Рішення

від 09.10.2012 по справі 12/100-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 жовтня 2012 р. Справа 12/100-09

за позовом : публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, 8/26 ), що представлено відділенням "Київська регіональна дирекція" ПАТ ВТБ Банк, м. Київ (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 35)

до : відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (22400, Вінницька область, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45)

про стягнення 112498553 грн. 51 коп.,

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Німенко О.І.

Представники:

позивача: Шайдовська І.Ю., довіреність № 845/11.5.2 від 17.11.2011 року, паспорт серії АВ 140903 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 02.08.2000 року.

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ :

Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" до господарського суду подано позов про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" 65 932 801, 15 грн., в тому рахунку: 60 896 800 грн. поточної заборгованості з погашення кредиту, 269806,62 грн. поточної заборгованості за нарахованими процентами, 4 439 545,94 грн. простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 237021 грн. пені за прострочення сплати процентів, 29627,59 грн.- 3% річних, 60000 грн. штрафу за прострочення сплати процентів.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18 червня 2009 року (суддя Кожухар М.С.) за вказаним позовом порушено провадження у справі №12/100-09 та призначено до розгляду на 07.07.2009 року.

Ухвалою суду від 07.09.2010р., згідно ухвали голови суду, справу №12/100-09 прийнято до провадження судовою колегією у складі головуючого судді Кожухар М.С., суддів: Говор Н.Д. та Тісецького С.С.

Відповідно до розпорядження заступника голови господарського суду Вінницької області від 08.12.2010 р. справа № 12/100-09 передана на розгляд судді Тісецькому С.С.

Ухвалою суду від 08.09.2011 р. суддею Тісецьким С.С. справу №12/100-09 прийнято до свого провадження з призначенням до слухання на 21.09.2011 р.

Відповідно до ухвали суду від 23.11.2011 р. провадження у справі № 12/100-09 зупинено до закінчення строку подачі конкурсними кредиторами заяв про включення до складу кредиторів по справі № 10/44/2011/5003.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.01.2012 року скасовано ухвалу господарського суду Вінницької області від 23.11.2011р., справу № 12/100-09 передано на розгляд по суті до господарського суду Вінницької області.

17.04.2012 р. відповідно до автоматизованого розподілу документообігу суду справу № 12/100-09 передано судді Тварковському А.А.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 19 квітня 2012 р. по даній справі призначено судове засідання на 11 травня 2012 року.

07 травня 2012 року до господарського суду Вінницької області надійшов запит Рівненського апеляційного господарського суду № 01-15/6271/12 від 03 травня 2012 року щодо термінового надсилання всіх матеріалів справи для подальшого скерування до Вищого господарського суду України, в зв'язку з надходженням касаційної скарги відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.01.2012 року у справі № 12/100-09.

Ухвалою суду від 08.05.2012 р. провадження у справі № 12/100-09 зупинено до закінчення розгляду касаційної скарги відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.01.2012 року у справі № 12/100-09.

26.06.2012р. ухвалою суду в зв'язку з надходженням справи №12/100-09 до господарського суду Вінницької області провадження по справі поновлено з призначенням до розгляду на 17.07.2012р.

Ухвалою суду від 06.07.2012р. зупинено провадження у справі № 12/100-09 до закінчення розгляду касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Українські соки" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.01.2012 року у справі № 12/100-09.

09.07.2012р. супровідним листом №12/100-09/1544/2012 матеріали справи №12/100-09 направлено до Рівненського апеляційного господарського суду.

20.09.2012р. справа №12/100-09 повернулася до господарського суду Вінницької області. При цьому судом встановлено, що 11.05.2012р. позивачем ПАТ "ВТБ Банк" до суду подано заяву від 10.05.2012р., в якій останній збільшив ціну позову на 46565752 грн. 36 коп., відтак просив стягнути з відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" заборгованість в сумі 112498553 грн. 51 коп., з них 8000000 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 63919200 грн.) прострочена заборгованість по кредиту; 4257111,12 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 34013892,14 грн.) прострочена заборгованість по сплаті відсотків; 40000 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 313740 грн.) прострочена заборгованість по сплаті щорічної комісії; 298834,17 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 2387655,13 грн.) пеня за несвоєчасну сплаті відсотків; 617753,42 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 4935788 грн. 05 коп.) пеня за несвоєчасну сплату кредиту; 213304, 02 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 1704277грн. 79 коп.) 3% річних за весь час прострочення сплати відсотків; 596000 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 4761980 грн. 40 коп.) 3% річних за весь час прострочення сплати кредиту; 462000 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 24.09.2012р. провадження у справі №12/100-09 поновлено з призначенням до розгляду на 09.10.2012р.

На визначену дату (09.10.2012р.) в судове засідання з'явився представник позивача (Шайдовська І.Ю.), яка підтримала подану 10.05.2012р. через канцелярію суду заяву від 10.05.2012р. про збільшення розміру позовних вимог; просила суд прийняти її до розгляду та постановити рішення, яким стягнути з відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" заборгованість в сумі 112498553 грн. 51 коп., з них 8000000 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 63919200 грн.) прострочена заборгованість по кредиту, 4257111,12 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 34013892,14 грн.) прострочена заборгованість по сплаті відсотків; 40000 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 313740 грн.) прострочена заборгованість по сплаті щорічної комісії; 298834,17 дол. США пеня за несвоєчасну сплаті відсотків (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 2387655,13 грн.); 617753,42 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 4935788 грн. 05 коп.) пеня за несвоєчасну сплату кредиту; 213304,02 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 1704277грн. 79 коп.) 3% річних за весь час прострочення сплати відсотків; 596000 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 4761980 грн. 40 коп.) 3% річних за весь час прострочення сплати кредиту; 462000 грн. штрафу.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), дана заява прийнята судом до розгляду як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб. При цьому суд зауважує, що відповідачу відомо про факт збільшення ціни позову, що вбачається із наявного в справі акту звірки взаєморозрахунків, який останньому надісланий 04.05.2012р, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії квитанції поштового відправлення та опису вкладення (а.с. 46, т.с. 4).

Окрім того варто зазначити, що пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2012р. роз'яснено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, документів витребуваних ухвалою суду не надав, причини своєї неявки не повідомив, при цьому, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином ухвалою суду від 24.09.2012р., яка надсилалась останньому рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.07.2008р. між відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" (яке змінивши тип акціонерного товариства на даний час є публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк", що підтверджується відповідним спеціальним витягом з ЄДРЮОФОП та заявою позивача від 10.05.2012р. (а.с.25, т.с.4) та відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" укладено кредитний договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/184к-08 (а.с. 27-39, т.с. 1).

Відповідно до п. 1.1.1 Договору надання кредиту буде здійснюватися в межах максимального ліміту заборгованості 8000000 дол. США окремими частинами (траншами), зі зменшенням максимального ліміту заборгованості визначеним Договором, згідно графіку та кінцевим терміном повернення заборгованості 30.12.2009р.

Згідно із п. 1.1.2 Договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитору процентів розмірі 13,5% процентів річних.

Відповідно до п. 1.1.2.1 Договору за користування кредитом позичальник сплачує щорічну комісію в розмірі 1% від встановленого п.1.1.1 Договору максимального ліміту заборгованості за перший рік кредитування, що становить 80000 доларів США та 0,5 % процентів від встановленого п. 1.1.1 максимального ліміту заборгованості за другий рік кредитування, що становить 40000 дол. США.

У разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань, визначених п. 3.3.21 Договору, процентна ставка за користування кредитом збільшується на 1% річних, починаючи з 15 календарного дня від дати укладання відповідного іпотечного договору, зазначеного в п. 1.3.1.1 Договору і встановлюється до дати виконання умов щодо страхування, передбачених п. 3.3.21.1 Договору (п. 1.1.2.3 Договору).

Відповідно до п. 1.1.2.4 Договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань, визначених п. 3.3.22 Договору, починаючи з 07 робочого дня місяця, наступного за місяцем невиконання або неналежного виконання позичальником зазначеного зобов'язання і до дати належного виконання позичальником зазначеного зобов'язання, процентна ставка за користування кредитом збільшується на 1% і зменшується до встановленого рівня з 07 робочого дня місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виконання зобов'язання, визначеного п. 3.3.22 Договору . При цьому зміна розміру відсоткової ставки на умовах, визначених п.п. 1.1.2.2-1.1.2.4 Договору, здійснюється кредитором в односторонньому порядку і позичальник погоджується із цим, та не потребує укладення додаткових угод або договорів про внесення змін до Договору.

Кредит надається позичальнику на наступні цілі: поповнення обігових коштів та рефінансування заборгованості перед ЗАТ "Сведбанк Інвест" у сумі 1927441,88 (Один мільйон дев'ятсот двадцять сім тисяч чотириста сорок один) доларів США 88 центів (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору у разі порушення позичальником умов цільового використання кредиту, визначеного п. 1.2 Договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 25 процентів від суми кредиту, використаної не за цільовим призначенням.

Згідно із п. 4.2 Договору у разі прострочення позичальником строків сплати процентів визначених Договором, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.п. 1.1., 2.11.3, 3.2.7, 4.4., 4.6, 5.4 Договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла у період невиконання зобов'язань за Договором.

Відповідно до п. 4.3 Договору у разі порушення позичальником вимог п. п. 3.3.2. - 3.3.10, 3.3.17, 3.3.18. Договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 10000 гривень за кожний випадок. У разі порушення Позичальником вимог п. п. 3.3.11 - 3.3.16, 3.3.19, 3.3.20, 3.3.23. Договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок.

Згідно із п. 4.4 Договору у разі невиконання позичальником протягом більше 15 днів з моменту направлення позичальнику кредитором письмового повідомлення зобов'язань, визначених п. п. 3.3.2., 3.3.4 - 3.3.7, 3.3.9 - 3.3.20. Договору та/чи порушення позичальником або третьою особою, з якою укладений договір забезпечення виконання зобов'язань за кредитом, умов договорів, визначених п. 1.3. Договору, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, та, відповідно, позичальник зобов'язаний погасити Кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, та нараховані штрафні санкції та/або кредитор залишає за собою право переглянути умови кредитування визначені в Договорі. Після повного погашення заборгованості позичальника за Договором дія Договору припиняється.

Відповідно до п. 4.5. Договору у разі порушення строку перерахування кредитних коштів, передбаченого пунктом 3.1.1. Договору, з вини кредитора, кредитор сплачує позичальнику пеню в розмірі 0,05 процента від несвоєчасно перерахованої суми кредитних коштів за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язань за Договором.

Як вбачається із матеріалів справи взяті на себе зобов'язання відповідно до кредитного договору позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується заявами про надання траншів, меморіальними ордерами, виписками по особовим рахункам з 21.11.2008р. по 28.04.2012р. (а.с. 106-173, т.с. 2; а.с. 47-150, т.с. 4; а.с. 1-95, т.с. 5).

Крім того, факт заборгованості відповідача стверджується наявним в справі актом звірки взаєморозрахунків, який останньому надісланий 04.05.2012р, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії квитанції поштового відправлення та опису вкладення (а.с. 46, т.с. 4). Однак вказаний акт взаєморозрахунків відповідачем залишився не підписаним.

Проте відповідач належним чином невиконав взяті на себе за договором кредиту зобов'язання, непровів розрахунків згідно умов кредитного договору в строки обумовлені договором в добровільному порядку, що призвело до звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до суду.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог від 10.05.2012р. подану з урахуванням штрафних санкцій, заборгованість відповідача перед позивачем складає 112498553 грн. 51 коп.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виходячи із встановлених обставин спору, суд дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір, правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Зокрема, в ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 8000000 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 63919200 грн.) простроченої заборгованості по кредиту; 4257111,12 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 34013892,14 грн.) простроченої заборгованісті по сплаті відсотків; 40000 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 313740 грн.) простроченої заборгованості по сплаті щорічної комісії, підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 298834,17 дол. США пені за несвоєчасну сплату відсотків (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 2387655,13 грн.); 617753,42 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 4935788 грн. 05 коп.) пені за несвоєчасну сплату кредиту; 213304,02 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 1704277грн. 79 коп.) 3% річних за весь час прострочення сплати відсотків; 596000 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 4761980 грн. 40 коп.) 3% річних за весь час прострочення сплати кредиту; 462000 грн. штрафу.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на те, що заявленні позивачем вимоги про стягнення пені та штрафу передбаченні умовами укладеного між сторонами Договору, а вимоги про стягнення з відповідача 3% річних- чинним законодавством, суд вважає їх правомірними та обґрунтованими.

Перевіркою розрахунку пені, штрафу, 3% річних судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим вказані вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вищенаведеному та вимогам ухвал суду, відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитом, заборгованості за відсотками по кредиту, пені, штрафу, 3% річних в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.1 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

При цьому, в зв'язку із несплатою позивачем судового збору при подані заяви про збільшення позовних вимог від 10.05.2012р. суд, враховуючи пункт 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2012р. та діючі на момент розгляду справи положення Закону України "Про судовий збір", вважає за необхідне стягнути вказану суму із позивача (враховуючи при цьому сплату останнім при поданні позовної заяви до суду державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) в дохід Державного бюджету України при прийнятті рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (22400, Вінницька область, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45, код ЄДРПОУ 30807701, МФО 380195) на користь публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, 8/26, код ЄДРПОУ 14359319, МФО 321767, відділення "Київська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" рахунок №290929001023 у ПАТ "ВТБ Банк"), що представлено відділенням "Київська регіональна дирекція" ПАТ ВТБ Банк, м. Київ (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 35) 8000000 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 63919200 грн.) заборгованості по кредиту; 4257111,12 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 34013892,14 грн.) заборгованості по сплаті відсотків; 40000 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 313740 грн.) простроченої заборгованості по сплаті щорічної комісії; 298834,17 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 2387655,13 грн.) пені за несвоєчасну сплаті відсотків; 617753,42 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 4935788 грн. 05 коп.) пені за несвоєчасну сплату кредиту; 213304,02 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 1704277грн. 79 коп.) 3% річних за весь час прострочення сплати відсотків; 596000 дол. США (що еквівалентно станом на 28.04.2012р. 4761980 грн. 40 коп.) 3% річних за весь час прострочення сплати кредиту; 462000 грн. штрафу; 25 500 грн. витрат зі сплати державного мита; 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 38567 грн. 75 коп. витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, 8/26, код ЄДРПОУ 14359319, МФО 321767, відділення "Київська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" рахунок №290929001023 у ПАТ "ВТБ Банк") в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 38567 грн. 75 коп.

Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 15 жовтня 2012 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (01004, м. Киїів, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, 8/26, ідент. код 14359319), що представлено відділенням "Київська регіональна дирекція" ВАТ ВТБ Банк (01033 м.Київ, вул.Жилянська, 35, ідент. код 14359319)

3 - відповідачу (Фрунзе, 45,Калинівка,Калинівський район, Вінницька область,22400 )