - 5 373 990,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Спірні податкові повідомлення-рішення охоплюють діяльність позивача у першому кварталі 2011 року, стосуються тих самих господарських операцій між тими самими контрагентами і висновки актів перевірки є взаємопов'язаними.

На думку ДПІ, встановлено порушення позивачем податкового законодавства по операціях з ТОВ «Новіком», ТОВ «Стратегія Груп», ТОВ «Вугілля Трейд». Зазначає, що позивачем під час перевірки не представлено жодного документа, який би засвідчував переміщення товару по операціях з даними контрагентами, у яких відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби.

Крім того, позивачем ускладнено процес придбання відходів шляхом використання посередників, за рахунок яких штучно збільшилась вартість придбаного товару, зокрема, придбані у ТОВ «Новіком» тонкі відходи вуглезбагачення по ціні 201,6 грн. - це відходи попередньо продані позивачем по ціні 0,12 грн. Вказує на відсутність у позивача розумної економічної причини при придбанні вказаних відходів по ціні 201,60 грн., адже на час їх придбання у позивача перебувало у власності тонких доходів вуглезбагачення, кількість яких достатня для переробки позивачем, як мінімум, на 10 років, а власні тонкі відходи позивач відображав у податковому обліку по ціні 2,10 грн., тобто за ціною у понад 100 разів нижчою, ніж придбавалась у ТОВ «Новіком».

Встановлено, що між ВАТ «Львівська вугільна компанія» (покупець) з однієї сторони, в особі голови правління - генерального директора ОСОБА_2 та ТОВ «Новіком» (продавець) з іншої сторони, в особі директора ОСОБА_3 було укладено ряд договорів, зокрема:

- договір купівлі-продажу тонких відходів № 030111 від 03.01.2011 року у кількості 1293754,077 тонн (тонкі відходи вуглезбагачення) на загальну суму 254 772 821,92 грн., в тому числі ПДВ - 42 456 948,90 грн.;

- договір поставки обладнання № 040111 від 04.01.2011 року на загальну суму 22871,61 грн., в тому числі ПДВ - 3 811,92 грн.

Під час проведення фінансово-господарської діяльності ВАТ «Львівська вугільна компанія» за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року також здійснила придбання тонких відходів вуглезбагачення, відповідно до укладеного договору купівлі-продажу товару №011110 від 01.11.2010 року, укладеного між ВАТ «Львівська вугільна компанія» (покупець) в особі голови правління - генерального директора ОСОБА_2 з однієї сторони та ТОВ «Стратегія Груп» (продавець) в особі директора ОСОБА_4 з іншої сторони.

Згідно вказаного договору купівлі-продажу товару №011110 від 01.11.2010 року продавець зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених цим договором, продати покупцю тонкі відходи вуглезбагачення в кількості 8 370 000,00 тонн, а покупець зобовязується прийняти товар і оплатити його вартість. Загальна вартість товару, за даним договором, становить 837 000,00 грн., ПДВ - 167 400,00 грн.

Крім того, під час проведення фінансово-господарської діяльності ВАТ «Львівська вугільна компанія» за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Вугілля Трейд» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу вугілля №10311 від 01.03.2011 року, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і провести повні розрахунки за вугілля марки ЖР в кількості 5500 тонн на загальну суму 2 537 040,00 грн.

Позивачем включено до складу валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від вказаних контрагентів у періоді з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року, що підтверджується відповідними договорами, видатковими накладними, податковими накладними і розрахунками до них, а також платіжними документами та іншими доказами, що долучені до матеріалів справи.

Контрагентами позивача - ТОВ «Новіком», ТОВ «Стратегія Груп» та ТОВ «Вугілля Трейд» виписано податкові накладні, суми ПДВ які включено до складу податкового кредиту за перший квартал 2011 року. В бухгалтерському обліку ВАТ «Львівська вугільна компанія» по фінансово-гоподарським відносинам з контагентами здійснено відповідні проводки.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Новіком»:

Згідно договору купівлі-продажу № 030111 від 03.01.2011 року, укладеного між ВАТ «Львівська вугільна компанія» та ТзОВ «Новіком», позивач купив у ТзОВ «Новіком» 1293754,07 тонн тонких відходів вуглезбагачення на загальну суму 254 772 821,92 грн.

Суму ПДВ, згідно отриманих від ТзОВ «Новіком» податкових накладних, ВАТ «Львівська вугільна компанія» враховано в складі податкового кредиту та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних та податковій декларації з ПДВ, що подана до ДПІ у Сокальському районі за січень місяць 2011 року в сумі 42 462 136.98 грн. В податковому обліку вартість товарів віднесено на витрати на придбання товарів (робіт,послуг), (рядок 04.1 декларації) в 1 кварталі 2011 року в сумі 212 291625,33 гривень.

Позивачем представлено копію декларації з податку на додану вартість ТзОВ «Новіком» за період січень 2011 року, згідно штампу отриману ДПІ у Шевченківському районі м.Києва 15.02.2011року, де в рядку 9 «усього податкових зобов'язань» проставлено суму 42 466 923,00 грн.

Оскільки вказана декларація реєструвалась в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, ДПІ у Сокальському районі направила запит до останньої від 20.04.12 року №1799 8 10-010 з проханням повідомити, чи має вищевказана декларація юридичну силу і чи може бути використана, як доказова база у судовій справі.

ДПІ у Сокальському районі отримано відповідь від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 04.05.2012 року №1706/7/22-107, в якій повідомлено наступне: «Згідно бази даних АРМ «Бест-Звіт» ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, декларація з податку на додану вартість ТОВ «Новіком» (код СДРПОУ 35947625) за період січень 2011 відсутня. Додатково повідомляємо, що станом на 07.05.2012 року підприємство має стан « 23» - «Місцезнаходження не встановлено».

Крім того, у ході досудового слідства у кримінальній справі №128-0178, порушеної 29.07.2011 року прокуратурою Львівської області стосовно посадових осіб ВАТ «Львівська вугільна компанія» за ч.5 ст.27 ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України та стосовно директора ТОВ «Новіком» ОСОБА_3М за ч.2 ст.205 КК України, 12.08.2011 року проведено обшук у адміністративному будинку по місцю розташування ВАТ «Львівська вугільна компанія» за адресою: Львівська обл., Сокальський р-н, с. Сілець. Під час вищевказаного обшуку в приміщенні бухгалтерії підприємства виявлено та вилучено два системні блоки комп'ютерів, в яких з файлами документів ВАТ «Львівська вугільна компанія були створені файли документів ТОВ «Новіком» (код ЄДРПОУ 35947625).

У приміщенні бухгалтерії ВАТ «Львівська вугільна компанія» було виявлено та вилучено чисті аркуші паперу формату А-4 з проставленими мокрими печатками ТОВ «Новіком».

З пояснень громадянки ОСОБА_1, яка у період спірних правовідносин працювала у ВАТ «Львівська вугільна компанія» на посаді заступника технічного директора з охорони навколишнього природного середовища видно, що за час її перебування на підприємстві жодних сторонніх відходів від інших підприємств ВАТ «Львівська вугільна компанія» не отримувало. Всі відходи, які знаходяться у хвостосховищах підприємства, є відходами, утвореними в результаті вуглезбагачення. Жодних документів, які стосуються взаємовідносин з ТОВ «Новіком' ' на розміщення відходів їй не передавались та нею не підписувались (матеріали кримінальної справи №128-0178).

Засноване ТзОВ «Новіком» 05.06.2008року ОСОБА_3, котрий також є директором цього підприємства, зареєстроване у ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак, згідно акту обстеження №78 від 14.04.2010 року, за місцем реєстрації не знаходиться. У підприємства відсутні основні фонди, засоби виробництва трудові ресурси та транспортні засоби, що вказує на неможливість проведення товарних операцій.

Крім того, згідно відомостей центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб ДПА України, ОСОБА_3 до 04.06.2008 року працював у ВАТ «Львівська вугільна компанія», де отримував доходи. ТзОВ «Новіком» зареєстроване у м. Києві, однак, засновник та директор цього підприємства ОСОБА_3 зареєстрований, з моменту створення цього підприємства і по даний час, у м. Червонограді по вул. Степана Бандери. 49 кв. 3, де і постійно проживає.

Встановлено також, що на адресу начальника ВПМ ДПІ у м.Червонограді ОСОБА_5 надійшов лист ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 16.02.2011 року №418/7/26-10/3, яким направлено пояснення директора ТОВ «Новіком» ОСОБА_3 щодо взаємовідносин з ВАТ «Львівська вугільна компанія», із змісту якого видно, що з квітня 2010 року підприємство жодної господарської діяльності не веде і мало взаємовідносини по веденню господарської діяльності з ВАТ «Львівська вугільна компанія» приблизно з квітня 2009 року по грудень 2009 року, що ставить під сумнів реальне виконання договору купівлі-продажу тонких відходів вуглезбагачення від 03.01.2011 року.

Про відсутність ділової мети та будь-якої економічної доцільності у діях позивача при укладанні договору купівлі-продажу з ТзОВ «Новіком» від 03.01.2011 року на придбання тонких відходів вуглезбагачення свідчать обставини, що позивач придбав у ТзОВ «Новіком» 1 293 754,07 тонн тонких відходів вуглезбагачення по ціні 201,60 гривень за тонну (з ПДВ) на загальну суму 254 772 821.92 грн., які попередньо знаходились на зберіганні у позивача, відповідно до договору зберігання № 26/06-08/01 від 26 червня 2008 року. В п.4 Договору зазначено місце знаходження товару: с.Межиріччя. Сокальського районі хвостосховище №1, хвостосховище №2.

Однак, згідно договору купівлі-продажу від 01.11.2010 року № 011110, укладеного між ВАТ «Львівська вугільна компанія» та фірмою ТзОВ «Стратегія Груп», позивач здійснив придбання тонких відходів вуглезбагачення в кількості 8 370 000 тонн по ціні 12 копійок за тонну (з ПДВ) на загальну суму 1 004 400,00 грн., які попередньо знаходились на зберіганні у позивача, відповідно до договору зберігання. В п.4 договору зазначено місце знаходження товару: с.Межиріччя, Сокальського районі хвостосховище №1, хвостосховище №2.

Про відсутність будь-яких господарських операцій між ТОВ «Новіком» та ВАТ «Львівська вугільна компанія» протягом 1 кварталу 2011 року свідчить і декларація з податку на прибуток підприємства ТОВ «Новіком», подана з прочерками до ДПІ у Шевченківському районі м.Кисва від 10.05.2011року, а саме - в рядку 01.1 доходи від продажу товарів (робіт, послуг) невідображено суму отриманого доходу.

На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що угода купівлі-продажу тонких відходів вуглезбагачення між позивачем та ТОВ «Новіком» не носила реального характеру, а відбувалося лише формальне відображення операції в бухгалтерському обліку на підставі первинних документів (договорів, податкових та видаткових накладних) без фактичного її проведення з метою мінімізування сплати податків і штучного формування витрат та податкового кредиту з метою уникнення сплати до бюджету сум податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Стратегія Груп» та ТОВ «Вугілля Трейд»:

У період з січня по березень 2011 року ВАТ «Львівська вугільна компанія» придбавало тонкі відходи вуглезбагачення у ТОВ «Стратегія Груп» на підставі договору купівлі-продажу тонких відходів № 011110 від 01.11.2010 року у кількості 8 370 000 тонн на загальну суму 1 004 400,00 грн., в тому числі ПДВ - 167 400,00 грн.

ТОВ «Стратегія Груп» (код за ЄДРПОУ 37144726) зареєстроване в ДПІ у Печерському районі м.Києва, стан платника - основний платник, основний вид діяльності - посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту. Кількісний склад працівників - 1 особа.

Встановлено також, що ТОВ «Стратегія Груп» декларації з податку на додану вартість за листопад-грудень 2010 року подані до органу ДПС нульові. Декларації з податку на додану вартість та додатки №5 за січень-березень 2011 року не подавались.

Встановлено, що під час проведення фінансово-господарської діяльності ВАТ «Львівська вугільна компанія» за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Вугілля Трейд» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу вугілля №10311 від 01.03.2011 року, згідно якого продавець зобовязується передати у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти і провести повні розрахунки за вугілля марки ЖР в кількості 5500 тонн на загальну суму 2 537 040,00 грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що у ТОВ «Стратегія Груп» та ТОВ «Вугілля Трейд» відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні штатні працівники та фахівці, які б приймали участь у здійснені господарських операцій, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами- постачальниками і підприємствами-покупцями товарів (робіт, послуг).

Крім того, необхідно зазначити, що з матеріалів справи слідує, що позивачем у 2008 році було прийняте рішення про реалізацію накопичених тонких відходів. Внаслідок цього було укладено договори про продаж старих відходів ТзОВ «Стратегії груп» і ціна такого продажу становила 12 коп. за тонну відходів. В свою чергу, частину відходів ТзОВ «Стратегії груп» продала іншим підприємствам, і останні вже по необгрунтованих високих цінах, продали відходи ТзОВ «Новіком». Варто зазначити, що ціна тонких відходів з 0,144 грн. за тонну відходів зросла до 201.60 грн. за тонну, а також з 0.18 грн. за тону зросла до 192 грн. за тонну.У всіх договорах стосовно реалізації відходів місцем їх знаходження зазначено: с. Межиріччя, Сокальський район, хвостосховище № 1, хвостосховище № 2. Вказані обставини свідчать про те, що тонкі відходи нікуди не переміщались. Доказів на спростування встановлених судом обставин позивачем не надано.

Відповідно до матеріалів проведеної інвентаризації допоміжних матеріалів, запасних частин, малоцінних та швидкозношуючих предметів та податкової звітності позивача станом на 01.01.2011 року на балансі позивача знаходилось 963564,6 тон власних тонких відходів вуглезбагачення, утворених в процесі діяльності підприємства у період 2008-2010 р. р. та 8 370 000 тон відходів, придбаних у ТОВ «Стратегія-Груп» відповідно до договору № 011110 від 01.11.2010 року по ціні 0.12 грн. за тону, всього 9333564,9 тон. Тобто, на момент укладення договору № 030111 від 03.01.2011 року про придбання у ТОВ «Новіком» відходів по ціні 201,60 грн. у позивача була достатня кількість тонких відходів вуглезбагачення, необхідних для здійснення їх переробки протягом тривалого часу (декількох років). Доказів на підтвердження необхідності придбання тонких відходів вуглезбагачення у ТОВ «Новіком» по ціні 201,60 грн. позивачем суду не надано, необхідності здійснення такого придбання не обгрунтовано.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків і зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, права та обовязки платників податків, компетенцію контролюючих органів, відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податкового коедксу України.

Відповідно до Прикінцевих положень, ПК України набрав чинності з 01 січня 2011 року, крім рорзділу III цього кодексу, яким регулюється податок на прибуток підприємств, який набрав чинності з 1 квітня 2011 року.

Тобто, в охоплений перевіркою період правовідносини щодо справляння податку на прибуток підприємств регулюються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР, який визначив поняття валових витрат виробництва та обігу, порядок включення сум до складу валових витрат.

Згідно пункту 5.1. статті 5 Закону №283/97-ВР в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. цієї ж статті встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до п.п.5.3.1., 5.3.9. п. 5.3 ст.5 Закону не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Відповідно до інформаційного листа ВАСУ №742/11/13-11 від 02.06.2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Також необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем в повному обсязі не доведено реальність господарських операцій з ТОВ «Новіком», ТОВ «Стратегія Груп» та ТОВ «Вугілля Трейд».

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція, згідно зі ст.1 названого Закону, - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Під час розгляду справи не здобуто доказів, які б підтверджували наявність у контрагентів позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарських операцій, що ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, у зв'язку з чим формування податкового кредиту за такими відносинами не може вважатись правомірним з урахуванням вимог податкового законодавства.

Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів наявності розумної економічної причини при придбанні відходів по ціні 201,60 грн. за тону, наявності господарської мети придбання у контрагентів ТОВ «Новіком», ТОВ «Стратегія Груп» та ТОВ «Вугілля Трейд» обладнання та вугілля, використання придбаних активів у господарській діяльності, а також доказів одержання прибутку від господарських операцій із вказаними контрагентами.

Підтвердженням того, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ «Новіком», ТОВ «Стратегія Груп» та ТОВ «Вугілля Трейд» оформлялись лише документально, без фактичного їх здійснення свідчить та обставина, що під час обшуку в приміщенні бухгалтерії позивача виявлено та вилучено два системні блоки комп'ютерів, в яких з файлами документів були створені документи від імені ТОВ «Новіком», а також чисті аркуші паперу з проставленими мокрими печатками останнього.

Таким чином, у позивача не було підстав для податкового обліку операцій з контрагентами, оскільки реальне вчинення господарських операцій між ними відсутнє.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 195, п.п.1,2 ч.1 ст.197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року у справі №2а-1346/12/1370 за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, за участю першого заступника прокурора Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Н.Г. Левицька

ОСОБА_6