Постанова

від 25.09.2012 по справі 2а-1870/7561/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 р. Справа № 2а-1870/7561/11

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Букар Х.М.

за участю:

представника позивача -Кузаєв О.М.

представника відповідача -Зівако С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.2012р. по справі № 2а-1870/7561/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта»

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Нафта», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Шосткинської ОДПІ Сумської області від 15.09.11 р. № 0000082347 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 46250,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 11563,0 грн. і № 0000072347 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 142584,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 35646,0 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.12 р. по справі № 2a-1870/7561/11 позов був задовольнити частково: визнано протиправним і скасоване податкове повідомлення-рішення Шосткинської МДПІ Сумської області № 0000072347 від 15.09.11 р. про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 65106,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 16276,0 грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.12 р. по справі № 2a-1870/7561/11 в частині задоволення позову та в цій частині прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав, але його представник в судовому засіданні наполягав на законності судового рішення, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін в судовому зсіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було з'ясовано, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 1086/2330/30084081 від 23.08.11 р. документальної планової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.08 р. по 31.03.11 р., в якому відображені порушення платником податків вимог п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.2.10, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 7.2.1, п. 7.2.3, п. 7.2.4, п. 7.2.6, п. 7.4.1, п. 7.4.4, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

Виявлені порушення перевіряючі пов'язують, зокрема, з безпідставним включенням до складу податкового кредиту за листопад 2009 р. ПДВ в сумі 40478,0 грн. по взаємовідносинам з ПП «Мега-Мікс» (код 36496260) без наявності підтверджуючих податкових накладних; за серпень 2009 р. ПДВ в сумі 37000,0 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Основа-Ассистанс»(код 34717638), проведених на підставі нікчемного правочину; за липень 2009 р. по взаємовідносинам з ТОВ «Укрніка ЛТД» (код 35946401) ПДВ в сумі 28314,0 грн. та за червень 2010 р. по взаємовідносинам з ТОВ «Прогрес Миколаїв-07»(код 35180170) ПДВ в сумі 4292,0 грн. з вартості придбаних ТМЦ та основних фондів, які не пов'язані із господарською діяльністю платника; за липень 2010 р. ПДВ в сумі 32500,0 грн. по податковій накладній, отриманій від постачальника ТОВ «Біоніка Стрім»(код 33500407), на момент виписки якої по вказаному контрагенту було анульовано свідоцтво платника ПДВ.

Задовольняючи позов в частині вимог, що є предметом апеляційного оскарження, суд першої інстанції вказав на те, що він не погоджується з позицією податкового органу щодо висновків по контрагентах позивача: ТОВ «Укрніка ЛТД», ТОВ «Прогрес Миколаїв-07», ТОВ «Біоніка Стрім», оскільки, заперечуючи право позивача на включення до складу податкового кредиту за липень 2009 р. ПДВ в сумі 28314,0 грн., сплаченого в ціні товару (бензину), отриманого від ТОВ «Укрніка ЛТД», відповідач посилається на відсутність у позивача договору купівлі-продажу, документів, що підтверджують транспортування товару, а також на невиконання обов'язку ТОВ «Укрніка ЛТД»по декларуванню податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2009 р., комунального податку і податку на прибуток підприємства за 2008-2010 роки.

Оскільки відповідачем в ході перевірки досліджені та описані в акті перевірки податкова накладна № 109 від 30.07.09 р., бухгалтерські проводки, а позивачем в ході розгляду справи надані копії видаткової та податкової накладних (а.с. 153,154), рахунку фактури (а.с.155), товарно-транспортної накладної (а.с.156), платіжних доручень (а.с.157-161), що свідчить про реальність виконання зобов'язань та документальне їх оформлення.

З аналогічних підстав суд першої інстанції визнав правомірним і включення позивачем до складу податкового кредиту за червень 2010 р. ПДВ в сумі 4292,0 грн. по господарській операції з ТОВ «Прогрес Миколаїв-07» по придбанню паливороздаточних колонок ТРКП1-025, оскільки факт їх придбання підтверджений копіями податкової, видаткової накладних (а.с. 162,163), платіжного доручення (а.с.164). Додатково суд першої інстанції зазначив, що позиція податкового органу щодо не підтвердження такого права через відсутність у позивача договору купівлі-продажу, документів, що підтверджують транспортування товару, а також на невиконання обов'язку ТОВ «Прогрес Миколаїв-07»по декларуванню податкових зобов'язань з ПДВ за червень 2010 р. не узгоджується з приписами Закону України «Про ПДВ».

В апеляційній скарзі відповідач наполягає на неможливості вищевказаними контрагентами позивача здійснити поставку придбаного у них товару, оскільки у них відсутні трудові ресурси, складські та виробничі приміщення, транспортні засоби для транспортування поставленого товару, взаємовідносини позивача і контрагентів не оформлені договором.

Колегія суддів вважає доцільним зауважити, що відповідно приписам ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Таким чином законодавець визначає можливість укладання правочину у письмовій формі не лише шляхом оформлення договору, а тому у відповідача не існує законних підстав вимагати оформлення договору при наявності інших документів, в яких узгоджені суттєві умови договору купівлі-продажу.

Також вимагаючи від позивача документи на перевезення устаткування, відповідач не з'ясував де саме знаходився товар, чи підлягав він транспортуванню. Також перевіряючими не були досліджені документи на оприбуткування устаткування, введення його в експлуатацію або подальша реалізація, що свідчить про те, що вимоги про надання транспортних документів на перевезення ґрунтуються виключно на припущеннях про їх необхідність.

Крім того, ставлячи право позивача на формування податкового кредиту по вищевказаній операції у залежність від того, чи звітував його контрагент перед органом ДПС по власним зобов'язанням перед бюджетом, відповідач не враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Також суд першої інстанції визнав правомірним віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 32500,0 по господарській операції з ТОВ «Біоніка Стрім»по придбанню колонок ТРК в липні 2010 р., оскільки єдиною підставою заперечень відповідача проти включення до складу податкового кредиту суми ПДВ по зазначеній господарській операції є анулювання ТОВ «Біоніка Стрім»свідоцтва платника ПДВ, яке мало місце 13.07.10 р. при даті виписки податкової накладної 29.07.10 р. При ухваленні судового рішення в цій частині суд першої інстанції взяв до уваги і визнав належним доказом пояснення представника позивача в судовому засіданні стосовно того, що при оформленні податкової накладної була допущена помилка, а тому датою її виписки слід вважати 12.07.10 р., що підтверджено копією податкової накладної, витребуваної позивачем у контрагента.

Задовольняючи позов в цій частині вимог, суд першої інстанції дослідив інші документи первинного бухгалтерського обліку по вказаній операції: копії рахунку-фактури від 09.07.10 р. (а.с. 138), видаткової накладної від 12.07.10 р. (а.с. 139), податкової накладної від 12.07.10 р. (а.с. 140), послався на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб ТОВ «Нафта»від 27.01.10 р. (а.с. 137) і дійшов висновку про наявність помилки в податковій накладній в частині дати виписки, оскільки фактично дії по придбанню колонок ТРК вчинялись в період з 09.07.10 р. по 12.07.10 р., тобто до дати анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Біоніка Стрім». Тому суд першої інстанції визнав протиправним рішення відповідача про визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ по господарських операціях із зазначеним вище контрагентом в сумі 32500,0 грн.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що відповідно п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»датою виникнення права платника податків на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Як свідчать залучені до матеріалів справи документи, першою подією для виникнення права позивача на податковий кредит по вказаній операції було отримання податкової накладної № 2 від 29.07.10 р.

При цьому слід зауважити, що податковим законодавством України встановлено єдиний випадок, що обґрунтовує підставність включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку. В п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами відповідно п. 7.2.6 ст. 7 цього Закону). Дата отримання податкової накладної за придбані товариством товари є датою виникнення права у позивача на податковий кредит. В п. 7.2.4 наведеної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону, а в п. 7.2.6 визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

В наданих до матеріалів справи документах відсутні дані про те, що позивач, з'ясувавши наявність помилки в оформленні податкової накладної, своєчасно вимагав від контрагента видати йому виправлену податкову накладну, а в разі відмови -звертався до відповідача із заявою зі скаргою на такого контрагента при подачі податкової звітності за липень 2010 р. Те, що у позивача не було належним чином оформленої (виправленої) податкової накладної при декларуванні ним податкового кредиту за липень 2010 р. підтверджується наданими ним документами (зокрема, постановою від 27.01.12 р. про відмову у порушенні кримінальної справи, де наведена саме податкова накладна № 2 від 29.07.29 р.).

Зважаючи на те, що на дату 29.07.29 р. ТОВ «Біоніка Стрім»не було платником ПДВ, то і не мало права виписувати податкову накладну, а тому висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими і позов не підлягає задоволенню.

Колегія суддів також вважає доцільним відмітити, що у суду адміністративної юрисдикції відсутні повноваження встановлювати факт допущення помилки при оформленні податкової накладної, оскільки існує визначений податковим законодавством порядок витребування та отримання податкових накладних або формування податкового кредиту у їх відсутність.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.2012р. по справі № 2а-1870/7561/11 -задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.2012р. по справі № 2а-1870/7561/11 -скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Шосткинської МДПІ Сумської області № 0000072347 від 15.09.11 р. про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 32500,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 8125,0 грн. та прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.2012р. по справі № 2а-1870/7561/11 -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий (підпис) Ю.М. Філатов

Судді (підпис) Н.С. Водолажська

(підпис) Л.В. Тацій

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01.10.2012 року.