Постанова

від 02.10.2012 по справі 2а-1942/12/2770

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.10.12Справа №2а-1942/12/2770

Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І.,

при секретарі Маненковій А.І.,

за участю: представника позивача Іванової А.В. (довіреність № б/н від 06.08.2012 року); представника відповідача Никольської К.Б. (довіреність № 177/10-026 від 22.05.2012 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «М-33»до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне підприємство «М-33» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Вказує, що 24.05.2011 року ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя на підставі акту перевірки № 291/23-032/35922752 від 12.05.2011 року, було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000152301/0 про збільшення ПП «М-33»суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ в розмірі 146 243,75 грн. Вважає, що податкове повідомлення-рішення протиправним.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою від 21 серпня 2012 року відкрито провадження по адміністративній справі. Ухвалою від 21 серпня 2011 року закінчено підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду. Ухвалою від 02 жовтня 2012 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

В процесі розгляду справи представником позивача було надано заяву про доповнення підстав адміністративного позову (а.с.29-31).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить задовольнити. Вказує, що 24.05.2011 року ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя на підставі акту перевірки № 291/23-032/35922752 від 12.05.2011 року, було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000152301/0 про збільшення ПП «М-33»суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ в розмірі 146 243,75 грн. Вважає, що вказане повідомлення-рішення є незаконним та необґрунтованим. Також вказує, що висновок щодо завищення ПП «М-33» податкового кредиту з податку на додану вартість заснований на тому, що правочини укладені між ПП «М-33» та ПП «Вітмар-М»є нікчемними. Вважає, що ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя не правомірно було зазначено в акті перевірки на те, що в момент вчинення вказаного правочину не було додержано вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, оскільки порушення вказаних норм не свідчить про нікчемність правочину, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом, а вказані статті містять в собі лише умови дійсності правочинів та не встановлюють недійсність тих чи інших угод. Також вважає, що відповідачем при винесенні податкового повідомлення- рішення було порушено норми п. 58.4 ст. 58 Податкового Кодексу України А саме, що акт перевірки складено за результатами перевірки, призначеної у межах досудового слідства у кримінальній справі, не може бути підставою для визначення податкових зобов'язань. Підставою може бути тільки обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Представник відповідача з позовними вимогами не погодився повністю, просить у задоволенні відмовити. Обґрунтовує свої заперечення тим, що позивачем відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не було підтверджено право на податковий кредит. Оскільки у період, що перевірявся, між ПП «М-33»та ПП «Вітмар-М»були укладені договори підряду. На підставі вказаних договорів від імені ПП «Вітмар-М»на адресу позивача виписані податкові накладні та оформлені акти виконаних робіт. Проте матеріалами перевірки, проведеної ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя, встановлено неможливість фактичного здійснення ПП «Вітмар-М»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів тощо. Також вказує, що позапланова невиїзна перевірка ПП «М-33»проведена на підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПА у м. Севастополі від 21.03.2011 року.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено наступне: Приватне підприємство «М -33»зареєстровано Балаклавською районною державною адміністрацією у м. Севастополі як юридична особа 29.05.2008 року, та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя як платник податків і зборів.

ДП1 у Балаклавському районі м. Севастополя з 26.04.2011 року по 04.05.2011 року, відповідно до наказу ДП1 у Ленінському районі м. Севастополя від 21.04.2011 року № 334 (а.с.135), на виконання постанови старшого слідчого з особливо важливих справах відділу податкової міліції ДПА у м. Севастополі капітана податкової міліції О.М.Івершиної від 23.03.2011 року, проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «М-33»з питань правових відносин з ПП «Вітмар-М»за період з 01.07.2009 року по 11.01.2011 року. За результатами перевірки складений акт перевірки від 12.05.2011 року №291/23-032/35922752 (а.с.12-16).

З матеріалів справи вбачається, що при складанні акту перевірки від 12.05.2011 року №291/23-032/35922752 в якості одного з джерел доказової бази, що передбачено п.1.5 Наказу Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008 року №355 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків», використовувались матеріали кримінальної справи №110001, порушеної слідчим з особливо важливих справах відділу податкової міліції ДПА у м. Севастополі капітана податкової міліції О.М.Івершиною 05.01.2011 року по факту фіктивного підприємництва, здійсненого невстановленими особами, тобто утворення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) ПП «Вітмар-М», ПП «Фінанс Енерджи Груп», ПП «Сангрі», ПП «Граскон», ПП «Таурі», ПП «Авіл», ТОВ «Партнерторгтранс»з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (а.с.111-114). Зазначеним наказом, зокрема, передбачено, що Підрозділи податкової міліції встановлюють та перевіряють факти фіктивності таких суб'єктів, сумнівності проведених фінансово-господарських операцій, укладання нікчемних та оспорюваних правочинів, здійснення посадовими особами платників податків дій, спрямованих на порушення публічного порядку, зловживання правом, порушення моральних засад суспільства, приховування фактично здійснених операцій і про результати проведених заходів не пізніше 5 календарних днів від дня отримання запиту письмово повідомляють підрозділи, що здійснюють (очолюють) перевірки та надають відповідні документи, які підтверджують встановлені факти. Підрозділи, що здійснюють (очолюють) перевірки, аналізують отриману від підрозділів податкової міліції інформацію (разом із доданими матеріалами), за результатами розгляду враховують отриману інформацію в матеріалах перевірок та у разі потреби передають їх до юридичних підрозділів для вирішення питання щодо подання до суду позовів про визнання недійсними угод (договорів), установчих та реєстраційних документів, а також іншої категорії позовів.

Перевіркою встановлено порушення ПП «М-33» вимог п.п.7.4.1, 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: ПП «М-33»було завищено суму податку податкового кредиту на суму 116 994,50 грн., у т.ч. за серпень 2010 року в сумі 8 275,67 грн., за жовтень 2010 року у сумі 108 718,91 грн.

На підставі акту перевірки керівництвом ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.05.2011 року № 0000152301/0 (а.с.17) про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 146 243,75 грн., у тому числі 116 995,00 грн. за основним платежем та 29 248,75 грн. -штрафні санкції.

Зі змісту акту перевірки від 12.05.2011 року №291/23-032/35922752 вбачається, що відповідно до акту невиїзної документальної перевірки від 21.03.2011 № 1007/23-211/34766135 ПП «Вітмар-М», проведеної співробітниками ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя, ПП «М-33»до складу податкового кредиту включало суми по операціях з виконання будівельних робіт за податковими накладними, оформленими від імені ПП «Вітмар-М».

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «М-33»(далі -Замовник) та ПП «Вітмар-М» (далі -Підрядник) укладено договір підряду № 2010-08-09 від 09.08.2010 року (далі -Договір № 2010-08-09) (а.с.53). Відповідно до п.п. 1.1 п.1 Договору № 2010-08-09, Замовник поручає та приймає роботу, а Підрядник за свій ризик виконує роботу, що доручена відповідно до умов даного договору.

01.10.2010 року між ПП «М-33»(далі -Замовник) та ПП «Вітмар-М»(далі -Підрядник) укладено договір підряду № 2010-10-01 (далі -Договір № 2010-10-01) (а.с.55). Відповідно до п.п. 1.1 п.1 Договору № 2010-10-01, Замовник поручає та приймає роботу, а Підрядник за свій ризик виконує роботу, що доручена відповідно до умов даного договору.

18.10.2010 року між ПП «М-33»(далі -Замовник) та ПП «Вітмар-М»(далі -Підрядник) укладено договір підряду № 2010-10-18 (далі -Договір № 2010-10-18) (а.с.57). Відповідно до п.п. 1.1 п.1 Договору № 2010-10-18, Замовник поручає та приймає роботу, а Підрядник за свій ризик виконує роботу, що доручена відповідно до умов даного договору.

У зв'язку з виконанням підрядних робіт між позивачем та ПП «Вітмар-М»складені та підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2010 року (а.с.59, 60), за жовтень 2010 року (а.с.61-68), рахунки-фактури за серпень 2010 року (а.с.69, 70), за жовтень 2010 року (а.с.71-78).

На виконання вказаних Договорів ПП «Вітмар-М»на адресу ПП «М-33»були видані податкові накладні № 310 від 05.10.2010 року (а.с.79), № 311 від 05.10.2010 року (а.с.80), № 312 від 15.10.2010 року (а.с.81), №313 від 18.10.2010 року (а.с.82), № 315 від 19.10.2010 року (а.с.83), № 314 від 19.10.2010 року (а.с.84), № 367 від 27.10.2010 року (а.с.85), № 412 від 26.10.2010 року (а.с.86), всього за жовтень на суму 652 313,54 грн., у т.ч. ПДВ 108 718,91 грн. та за серпень -49 654,00 грн., у т. ч. ПДВ -8 275,67 грн.

Проте матеріалами перевірки, проведеної ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя, встановлено неможливість фактичного здійснення ПП «Вітмар-М»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів тощо. Проведеним аналізом податкової звітності з ПДВ ПП «Вітмар-М», а саме «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (розділ «податкові зобов'язання») до декларації з ПДВ, встановлено, що податкові зобов'язання ПП «Вітмар-М»у липні 2009 -жовтні 2010 року сформувало на загальну суму ПДВ -2 239 390,64 грн. за рахунок контрагентів-покупців, а покупцями задекларовано податкового кредиту по контрагенту ПП «Вітмар-М»на загальну суму ПДВ -4 754 045,83 грн., у т.ч. підприємством ПП «М-33»у сумі 116 994,58 грн.

Перевіркою було встановлено, що відповідно до матеріалів кримінальної справи №110001, порушеної слідчим з особливо важливих справах відділу податкової міліції ДПА у м. Севастополі капітана податкової міліції О.М.Івершиною 05.01.2011 року по факту фіктивного підприємництва, здійсненого невстановленими особами, тобто утворення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) ПП «Вітмар-М», ПП «Фінанс Енерджи Груп», ПП «Сангрі», ПП «Граскон», ПП «Таурі», ПП «Авіл», ТОВ «Партнерторгтранс»з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, в період з липня 2009 року на території м. Севастополя та м. Києва невстановлені особи з метою прикриття незаконної діяльності - ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, без відповідних на те повноважень, організували створення підприємства - юридичної особи і зареєстрували на ім'я ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 Приватне підприємство «Вітмар-М»(код ЄДРПОУ 34766135).

При реєстрації ПП «Вітмар-М»використовувався цивільний паспорт на ім'я ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 серії СМ НОМЕР_1, виданий 23.06.2005 року Поліським РВ ГУ МВС України в Київській області 9а.с.60). Однак, відповідно до зібраної в ході перевірки інформації, громадянин ОСОБА_5 помер у 2007 році, що підтверджується довідкою №834/Д від 31.10.2007 року Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києві (а.с.105) та протоколом про впізнання трупа невідомого (а.с.104). Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.97-103) засновником юридичної особи ПП «Вітмар-М»є «Інтертрейд файненс ЛТД», Сейшельські острови. Відповідно до акту перевірки, проведеної відповідачем, на фірмі не зареєстровано жодного найманого працівника, крім директора, відсутні основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, майно ті інші матеріальні ресурси, необхідні для здійснення господарських операції, виконання підрядних робіт тощо.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. ч ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-XII (далі -Закон № 509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до п. 8 ст. 11 1 Закону № 509 позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду . Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду..

Відповідно до ст. 11 2 Закону № 509 Посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість. Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Проведення перевірок органами державної податкової служби не повинно порушувати нормального режиму роботи платників податків. У разі заподіяння шкоди внаслідок порушення працівниками органів державної податкової служби прав платників податків, встановлених цим та іншими законами України, а також вимог щодо проведення перевірок платник податків може звернутися до суду із заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. При цьому суб'єкти малого підприємництва звільняються від сплати державного мита. Відшкодування шкоди здійснюється відповідно до закону. Працівники органів державної податкової служби несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями або бездіяльністю, в межах, встановлених законом.

На підставі вищевикладених нормативно-правових акті судом робиться висновок, що відповідач при проведенні перевірки діяв на підставі, у межах повноважень так у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення, та з дотриманням принципу рівності перед законом.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі -Закон № 334) що діяв на момент виникнення відносин та підлягає застосуванню при розгляді справи) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ч. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі -Закон № 168) (що діяв на момент виникнення відносин та підлягає застосуванню при розгляді справи) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону № 168 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі -Закон № 996) передбачено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі -Положення № 88) первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством. Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом. .

Згідно з п.2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення № 88 первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення. .

Згідно з п.18 Порядку «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 року (що діяв на момент виникнення спору) всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою..

Зокрема суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому необхідною умовою є також дослідження реальності господарської операції, за результатами якої платником формуються дані податкового обліку, зокрема, фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності тощо.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

До того ж надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, з підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Отже, думка представника позивача щодо можливості виключення податковим органом відповідних сум зі складу податкового кредиту лише за умови відсутності податкової накладної як такої, що не відповідає вимогам чинного законодавства та суперечить сутності самого поняття податкового кредиту, який до того ж, має бути пов'язаний з фактом надмірної сплати сум ПДВ до бюджету.

Стосовно посилань представника позивача на неправомірність прийняття ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя оскарженого податкового повідомлення-рішення із посиланням на п. 58.4 cт.58 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 54.3.2, 54.3.4 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі -Кодекс № 2755) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків.

Згідно з п. 58.4 ст. 58 Кодексу № 2755 у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. Абзац другий цього пункту не застосовується, коли податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до порушення кримінальної справи.

Пунктом 86.9 ст. 86 Кодексу № 2755 у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Відповідно до ст. 212 Кримінального кодексу України умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах.

Суд зазначає, що позапланова невиїзна перевірка ПП «М-33»проведена на підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПА у м. Севастополі від 23.03.2011 року, проте зазначена постанова винесена в рамках та на підставі матеріалів кримінальної справи, порушеної не відносно посадових осіб позивача та не за фактом ухилення від сплати податків, що кваліфікується за ст.212 Кримінального кодексу України, а тому ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя цілком правомірно та обґрунтовано винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань та штрафних санкцій з ПДВ.

З урахуванням викладеного, матеріалів справи, письмових доказів, відповідачем доведено не можливість реального вчинення господарських операцій між позивачем та ПП «Вітмар-М»та відсутність зв'язку між виконанням підрядних робіт у межах господарської діяльності ПП «Вітмар-М».

З урахуванням викладеного судом робиться висновок, що податкове повідомлення-рішення № 0000152301/0 від 24.05.2011 року прийнято відповідачем у відповідності до норм діючого законодавства, а тому скасуванню не підлягає.

Постанову складено у повному обсязі 05 жовтня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Майсак