Постанова

від 06.07.2012 по справі 2а-1016/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2012 р. Справа № 2a-1016/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Данилюк І.М.,

представника позивача - Госедло Р.І.,

представника відповідача - Тирського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Козачок-Буковель"

до відповідача: Державної податкової інспекції у місті Яремче Івано-Франківської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000022301 від 13.01.2012 року, № 0000102301 і № 0000122301 від 03.04.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Козачок-Буковель" (надалі-позивач) звернулося в суд з позовною заявою до Державної податкової інспекції у місті Яремче Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000022301 від 13.01.2012 року, № 0000102301 і № 0000122301 від 03.04.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем з порушенням норм законодавства, оскільки позивачем було правомірно відображено у валових витратах витрати з оренди майна, а також дагні витрати з оренди майна були віднесені до податкового кредиту з податку на додану вартість у періодах в яких були самостійно виявлені помилки з податку на прибуток підприємств, а отже порушень податкового законодавства позивачем не допускалось, що свідчить про належне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями по договорах про надання послуг, які на думку податкового органу є нікчемними. Крім того позивач зазначає, що відповідачем неправомірно зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств за 2-3 квартал 2011 року, оскільки позивачем в декларації за 2-3 квартал 2011 року було відображено всі збитки за підсумками 1 кварталу 2011 року, як це передбачено податковим законодавством та самою формою декларації з податку на прибуток.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з обставин викладених в позовній заяві підтримав в повному обсязі. Просив їх задовольнити та скасувати оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення податкового органу.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, надавши суду письмове заперечення по якому і давав пояснення по суті. Дане заперечення мотивоване тим, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Козачок-Буковель" з питань дотримання вимог податкового законодавства за наслідками якої було встановлено порушення останнім пункту 3 підрозділу 4 розді ХХ перехідних положень Податкового кодексу України, пункту 5.1., підпунктів 5.2.6., 5.2.7., пункту 5.2. статті 5, пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено до сплати податок на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 114176,00 грн., тому за результатами перевірки зменшено позивачу від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 595590,00 грн. Також зазначив, що перевіркою встановлено порушення пункту 1 статті 203, статей 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів здійснених за період лютий, березнь 2011 року по ланцюгу з контрагентом постачальником -товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехметал», а також порушення пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено до сплати в дохід бюджету податок на додану вартість на загальну суму 33434,00 грн., в тому числі за лютий 2011 року в сумі 23334,00 грн. та за березень 2011 року в сумі 10100,00 грн. За таких обставин, відповідач вважає, що ним правомірно винесено податкові повідомлення-рішення за наслідками проведеної перевірки.

Розглянувши позовну заяву та заперечення, вислухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та проаналізувавши правові норми законодавства України, суд встановив наступне.

Позивач по справі, 18 серпня 2004 року зареєстрований виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності -юридична особа, включений в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, взятий на податковий облік в державній податковій інспекції в м.Яремче як платник податків де і станом на 30 листопада 2011 року перебуває на обліку.

Відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Козачок-Буковель" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року, якою встановлено порушення позивачем пункту 3 підрозділу 4 розді ХХ перехідних положень Податкового кодексу України, пункту 5.1., підпунктів 5.2.6., 5.2.7., пункту 5.2. статті 5, пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено до сплати податок на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 114176,00 грн., тому за результатами перевірки зменшено позивачу від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 595590,00 грн. Також перевіркою встановлено порушення пункту 1 статті 203, статей 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів здійснених за період лютий, березнь 2011 року по ланцюгу з контрагентом постачальником -товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехметал», а також порушення пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено до сплати в дохід бюджету податок на додану вартість на загальну суму 33434,00 грн., в тому числі за лютий 2011 року в сумі 23334,00 грн. та за березень 2011 року в сумі 10100,00 грн.

Таких висновків відповідач дійшов в зв'язку з тим, що у контрагента позивача -товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехметал»відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, чисельності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також те, що зазначене товариство не знаходиться за юридичною адресою.

За результатами проведеної відповідачем перевірки, 14 грудня 2011 року складено акт №629/23-3299453, на підставі якого відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення: податкове повідомлення -рішення №0000022301 від 13 січня 2012 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 33435,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 34434,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1,00 грн.; податкове повідомлення -рішення 0000102301 від 03 квітня 2012 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 64431,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 64430,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1,00 грн. та податкове повідомлення -рішення №0000122301 від 03 квітня 2012 року, яким зменшено позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 794573,00 грн.

Відносно висновків відповідача та винесених податкових повідомлень -рішень суд хоче зазначити наступне.

Між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехметал»01 лютого 2011 року укладено договір №57/02 згідно якого товариство з обмеженою відповідальністю «Промтехметал»як постачальник зобов'язується поставити товар, а позивач як покупець отримати та оплатити даний товар. Покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5 днів з моменту підписання видаткової накладної.

Згідно рахунку-фактури №СФ -0000174 від 28 лютого 2011 року позивач отримав від товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехметал»товар на загальну суму 140005,20 грн.

На виконання умов даного договору, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехметал»складено та виписано видаткову накладну від 28 лютого 2011 року №РН -00147 на загальну суму 140005,20 грн. в тому числі ПДВ, а також товариство з обмеженою відповідальністю «Промтехметал»виписано та складено податкову накладну на загальну суму 140005,20 грн., в тому числі ПДВ в сумі 23334,20 грн.

Крім вищезазначеного договору, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехметал»01 лютого 2011 року укладено договір підряду на обслуговування №57/03 згідно якого товариство з обмеженою відповідальністю «Промтехметал»як виконавець зобов'язується за плату і за рахунок позивача надати послуги по прибиранню кафе після зимового сезону. На підтвердження факту надання виконавцем послуг сторони складають акти здачі -приймання наданих послуг. Вартість послуг виконавця становить 60600,00 грн. Замовник, тобто позивач здійснює оплату послуг на підставі рахунків виконавця.

Згідно рахунку-фактури від 31 березня 2011 року №СФ-1-0510 позивач отримав від товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехметал»послуги по прибиранню кафе після зимового сезону на загальну суму 60600,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 10100,00 грн.

На виконання умов даного договору між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехметал»складено та погоджено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 березня 2011 року №ОУ-0000032 на загальну суму робіт (послуг) 60600,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 10100,00 грн., а також товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехметал»виписано податкову накладну на зазначені суми.

Як встановлено в судовому засіданні, на момент укладення вищезазначених договорів, сторони були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та зареєстровані, як суб'єкти підприємницької діяльності. Також, обидва підприємства були зареєстровані як платники податків, а також як платники податку на додану вартість, про що їм видано відповідні свідоцтва.

Вищенаведене свідчить про те, що у відповідності до частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України всі сторони відповідних правочинів на момент їх вчинення були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, були належними платниками податків та інших обов'язкових платежів, які виникали при здійсненні ними господарської діяльності, окрім оспорюваних господарських операцій під час перевірки здійснюваної відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи та у відповідності до вимог частин 3,5 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасників відповідних правочинів відображено у договорах вчинених у визначеній законом формі, а відповідні акти приймання-передачі, платіжні документи, податкові та видаткові накладні, які пов'язані з цими договорами відображають фактичне виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, свідчать що волевиявлення сторін правочинів було вільним, відповідало їх внутрішній волі та спрямованим на реальне настання правових наслідків, що були ними обумовленні.

Суд вважає, що немає жодних підстав для посилання відповідача на статтю 215 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач не зазначає чим саме зміст заперечуваних ним правочинів суперечить чинному законодавству та яким самим нормам. Також, відповідач не зазначає чим саме дані правочини суперечать інтересам держави і суспільства та його моральним засадам.

Так, в силу редакцій частини 1 статті 207 Господарського кодексу України та частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади може бути визнаний судом недійсним.

З вищенаведених законодавчих положень випливає, що визнання вказаних договорів недійсними з підстав їх невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з суб'єктивної оцінки відповідача. Однак з даного приводу відповідач до суду не звертався і вказані правочини недійсними судом не визнавалися, що також є свідченням необґрунтованості конкретної позиції відповідача.

Щодо посилання відповідача на статтю 228 Цивільного кодексу України, то суд зазначає, що дана норма стосується виключно правочинів, які порушують публічний порядок. В чому законодавець вбачає порушення публічного порядку ним зазначено в частині 1 статті 228 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином законодавець розмежовує поняття "порушення публічного порядку" та "недодерження вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам". Дані обставини передбачають різний порядок визнання правочину недійсним та різні правові наслідки.

Жодних доказів того, що заперечувані правочини були спрямовані саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади відповідач не наводить. Обгрунтовуючи свої припущення посиланням на факт відсутності третьої особи за її місцемзнаходженням, є нічим іншим, як свідченням порушення відповідною особою вимоги законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб виключно для них самих, а не для сторони по договору.

Суд вважає, що відсутність у контрагента позивача як це зазначає відповідач необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, чисельності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не в пливають на договірні відносини та зобов'язання позивача з його контрагентом, оскільки сторонами, в тому числі посадовими особами сторін по договорах належно виконано свої зобов'язання, в тому числі виконано всі роботи по договорах та оплачено роботи в повному об'ємі, про що оформлено відповідні документи наявні в матеріалах справи, а також позивач не зобов'язаний перевіряти у свого контрагента наявність у нього відповідних виробничих ресурсів яких на думку податкового органу не вистачає для здійснення підприємницької діяльності, коли такий товар поставився, кошти за нього сплатилися, а роботи (послуги) виконані в повному обсязі, про що оформлено відповідні документи облік яких передбачений законодавством.

Як вбачається з рішень податкового органу, саме висновок відповідача про те, що конкретні правочини укладалися без мети настання реальних наслідків згідно статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України є підставою визнання таких правочинів нікчемними.

Проте, вищевказані норми чинного законодавства кардинально суперечать висновкам відповідача, оскільки у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Однак, відповідач не зазначає, якою саме нормою закону встановлено недійсність відповідних правочинів і якою нормою визначено його оскаржувані дії, як правовий наслідок недійсного чи нікчемного правочину. Натомість частина 1, 3 статті 115 Цивільного кодексу України з врахуванням положень статті 203 Цивільного кодексу України, визначено лише підстави визнання оскаржуваного правочину недійсним в судовому порядку.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Аналогічні положення визначено і в частині 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Однак, як вже зазначалося судом ніхто з даного приводу до суду не звертався, а тому згідно частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а також жодних порушень по вчинених сторонами правочинів, судом не встановлено.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

У відповідності до п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі-Закон) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз.4 п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону).

Приписами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.6 даної статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, Законом України «Про податок на прибуток»та Податковим кодексом України передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а також не дозволяють включати до складу податкового кредиту суми, що не підтверджені податковими накладними, які є підтверджуючими документами сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару, чи митними деклараціями або іншими подібними документами відповідно до Закону.

Також, аналіз реальності господарської діяльності платника податків повинен здійснюватися на підставі даних бухгалтерського обліку та відповідності їх економічному змісту, що здійснено позивачем в повному об'ємі та підтверджено належно оформленими документами.

Суд зазначає, що позивач не може нести відповідальності за свого контрагента, за можливу недостовірність відомостей про нього в Єдиному державному реєстрі за умови його необізнаності, а також, щодо внутрішньої діяльності свого контрагента відносно трудових відносин. Позивач не зобов'язаний перевіряти наявність чи відсутність трудових відносин свого контрагента, оскіли законодавством України не передбачено такого обов'язку для сторони. Така відповідальність контрагента позивача покладається виключно на нього та на органи державної влади, а в разі встановленого порушення контрагентом, правові наслідки настають виключно для нього. Таким чином, позивач не може нести відповідальності за порушення з боку свого контрагента, оскільки, як вже зазначалось вище законодавством України не передбачено такого обов'язку для сторони. Отже, якщо контрагент допустив порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього.

В свою чергу, зазначені обставини не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту та включення сум до складу валового доходу, оскільки сторонами було дотримано всіх вимог вищезазначених договорів, про що складено та підписано відповідні документи встановленого законом зразка, які підтверджують факти здійснення господарських операцій за цивільно-правовими договорами, а також підтверджують порядок віднесення відповідних сум до валових витрат та на формування податкового кредиту.

Враховуючи те, що виконання позивачем робіт зазначених в договорах підтверджено належно оформленими документами, пов'язаних з оплатою даних договорів, віднесення валових витрат здійснене у відповідності до норм Закону України "Про оподаткування підприємств", а тому висновок відповідача щодо зниження позивачем суми податку на прибуток є безпідставним та таким, що не відповідає нормам закону. Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач у відповідності до норм Податкового кодексу України правомірно відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів після складення відповідних накладних, які засвідчують факт виконання робіт на підставі укладених договорів, а тому висновок відповідача щодо заниження позивачем сум податку на додану вартість є необґрунтованим та не в повній мірі дослідженим.

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000122301 від 03 квітня 2012 року, яким зменшено позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 794573,00 грн. то суд хоче зазначити наступне.

Як встановлено судом, позивачем в декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011 року зазначено об'єкт оподаткування від'ємний в сумі 595590,00 грн. який виник за результатами господарської діяльності в 2010 році. В подальшому позивачем, подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 1 квартал 2011 року з зазначенням від'ємного значення в сумі 198983,00 грн. В податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2 квартал 2011 року позивачем в рядку 06.6 декларації зазначено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду (1 квартал 2011 року), яке складає 794573,00 грн. В декларації з податку на прибуток підприємств за 2-3 квартали в рядку 06.6 декларації зазначено зазначено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду, яке складає 794573,00 грн.

Відповідно до положень абзацу 2 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання.

Зазначені в цьому пункті витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, а це 1095 днів) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Таким зазначеними нормами чітко передбачено право платників податків в зв'язку з самостійним виявленням помилок щодо складення податкової декларації, подавати уточнюючі розрахунки для повноти відображення своїх податкових зобов'язань.

До 01 квітня 2011 року порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів було врегульовано Законом України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі-Закон № 334/94).

Пунктом 6.1 статті 6 Закону було встановлено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 Закону № 334/94, відповідно до якого у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01 січня 2010 року (абзац 1). У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу 1 цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом (абзац 2).

З 01 квітня 2011 року набрав чинності розділ ІІІ Податкового кодексу України, яким врегульовуються питання оподаткування податком на прибуток підприємств (пункт 1 розділу ХІХ Прикінцевих положень Податкового кодексу України).

Згідно з пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Таким чином, розрахунок об'єкта оподаткування І кварталу 2011 року повинен здійснюватися відповідно до зазначених вище вимог пункту 6.1 статті 6 та пункту 22.4 статті 22 Закону № 334/94, якими було прямо передбачено включення до валових витрат І кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 року, без обмежень.

Пунктом 150.1 статті 150 Податкового кодексу України передбачено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками І кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат ІІ календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками ІІ, ІІ і ІІІ кварталів, ІІ-IV кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за І квартал 2011року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Отже, згідно наведених законодавчих положень Закону України №334/94 і Податкового кодексу України та в контексті фактичних обставин даної справи розрахунок об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року в обов'язковому порядку здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло в 2010 році, включеного в склад валових витрат в І кварталі 2011 року, у розмірі, що не був врахований у складі валових витрат 2010 року. У разі наявності від'ємного значення об'єкта оподаткування у І кварталі 2011 року, сума такого від'ємного значення в повному обсязі підлягає включенню платником до витрат ІІ календарного кварталу 2011 року та враховується ним в результатах наступних податкових періодів 2011 року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення, а тому заперечення та висновки відповідача є безпідставним та необґрунтованим.

Таким чином, дана сума від'ємного значення об'єкта оподаткування, розрахованого за підсумками І кварталу 2011 року, була включена позивачем до відповідного рядку (рядок 06.6 "Від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року") декларацій з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року правомірно, що відповідає вимогам пункту 150.1 статті 150 і пункту 3 підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України.

Крім того, як встановлює Податковий кодекс України та сама форма декларації з податку на прибуток затверджена наказом ДПА України, до витрат ІІ кварталу включається від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року, в свою чергу ні норми Податкового кодексу України ні сама форма декларації не передбачають включати лише частину від'ємного значення об'єкта оподаткування.

З огляду на встановлені судом обставини і наведені мотиви, висновок відповідача про порушення позивачем пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України є необґрунтованим, а твердження про заниження від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та заниження податку на прибуток не відповідають дійсності і спростовуються вищевикладеним.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що як в момент укладення позивачем договорів з товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехметал», так і в процесі їх виконання, сторонами було додержано всіх вимог чинного законодавства, в тому числі і податкового при формуванні валових витрат та податкового кредиту, а тому висновки відповідача є безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не відповідають нормам законодавства України.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення до скасування в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути з державного бюджету України на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2 146,00 грн.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Яремче № 0000022301 від 13.01.2012 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Козачок Буковель" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 33 435 (тридцять три тисячі чотириста тридцять п"ять) грн., в тому числі за основним платежем у сумі 33 434 (тридцять три тисячі чотириста тридцять чотири) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 1 (одна) грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Яремче № 0000122301 від 03.04.2012 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Козачок Буковель" зменшено суму від"ємного значення об"єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 794 573 (сімсот дев"яносто чотири тисячі п"ятсот сімдесят три) грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Яремче № 0000102301 від 03.04.2012 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Козачок Буковель" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 64 431 (шістдесят чотири тисячі чотириста тридцять одна) грн., в тому числі за основним платежем у сумі 64 430 (шістдесят чотири тисячі чотириста тридцять) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 1 (одна) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Козачок Буковель" (78593, Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця, участок Щивки, 2, код ЄДРПОУ - 32994536) 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Главач І.А.

Постанова складена в повному обсязі 10.07.2012 року.