Постанова

від 09.12.2008 по справі 32/221

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/221

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

09.12.08                                                                                           Справа  № 32/221

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя                                                            Бонк Т. Б.

судді                                                                                Бойко С. М.

                                                                                Марко Р. І.

при секретарі Гунька О. П.

за участю представників сторін:

від прокуратури –Топій Т. В. –помічник прокурора (посвідчення № 157)

від позивача 1 –не з'явився

від позивача 2 –Гораль С. Б. –представник

від відповідача (скаржника) –Савка А. І. –представник

розглянув апеляційну скаргу Українсько-канадського спільного підприємства ТзОВ «Неосвіт», смт. Щирець, Пустомитівський район, Львівська область № 81/10 від 31.10.2008 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 14.10.2008 р.

у справі № 32/221

за позовом Прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави –уповноваженого органу Львівської міської ради –в особі Управління міжвідомчих проектів Львівської міської ради та Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», м. Львів

до відповідача Українсько-канадського спільного підприємства ТзОВ «Неосвіт», смт. Щирець, Пустомитівський район, Львівська область

про стягнення 3 450 грн. штрафу та розірвання договору № 238 тимчасового користування місцями, що перебувають в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами від 18.08.2004 р.

ВСТАНОВИВ:

          рішенням господарського суду Львівської області від 14.10.2008 р. у справі № 32/221 повністю задоволено позов прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави –уповноваженого органу Львівської міської ради –в особі Управління міжвідомчих проектів Львівської міської ради та Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», з Українсько-канадського спільного підприємства ТзОВ «Неосвіт»на користь Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління»стягнуто 3 450 грн. штрафу, 187 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат по сплаті послуг інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, розірвано договір № 238 тимчасового користування місцями, що перебувають в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами від 18.08.2004 р.

          Рішення мотивоване тим, що незважаючи на скасування дозволу, спеціальна конструкція, згідно вимог п. 2.2 договору, в 3-денний термін відповідачем не була демонтована, у зв'язку з чим на адресу відповідача був скерований припис прокурора з вимогою демонтувати рекламну конструкцію, яка ним не була виконана, в результаті чого, відповідно до п. 5.5 договору, відповідачу нараховано штраф за період з 15.02.2008 р. по 23.04.2008 р. в розмірі 3 450 грн. Щодо розірвання договору, суд, враховуючи п. 7.4, зазначив, що у разі постійного порушення однією із сторін договору інша сторона вправі звернутися до господарського суду з вимогою розірвати цей договір в односторонньому порядку, що і було зроблено позивачами.

          У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати в частині стягнення на користь Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління»3 450 грн. штрафу та прийняти нове рішення, посилаючись на те, що стягнення штрафу за 15 днів лютого місяця 2008 року є безпідставним, оскільки СП ТзОВ «Неосвіт»була здійснена проплата за користування місцем для розміщення спеціальної конструкції зовнішньої реклами за лютий 2008 року, що підтверджується платіжним дорученням № 3302 від 14.02.2008 р. згідно п. 4.2 договору тимчасового користування місцями, що перебувають в комунальній власності, для розміщення конструкції зовнішньої реклами.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач 2 просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що в порушення умов договору відповідач не демонтував рекламну конструкцію, в результаті чого було складено припис, який був направлений на адресу відповідача рекомендованим листом. Щодо проплати за лютий місяць, позивач 2 зазначає, що лише частина суми зарахована за оплату користування місцем, а 28, 43 грн. є авансовим платежем, який може бути повернений на вимогу відповідача.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 18.08.2004 р. між управлінням економіки Львівської міської ради (уповноважений орган), комунальним підприємством «Інспекція благоустрою та екології м. Львова»(робочий орган) та СП ТзОВ «Неосвіт»(користувач) укладено договір № 238 тимчасового користування місцями, що перебувають в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.

Крім цього, судом встановлено, що 01.03.2005 р. між управлінням економіки Львівської міської ради, КП «Адміністративно-технічне управління»та СП ТзОВ «Неосвіт»укладено угоду про зміни та доповнення до договору № 238 тимчасового користування місцями, що перебувають в комунальній власності для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами від 18.08.2004 р., згідно якої в тексті договору слова «робочий орган» замінено на «оператор»(а. с. 14).

Згідно ухвали Львівської міської ради № 219 від 19.10.2006 р., функції  управління економіки Львівської міської ради передані управлінню міжвідомчих проектів Львівської міської ради (а. с. 42). А комунальне підприємство «Інспекція благоустрою та екології м. Львова», згідно розпорядження Львівського міського голови № 660 від 31.08.2004 р. перейменоване у комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління»(а. с. 26).

Відповідно до п. 2.1 договору № 238 від 18.08.2004 р., уповноважений орган надає користувачу у тимчасове платне користування місця, що перебувають у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами і на терміни відповідно до виданих дозволів на розміщення зовнішньої реклами в межах м. Львова, згідно Порядку розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, чинного на час видачі дозволів.

Користувач використовує надані місця за цільовим призначенням, сплачує вартість користування місцями з дня отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами та звільняє у 3-денний термін місця, на яких термін дії дозволу припинений (закінчився) (п. 2.2 договору).

Дозвола на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами є невід'ємною частиною договору (п. 2.3 договору).

Із матеріалів справи вбачається, що віповідачу  01.09.2006 р.  було видано дозвіл № 4-06-09-141 на розміщення зовнішньої реклами, а саме розміщення одностороннього щита розміром 1, 0 х 2, 0 м на головному фасаді будинку за адресою: вул. Шевченка, 74 у м. Львові (а. с. 15).

На підставі заяви відповідача 12.02.2008 р. вищевказаний дозвіл скасовано наказом управління міжвідомчих проектів Львівської міської ради № 05 (а. с. 21). Копія наказу направлена на адресу відповідача 19.02.2008 р. супровідним листом від 18.02.2008 р. (а. с. 20).

Однак, незважаючи на скасування дозволу, спеціальна конструкція, згідно вимог п. 2.2 спірного договору, в 3-денний термін відповідачем не була демонтована, про що КП «Адміністративно-технічне управління»23.04.2008 р. складено акт обстеження рекламоносія (а. с. 23). А 27.03.2008 р. на адресу СП ТзОВ «Неосвіт» скеровано припис № 05/01-3р-153 з вимогою демонтувати рекламну конструкцію до 10.04.2008 р. (а. с. 22), яка ним виконана не була.

Згідно п. 5.5 договору № 238, у випадку самовільного встановлення спеціальної конструкції, несвоєчасного демонтажу  спеціальної конструкції по закінченню терміну дії дозволу або цього договору користувач сплачує уповноваженому органу штраф у розмірі 50 гривень за кожен день самовільного встановлення.

Враховуючи наведене, відповідачу нараховано штраф за період з 15.02.2008 р. по 23.04.2008 р. (69 днів), який, згідно розрахунку позивачів, становить 3 450 грн.

Разом з тим, апеляційна інстанція не бере до уваги заперечення відповідача, що штраф нараховано неправомірно за 15 днів лютого місяця 2008 року, оскільки дозвіл на розміщення зовнішньої реклами був скасований згідно звернення самого відповідача від 04.02.2008 р. № 04/02 (а. с. 21).

Отже, апеляційний суд вважає, що місцевим господарським судом правомірно задоволено позов в частині стягнення штрафу з огляду на порушення відповідачем умов договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 11.1.3 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затверджених рішенням Львівської міської ради № 1173 від 19.11.2004 р., демонтажу підлягають спеціальні конструкції, на розміщення яких скасований дозвіл у встановленому порядку.

У випадку скасування дозволу на розміщення об'єкту зовнішньої реклами, демонтаж спеціальних конструкцій повинен бути проведений розповсюджувачем зовнішньої реклами самостійно власними силами за власний рахунок у термін, вказаний у приписі начальника управління економіки Львівської міської ради про усунення порушень Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові (п. 11.2 Правил).

Як зазначалося вище, оскільки відповідач не виконав вимоги припису  від 27.03.2008 р. № 05/01-3р-153 про зобов'язання демонтувати рекламну конструкцію до 10.04.2008 р., йому було нараховано штраф в розмірі 3 450 грн. за період з 15.02.2008 р. по 23.04.2008 р., який підлягає стягненню.

Згідно ч. 2 п. 1 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.12.2005 р.           № 1333 «Про внесення доповнень до додатку №1 до рішення виконавчого комітету від 06.08.2004 р.  № 187», штрафи, що передбачені договором тимчасового користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами оператором, тобто КП «Адміністративно-технічне управління», перераховуються в повному обсязі до міського бюджету щомісячно до 25 числа місяця, наступного за місяцем сплати (а. с. 65).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. За умовами ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно п. 8 спірного договору, термін дії договору встановлений з 18.08.2004 р. до 18.08.2009 р.

За умовами п. 7.4 цього ж договору, у разі постійного порушення однією із сторін умов договору інша сторона вправі звернутись до господарського суду з метою розірвати цей договір в односторонньому порядку.

З огляду на невиконання відповідачем умов договору, а саме несплату ним штрафу у встановлені договором та нормативно-правовими актами терміни, а також скасування дозволу на розміщення рекламної конструкції за заявою самого відповідача, господарський суд Львівської області правомірно дійшов висновку, що підстави для розірвання договору, укладеного між сторонами, підтверджені належними та допустимими доказами, які містяться у матеріалах справи.

Апеляційний суд не бере до уваги посилання апелянта на те, що копія наказу про скасування дозволу на розміщення рекламної конструкції була надіслана на адресу, за якою він не знаходиться, оскільки наказ був направлений позивачем на адресу, яка зазначена у договорі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийнята з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101 –105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення господарського суду Львівської області від 14.10.2008 р. у справі № 32/221 залишити без змін, апеляційну скаргу Українсько-канадського спільного підприємства ТзОВ «Неосвіт», смт. Щирець, Пустомитівський район, Львівська область –без задоволення.

2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.          Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя                                                                      Бонк Т. Б.

Суддя                                                                                          Бойко С. М.

Суддя                                                                                          Марко Р. І.