Постанова від 03.10.2012 по справі 2а-14945/11/0170/21

2а-14945/11/0170/21 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013 ПОСТАНОВА Іменем України   03 жовтня 2012 р. (10:45) Справа №2а-14945/11/0170/21 Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Івановій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні  адміністративну справу    за позовом   Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим           до   Державного підприємства "Малоріченське"               про стягнення 353280,00 грн. Обставини справи: Державна податкова інспекція в м. Алушті АР Крим (далі позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державного підприємства "Малоріченське" (далі відповідач) про стягнення  353280,00 грн. податкової заборгованості, у тому числі 283650,00 грн. основного боргу та  69630,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем у добровільному порядку не сплачуються узгоджені  податкові зобов'язання. Позивач у судове засідання 03.10.2012р. не з'явився, однак 03.10.2012р. від нього до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Відповідач у судове засідання 03.10.2012р. також не з'явився, письмових заперечень на позов суду не надав, про час, дату та місце розгляду справи сповіщений належним чином - судовою повісткою, яка направлена рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується наявним у матеріалах справи  повідомленнями про вручення поштового відправлення. Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу на підставі наявних документів. Розглянувши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд- ВСТАНОВИВ: Відповідач зареєстрований у якості юридичної особи, про що свідчіть наявний в матеріалах справи Витяг з ЄДР, та з 07.07.1994р. перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Алушті за № 32-М. Посадовими особами позивача проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 31.12.2006р., за результатами якої складено акт № 492/23/00412719 від 19.04.2007р. Як вбачається з пункту 4 висновків акту перевірки відповідачем, в порушення вимог ст.65 Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік”, постанови Кабінету Міністрів України №50 від 15.01.2005 “Про затвердження порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році”, ст.67 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 №678 “Питання відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини податку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році”та підпункту 7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”не перераховано та не сплачено у встановлений законодавством України термін частини прибутку (доходу) загального фонду Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності за період з 01.04.2005р. по 31.12.2006р. в сумі 283,65 тис. грн. На підставі зазначеного акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0006812301/0 від 03.05.2007р., яким відповідачу визначено податкове зобов'язання в розмірі 353280,00 грн., у т.ч. 283650,00 грн. за основним платежем та штрафні санкції у сумі 69630,00 грн. Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.   Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно до п.3.1 Статуту, позивач є державним комерційним підприємством.     Згідно п.4.2 Статуту виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображена в самостійному балансі підприємства, становлять майно підприємства, яке є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Дане підприємство створене з метою виробництва, переробки, реалізації, закупівлі та збереження сільськогосподарської продукції і сировини та є платником фіксованого сільськогосподарського податку. Відповідно до положень ст.1 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” фіксований сільськогосподарський податок –це податок, який не змінюється протягом визначеного цим Законом терміну і справляється з одиниці земельної площі, а також сплачується в рахунок певних податків і зборів (обов'язкових платежів), у т.ч. податку на прибуток підприємств. Відповідно до пункту 1.9 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під дивідендом розуміється платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів. Порядок оподаткування дивідендів визначений пунктом 7.8 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, за приписами пп. 7.8.1 якого, у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства - емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні. Підпунктом 7.8.2 цього пункту встановлено, що емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону. Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету. За приписами пп.7.8.3 п.7.8 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 7.8.2 цього пункту. Статтею 65 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” встановлено, що господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2005 № 50 затверджено порядок і нормативи відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році, п.2 якої передбачено таке відрахування у розмірі 15 відсотків чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Крім того цим Порядком, зокрема, передбачено, що господарські організації, які не є платниками податку на прибуток, зобов'язані: розраховувати частину прибутку (доходу) виходячи з установленого постановою №50 нормативу та подавати відповідні відомості органам державної податкової служби; сплачувати частину прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році (крім господарських організацій, які сплачували частину прибутку (доходу), відповідно до ст. 72 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”від 27.11.2003 № 1344-IV (зі змінами та доповненнями) та за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємства. Стаття 67 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”установлено, що господарські організації: державні, в тому числі казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Норматив і порядок обчислення вказаної частини прибутку (доходу) встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 №678, згідно п.2 якої відрахування частини прибутку (доходу) здійснюється державними сільськогосподарськими підприємствами - у розмірі 15 відсотків чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Відповідно до Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок”для сільськогосподарських товаровиробників –платників фіксованого сільськогосподарського податку зупинено чинність Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”за винятком, зокрема, пункту 7.8. Оскільки частину прибутку (дохід) відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”прирівняно до дивідендів, які є обов'язковим платежем згідно з п. 3 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування”, то з метою виконання ст. 65 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”та ст. 67 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”платники, які сплачують фіксований сільгоспподаток та мають річний звітний податковий період, повинні сплачувати частину прибутку (доходу) у строки, передбачені для сплати податку на прибуток, тобто щокварталу, та подавати декларацію з податку на прибуток підприємства в терміни, передбачені для такого подання звичайним платником податку, із заповненими 20 та 21 рядками. Згідно з пунктом 1 частини 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше”. Пунктом 1 частини 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Зі змісту пункту 3 частини 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України випливає, що нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є, зокрема, закон про Державний бюджет України. При виконанні бюджетного процесу в Україні положення правових актів застосовуються лише в частині, які не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України і Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік (ст. 4 Бюджетного кодексу України). Закон про Державний бюджет України на поточний рік регулює бюджетні відносини, зокрема, у сфері наповнення бюджету через механізми справляння податків. Отже, дія зазначеного закону поширюється, у тому числі, і на податкові правовідносини, оскільки одним із джерел формування доходної частини Державного бюджету на поточний рік є податки, які справляються за встановленими ставками. Закон про Державний бюджет України на поточний рік передбачає розмір кожної доходної статті бюджету, зокрема шляхом визначення розміру податкових ставок, зупинення дії податкових зобов'язань для визначеного кола суб'єктів і звільнення окремих суб'єктів господарювання від сплати певних видів податків. Таким чином, закон про Державний бюджет України встановлює, зокрема, основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини. Виходячи із зазначеного, цим Законом може зупинятися дія окремих положень податкових законів, вводитися податкові пільги та інше. При судовому розгляді предметом доказування є факти,які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення. Відповідно до частини першої статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб,які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. В свою чергу, частиною 1 статті 72 КАС України закріплено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарський справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.06.2007р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.09.2007р., позов ДП “Радгосп-завод “Малоріченський” задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №0006812301/0 від 03.05.2007 ДПІ у м.Алушта, яким визначено податкове зобов'язання у вигляді 353280 грн. –частини прибутку, що складається з 283650 грн. основного платежу і 69630 грн. штрафних санкцій, стягнуто на користь позивача 3,40 грн. судового збору. Постановою Вищого адміністративного суду України від 01.06.2011р. у справі № К-20368/07 зазначену вище постанову Господарського суду АР Крим та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.09.2007р. скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.07.2012р. заяву Державного підприємства "Малоріченське" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого адміністративного суду України від 01.06.2011р. у справі № 2-27/6650-2007А залишено без задоволення. Зважаючи на приписи ч.1 ст.72 КАС України, суд приходить до висновку, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не потрібно доводити в даній справі, оскільки постанова Вищого адміністративного суду України від 01.06.2011р. у справі № К-20368/07, якою відмовлено у задоволенні вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006812301/0 від 03.05.2007р., має преюдиціальне значення. Наділення преюдиціальною силою судового рішення засновано на презумпції істинності судового рішення, що набрало законної сили. Законна сила судового рішення забезпечує дію преюдиції. В силу преюдиції встановлені судовим рішенням факти та правовідносини мають сприйматися як безспірні, до того часу, доки рішення суду не буде скасоване у передбаченому законом порядку, доки факти та правовідносини не будуть визнані такими, що не відповідають дійсності.  Обставини  вважаються встановленими в іншому судовому рішенні, якщо про це зазначено у мотивувальній чи резолютивній частинах цього рішення. З урахуванням викладеного суд робить висновок про те, що на час розгляду справи за відповідачем рахується узгоджена сума заборгованості в розмірі 353280,00 грн. З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України № 2755 від 02.12.2010 року (далі - ПК України). Згідно з п.п. 59.1, 59.3, 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного  неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня  після  закінчення  граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п. 95.2 статті 95  Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Судом встановлено, що про необхідність погашення податкового боргу позивачем на адресу відповідача було направлено податкову вимогу № 290 від 13.07.2011р., яка була отримана ним 19.07.2011р. Відповідач не надав суду доказів оскарження вимоги про сплату боргу або доказів погашення заборгованості в розмірі 353280,00 грн., у той час як відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.   Згідно статті 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” однією із задач органів податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, повною і своєчасною сплатою до бюджетів податків і зборів. Відповідно до п. 20.1.18. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо  стягнення  коштів  платника податків,   який   має  податковий  борг,  з  рахунків  у  банках, обслуговуючих такого платника,  на суму податкового боргу або його частини.   За таких обставин позовні вимоги Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим підлягають задоволенню у повному обсязі, тому що не суперечать чинному законодавству та підтверджуються матеріалами справи. Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 03.10.2012р. У повному обсязі постанову складено та підписано 08.10.2012р. Керуючись  ст. ст. 7, 69-71, ст.ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ: 1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі. 2. Стягнути з Державного підприємства "Малоріченське"(98520, АР Крим, м. Алушта, с. Малоріченське, вул. Садова, 1; ЄДРПОУ 00412719) податковий борг в сумі 353280,00 грн. на користь Державного бюджету (р/р 31119074700007, МФО 824026, ОКПО 34740913, ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь, код платежу 21010100) шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговучих такого платника податків, а саме: - р/р 26000013004492 у "Сбербанк Росії", МФО 320627; - р/р 26001000088868 у ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023; - р/р 26002000088867 у ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023; - р/р 26005704135402 у "Райффайзен банк Аваль" у м. Києві, МФО 380805; - р/р 26044013004492 у "Сбербанк Росії", МФО 320627; - р/р 26047000004237 у ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023; - р/р 26104460011821 у Алуштинській філії АКБ "Укрсоцбанк" м. Алушта, МФО 324032; р/р 35247001001625 у ГУ ДК України в АРК м. Сімферополь, МФО 824026.        Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.   Суддя                                                     Євдокімова О.О.