Постанова

від 18.12.2008 по справі 30/349

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30/349

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 18.12.2008                                                                                           № 30/349

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Отрюха  Б.В.

 суддів:            Верховця А.А.

          Тищенко  А.І.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Бондаренко Я.М. – адвокат, Бобровська Г.Г. – юрист, Яцюта Т.П. - юрист

від відповідача –  Данилевський О.М. – юрист, Белячкова О.В. - юрист

третя особа-1 – Грановський О.В. – юрист, Панов Т.С. – юрист

третя особа-2 - Панов Т.С. – юрист

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.11.2008

 у справі № 30/349 (Ващенко Т.М.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегатрансінвест"

 до                                                   Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 третя особа позивача           Державний комітет України з державного матеріального резерву           Державне підприємство "Ресурспостач"  

 третя особа відповідача            

 про                                                   усунення перешкод у здійсненні права володіння, користування та розпорядження майном

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.2008 року задоволено в повному обсязі позовні вимоги ТОВ «Мегатрансінвест», зобов'язано ДК «Укртрансгаз» погодити акт приймання-передачі природного газу в ПСГ ДК «Укртрансгаз» в об'ємі 119396, 767 тис. куб. м., та зобов'язано відповідача усунути будь-які перешкоди в реалізації права власності позивача на природний газ в об'ємі 119 396, 767 тис. куб. м.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою та просить його скасувати, та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки вважає, що висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, крім того рішення було прийнято з порушенням вимог чинного законодавства.

Позивачем та третіми особами на стороні позивача були надані відзиви на апеляційну скаргу, в яких сторони просять в задоволені апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду м. Києва від 12.11.2008 року залишити без змін, оскільки оскаржуване рішення прийняте з повним з'ясуванням фактичних обставин, що мають значення для справи, та у відповідності до норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегією встановлено наступне:

25.06.08 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатрансінвест» та Державним комітетом України з державного матеріального резерву було укладено договір № 1-1080 купівлі-продажу матеріальних цінностей державного резерву. Вищезазначений договір було укладено відповідно до Закону України „Про державний матеріальний резерв”, Порядку реалізації матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 №1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. №284) та за результатами аукціону з реалізації матеріальних цінностей державного резерву, оформлених Протоколом засідання конкурсної комісії №10/пром/1 від 20.06.2008р. лот. 355 9( т. 1 а.с. 17)

Предметом даного договору є купівля-продаж природного газу у кількості 513 644,397 тис. куб. метрів, зберігачем якого є відповідач, що підтверджується відповідними договорами зберігання природного газу №№ 118-329 від 14.08.08, 118-147 від 20.05.08.

Позивачем було виконано зобов'язання за договором № 1-1080 купівлі-продажу матеріальних цінностей державного резерву від 25.06.08, щодо проведення оплати за природний газ, що підтверджується платіжними дорученнями, які залучені до матеріалів справи.

На виконання вимог договору купівлі-продажу № 1-1080 від 25.06.08 та договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву № 118-147 від 20.05.08 Державним підприємством «Ресурспостач» 29.08.08 на адресу відповідача супровідним листом вих. № 3211 від 29.08.08 були направлені розпорядження третьої особи-1 (Наряд № 1055/6-2) від 28.08.08 (т.1 а.с. 31) на частину придбаного позивачем природного газу у двох екземплярах та акт приймання-передачі природного газу в ПСГ «Укртрансгаз» у чотирьох екземплярах.

Отже, відповідно до виданого третьою особою -1 розпорядження, на момент подачі цього позову, позивач є власником природного газу державного резерву в обсязі 119396,767 тис. куб. м.

Відповідачем вищезазначене розпорядження, видане третьою особою-1 виконано не було, та в порушення пункту 3.10. договору відповідального зберігання № 118-147 від 20.05.08, укладеного між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та відповідачем, непогоджені відповідні акти прийому-передачі природного газу в ПСГ «Укртрансгаз».

У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивач набув право власності на природний газ в об'ємі 119396,797 тис. куб.м. на підставі правочину, а саме договору № 1-1080 купівлі-продажу матеріальних цінностей державного резерву від 25.06.08 р.

У відповідності до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном, крім того на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Дії відповідача, а саме ухилення в погодженні актів прийому-передачі природного газу в ПСГ «Укртрансгаз» та невиконання розпорядження Державного комітету України з державного матеріального резерву: наряд № 1055/6-2 від 28.08.08 р. свідчать про порушення відповідачем права власника.

Таким чином, суд першої інстанції, у відповідності до ст. ст. 386, 391 ЦК України, прийшов до вірного висновку, що порушене відповідачем право власності позивача на природний газ, що знаходиться в ПСГ «Укртрансгаз» підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача погодити акт приймання-передачі природного газу.

Посилання відповідача щодо притримання відповідачем природного газу у відповідності до ст. 594 ЦК України не можуть бути підставою для відмови у позовних вимогах позивача виходячи із наступного.

Відносини сторін, що виникають зі зберігання матеріальних цінностей державного резерву регулюються Законом України «Про державний матеріальний резерв», який є спеціальним і визначає загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження запасів державного матеріального резерву та іншими актами. Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний матеріальний резерв» державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом.

Водночас, статтею 2 названого Закону визначено, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника або одержувача без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву. Частиною 3 статті 4 Закону України "Про державний матеріальний резерв" передбачено, що запаси державного резерву незалежно від його місцезнаходження, є державною власністю і не підлягають відчуженню. Відповідно до статті 12 цього Закону, державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним, а відпуск  матеріальних цінностей з державного резерву здійснюється в випадках передбачених вказаною статтею закону. Отже, відповідальний зберігач матеріальних цінностей державного резерву не є носієм права власності або права повного господарського відання на цінності державного резерву.

Згідно статті 546 Цивільного кодексу України притримання є одним із видів забезпечення зобов'язання. Статтею 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Відповідно до статті 594 вказаного Кодексу, кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові, або особі вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом. Проте, Закон України "Про державний матеріальний резерв" не містить положень, які передбачають право на притримання майна відповідальним зберігачем.

Приписами статті 597 Цивільного кодексу України визначено, що вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно до статті 591 цього Кодексу, якою встановлено, що реалізація предмета застави, на який звернено стягнення, провадиться шляхом його продажу на публічних торгах, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач мав рішення господарських судів про стягнення з Держкомрезерву грошових коштів. Відповідно до преамбули Закону України "Про виконавче провадження" цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Відповідно до статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про зміну способу і порядку виконання. Зазначене положення кореспондується із правилом статті 121 Господарського процесуального кодексу України. Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії відповідача, які полягають у притриманні природного газу, що належить позивачу і переданий останньому третьою особою -1, є протиправними і такими, що порушують право власності позивача, а також суперечать положенням ст. 12 Закону України «Про державний матеріальний резерв».

У відповідності до ч. 3 ст. 101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Посилання відповідача на порушення при проведенні аукціону із реалізації матеріальних цінностей державного резерву не можуть бути взяті судом до уваги оскільки, предметом даного спору є захист права власності позивача на природний газ, а не оскарження дій чи результатів аукціону, крім того відповідачем не надано належних та допустимих доказів визнання недійсними результатів аукціону.

Таким чином, суд вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим  та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2008 р. у справі № 30/349 залишити без змін.

3.          Матеріали справи № 30/349 повернути Господарському суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Отрюх  Б.В.

 Судді                                                                                          Верховець А.А.

                                                                                          Тищенко  А.І.