Ухвала

від 10.10.2012 по справі 2а/0270/2191/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/2191/12

Головуючий у 1-й інстанції: Загороднюк А.Г.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Драчук Т. О.

суддів: Гонтарука В. М. Боровицького О. А.

при секретарі судового засідання: Заплішній О.Д.

за участю: позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - Корноухова О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про стягнення заробітної плати та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась із адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції (далі-Тростянецька ОДПІ) про стягнення заробітної плати та моральної шкоди.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що з моменту звільнення ОСОБА_2 не було виплачено роботодавцем грошову компенсацію за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні. Позивач вважає дану бездіяльність Тростянецької ОДПІ протиправною, тому просив суд зобов'язати відповідача провести такі розрахунки. Разом з тим, позивач просив відшкодувати їй моральну шкоду, завдану внаслідок неодноразових принизливих для неї звернень до органів влади за захистом своїх прав та інтересів.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.07.2012 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Тростянецької ОДПІ щодо не проведення компенсації ОСОБА_2 за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні; стягнуто з Тростянецької ОДПІ на користь ОСОБА_2 4579,20 грн. компенсації за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на не повне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, просив скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.07.2012 року та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив щодо її задоволення.

Позивач -ОСОБА_2 в судовому засіданні доводів апеляційної скарги не визнала, посилаючись на письмові заперечення подані до суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги Тростянецької ОДПІ, просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та необхідності залишення в силі постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 06.07.2012 року, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, з 2003 року ОСОБА_2 перебувала в трудових правовідносинах з Тростянецькою ОДПІ. Протягом періоду роботи позивач залучалась у вихідні, святкові та неробочі дні до чергувань на контрольному посту Тростянецького спиртового заводу та безпосередньо в самій інспекції.

Позивач, після першого попередження про звільнення з посади заступника начальника Тростянецької ОДПІ звернулась до керівництва інспекції із письмовою заявою від 23.06.2011 року, в якій просила виплатити їй компенсацію за здійснене нею чергування.

Не отримавши позитивної відповіді, ОСОБА_2 звернулась до Територіальної державної інспекції праці у Вінницькій області, на що листом від 04.10.2011 року (а. с. 59) підтверджено, що Тростянецькою ОДПІ порушено приписи ст. ст. 72, 73, 106, 107, 108 КЗпП України та ст.30 Закону України "Про оплату праці" в частині щодо забезпечення достовірності обліку виконуваної працівником роботи і бухгалтерського обліку витрат на оплату праці.

На підставі вказаного листа, 07.10.2011 року ОСОБА_2 вдруге звернулась до керівництва інспекції з проханням провести компенсаційні розрахунки за здійснене чергування на вибір відповідача шляхом подання додаткових вихідних днів або виплати грошової компенсації, проте інспекція не надала на неї жодної відповіді.

Як повідомлено позивачем та підтверджено в ході судового засідання представниками відповідача, 22.03.2012 року ОСОБА_2 наказом звільнено із посади заступника начальника Тростянецької ОДПІ та ознайомлено з наказом про виплату вихідної допомоги та компенсації за невикористану щорічну та додаткову відпустку. Зауважено, що компенсаційні виплати за відпрацьовані вихідні, святкові та неробочі дні вказаними наказами передбачені не були.

У зв'язку з цим, з метою досудового врегулювання спору, чергову заяву про проведення з нею таких розрахунків позивач направила цінним листом 23.03.2012 року на адресу відповідача, доказом чого є викопіювання повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 61). Отримавши заяву 28.03.2012 року, станом на дату звернення до суду, інспекцією відповіді не надано.

Вважаючи зазначені дії такими, що прямо суперечать законодавству, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, за результатами розгляду справи прийняв рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, визнавши за останньою право на отримання компенсаційних виплат за чергування у вихідні, святкові та неробочі дні, розмір яких складає 4 579,20 грн.

Суд залишив без задоволення вимогу позивачки щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 20 000 грн., обґрунтовуючи це відсутністю в матеріалах справи жодних доказів на підтвердження спричиненої шкоди з боку відповідача.

Надавши правову оцінку обставинам справи, проаналізувавши законодавство, норми якого регулюють спірні правовідносини, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими та повноцінно вмотивованими судом в рішенні від 06.07.2012 року.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці», компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, входять до структури заробітної плати в якості додаткової заробітної плати.

З наявних у справі доказів вбачається, що відповідач не проводив з позивачем жодних компенсаційних виплат у зв'язку з роботою останньої у вихідні та неробочі дні.

Статтею 72 КЗпП України передбачено, що робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу. Статтею 73 Кодексу встановлено, що робота у вихідні і святкові дні компенсується також відповідно до статті 107 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 107 КЗпП України, робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі:

1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Також пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 роз'яснено, що при вирішенні спорів про оплату роботи в надурочний час судам слід мати на увазі, що передбачене ч.4 ст.106 КЗпП України положення про заборону компенсації надурочних робіт шляхом надання відгулу поширюється і на випадки їх виконання у святкові, неробочі та вихідні дні. В разі проведення таких робіт за розпорядженням або з відома роботодавця години роботи понад нормальну тривалість робочого дня, а в разі підсумованого обліку робочого часу - понад установлений робочий час в обліковому періоді оплачуються при погодинній системі оплати праці - у подвійному розмірі годинної ставки, а при відрядній системі - шляхом доплати 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою (ст.106 КЗпП України), і в тому разі, коли ці роботи було виконано без додержання умов і порядку залучення до них.

Робота працівника з неповним робочим днем понад передбачений трудовим договором час, але в межах установленої законодавством тривалості повного робочого дня не вважається надурочною і оплачується в одинарному розмірі. Так само не є надурочною робота працівника з ненормованим робочим днем понад установлену норму робочого часу, крім випадків виконання за дорученням роботодавця роботи, що не входила до кола його обов'язків.

Працівникам, які залучались до роботи у святковий чи неробочий день, вона оплачується за години, відпрацьовані в ці дні: відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; тим, чия праця оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної такої ставки, а тим, хто одержує місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо ця робота провадилась у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної такої ставки, якщо цю норму було перевищено. На бажання працівника, який працював у святковий або неробочий день, йому може бути надано інший день відпочинку за умови, що робота в цей день виконувалась понад установлену місячну норму робочого часу.

Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі у подвійному розмірі.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

З матеріалів справи вбачається, що цього не відбулось.

Згідно з п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Наведене вище свідчить про те, що суд першої інстанції правильно вирішив спірні правовідносини, застосувавши до них відповідні норми законодавства.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак, підстав для скасування такого рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2012 року -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 15 жовтня 2012 року .

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Гонтарук В. М.

Боровицький О. А.