Рішення

від 19.04.2012 по справі 30/349

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/349 19.04.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЕЦ СЕРВІС"

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Дауд

Про стягнення 256, 086,80 грн.

Судді: Ващенко Т.М. (головуючий)

ОСОБА_2

ОСОБА_3

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_4 - представник за довіреністю № б/н від 26.10.11.

Від відповідача ОСОБА_1 - особа встановлена,

ОСОБА_5 - представник за довіреністю № б/н від 07.02.12.

Рішення прийнято 19.04.12. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 22.03.12. по 19.04.12.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЕЦ СЕРВІС" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Дауд про зобов'язати відповідача сплатити на користь позивача заборгованість за користування тимчасовими спорудами у розмірі 256 086, 80 грн., а саме: сума основного боргу - 242 625,80 грн.; пеня -10 151,41 грн.; З % річних -1 964,79 грн.; індекс інфляції-1 344,80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.11. порушено провадження у справі № 30/349; розгляд справи призначено на 22.11.11. о 15-20.

Представником позивача в судовому засіданні на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про уточнення позовних вимог (зменшення), відповідно до якої позивача просить суд зобов'язати відповідача сплатити на користь позивача заборгованість за користування тимчасовими спорудами у розмірі 256 070, 17 грн., а саме: сума основного боргу -242 625,80 грн.; пеня -10 137, 48 грн.; З % річних -1 962,09 грн.; індекс інфляції-1 344,80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.11. розгляд справи було відкладено на 08.12.11. о 14-50.

В судовому засіданні 22.11.11. на підставі ст. 77 ГПК України була оголошена перервало 22.12.11. о 16-00.

Ухвалою Господарського суду 'міста Києва від 22.12.11. призначено колегіальний розгляд справи № 30/349 у складі трьох суддів.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва

від 22.12.11. визначений склад колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Ващенко Т.М., судді Домнічева І.О., Сівакова В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.12. колегією суддів у складі головуючий суддя Ващенко Т.М., судді Домнічева І.О., Сівакова В.В. прийнято справу № 30/349 до свого провадження; розгляд справи було призначено до розгляду на 07.02.12. о 10-40; витребувані від позивача докази, які є необхідними для розгляду спору по суті.

Представник відповідача в призначене судове засідання 07.02.12. не з'явився, заяв, клопотань не подав та не надіслав, поважних причин неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.12. розгляд справи було відкладено на 23.02.12. об 11-00.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 23.02.12., у зв'язку з перебуванням судді Домнічевої І.О. на лікарняному, справу № 30/349 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Ващенко Т.М., судді Трофименко Т.Ю., Сівакова В.В.

В судовому засіданні 22.03.12. на підставі ч. З ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 19.04.12. о 12-00.

Представник позивача в судове судовому засіданні 19.04.12. підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/349.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.04.11. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРЕЦ СЕРВІС" (Орендар) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 Дауд (Суборендатор) укладено договір суборенди тимчасових споруд № 429/010411-АС (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) орендар зобов'язався надати в суборенду, а суборендатор - прийняти в тимчасове платне користування форми тимчасових споруд № Е 21-Е 70, В 42, В 43, В 44, В 45, В 51 загальною площею 410 кв.м., який розташований за адресою: мі Київ, вул. Ізюмська. 7.

Відповідно до п. 2.1. договору його укладено строком на 2 роки та в разі неповідомлення однією із сторін за 30 календарних днів до дати закінчення його дії іншу сторону про намір розірвати цей договір, його дія вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах.

Відповідно до п. 2.2. договору фактично його дія розпочинається з дати підписання сторонами акту приймання-передавання об'єкту оренди за цим договором та закінчується в момент підписання сторонами акту приймання-передавання (повернення) об'єкта оренди.

У відповідності до п.п. 3.1., 3.2. договору орендна плата за об'єкт складає 50 грн. за квадратний метр. Орендна плата за перший місяць оренди сплачується суборендарем в день підписання акту приймання-передавання об'єкту оренди. У подальшому, за наступні місяці оренди суборендар здійснює попередню оплату та сплачує орендну плату з 25-го по 30-те число поточного місяця впродовж якого здійснюється користування об'єктом оренди.

Згідно з п. 6.1. договору передача об'єкта оренди в користування за цим договором оформлюється актом приймання-передавання, що складається у двох екземплярах і підписується сторонами.

Пунктом 7.2. договору встановлено, що у випадку несвоєчасного та/або не в повному обсязі оплати орендної плати та/або інших платежів за цим договором, суборендар сплачує орендарю пеню у розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, орендар передав, а суборендар прийняв тимчасові споруди № Е 21-Е 70, В 42, В 43, В 44, В 45, В 51 загальною площею 410 кв.м., які розташований за адресою: м. Київ, вул. Ізюмська, 7, що підтверджується актом приймання-передавання від 01.04.11.

Крім того, за актом приймання-передавання від 10.06.11. орендар передав, а суборендар прийняв тимчасові споруди № Е 16, Е 17 загальною площею 15 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Ізюмська, 7.

05.09.11. позивач направив відповідачу лист-попередження вих. № 07/008 від 05.09.11. про намір розірвати договір № 429/010411-АС від 01.04.11. в односторонньому порядку у зв'язку з несплатою орендної плати, однак відповідач, за твердженням позивача, відповіді на вказаний лист не надав та заборгованість не сплатив.

Разом з тим, суд відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У відповідності до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з п. 8.3. договору у випадку невиконання або неналежного виконання суборендарем зобов'язань за цим договором (у тому числі, у випадках порушення вимог щодо цільового використання об'єкта оренди, несвоєчасного та/або не в повному обсязі внесення орендної плати, несплати або/чи не в повному обсязі сплати за експлуатаційні послуги та ін.)

Таким чином, оскільки сторони не дійшли згоди щодо розірвання договору № 429/010411-АС від 01.04.11., а також його не розірвано і у судовому порядку, останній продовжує діяти, а отже відповідач зобов'язаний належним чином виконувати свої зобов'язання, передбачені цим договором, зокрема, щодо сплати суборендних платежів.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе за договором № 429/010411-АС від 01.04.11. зобов'язання в частині сплати суборендних платежів у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 242 625, 80 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних від суми боргу у розмірі 1 962, 09 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 344, 80 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає та зазначає, що у позивача не було прав передавати в оренду тимчасові споруди, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Ізюмська, 7, зазначені в договорі № 429/010411-АС від 01.04.11., оскільки у позивача не було дозволів на їх встановлення.

Оцінюючи подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач стверджує, що він сплачував орендні платежі на підставі квитанцій, які додано до відзиву на позовну заяву.

Дослідивши надані відповідачем квитанції, суд відзначає, що у відповідності до положень ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» під час здійснення господарської операції мають складатись первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначається Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 03.01.05. за №40/10320.

У відповідності до п. 3.3. вказаної постанови первинним документом (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси є касовий ордер. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.

Згідно з п. 3.1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.01.05. за № 40/10320 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Пунктом 3.3. постанови встановлено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Між тим, квитанції, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень не відповідають встановленим Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.01.2005 р. за № 40/10320 вимогам щодо оформлення первинних фінансових документів, оскільки не містять обов'язкових реквізитів, а відтак - не є доказами сплати орендних платежів за договором № 429/010411-АС від 01.04.11. у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України та судом не враховуються.

Що ж до тверджень відповідача стосовно відсутності у позивача дозволів на розміщення тимчасових споруд за адресою: м. Київ, вул. Ізюмська, 7 суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»мала архітектурна форма - невелика споруда декоративного, допоміжного чи іншого

призначення, що використовується для покращення естетичного вигляду громадських місць і міських об'єктів, організації простору та доповнює композицію будинків, будівель, їх комплексів. Тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначається Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244.

В силу положень п.п. 2.1., 2.10. зазначеного порядку підставою для розміщення тимчасом споруди є її паспорт прив'язки. Встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив'язки.

Тож, з вищенаведеного випливає, що встановлення тимчасової споруди є правомірним за наявності паспорт прив'язки, виданого у встановленому порядку.

Між тим, в матеріалах справи містяться паспорти прив'язки тимчасової споруди за адресою: м. Київ, вул. Ізюмська, 7, погоджені Управлінням розвитку містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, у яких заявником вказано Товариство з обмеженою відповідальністю "АРЕЦ СЕРВІС".

Також у матеріалах справи міститься дозвіл на розміщення тимчасової споруди (торгівельних рядів та кафе) до 262, 40 кв.м., виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "АРЕЦ СЕРВІС".

Між іншим, у відповідності до п. 1.6. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02. № 7/5 не підлягає державній реєстрації право власності та інші речові права на тимчасові споруди.

Крім того, правомірність користування позивачем земельною ділянкою та розміщення на ній тимчасових споруд не входять до предмету розгляду даної справи.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Тож, з огляду на вищевикладене, суд відзначає, що доводи відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними у справі документами.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору № 429/010411-АС від 01.04.11., а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 429/010411-АС від 01.04.11. у розмірі 242 625, 80 грн. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно зч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Тож, враховуючи, що відповідачем допущено порушення зобов'язання щодо сплати суборендних платежів, суд вважає вимоги позивача про застосування відповідальності у вигляді стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат обгрунтованими.

Згідно розрахунку позивача розмір 3 % річних від суми боргу становить - 1 962, 09 грн., інфляційних втрат - 1 344, 80 грн., пені - 10 151,41 грн.

Розрахунок позивача перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній станом на момент звернення до суду) покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЕЦ СЕРВІС" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 Дауд (03148, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЕЦ СЕРВІС" (03151, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 54, оф. 6, код ЄДРПОУ 36716018) 242 625, 80 (двісті сорок дві тисячі шістсот двадцять п'ять грн. 80 коп.) грн. 3 % річних від суми боргу у розмірі 1 962, 09 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят дві грн. 09 коп.) грн., інфляційні втрати у розмірі 1 344, 80 (одна тисяча триста сорок чотири грн. 80 коп.) грн., 10 151, 41 (десять тисяч сто п'ятдесят одна грн. 41 коп.) грн. - пені, 2 560, 87 (дві тисячі п'ятсот шістдесят грн. 87 коп.) грн.. - державного мита та 236, 00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуюча суддя Т.М. Ващенко

Судді Т.Ю.Трофименко

ОСОБА_3

Повне рішення

складено 14.05.12.